Рішення № 52241599, 05.10.2015, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.10.2015 Справа № 907/3/15

Розглянувши матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства „Закарпатський рибокомбінат, с. Залужжя, Мукачівський район

до відповідача 1 Фермерського господарства „Мочар Ір, с. Арданово, Мукачівський район

до відповідача 2 Іршавської районної державної адміністрації, м. Іршава

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області, м. Виноградів

про стягнення збитків (шкоди) у розмірі 50 000,00 грн.

Колегія суддів у складі:

Головуючого судді Якимчук Л.М.,

Судді Васьковський О.В.,

Судді Ушак І.Г.

За участі представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність від 11.08.2015;

від відповідача 1 ОСОБА_2, довіреність від 01.10.2015 № б/н;

від відповідача 2 не зявився;

від третьої особи не зявився.

СУТЬ СПОРУ :

Позивач, Приватне акціонерне товариство „Закарпатський рибокомбінат, с. Залужжя, Мукачівський район, звернувся з позовом до суду до відповідача 1, Фермерського господарства „Мочар Ір, с. Арданово, Мукачівський район, до відповідача 2, Іршавської районної державної адміністрації, м. Іршава, про стягнення збитків (шкоди) у розмірі 50 000,00 грн., за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області, м. Виноградів.

Представник позивача підтримав позовні вимоги повністю з підстав, вказаних у позовній заяві.

Зазначає, що з відповідача 1 належить стягнути на користь позивача збитки у розмірі 50000 грн., спричинені відповідачем 1 у звязку з тим, що останній з 20.07.2012 (момент укладення договору оренди водного обєкту «водосховища загальнодержавного значення «Роман Потік» осушувальної системи «Чорний Мочар», розташованого на території Доробратівської сільської ради) здійснює рибогосподарську діяльність на вказаному водному обєкті (який позивач використовував на підставі рішення виконкому Закарпатської обласної ради №761 від 07.12.1961, а також дозволу на спеціальне водокористування УКР№4636-А/ЗАК від 02.08.2011) зокрема, виловлює та продає рибу, яка є власністю позивача, на підтвердження чого додає копії актів зариблення за 2010-2011 роки.

Суму збитків у розмірі 50000 грн. деталізує у поданому розрахунку, враховуючи вартість зарибленого 1 кг малька коропа (285 грн.) та вагу зарибленого коропа (495 кг).

Обґрунтовує свої вимоги ст. 224 Господарського кодексу України, ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 57 Водного кодексу України.

Представник відповідача 1 заперечив проти задоволення позову повністю з підстав, вказаних у відзиві на позов.

Зазначає, що відповідач 1 використовує спірний водний обєкт правомірно, вселення ним водних біоресурсів проводилось у повній відповідності до чинного законодавства.

Стосовно поданих позивачем ОСОБА_3 зариблення протягом 2010-2011 рр. зазначив, що вказані документи не можуть слугувати належними та допустимими доказами того, що ця риба була випущена саме у водосховище «Роман Потік», та не можуть спростовувати використання позивачем цієї риби до укладення між відповідачами договору оренди.

Підкреслює, що позивачем не доведено наявність всіх складових такого виду цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, тому просить суд відмовити у задоволення позову повністю.

Обґрунтовує свою позицію ст. 1166 Цивільного кодексу України, Інструкцією про порядок проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів, затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики від 08.06.2004 №215, ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Ознайомившись з відзивом відповідача 1 на позов, позивач надав заперечення на нього. Зокрема, зазначає, що відповідачу 1 було відомо про наявність у водосховищі риби позивача, що підтверджено встановленням цього факту у рішеннях судів (Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 по справі №74036/12/9104, Іршавського районного суду від 23.04.2012 по справі №705/993/12, Мукачівського міськрайонного суду від 12.01.2012). Крім того, вказує на те, що у межах господарської справи №907/858/14 судом було залучено позивача як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору якраз у звязку з наявністю у спірному водному обєкті риби позивача.

Ознайомившись з додатковими поясненнями позивача по справі, відповідач 1 заперечив проти таких пояснень з підстав, вказаних у доповненні до відзиву від 05.03.2015.

Зокрема, зазначає, що позивачем впродовж тривалого часу використовувався риборозплідник «Горбок» (що знаходиться за межами спірного водного обєкту) для рибогосподарської діяльності, що підтверджено судовими рішеннями у справі № 907/477/13.

Підкреслює, що вказаними судовими рішеннями встановлено, що позивачем у даній справі не доведено належними та допустимими доказами набуття ним в установленому порядку за законодавством України права водокористування щодо спірного водного обєкту, а також факту порушення його прав укладеним між відповідачами договором оренди від 20.07.2012.

Просить суд звернути увагу на те, що акти зариблення не мають навіть згадки про водосховище «Роман-Потік», а риборозплідник «Горбок», який міг бути зариблений позивачем, ніколи не був у володінні відповідача 1.

Крім того, Інструкцією про порядок проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів, яка затверджена Наказом Міністерства аграрної політики України від 8 червня 2004 року N 215, передбачено порядок, а також форми документів, відповідно до яких повинно відбуватись зариблення, однак позивачем не подано таких доказів, у звязку з чим можна дійти висновку про те, що позивачем не було проведено зариблення як спірного обєкту, так і риборозплідника «Горбок» у передбаченому законодавством порядку.

Представник позивача заперечує проти додаткових доводів відповідача 1 з підстав, вказаних у письмових поясненнях від 15.04.2015. Підкреслює, що єдиним документом, який засвідчує право спеціального водокористування є лише дозвіл на спеціальне водокористування, який є у позивача на водосховище «Горбок» (ОСОБА_4) та міститься у матеріалах справи.

Зазначає також, що передача в оренду водосховища «Горбок» повинна була бути погоджена з позивачем та могла бути здійснена тільки після відшкодування позивачу збитків (у звязку із зарибленням водосховища).

Представник відповідача 2 заперечив проти задоволення позову повністю з підстав, вказаних у відзиві на позов. Зазначає, що довідка про вартість малька №346 від 29.12.2014, а також акти зариблення за 2010-2011 рр. не можуть бути належними доказами позовних вимог, оскільки такі акти складені всупереч вимог Інструкції про порядок проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів, яка затверджена Наказом Міністерства аграрної політики України від 8 червня 2004 року N 215, зокрема, пунктів 2.4, 2.5.

Представник Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області (третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору) у попередніх судових засіданнях вказав на те, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, що вказані у письмових поясненнях по суті спору. Зазначає, зокрема, що матеріали справи не містять доказ, який би підтверджував законне використання водосховища «Роман Потік» позивачем.

Заслухавши представників сторін та дослідивши

подані ними докази, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної ради депутатів трудящих від 07.12.1961 №761 рибокомбінату (правонаступником якого є позивач, що підтверджено копією Статуту приватного акціонерного товариства «Закарпатський рибокомбінат» та копією Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області від 07.09.1998 №3/396 «Про створення відкритого акціонерного товариства «Закарпатський рибокомбінат») передано в експлуатацію для риборозведення і вирощування водоплавної птиці водоймища басейну «Чорний Мочар» загальною площею 379 га, в тому числі водоймища «Форнош», «Мочила», «Бабічка», «Роман-Потік».

Розпорядженням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів від 12.12.1990 №386 затверджено для потреб Закарпатського рибокомбінату (правонаступником якого є позивач у справі), водосховища «Форнош», «Мочила», «Бабічка», «Роман-Потік» (пункт 2 Розпорядження). Пунктом 3 вказаного Розпорядження позивача зобовязано на протязі 1991-1995 рр. здійснити необхідний мінімум організаційно-технічних заходів, включаючи очистку ложа водосховища «Форнош» від залишкового намулу з мінімальними втратами для сільськогосподарського і рибного виробництва.

Між відповідачами у спорі укладено договір оренди водного обєкта від 20 липня 2012 року, за умовами якого Іршавська районна державна адміністрація надає, а Фермерське господарство «Мочар Ір» приймає у користування на умовах оренди водний обєкт (водосховища загальнодержавного значення «Роман Потік» осушувальної системи «Чорний Мочар) площею водного дзеркала 148,0 га, розташований в урочищі ОСОБА_4 на території Доробратівської сільської ради Іршавського району Закарпатської області.

На виконання вказаного договору оренди відповідачем 2 передано відповідачу 1 вказаний водний обєкт на підставі Акту прийому-передачі від 20.07.2012.

Саме вказані обставини (отримання спірного водного обєкту відповідачем 1 в оренду, а також рибогосподарська діяльність останнього стосовно риби, яку позивач вважає своєю власністю) послужили підставою для звернення позивача до суду з даним позовом для захисту свого права шляхом стягнення з відповідача 1 заподіяних збитків у розмірі 50000 грн., які визначені як вартість мальків зариблених ним у спірному водному обєкті.

Проаналізувавши нормативно-правові акти, що регулюють правовідносини, які склалися між сторонами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування ст. 22 Цивільного кодексу України необхідним є встановлення факту порушення права позивача.

У даних правовідносинах, таке право регулюється Водним кодексом України, Законами України "Про тваринний світ", "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", а також Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах", затвердженою наказом Державного комітету рибного господарства України № 4 від 15.01.2008, Інструкцією про проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів, затвердженою Наказом Міністрества аграрної політики від 08.04.2004 №215.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 у справі №125407/12/9104 за позовом Приватного акціонерного товариства «Закарпатський рибокомбінат» до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення про заборону (призупинення) діяльності з ведення рибного господарства та рибогосподарської діяльності встановлено порушення позивачем вимог ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст.42, 43, 51, 68 Водного кодексу України у зв'язку з ненаданням правовстановлюючих документів на використання ним для рибогосподарських потреб меліоративної системи «Чорний Мочар» та водного об'єкта в урочищі «Сальва» на землях Виноградівської міської ради.

Також відповідачем (Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області) вказано на ведення рибного господарства, використання водних живих ресурсів та вирощування риби з порушенням ст.ст.17, 25, 26 Закону України «Про тваринний світ», Інструкції про порядок проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів, затвердженої Наказом Мінагрополітики України № 215 від 08.06.04р., Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженої Наказом Держкомітету рибного господарства України № 4 від 15.01.2008,при цьому є відсутньою будь-яка дозвільна чи інша документація щодо використання об'єктів тваринного світу, що видається в порядку, визначеному Кабінетом ОСОБА_5 України.

Таким чином, саме використання водних об'єктів без правовстановлюючих документів та спеціальне використання об'єктів тваринного світу без відповідних дозволів покладено в основу прийнятого рішення.

Приписами ст. 6 Водного кодексу України визначено, що води (водні об'єкти) є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через ОСОБА_6 України, ОСОБА_6 АРК, місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та ОСОБА_5 АРК.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ч.1 ст.48 Водного кодексу України).

Приписами ст. 51 Водного кодексу України передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

У постанові Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 у справі №907/477/13 за позовом Приватного акціонерного товариства "Закарпатський рибокомбінат"до Іршавської районної державної адміністрації та до Фермерського господарства "Мочар Ір"про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Іршавської райдержадміністрації Закарпатської області від 25.06.2012 №346, визнання недійсним договору оренди колегія суддів дійшла висновку, що із системного аналізу положень Водного кодексу України господарський суд першої інстанції вірно визначився про відсутність деталізованого порядку набуття права вторинного водокористування та те, що таке право виникає на підставі договору між первинним та вторинним водокористувачем, а позивачем не було надано суду відповідних доказів. Також вірними є висновки місцевого господарського суду, з яким погодилась апеляційна інстанція, що дозвіл на спеціальне водокористування як документ дозвільного характеру не підпадає під ознаки, визначені ст. 11 ЦК України щодо підстав виникнення цивільних прав і обов'язків, а відтак не породжує правових наслідків у вигляді виникнення права водокористування, як права цивільного.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про тваринний світ", ст. 37 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" водні біоресурси, які перебувають у стані природної волі і знаходяться у внутрішніх водних об'єктах в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.

Згідно зі ст. 34 Закону України "Про тваринний світ" користувачі об'єктами тваринного світу в установленому законодавством порядку зобов'язані: додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків використання об'єктів тваринного світу; використовувати тваринний світ у способи, що не допускають порушення цілісності природних угруповань і забезпечують збереження тварин, яких не дозволено використовувати.

Статтею 34 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" встановлено, що суб'єкти рибного господарства мають право власності на водні біоресурси, добуті у порядку, встановленому законом, а також на доходи від їх реалізації.

Згідно з абз. 3, 4 ст. 37 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" у власності суб'єктів господарювання та фізичних осіб, іноземців, осіб без громадянства, а також іноземних юридичних осіб можуть перебувати окремі види водних біоресурсів, які на законних підставах, з додержанням умов та правил добування вилучені з природного середовища або розведені у штучно створених умовах, що підтверджено документами, які засвідчують законність їх набуття.

Відповідно до п. 2.8 Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах", затвердженою Наказом Державного комітету рибного господарства України № 4 від 15.01.2008, користувач, якому видано Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, має право на одноосібне спеціальне використання водних живих ресурсів у даному водному об'єкті.

Отже, враховуючи те, що позивачем не подано належних доказів використання спірного водного обєкту, а також його зариблення на підставі передбачених вказаними нормами права правовстановлюючих документів, то суд не може дійти висновку про порушення цивільного права позивача (як необхідної умови застосування ст. 22 Цивільного кодексу України).

Стосовно поданих позивачем актів зариблення за 2010-2011 рр., то суд не приймає їх до уваги, оскільки вони є внутрішніми документами позивача, складені без участі жодного з контролюючих органів, наведених у п.п. 2.4, 2.5 Інструкції про проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів, що підтверджено як самими актами, так і листами Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області від 17.07.2012 №868 та Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 10.06.2015 №842/11.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2)збитків та їх розміру; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4)вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності збитків у розмірі 50000 грн. (вартість зариблення водоймища «Роман-Потік»), враховуючи передбачений законодавцем чіткий порядок зариблення, який позивачем не було дотримано, що не дозволяє достеменно встановити факт введення у спірний водний обєкт мальків на суму, вказану позивачем. Більше того, навіть у випадку зариблення позивачем згаданого водоймища у порядку, передбаченому наведеною Інструкцією, яка діяла на момент складення позивачем актів зариблення 2010-2011, останній жодним доказом не довів факту існування риби у водосховищі «Роман Потік» саме на момент укладення відповідачами договору оренди та початку рибогосподарської діяльності відповідача 1, саме у такій кількості, яка з його слів та актів (одноосібно складених) була зариблена (на протязі двох років риба могла бути як виловлена, так і винищена і т.д.), саме у водоймище «Роман Потік», оскільки подані позивачем акти не містять вказівку на вказаний водний обєкт. Отже, суд констатує, що позивачем не доведено наявність у нього збитків на суму 50000 грн. Оскільки позивачем не доведено наявність самих збитків у розмірі 50000 грн., як складової такого виду цивільно-правової відповідальності як їх відшкодування, то відсутні також і протиправна діяльність відповідачів, яка спричинила такі збитки, відповідний зв'язок між збитками і діяльністю відповідачів та вина.

Незважаючи на те, що відповідачем 1 підтверджено проведення рибогосподарської діяльності у передбаченому чинним законодавством порядку (подано затверджений на його користь Режим рибогосподарської експлуатації з терміном дії від 22.08.2012 до 20.07.2022), вказані доводи не мають значення для даного предмету спору, оскільки правомірна діяльність відповідача 1 (у тому числі, вилов риби, що ним зариблена у передбаченому законодавством порядку, подані відповідні Акти від 18.04.2013, від 31.03.2014, заявка від 28.08.2012) не доказує і не спростовує наявність або відсутність саме тієї риби, про яку стверджує позивач.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не доведено складу цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків, у позові належить відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 12.10.2015.

Головуючий суддя Л. М. Якимчук

Суддя О.В. Васьковський

Суддя І.Г. Ушак