Рішення № 52241933, 05.10.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/70/14-30/101/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015 Справа № 908/2422/14

за позовом: Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва (04050, м.Київ, вул. Артема,89) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах ОСОБА_1 фонду (01001, м.Київ, вул. Б. Грінченка, 1)

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства «Альянс-Агро» (72150, Запорізька область, Приморський район, с. Партизани, вул. Леніна, 68)

про стягнення 1 551 495,09 грн.

Суд, у складі колегії суддів господарського суду Запорізької області головуючий суддя Кагітіна Л.П., судді: Колодій Н.А., Науменко А.О.

За участю представників сторін та учасників процесу:

прокурор: Дядюшева К.Є., посвідчення від 11.03.2015р.;

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_2, посвідчення водія ВВТ №589275 від 13.12.2013 р., довіреність б/н від 07.07.2015 р.;

Прокурор Шевченківського району м. Києва звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах ОСОБА_1 фонду про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «Альянс-Агро» заборгованості за форвардним біржовим контактом від 20.11.12 № 1037Ф в сумі 2 561 495,05 грн., в т.ч.: 1 310 178,07 грн. суми неповернутого авансового платежу, 509 236,76 грн. 20% штрафу, 361 558,10 грн. пені, 202 289,26 грн. боргу за користування коштами та 178 232,87 грн. 7% штрафу.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на приписи ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 610-611, 629, 655, 663, 693 ЦК України та ст.ст. 193, 230-232 ГК України та умови форвардного біржового контракту № 1037Ф. При цьому вказує, що на виконання умов зазначеного контракту позивач перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж в сумі 1 800 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.11.12 № 3202. Проте, в порушення умов контракту та приписів діючого законодавства, відповідач зобовязання по поставці товару виконав частково на суму 484 821,93 грн. За доводами прокурора, згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України відповідач зобовязаний повернути суму попередньої оплати, а також сплатити передбачені договором та законом санкції за неналежне виконання своїх зобовязань.

Приватне сільськогосподарське підприємство «Альянс-Агро» відповідач у справі у відзиві на позов визнав суму неповернутого авансового платежу в розмірі 300 178,07 грн. повністю. Проте, проти нарахування 20 % штрафу в сумі 509 236,76 грн., пені в сумі 361 558,10 грн., боргу за користування коштами в сумі 202 289,26 грн. та 178 232,87 грн. 7% штрафу заперечує. Зауважує, що з наданого прокурором та позивачем розрахунку не вбачається обґрунтованості нарахувань даних сум, а також не надано нормативного обґрунтування нарахувань даних сум. Крім того відповідач посилається на односторонню часткову відмову від виконання умов форвардного біржового контракту від 20.11.2012 р. внаслідок направлення позивачу листа з попередженням про неможливість вчасного виконання зобовязань, а також зважаючи на прийняття Аграрним фондом України грошових коштів від підприємства в якості повернення авансового платежу за форвардним контрактом.

Заявою від 25.09.2014 р. № 66-9911вих14, яка прийнята та задоволена судом, прокурор зменшив розмір позовних вимог, у звязку з чим предметом заявлених вимог у справі №908/2422/14 є стягнення з відповідача заборгованості за форвардним біржовим контактом від 20.11.12 № 1037Ф в сумі 1 551 495,06 грн., з яких: 300 178,07 грн. - сума неповернутого авансового платежу, 509 236,76 грн. - 20% штрафу, 361 558,10 грн. - пені, 202 289,26 грн. боргу за користування коштами та 178 232,87 грн. - 7% штрафу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.09.2014 р. по справі №908/2422/14 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 фонду 300178,07 грн. основного боргу, 254618,38 грн. 20% штрафу, 89116,43 грн. 7% штрафу та 180779,05 грн. пені.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 р. рішення господарського суду Запорізької області від 25.09.2014 р. по дані справі в частині стягнення 7% штрафу в розмірі 89116,43 грн. скасовано та в цій частині в позові відмовлено, а в іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2015 р. рішення господарського суду Запорізької області від 25.09.2014 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 р. по справі № 908/2422/14 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Скасовуючи судові акти першої та апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України вказав на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків у зв'язку з недостатнім дослідженням дійсних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та наданню цим обставинам належної правової оцінки, адже, судами попередніх інстанцій, не було належним чином досліджено розрахунок основного боргу, який був проведений позивачем, та нарахування штрафних санкцій і пені.

Ухвалою господарського суду від 07.05.2015 р. (суддя Кагітіна Л.П). прийнято справу № 908/2422/14 до розгляду, присвоєно справі номер провадження 17/70/14-30/101/15, розгляд якої призначено на 11.06.2015 р. У сторін витребувані необхідні для розгляду документи та пояснення.

За заявою прокурора ухвалою від 11.06.2015 р. строк розгляду справи було продовжено на 15 днів на підставі ст. 69 ГПК України, розгляд справи призначено на 21.07.2015 р. Сторони зобовязано виконати вимоги ухвали суду.

Ухвалою суду від 21.07.2015 р. у звязку із специфікою спору та необхідністю встановлення дійсних обставин справи (визначення періодів нарахування штрафних санкцій та зясування середньозваженої ціни рівноваги (фіксингу), з якої необхідно виходити при розрахунку ціни товару), а також враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, за розпорядженням Керівника апарату господарського суду Запорізької області ОСОБА_3 від 21.07.2015 р. № 01-04/306/15 справу № 908/2422/14 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Кагітіна Л.П., судді: Колодій Н.А., Науменко А.О., розгляд справи призначено на 18.08.2015 р.

Ухвалою суду від 18.08.2015 р., на підставі ст. 69 ГПК України, строк розгляду справи продовжено за клопотанням відповідача, яке підтримано прокурором, розгляд справи відкладено на 05.10.2015 р.

В судовому засіданні 05.10.2015 р. розгляд справи продовжено.

За письмовим клопотанням присутнього у судовому засіданні прокурора та представника відповідача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Присутній у судовому засіданні прокурор в повному обсязі підтримав вимоги, викладені у позові, та надав письмові пояснення щодо заявлених до стягнення сум.

Представник позивача у судове засідання не зявився, Причини неявки суду не повідомив.

В наданих суду додаткових поясненнях прокурор та позивач наполягають на тому, що твердження відповідача про односторонню відмову ним від договору є безпідставними, ані чинне законодавство, ані умови договору таким правом його не наділяють, оскільки порушення були допущені саме з його сторони. Зазначають, що відповідач, маючи намір відмовитись від виконання зобов'язань, у зв'язку з неможливістю його виконання, не повернув у термін поставки товару грошові кошти (авансовий платіж), а продовжував досить тривалий час ними користуватись і основна частина авансового платежу була повернута лише у липні 2014 року, притому, що термін поставки був до 01.12.2013 р. Вважають, що навіть припинення правовідносин, з урахуванням ч.2 ст. 615 ЦК України, не звільняє від відповідальності за порушення зобов'язання сторону з вини якої було допущено таке порушення, а саме ПСП «Альянс-Агро», а тому твердження відповідача про необхідність нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання умов контракту не з загальної суми контракту, як то передбачено умовами договору, а з суми неповернутого авансового платежу є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Щодо нарахованих та заявлених до стягнення штрафних санкцій, вказують, що пунктом 2.1. контракту, з урахуванням додаткового договору № 2 від 10.10.2013р., встановлено термін поставки товару - до 01.12.2013 р., проте, товар у встановлений термін відповідачем поставлений не був, строк прострочення виконання становить понад 30 днів, а тому нарахування 20 % штрафу, пені та 7 % штрафу є правомірним. Суму 202 289,26 грн. боргу за користування коштами прокурор обґрунтовує п. 1.6 Контракту та приписами ч. 3 ст. 693 ЦК України.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на позов та додаткових поясненнях, згідно з якими відповідач наполягає на прийнятті позивачем односторонньої відмови відповідача від виконання умов контракту. Вказує на ненадання позивачем детального розрахунку заявлених до стягнення сум, з визначенням періодів та підстав нарахування. Крім того посилається на сумнівні обставини укладення спірного контракту, без відома відповідача (за його твердженням). Також зазначає про наявність обставин для зменшення розміру неустойки і вказує, що кредитор не має права на неустойку, в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобовязання.

В додатковий поясненнях від 21.07.2015 р. відповідач наголошує на тому, що зазначені в ОСОБА_4 приймання-передавання зерна ціни не відповідають мінімальним цінам фіксінгу (інтервенційна ціна з ПДВ), визначеним Наказом Мінагрополітики від 26.06.2013 № 394.

Також, 21.07.2015 р. відповідачем було подано заяву про залишення позовної заяви по справі № 908/2422/14 без розгляду. При цьому відповідач посилається на п. 9.3 Контракту, яким встановлено порядок вирішення спорів біржовим арбітражем ОСОБА_1 біржі.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, не вбачає підстав для його задоволення.

Відповідач в обґрунтування своєї заяви посилається на те, що п. 9.3 біржового контракту № 1037Ф від 20.11.2012 р. встановлено вирішення суперечок, які виникають під час його укладання та виконання, біржовим арбітражем ОСОБА_1 біржі, рішення якого може бути оскаржене в суді на загальних підставах.

По-перше, стаття 81 ГПК України, положеннями якої регламентовано підстави залишення господарським судом позову без розгляду, взагалі не містить такої підстави, як залишення позову без розгляду у звязку передбаченням умовами договору вирішення суперечок іншим арбітражем.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 ст. 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними.

Таким чином, доводи відповідача про залишення позову без розгляду на підставі того, що даний спір повинен розглядатися біржовим арбітражем ОСОБА_1 біржі, прямо порушує норми Конституції України.

З урахуванням наведеного, за наявності спірних правовідносин суд не вправі відмовити особі в розгляді позовної заяви, якщо з матеріалів справи вбачається, що даний спір підвідомчий господарському суду.

Також, представник відповідача підтримав надане до канцелярії суду до початку судового засідання клопотання про зупинення провадження у справі № 908/2422/14 до набрання чинності рішення господарського суду міста Києва про визнання форвардного біржового контракту № 1037Ф від 20.11.2012 р. з додатковими договорами № 1 від 11.09.2013 р. та № 2 від 01.10.2012 р. недійсними.

Розглянувши зазначене клопотання про зупинення провадження у справі, суд не вбачає підстав для його задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Повязаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Дослідивши матеріали та обставини справи в їх сукупності, суд відзначає, що відповідачем не надано доказів знаходження на розгляді іншого суду справи, повязаної з даним позовом. З наданої відповідачем ксерокопії позовної заяви не вбачається, що даний позов був прийнятий судом до розгляду. Згідно з доданою до матеріалів заяви ксерокопією фіскального чеку № 7904 від 28.09.2015 р. до господарського суду міста Києва направлено певні документи, проте, жодним чином не підтверджується направлення саме позовної заяви, на яку посилається відповідач. Докази прийняття господарським судом міста Києва до розгляду позовної заяви від 23.09.2015 р., копію якої надано відповідачем, відсутні.

Разом з тим суд зауважує, що у випадку розгляду зазначено спору та встановлення обставини, які можуть впливати на оцінку доказів у даній справі, відповідач не позбавлений права звернутися до суду з відповідною заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

В судовому засіданні 05.10.2015 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.11.2012 р. між Аграрним фондом (покупцем, позивачем у справі) в особі Брокера-покупця ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 17.05.2012 р. № 224, та Приватним сільськогосподарським підприємством «Альянс-Агро» (продавцем, відповідачем у справі) в особі Брокера-продавця ОСОБА_5, Брокерської контори № 195 Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокерський Дім Універсал», що діє на підставі довіреності від 14.05.20112 р. № 1688 та Договору доручення від 20.11.2012 р. № к-20.11/8, було укладено форвардний біржовий контракт на закупівлю Аграрним фондом зерна за №1037Ф (надалі Контракт) з додатковими договорами за № 1 (від 11.09.13 р.), №2 (від 10.10.13 р.), за умовами якого в порядку та на умовах даного контракту Продавець зобовязався передати Покупцю у власність товар: пшениця мяка 3 класу, що відповідає ДСТУ 3768:2010, а Покупець зобовязався прийняти товар та оплатити його (п. 1.1. Контракту).

Кількість (тон): 2 000 (п. 1.2. Контракту).

Пунктом 1.3. Контракту (в редакції додаткового договору від 10.10.13 р. №2) сторони визначили, що місяць поставки: в термін до 01.12.13 р.

Відповідно до п. 1.4. Контракту, базис поставки: EXW Філія "Троянівський елеватор" ПАТ "Розівський елеватор".

Згідно до п. 1.5. Контракту, ціна контракту 3600000 грн., у т.ч. ПДВ 600000 грн. з подальшим коригуванням шляхом укладання додаткових угод, у тому числі по бюджетним періодам: 2012 р. - 1800000 грн.; 2013 р. - 1800000 грн.

За змістом п. 1.10. Контракту, авансовий платіж в розмірі 50 відсотків вартості зерна сплачується протягом поточного бюджетного періоду.

Як передбачено п. 4.2 Контракту, реєстраційний збір ОСОБА_1 біржі складає: 0,10%, що становить 3600,00 грн., у т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 6.5 контракту, сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати своїх зобов'язань, повинна письмово повідомити про це другу сторону не пізніше ніж за два тижні до терміну поставки товару. В свою чергу, якщо зустрічне зобов'язання здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною своїх зобов'язань, друга сторона повинна виконати свої зобов'язання за цим контрактом (п.6.6.).

Пунктом 7.2. Контракту визначено, що за невиконання Продавцем умов контракту щодо обсягів поставки, ним сплачується штраф у розмірі 20 % вартості недопоставленого товару, виходячи з вартості товару за ціною фіксингу, що діяла на останній день поставки.

За змістом п. 7.6. Контракту, у разі виконання Покупцем пункту 5.1. та невиконання Продавцем п. 2.1. цього контракту з Продавця стягується пеня в розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % указаної вартості.

Відповідно до п. 10.3. Контракту він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та реєстрації на ОСОБА_1 біржі і діє до 31.12.13 р.

Факт проведення реєстрації угоди, укладеної на біржі, підтверджується печаткою біржі та відміткою про проведення реєстрації контракту, що міститься на останній сторінці біржового контракту.

Станом на час розгляду справи зазначений Контракт від 20.11.2012 р. №1037 Ф, а також додаткові договори за №1 від 11.09.2013 р. та №2 від 10.10.2013 р. до вказаного контракту є дійсним.

Обставини справи свідчать, що на виконання умов спірного контракту позивачем перераховано на рахунок Приватного сільськогосподарського підприємства «Альянс-Агро» грошові кошти в якості попередньої оплати за пшеницю за форвардним біржовим контрактом від 20.11.12 р. №1037Ф в розмірі 1800000 грн.

Факт перерахування позивачем коштів в сумі 1800000 грн. підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжного доручення від 21.11.12 р. №3202 (арк. справи 16, том 1).

Відповідно до п. 2.1. Контракту (в редакції додаткового договору від 10.10.13 р. № 2) Брокер-продавець поставляє Брокеру-покупцю товар на базисі поставки EXW філія "Троянівський елеватор" ПАТ "Розівський елеватор", 71151, вул. Шкільна, буд. 1, с. Трояни, Бердянський район, Запорізька область, в термін до 01.12.2013р.

Судом встановлено, що свої зобовязання щодо поставки товару відповідач виконав частково. Згідно з ОСОБА_4 передавання-приймання зерна від 11.09.2013 р., Покупець (ОСОБА_1 фонд) прийняв від Продавця (Приватного сільськогосподарського підприємства "Альянс-Агро") у власність пшеницю врожаю 2013 р. на загальну суму 484821,93 грн.

Слід зазначити, що незважаючи не те, що контрактом було передбачено поставку пшениці 3 класу, позивач скористався своїм правом та зарахував здійснену відповідачем поставку пшениці мякої 2 класу в рахунок поставки за контрактом, здійснивши перерахунок кількості поставленої пшениці 2 класу у його еквівалент 3 класу.

Обсяг недопоставленої продукції становить 1652,690 тонн пшениці 3 класу.

Платіжними дорученнями від 02.12.2013 р. № 411, від 04.06.2014 р. № 69 та від 10.06.2014 р. №74 підтверджується, що відповідач частково повернув позивачу суму авансового платежу за форвардним контрактом від 20.11.12 р. № 1037Ф в розмірі 5000 грн., 500000 грн. та 510000 грн., відповідно.

ОСОБА_1 фонд надіслав ПСП «Альянс-Агро» претензію №41-05/2826 від 21.11.2013 і повідомив відповідача, що в звязку з неналежним виконання умов контракту, будуть нараховані штрафні санкції.

За доводами прокурора, постачання в повному обсязі товару за умовами форвардного контракту від 20.11.12 р. №1037Ф в термін до 01.12.2013 р., або повернення суми авансового платежу в розмірі 300178,07 грн. відповідачем не здійснено.

ОСОБА_1 фонд надіслав ПСП «Альянс-Агро» претензію №41-05/2826 від 21.11.2013р. і повідомив відповідача, що в звязку з неналежним виконання умов контракту, будуть нараховані штрафні санкції.

Позовні вимоги про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «Альянс-Агро» заборгованості за форвардним біржовим контактом від 20.11.2012 р. №1037Ф в сумі 1 551 495,06 грн., з яких: 300 178,07 грн. - сума неповернутого авансового платежу, 509 236,76 грн. - 20% штрафу, 361 558,10 грн. - пені, 202 289,26 грн. боргу за користування коштами та 178 232,87 грн. - 7% штрафу, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши прокурора та представника відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в судових органах.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави у конкретних спірних правовідносинах, які підлягають захисту та вирішенню у судовому порядку.

Статтею 20 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно приписів ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою для представництва інтересів держави в суді є наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність її захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, щодо офіційного тлумачення положень вищевказаної статті 2, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Прокурор у позові зазначає, що ОСОБА_1 фонд є державною спеціалізованою бюджетною установою, уповноваженою Кабінетом Міністрів України провадити цінову політику в агропромисловій галузі економіки України згідно ст. 9 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», а невиконання відповідачем зобовязань за форвардним біржовим контактом та неповернення авансового платежу шкодить економічним інтересам держави.

За приписами статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є, зокрема, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Викладене свідчить, що позов подано прокурором в межах наданих йому державою повноважень в інтересах уповноваженої державою здійснювати функції у спірних відносинах особи ОСОБА_1 фонду (Державної спеціалізованої бюджетної установи).

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 279 Господарського кодексу України товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2005 № 1285 "Про створення ОСОБА_1 біржі", з метою підвищення рівня продовольчої безпеки країни, надання біржових послуг суб'єктам господарювання з укладення біржових договорів (контрактів) щодо сільськогосподарської продукції, продажу товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція, іпотечних сертифікатів та іпотечних закладних, а також з проведення та/або організації розрахунково-клірингової діяльності, засновано Аграрну біржу та затверджено Статут ОСОБА_1 біржі.

Згідно із п. 1 Статуту Аграрна біржа створюється і провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", Закону України "Про товарну біржу" і статей 278 - 282 Господарського кодексу України.

Так, частиною 1 статті 280 Господарського кодексу України, статтею 3 Закону України "Про товарну біржу" визначено, що товарна біржа має право, зокрема, встановлювати відповідно до законодавства власні обов'язкові для всіх учасників торгів правила біржової торгівлі та біржового арбітражу; встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за реєстрацію угод на біржі.

Згідно із частиною 1 статті 281 Господарського кодексу України правила біржової торгівлі розробляються відповідно до законодавства і є основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналіз наведених вище умов форвардного біржового контракту на закупівлю Аграрним фондом зерна за № 1037Ф дає підстави суду для висновку про існування між сторонами правовідносин з контрактації сільськогосподарської продукції, що за змістом ч. 1 ст. 272 ГК України, є державною закупкою сільськогосподарської продукції на основі державного замовлення на поставку сільськогосподарської продукції.

Частиною 2 ст. 713 ЦК України передбачено, що до договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2012 р. позивачем, на виконання умов спірного Контракту, перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в якості попередньої оплати за пшеницю за форвардним біржовим контрактом від 20.11.12 №1037Ф в сумі 1 800 000 грн.

Судом встановлено, що за актами передавання-приймання зерна від 11.09.2013 р., Покупець прийняв від Продавця у власність пшеницю врожаю 2013 року на загальну суму 484 821,93 грн., що сторонами не заперечується.

Зобовязання щодо поставки товару на решту суми авансового платежу ПСП «Альянс-Агро» не виконано, що також останнім не заперечується.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень від 02.12.2013 р. №411, від 04.06.2014 р. № 69, від 10.06.2014 р. № 74 підтверджується, що відповідач повернув позивачу суми авансового платежу за форвардним контрактом від 20.11.12 №1037Ф в розмірі 5000 грн., 500 000 грн. та 510 000 грн., відповідно.

Наведені обставини не заперечуються жодної із сторін.

Сума авансового платежу в розмірі 300 178,07 грн. залишилась відповідачем не повернутою позивачу.

Таким чином, факт наявності основної заборгованості з повернення попередньої оплати в сумі 300178,07 грн. підтверджується матеріалами справи і відповідачем не заперечується.

Щодо визначення позивачем суми основного боргу, суд відзначає, що ОСОБА_4 передавання-приймання зерна від 11.09.2013 р., які були підписані повноважним представником відповідача та скріплені печатками підприємства підтверджується передача товару:

- пшениця мяка 2 класу врожаю 2013 р. у кількості 230,506 тонн, по ціні 1470,52 грн. за тону, на загальну суму 338963,68 грн., в т.ч. ПДВ;

- пшениця мяка 3 класу врожаю 2013 р. у кількості 34,668 тонн по ціні 1418,22 грн. за тону, на загальну суму 49166,85 грн., в т.ч. ПДВ;

- пшениця мяка 3 класу врожаю 2013 р. у кількості 68,178 тонн по ціні 1418,22 грн. за тону, на загальну суму 96691,40 грн., в т.ч. ПДВ.

При цьому суд відзначає, що ціни, зазначені у вказаних ОСОБА_4 приймання-передавання зерна, відповідають умовам Контракту та Додатковому договору № 1 від 11.09.2013 р., згідно з яким середньозважені ціни рівноваги (фіксингу), що склалися протягом останніх трьох торгових сесій на аграрній біржі та середньо фіксованих нею акредитованих товарних біржах на момент поставки товару складають: на пшеницю мяку 2 класу - 1600,33 грн. за тону за вирахуванням 129,81 грн. вартості користування коштами (1470,52 грн.); на пшеницю мяку 3 класу - 1540,62 грн. за тону за вирахуванням 122,40 грн. вартості користування коштами (1418,22 грн.).

Щодо посилання відповідача та те, що зазначені в ОСОБА_4 приймання-передавання зерна ціни не відповідають мінімальним цінам фіксінгу (інтервенційна ціна з ПДВ), визначеним Наказом Мінагрополітики від 26.06.2013 № 394, суд зазначає наступне.

По-перше, Акти приймання-передачі підписані представниками сторін без зауважень. Доказів звернення відповідача до позивача з питанням невідповідності цін фіксінгу суду не надано. Крім того, визначення ціни за одиницю Товару сторонами було узгоджено в п. 1.5 Контракту. Умовами зазначено пункту передбачено здійснення розрахунку ціни Товару виходячи саме з середньозваженої ціни рівноваги (фіксінгу), що склалася протягом останніх трьох сесій на ОСОБА_1 біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах на момент поставки. Наданими до матеріалів справи прокурором та позивачем довідками про середньозважені ціни рівноваги (фіксінгу) за результатами трьох останніх торгових сесій станом на 29.11.2013 р. (арк. справи 31, 32, том 3; арк. справи 39-44, том 3) підтверджується обґрунтованість здійснених прокурором та позивачем розрахунків.

Відносно послання відповідача на сумнівні обставини укладення спірного Контракту представником ТОВ «Брокерський Дім Універсал» ОСОБА_5 на підставі довіреності № 1688 від 14.05.2012 р. та договору доручення № К-20.11/8 від 20.11.2012 р., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі, наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Контракту позивачем було перераховано кошти на розрахунковий рахунок відповідача в сумі 1 800 000,00 грн. Відповідачем зазначені кошти були отримані, що ним не заперечується, як безпідставно отримані ці кошти відповідач ОСОБА_1 фонду не повертав. Також, відповідачем було частково виконано умови Контракту та передано у власність Покупця ОСОБА_1 біржі передбачений умовами Контракту товар.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з боку Приватного сільськогосподарського підприємства «Альянс-Агро» вчинено дії, які свідчать про схвалення Форвардного біржового контракту на закупівлю Аграрним фондом зерна від 20.11.2012 р. № 1037Ф, що підтверджує прийняття його умов обома сторонами.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів повернення попередньої оплати за форвардним контрактом від 20.11.12 №1037Ф в розмірі 300 178,07 грн., або доказів поставки товару на вказану суму, суд визнав, що позовні вимоги про стягнення 300 178,07 грн. авансового платежу є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими доданими документами та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, внаслідок порушення відповідачем умов Контракту, прокурором заявлено вимоги про стягнення з відповідача 509 236,76 грн. - 20% штрафу, 361 558,10 грн. - пені, 202289,26 грн. боргу за користування коштами та 178 232,87 грн. - 7% штрафу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2. Контракту визначено, що за невиконання Продавцем умов контракту щодо обсягів поставки, ним сплачується штраф у розмірі 20 % вартості недопоставленого товару, виходячи з вартості товару за ціною фіксингу, що діяла на останній день поставки.

Вимоги про стягнення пені та 7% штрафу обґрунтовуються прокурором пунктом 7.6. Контракту, згідно з яким, у разі виконання Покупцем пункту 5.1. та невиконання Продавцем п. 2.1. цього контракту з Продавця стягується пеня в розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % указаної вартості.

На підставі зазначеного пункту контракту, прокурором та позивачем за період з 02.12.2013 р. (початок порушення зобовязання) по 23.04.2014 р. нарахована пеня в розмірі 361 558,10 грн.

Перевіряючи обґрунтованість заявленої до стягнення суми пені колегія суддів виходить з наступного.

За розрахунком позивача обсяг недопоставленої продукції становить 1652,690 тонн, з огляду на перерахування поставленої пшениці мякої 2 класу в 3 клас.

Згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 125 від 14.03.2012 р. мінімальна інтервенційна ціна (ціна фіксінгу) пшениці 3 класу становить 1800,00 грн. Згідно з довідкою про середньозважені мінімальні ціни рівноваги (фіксінгу) за результатами трьох останніх торгових сесій станом на 29.11.2013 р. ціна за тону пшениці мякої 3 класу становить 1540,63 грн.

Отже, вартість недопоставленого товар: 1652,69 тонн * на ціну фіксингу станом на 02.12.2013 р. 1540,63 грн. = 2 546 183,79 грн.

Зважаючи на період нарахування 142 дня, належна до стягнення пеня складає:

- 2 546 183,79 грн. * 0,1% * 142 дня / 100 = 361 558,10 грн.

Таким чином, сума пені предявлена до стягнення обґрунтовано, підтверджена представленим розрахунком та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача штрафу, визначеного п. 7.2 та п. 7.5 Контракту суд зазначає наступне.

Згідно з наданим розрахунком передбачений п. 7.2 Контракту штраф в розмірі 20% за невиконання умов Контракту складає 509236,79 грн. і цілком правомірно визначається позивачем та прокурором виходячи з вартості недопоставленої продукції - 2 546 183,79 грн., як то і передбачено умовами Контракту.

Відповідно до частини другої статті 231 Господарського Кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивач є підприємством державного сектору економіки, штрафні санкції можуть бути застосовані на підставі ст. 231 Господарського кодексу України та п. 7.5 Контракту, отже нарахування пені в розмірі 0,1 відсотка вартості товару та 7% штрафу, що складає 178 232,87 грн. (зважаючи на математичне скорочення суми з 178 232,865629), є обґрунтованим і вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача на те, що при визначенні розміру штрафних санкції слід виходити із суми неповернутого авансового платежу (300 178,07 грн.), суд відзначає, що умовами Контракту передбачено нарахування штрафних санкцій виходячи саме з вартості недопоставленого товару, що становить 2 546 183,79 грн. Умови Контракту сторонами узгоджено і є обовязковими для виконання сторонами, жодні його пункти у судовому порядку не оскаржувалися.

Доводи відповідача відносно визначення умовами контракту подвійної відповідальності у вигляді пені та штрафу, що на думку відповідача, суперечить нормам ст. 61 Конституції України судом відхиляються. Застосування до боржника, який порушив господарське зобовязання одночасно штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу узгоджується з положеннями ст. 230, ч. 2 ст. 231 ГК України та не суперечить приписам ст.ст. 549, 627 ЦК України. При цьому, пеня та штраф є різними формами неустойки, а не окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний вид санкцій на умовах, визначених договором та актами чинного законодавства України.

Відносно доводів щодо безпідставного одночасного нарахування штрафу в розмірі 7% та 20%, суд зауважує, що в даному випадку відсутні підстави вважати зазначені санкції подвійною відповідальністю, оскільки умовами укладеного між сторонами Контракту передбачено відповідальність за невиконання умов Контракту щодо обсягів поставки Товару в розмірі 20 відсотків від вартості недопоставленого товару, а також відповідальність за прострочення виконання зобовязання понад тридцять днів в розмірі 7 відсотків указаної вартості. Отже, в даному випадку має місце додаткова відповідальність за інше правопорушення.

Що стосується заявленої на підставі ст.536 ЦК України до стягнення суми 202 289,26грн., яку визначено як борг за користування чужими коштами, колегія суддів відзначає наступне.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ч. 3 ст. 693 ЦК України).

Частиною 3 ст.693 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами

Зі змісту цих статей вбачається, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Визначена в п.1.6 контракту №1037Ф вартість користування коштами (авансовим платежем) для окремих обєктів державного цінового регулювання на відповідний маркетинговий період в сумі 244800 грн. визначена у твердому розмірі як складова ціни для визначення вартості товару.

Разом з тим, нарахування відсотків на суму попередньої оплати повинно відбуватися в порядку ст.536 ЦК України у розмірі, визначеному сторонами за договором. Враховуючи, що Контрактом розмір відсотків за користування чужими коштами не встановлений, а обумовлена у контракті сума 244800 грн. вартості користування коштами не підпадає під дію приписів ст.536 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена вимога не є обґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Щодо доводів відповідача, що про звільнення його від відповідальності внаслідок обставин непереборної сили та наявності обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

В силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підстави господарсько-правової відповідальності наведені у статті 218 цього ж Кодексу. Так, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Непереборна сила має місце за наявності ознак надзвичайності та невідворотності. Ознака невідворотності відноситься до події в цілому, тобто містить у собі невідворотність не тільки самого явища, але і його наслідків. У метеорології стихійне лихо розуміється як природне явище, поєднане з його матеріальними та іншими природними і соціальними наслідками. Невідворотність, як ознака непереборної сили, відсутня якщо причиною невідворотності стали винні дії самого боржника, його працівників або контрагентів за договорами.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (стаття 617 цього ж Кодексу).

Відповідач вказує, що внаслідок несподіваного заниження на державному рівні закупівельних цін на сільгосппродукцію у нього не було можливості виконання Контракту.

Слід зазначити, що домовленість сторін щодо звільнення відповідача від відповідальності викладена сторонами у пп. 8.1., 8.2., 8.3., 8.4 Контракту. Умовами наведених пунктів контракту передбачено, що сторони звільняються від відповідності за неналежне виконання зобовязань внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор) за умови, що дані обставини сталися не з вини сторін та безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобовязань. У цьому разі термін виконання зобовязань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається відповідний договір. Сторона, для якої склалися такі умови, повинна в короткий строк, але не пізніше 5 днів, повідомити іншу сторону про настання і припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобовязань. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на дані обставини. Якщо обставини непереборної сили діють більше трьох місяців, такий факт підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України.

Відповідно до ч.4 ст.219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

В даному випадку відповідачем не надано жодних доказів (Довідки, Висновок Торгово-промислової палати України), якими підтверджувалося наявність обставин для звільнення його від відповідальності за невиконання взятих на себе зобовязань або зменшення розміру штрафних санкцій.

Щодо зауважень Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 01.04.2015 р. у даній справі відносно ненадання правової оцінки судом при первісному розгляді доводам відповідача про прийняття Аграрним фондом односторонньої відмови відповідача від виконання умов Контракту та необхідності визначення штрафних санкцій виходячи з розміру неповернутого авансового платежу, суд зазначає наступне.

В якості одного з доводів проти задоволення позовних вимог відповідач посилається на те, що він відмовився від форвардного контракту шляхом перерахування на адресу ОСОБА_1 фонду частини авансового платежу, а останній прийняв таку відмову, прийнявши перераховані кошти. Наведене, на думку відповідача, свідчить, що зобов'язання сторін припинилося, тому нараховувати штрафні санкції необхідно не з загальної суми біржового - контракту, як то передбачено його умовами, а лише з неповернутої суми авансового платежу.

Приписами ст. 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно з п. 10.1 Контракту розірвання контракту в односторонньому порядку не допускається, крім випадків, передбачених законодавством та цим Контрактом.

Пунктом 6.7 Контракту передбачено, що у разі невиконання однією із сторін своїх зобов'язань або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає своїх зобов'язань у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитись від їх виконання частково або в повному обсязі.

Також, в пункті 6.6 Контракту закріплено, що якщо зустрічне виконання зобовязань здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною своїх зобовязань, друга сторона повинна виконати свої зобовязання за цим Контрактом.

З аналізу наведених норм права та умов договору вбачається, що відмовитись від виконання зобов'язань має право сторона, яка належним чином виконала свої зобовязання за договором, якою в даному випадку є ОСОБА_1 фонд, в разі неналежного виконання зобов'язань іншою стороною договору, в даному випадку це ПСП «Альянс-Агро», а тому твердження відповідача про односторонню відмову ним від договору є безпідставними, оскільки, ані чинне законодавство, ані умови договору таким правом його не наділяють, оскільки порушення були допущені саме з його сторони.

Колегія суддів також приймає до уваги, що відповідач, маючи намір відмовитись від виконання зобов'язань, у зв'язку з неможливістю його виконання (як він зазначає), не повернув у термін поставки товару грошові кошти (авансовий платіж), а продовжував досить тривалий час ними користуватись. Основна частина авансового платежу була повернута лише у липні 2014 року, при строках поставки - 01.12.13. Слід зазначити, що в повному обсязі сума авансового платежу, перерахована позивачем на розрахунковий рахунок відповідача 21.11.2012 р., в повному обсязі не повернута останнім і на даний час.

Наведене спростовує твердження відповідача про його відмову від зобов'язання шляхом повернення авансового платежу та прийняття такої відмови позивачем.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог, за винятком заявленої до стягнення суми боргу за користування коштами.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 300 178,07 грн. суми неповернутого авансового платежу, 509 236,76 грн. - 20% штрафу, 361 558,10 грн. пені та 178 232,87 грн. - 7% штрафу. В решті заявлених вимог суд відмовляє через їх необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача в частині визнаних судом обґрунтованими позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Прокурора Шевченківського району м. Києва звернувся в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах ОСОБА_1 фонду до Приватного сільськогосподарського підприємства «Альянс-Агро» задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Альянс-Агро» (72150, Запорізька область, Приморський район, с. Партизани, вул. Леніна, 68, код ЄДРПОУ 32630917) на користь ОСОБА_1 фонду (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) 300 178 (триста тисяч сто сімдесят вісім) грн. 07 коп. суми неповернутого авансового платежу, 509 236 (пятсот девять тисяч двісті тридцять шість) грн. 79 коп. - 20% штрафу, 178 232 (сто сімдесят вісім тисяч двісті тридцять дві) грн. 87 коп. - 7% штрафу та 361 558 (триста шістдесят одна тисяча пятсот пятдесят вісім) грн. 10 коп. пені.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Альянс-Агро (72150, Запорізька область, Приморський район, с. Партизани, вул. Леніна, 68, код ЄДРПОУ 32630917) в доход Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 38025409, одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, Банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, № рахунку 31215206783007) 26 984 (двадцять шість тисяч девятсот вісімдесят чотири) грн. 12 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Головуючий Л.П. Кагітіна

Судді Н.А. Колодій

ОСОБА_6

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 12.10.2015 р.