Ухвала суду № 52241990, 12.10.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/5/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

м. Запоріжжя

12.10.2015 Справа № 908/305/15-г

Суддя Місюра Людмила Сергіївна, розглянувши заяву Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго вих. № юр/1834 від 16.09.2015 року про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2015 року у справі № 908/305/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001)

До Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго (вул. Донецька, буд. 38, м. Донецьк, 83086; адреса за клопотанням: вул. Ємельянова, буд. 69, м. Костянтинівка Донецької області, 85114; адреса за заявою: пров. Земляний, буд. 2, м. Краматорськ, 84307)

Про стягнення 56 828 913 грн. 81 коп.

Суддя Місюра Л. С.

За участю представників:

Від ДК „Газ України НАК „Нафтогаз: ОСОБА_1 дов. № 14-94 від 18.04.2014р.

Від ОКП „Донецьктеплокомуненерго:не зявився

В С Т А Н О В И В:

Обласне комунальне підприємство Донецьктеплокомуненерго (надалі заявник, боржник) звернулось до господарського суду Запорізької області із заявою про надання відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2015 року у справі 908/305/15-г на пять років.

В обґрунтування вимог заяви боржник зазначає наступне: рішенням господарського суду Запорізької області від 01.04.2015р. по справі № 908/305/15-г частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - стягувач) та стягнуто з боржника (відповідача у справі) суму заборгованості у загальному розмірі 53 796 720 грн. 91 коп., з яких: 30 814 432 грн. 35 коп. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 6 955 826 грн. 30 коп. - сума 3 % річних, 16 000 000,00 грн. - сума пені, 26 462 грн. 26 коп. - сума судового збору. Основним видом діяльності боржника, з якого він отримує дохід, є постачання теплової енергії. Боржник є єдиним постачальником теплової енергії в Донецькій області. До початку проведення антитерористичної операції на території Донецької області відповідач постачав теплову енергію у 53 населених пунктах Донецької області, у яких знаходиться 6047 багатоквартирних будинків, 183 школи, 191 дитячий садочок та 83 лікарні. Боржник просить суд прийняти до уваги, перш за все, наявність загальновідомих обставин, а саме: проведення антитерористичної операції у Південно-східному регіоні України, що суттєво відобразилось на економічному стані та загальному рівні життєдіяльності в регіоні. Зазначена загальновідома обставина, в свою чергу, суттєво позначилась на рівні платежів населення та підприємств Донецької області за спожиту теплову енергію, які є основним джерелом доходів боржника. Так, станом на 01.08.2015р. тільки населення області має заборгованість перед боржником у сумі 288,3 млн. грн. Ця сума заборгованості населення є досить значною для боржника, і тому несплата її споживачами завдає підприємству значних збитків. Також, боржник (відповідач по справі) звертає увагу суду на факт захоплення невідомими озброєними особами у вересні-жовтні 2014 року рухомого та нерухомого майна, а також фінансової та технічної документації відповідача, в наслідок чого співробітники підприємства не мали доступу до своїх робочих місць та не мали змоги виконувати свої професійні обовязки. Більш ніж 40 % промислових потужностей підприємства, технічних засобів, автомобілів та інших матеріальних цінностей залишилось на території не підконтрольній українській владі. З цього приводу боржник неодноразово звертався до правоохоронних органів. За результатами звернень порушено кримінальне провадження (ЄРДР № 12015050150001594; № 12014050000000849 та №12015050000000111) за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 341 Кримінального кодексу України. Через захоплення та припинення діяльності банківських установ на окупованій території, підприємство не отримує від населення та юридичних осіб плату за теплопостачання у неконтрольовану територію. Це стало причиною різкого падіння доходів підприємства. Всі вищенаведені обставини виникли не з вини боржника. Боржник не має впливу на ці непередбачувані обставини і вони фактично знаходяться за межами контролю підприємства на невизначений період (можливо до закінчення АТО). Наявність обставин непереборної сили, які унеможливлюють своєчасне виконання господарських зобов'язань, підтверджується сертифікатом (висновком) № 2644/05-4 від 28.08.2014 року, який отримано від Торгово-промислової палати України. Зазначеним сертифікатом (висновком) Торгово-промислова палата України засвідчила настання обставин непереборної сили з 02.07.2014 року при здійсненні боржником господарської діяльності на території Донецької області. Сама господарська діяльність боржника є збитковою. Так, основним видом діяльності підприємства є виробництво та постачання теплової енергії за встановленими державою тарифами. Ці тарифи не покривають всі витрати підприємства, що веде до його збитковості. Ускладнює економічне становище підприємства наявність заборгованості споживачів теплової енергії. Так споживачі - юридичні особи мають заборгованість за послуги з теплопостачання станом на 01.08.2015 р. у розмірі 22,7 млн. грн. Підприємство на протязі тривалого часу проводить активну претензійно-позовну роботу по стягненню заборгованості за теплову енергію з фізичних та юридичних осіб. Так, станом на 01.08.2015 р. на виконанні у відділах державної виконавчої служби перебуває 48690 виконавчих документа на загальну суму 175,7 млн. грн., але реально отримано за 2015 рік лише 3,9 млн. грн., що складає лише 2,25 % від виконавчих проваджень. Крім того, боржник просить врахувати, що значна кількість відкритих виконавчих проваджень по примусовому стягненню заборгованості за поставлене тепло не може бути виконана в зв'язку з тим, що боржники знаходяться на території непідконтрольній українській владі. Таким чином примусове виконання рішення суду відкладається на невизначений термін та буде можливе лише після закінчення АТО. Також слід урахувати, що законодавством не передбачено переривання та відновлення строків пред'явлення виконавчого документу, через що, в разі спливу терміну пред'явлення виконавчого документу до виконання, не можливо буде виконати рішення судів про примусове стягнення заборгованості, через що підприємство зазнає збитків у вигляді не отримання грошових коштів. У зв'язку з вищезазначеним, у теперішній час підприємство перебуває у скрутному фінансово-економічному становищі. У зв'язку з відсутністю повноти оплати за поставлену теплову енергію та будь-якого джерела фінансування підприємство було вимушено з квітня 2015 року надати робітникам відпустки без збереження заробітної плати. Крім того, боржником, з метою скорочення витрат та ефективного використання робочого часу, (згідно наказу № 28 від 04.02.2015р.) введено чотирьохденний робочий тиждень, який триватиме у період з 17 квітня по 14 жовтня 2015 року. Всі кошти, які були отримані у 2014 - 2015 роках на рахунок підприємства, у першочерговому порядку були спрямовані на виплату заробітної плати працівникам підприємства. Всі інші платежі здійснюються після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Зважаючи на те, що підприємство має сезонний графік випуску продукції (постачання теплової енергії відбувається тільки у опалювальний період, тобто з 15 жовтня по 15 квітня, в інший період немає ніяких доходів), боржник не завжди має можливість провести своєчасну оплату своїх зобов'язань. Розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації від 08.07.2004 р. № 285 «Про оплату послуг з опалення житла» з 01.01.2005 року встановлені розрахунки за послуги з опалення житла на протязі опалювального періоду. Таким чином, вже декілька років підприємство отримує 90% свого доходу тільки в опалювальний період. По закінченню опалювального періоду ми в змозі отримувати хоч би який дохід тільки за допомогою стягування дебіторської заборгованості за послуги з теплопостачання через суд, та державну виконавчу службу. Так, держаний бюджет має величезну заборгованість перед боржником. Через дефіцит коштів державного бюджету не погашена заборгованість перед боржником з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, у розмірі 92,98 млн. грн. (п. 4 додатку № 1 до протоколу засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу № 88 від 19.06.2015р.), заборгованість з пільг та субсидій у розмірі 1,12 млн. грн. Заборгованість бюджетних організацій за поставлену теплову енергію станом на 01.08.2015 р. складає 6,48 млн. гри., у т.ч. місцевий бюджет - 1,83 млн. грн., обласний бюджет - 0,24 млн. грн. та державний бюджет - 4,41 млн. грн. Про незадовільний фінансовий стан відповідача свідчать також і дані балансу та звіту про фінансові результати підприємства. Відповідно до балансу підприємства станом на 30.06.2015р. боржник має: збитків на загальну суму 874 491 тис. грн. (гр.4 рядка 1420 балансу ОКП „ДТКЕ"); дебіторську заборгованість у сумі 274 007 тис. грн. (гр. 4 рядка 1125

балансу ОКП „ДТКЕ"); кредиторську заборгованість у сумі 1 234 988 тис. грн. (гр. 4 рядка 1615 балансу ОКП „ДТКЕ"). Згідно звіту ОКП «Донецьктеилокомунснерго» про фінансові результати за І півріччя 2015 року (форма № 2) підприємство має збитків на суму 109 037 тис. грн. (гр. 3 рядка 2095 звіту про фінансові результати). Кредиторська заборгованість підприємства, насамперед, в значному розмірі складається із заборгованості за спожитий природний газ. Станом на 01.06.2015 року на примусовому виконанні у відділах державної виконавчої служби перебувають рішення суду про стягнення заборгованості на користь ПАК «Нафтогаз України» та ДК «Газ України» у кількості 31 виконавчого документа на суму 890,07 млн. грн. В процесі виконання рішень суду державні виконавці відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» наділені рядом прав, одним з яких, є накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, опис та його можлива реалізація у встановленому законом порядку. Реалізація одного з таких прав може призвести до негативних та катастрофічних наслідків в роботі підприємства що спричинить неможливе подальше надання послуг теплопостачання усім верствам населення, школам, лікарням та іншим споживачам, які користуються даними послугами. Боржник вважає, що сума, яка стягнена господарським судом, є надмірно великою, все це може поставити під загрозу виробничу діяльність підприємства, у зв'язку з чим судове рішення залишиться невиконаним. Такимчином, боржник вказує, що має обставини, ускладнюючі виконання рішення суду, та, відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, змінити спосіб та порядок його виконання. Боржник просить заяву задовольнити та надати відстрочку виконання рішення суду у справі строком на пять років.

Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі стягувач, позивач) надав суду заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення, в яких зазначає наступне: 14.04.2015р. господарським судом Запорізької області на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2015р. у справі № 908/305/15-г, яке набрало законної сили 14.04.2015р., видано наказ про примусове виконання рішення щодо стягнення з боржника на користь стягувача пені в сумі 16 000 000,00 грн., 3% річних 6 955 826 грн. 30 коп., інфляційних витрат 30 814 432 грн. 35 коп., судового збору 26 462 грн. 26 коп., а всього 53 796 720 грн. 91 коп. Вказаний наказ перебуває на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з 22.05.2015р. (ВП № 47637548). 25.09.2015р. на адресу стягувача надійшла заява боржника про відстрочку виконання вказаного рішення суду терміном на 5 років. Стягувач із заявою боржника про відстрочку виконання рішення у справі № 908/305/15-г не погоджується, вважає її необґрунтованою та безпідставною, виходячи з наступного. Частиною 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Згідно з пп. 7.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», з подальшими змінами та доповненнями (далі - Постанова), відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відповідно до п. 7.2 Постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економші держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Проте боржник при зверненні до суду із заявою про відстрочку обмежився наданням доказів, які стосуються лише опису пасивної частини його балансу. Отже винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарській суд у справах № 910/17008/14 (постанова від 25.02.2015р.) та № 910/15873/14 (постанова від 24.07.2014р.). В свою чергу стягувач (позивач) на підтвердження свого матеріального становища надав суду копії наступних документів: Звіту про фінансові результати та Балансу за 9 місяців 2014 року, відповідно до яких чистий збиток позивача на 30.09.2014р. (код рядка Звіту 2355) склав 62 474 671 тис.грн.; Звіту про фінансові результати та Балансу за 2014 рік, відповідно до яких чистий збиток Позивача на 31.12.2014р. складав 85 044 810 тис.грн.; Проміжного звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за 3 місяці 2015 року та Проміжного балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.03.2015р. відповідно до яких чистий збиток Позивача на 31.03.2015р. склав 21 901 139 тис.грн. Причому стягувач звертає увагу суду на те, що дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги (код рядка Балансу 1125) перед позивачем станом: на 31.12.2014р. становила 30 124 651 тис.грн., на 31.05.2015р. - 38 109 473 тис.грн., тобто збільшилась. Крім вищезазначеного, внаслідок зовнішньополітичних чинників, у зв'язку із втратою контролю над ПАТ «Чорноморнафтогаз» та інших підприємств, що знаходяться на території АР Крим, позивач відобразив в своїй звітності знецінення інвестицій у вказаних підприємствах в сумі 899 806,00 тис.грн., знецінення запасів природного газу, розташованого у підземних сховищах АР Крим у сумі 1 903 484 тис.грн. та іншої дебіторської заборгованості у сумі 15 079 009 тис.грн. станом на 31.12.2014р. Стосовно Луганської та Донецької областей - позивач провів знецінення інвестицій у частці підприємств в сумі 61 179 тис.грн. та запасів природного газу в сумі 1 371 221 тис.грн. Враховуючи вищевикладене, стягувач вважає, що він не має фінансової можливості відстрочувати та/або розстрочувати виконання зобов'язань своїх контрагентів, оскільки його фінансовий стан є досить тяжким. Крім вищевказаного, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору. Як вже зазначалось вище, за рішенням суду у справі № 908/305/15-г стягненню з боржника підлягає пеня 16 000 000,00 грн., 3% річних 6 955 826 грн. 30 коп., інфляційні витрати 30 814 432 грн. 35 коп., судовий збір 26 462 грн. 26 коп., а всього 53 796 720 грн. 91 коп. Вказане рішення винесено у зв'язку з невиконанням боржником умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. № 13/2793-ТЕ-6 (далі - Договір). За умовами договору стягувач протягом січня 2013 - січня 2014 передав природний газ на суму 284 141 178 грн. 52 коп., за який відповідач остаточно розрахувався 30.12.2014р. Проте відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ повинна була бути здійснюватись шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ - до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Таким чином, порушення зобов'язання боржником тривало 2 роки. Стягувач звертає увагу суду на те, що протягом останніх двох років в державі відбулись стрімкі інфляційні процеси, наслідком яких стало здешевлення національної валюти по відношенню до іноземної майже втричі. Ця обставина є істотною, оскільки стягувач, як державне підприємство, є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Стягувач для безперервного постачання газу споживачам, повинен постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов'язано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами на її користь. Несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою взагалі зупинення постачання природного газу на територію України, що майже і сталося 01.01.2006 року, відбулось 01.01.2009 р. та 16.06.2014 року. Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ стягувач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Стягувач також звертає увагу суду на те, що згідно Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.12.2014р. розмір довгострокових кредитів банків позивача (код рядка Балансу 1510) складає 26 188 307 тис.грн., а згідно Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.03.2015р. - розмір довгострокових кредитів банків збільшився до 36 406 329 тис.грн. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників передбачених законами України та умовами договорів всіх можливих штрафних санкцій, а також 3% річних та інфляційних втрат. Стягувач наголошує на тому, що Бюджетом України та фінансовим планом позивача, який затверджений Кабінетом міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування своїх контрагентів. Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка/відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення. Надання відстрочки виконання рішення суду по даній справі, причому на 5 років, призведе до істотного порушення майнових інтересів позивача, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну та розміру виконання зобов'язань боржником у спірних правовідносинах. Приймаючи рішення про надання відстрочки виконання рішення, суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувана при затримці виконання рішення та не допускати їх настання. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд у справі № 5017/3761/2012 (постанова від 02.10.2014р.). Враховуючи вищевикладене, стягувач просить суд у задоволенні заяви боржника про надання відстрочки виконання рішення у справі № 908/305/15-г на 5 років відмовити у повному обсязі.

Ухвала суду від 01.10.2015 року про прийняття заяви боржника до розгляду та призначення засідання суду направлялась судом стягувачу та боржнику, що підтверджується вихідним реєстраційним номером, який зазначений на зворотній стороні ухвали, виписками з журналу реєстрації вихідних документів та реєстрами на відправлення рекомендованої кореспонденції, які залучені до матеріалів справи.

На день розгляду справи поштове відділення не повернуло до суду примірник ухвали, який направлявся боржнику.

Крім того, текст ухвали суду від 01.10.2015 року був направлений судом на електронні адреси боржника, про що свідчить витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою № 06-05/2477 від 01.10.2015 року.

Також, ухвала суду від 01.10.2015 року була розміщена на офіційному сайті господарського суду Запорізької області, про що свідчить відповідна копія витягу з сайту від 01.10.2015 року.

Боржник, повідомлений про місце, день та час розгляду заяви в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (надалі ГПК України), в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Суд визнав за можливе розглянути заяву без участі представника боржника, за наявними матеріалами, оскільки відповідно до вимог ст. 121 ГПК України, заява про відстрочку виконання рішення господарського суду розглядається протягом десяти днів, про що суд прямо вказав в ухвалі від 01.10.2015 року.

Розглянувши та оцінивши всі надані суду матеріали справи, заслухавши пояснення представника стягувача, суд вважає, що заява про відстрочку виконання рішення не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.04.2015 р. по справі № 905/305/15-г були задоволені частково позовні вимоги стягувача і на його користь було присуджено до стягнення з боржника пеню в сумі 16 000 000 грн., 3% річних в сумі 6 955 826 грн. 30 коп., інфляційні витрати в сумі 30 814 432 грн. 35 коп., та судовий збір в сумі 26 462 грн. 26 коп.

На виконання рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2015 р. по даній справі видано наказ від 14.04.2015 р. про примусове виконання рішення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням стягувач оскаржив його до суду апеляційної інстанції.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року апеляційна скарга стягувача була залишена без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області без змін.

Стягувачем було подано касаційну скаргу у даній справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.09.2015 р. у справі № 908/305/15-г постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2015 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2015 р. було скасовано, матеріали оскарження рішення у справі № 908/305/15-г за позовом ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго про стягнення 156902313,92 грн. направлені на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Довідкою автоматичного розподілу справи між суддями, враховуючи скасування Вищим господарським судом України рішення господарського суду Запорізької області від 10.09.2015 р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2015 р., справу № 908/305/15-г (номер провадження справи 6/5/15) передано на розгляд судді Носівець В.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області (суддя Носівець В.В.) від 30.09.2015 року матеріали справи № 908/305/15-г були направлені для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

Боржник в заяві просить надати відстрочку виконання рішення суду строком на пять років.

Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання.

Вказана правова позиція викладена в п. п. 7 постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 року № 9.

Отже, питання надання відстрочки, розстрочки або зміни способу і порядку виконання рішення можливе лише за умови набрання судовим рішенням законної сили.

Однак. постановою ВГСУ від 10.09.2015 року рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2015 року було скасоване, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2015 року - не є чинним, воно скасовано.

З огляду на викладене, у господарського суду Запорізької області відсутні підстави для розгляду питання про надання відстрочки виконання рішення, яке на день судового засідання (12.10.2015 року) скасоване.

Керуючись постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року за № 9, ст. ст. 86, 121 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго вих. № юр/1834 від 16.09.2015 року про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2015 року у справі № 908/305/15-г залишити без задоволення.

Ухвала підписана: 12.10.2015р.

Суддя Л.С. Місюра