Рішення № 52241542, 06.10.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" жовтня 2015 р. Справа № 906/1182/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю: представника позивача: ОСОБА_1 - дов. № 2565-О від 16.08.2013р.;

відповідача: ОСОБА_2 - НОМЕР_1 від 12.08.1995р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 60836,18 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за договором №б/н від 08.08.2012р., в розмірі 60836,18 грн., з яких 23732,08грн. - заборгованість за кредитом; 18091,60 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 15595,06 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 3417,44 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Ухвалою господарського суду від 27.07.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.09.2015р.

Ухвалою господарського суду від 23.09.2015р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 06.10.2015р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Надав довідку про стан заборгованості відповідача, відповідно до якої розмір заборгованості відповідача на момент розгляду справи в межах позовних вимог не змінилась та становить 60836,18 грн. (а.с.107)

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив. Зазначив, що заборгованість виникла у зв'язку з тим, що 03.10.2013 р. невідомою особою з поточного рахунку, відкритого на його ім'я у ПАТ "КБ "Приватбанк", шахрайським шляхом через термінал ПАТ "Приватбанк" були зняті кошти в сумі 22100,00 грн., що призвело до виникнення заборгованості.

Вказав, що неодноразово звертався до правоохоронних органів та до позивача з метою проведення розслідування та встановлення осіб, які здійснили зняття кредитних коштів з його рахунку.

Вважає, оскільки кошти були зняті злочинним шляхом, позивач безпідставно вимагає виконання ним зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, відсотків тощо.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.08.2012р. фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку зі зразками підписів (а.с.31). Згідно вказаної заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", ОСОБА_3 (що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://www.privatbank.ua.), які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 08.08.2012р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Відповідно до умов зазначеного договору, відповідачу встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 2600705590086 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_3 і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, smsповідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі -Умови).

Згідно з п.3.2.1.1.16 Умов при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований ОСОБА_3 через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Пунктом 3.2.1.1.1 Умов визначено, що кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - "Кредит") надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - "Ліміт"). Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_3 та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, smsповідомлення або ін.). ОСОБА_3 здійснює обслуговування ліміту Клієнта, яке полягає у проведені його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, в разі наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Пунктом 3.2.1.1.8 Умов передбачено, що проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться ОСОБА_3 протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Ліміт може бути змінений ОСОБА_3 в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами ОСОБА_3. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться ОСОБА_3 в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_3 і Клієнта (п. 3.2.1.1.6. Умов).

Позивач, на виконання зобов'язань за укладеним договором на рахунок відповідача станом на 15.03.2013р. встановив кредитний ліміт в сумі 32000,00грн., станом на 01.03.2014 р. - 20000,00 грн., що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів (а.с. 47).

Згідно матеріалів справи, станом на 19.06.2015р. у відповідача має місце заборгованість по тілу кредиту в розмірі 23732,08грн., яка була винесена на прострочку 03.02.2014р., що підтверджується банківською випискою (а.с.50).

Згідно п. 3.2.1.4.1. Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За приписами п. 3.2.1.4.1.1 Умов, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з кінцевої дати дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує ОСОБА_3 за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню (п. 3.2.1.4.1.2 Умов).

Відповідно до п. 3.2.1.4.1.3 зазначених Умов, у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, Клієнт сплачує ОСОБА_3 відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права ОСОБА_3 на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує ОСОБА_3 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щоденно, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.9 Умов).

Сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно п.п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2 проводиться в порядку, вказаному в п. 3.2.1.1.1, 3.2.1.2.1.4, 3.2.1.2.2.8. Відсотки сплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (крім випадків розірвання кредиту згідно п. 3.2.1.2.3.4). Сплата відсотків може бути проведена клієнтом також з інших належних йому рахунків в установленому законом порядку (п. 3.2.1.4.3. Умов).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, у відповідача за період з 03.02.2014р. по 19.06.2015р. має місце заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом в розмірі 18091,60 грн. (а.с.48-49 ).

Відповідно до п.п. 3.2.1.2.2.7 Умов, клієнт зобов'язується сплатити банку винагороду відповідно до п.п. 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, 3.2.1.4.11.

Пунктом 3.2.1.4.4 Умов передбачено, що клієнт сплачує банку винагороду за користування лімітом відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць.

Так, позивачем відповідачу за користування кредитним лімітом за період з 03.02.2014р. по 19.06.2015р. нараховано винагороди в сумі 3631,03 грн. Заборгованість станом на 19.06.2015 становить 3417,44 грн. (а.с.48-50, 62).

Відповідно до п. 3.2.1.5.1 Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, Клієнт виплачує ОСОБА_3 за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації ОСОБА_3 права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує ОСОБА_3 пеню у розмірі, зазначеному в п.3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно п.3.2.1.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 3 (трьох) років від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Як вбачається з розрахунку, позивачем, у відповідності до умов договору за період з 04.02.2014р. по 19.06.2015р. нараховано відповідачу пеню в сумі 16025,06грн. Заборгованість відповідача по пені за кредитним договором станом на 19.06.2015р. становить 15595,06 грн. (а.с.48-50, 71-82).

У пункті 3.2.1.4.10 Умов закріплено, що зобов'язання при реалізації банком права на стягнення неустойки виконуються в такій послідовності: кошти отримані від Клієнта, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості, насамперед спрямовуються для відшкодування витрат/збитків ОСОБА_3 згідно з п.п. 3.2.1.2.16, 3.2.1.2.3.15, далі для погашення неустойки згідно розділу 5 цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг", далі - простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - відсотків, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості виконується не пізніше дати, зазначеної в п.3.2.1.1.8. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими. У разі розрахунку витрат ОСОБА_3 відповідно до п.п. 3.2.1.2.2.16, 3.2.1.2.3.15 за погодженням сторін можлива зміна термінів погашення кредиту.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов, ОСОБА_3, на свій розсуд, має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - зажадати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення.

Відповідачу з боку позивача була направлена претензія №20808ZRLOSOBJ від 09.02.2015р. з вимогою про сплату простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15000,00грн., простроченої заборгованості за відсотками 13292,45 грн., заборгованості з комісії за користування кредитом 2563,08 грн., заборгованості по пені 6947,19 грн. (а.с.52).

Відповідач на вимогу про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором, відповіді не надав, заборгованість не погасив.

За таких обставин, метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду.

Згідно довідки ПАТ КБ "ПриватБанк" від 06.10.2015р. (а.с.107) заборгованість відповідача за кредитним договором (в межах позовних вимог) не змінилася і становить 60836 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. Вказав, що кошти в сумі 22100,00 грн. з поточного рахунку були зняті шахрайським шляхом невідомою особою 03.10.2013 р.

Зазначив, як тільки виявив факт шахрайського заволодіння коштами, звернувся до банку з метою проведення відповідного розслідування та призупинення нарахування відсотків та пені.

Однак, позивач на клопотання відповідача не відреагував і продовжує здійснювати нарахування відсотків, пені та комісії, що в результаті призвело до виникнення заборгованості, яка заявлена до стягнення.

Відповідач наголосив, що він звертався і до МВ УМВС України в Житомирській області із заявою про вчинене кримінальне правопорушення. Відомост про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.10.2013 р.

Вказав, що за його власним розслідуванням кошти в сумі 22100,00 грн. були перераховані на банківську картку, яка належить особі, прізвище якої Сахаров.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2. ст. 639 ЦК України).

Водночас, ч.1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Так, матеріалами справи, зокрема, банківськими виписками по рахунку 26007055906086 за період з 10.08.2012 р. по 16.10.2014р. (а.с. 66- 69), підтверджується факт отримання відповідачем грошових коштів в кредит. Водночас, з матеріалів справи не вбачається факт повернення коштів позивачу у повному обсязі.

Станом на день звернення до суду та на день розгляду справи в суді заборгованість по кредиту, за даними позивача, становить 23732,08 грн.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що він не зобов'язаний повертати позивачу надані кредитні кошти у зв'язку з тим, що останні були зняті з його рахунку невідомими особами злочинним шляхом.

Так, дійсно, 03.10.2013 р. з рахунку № 26007055906086 (рахунок відповідача) на рахунок № 29245827503642 були перераховані кошти в сумі 22100,00 грн. (а.с.69). При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що кошти вибули поза волею відповідача.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, матеріали справи не містять вироку суду в кримінальному провадженні або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, які є обов'язковими для господарського суду, про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Пояснення відповідача з приводу його власного розслідування не є належними та допустимими доказами у справі, в порядку ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 23732,08 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Перевіривши розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом, суд встановив, що нарахування процентів на прострочену заборгованість здійснено за період з 03.02.2014р. по 19.06.2015р. Заборгованість відповідача по процентам станом на 19.06.2015р. становить 18091,60 грн. (а.с. 62-66).

Тому вимога про стягнення з відповідача 18091,60 грн. процентів за користування кредитом є обґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що відповідно до п.3.2.1.5.4 Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 3 (трьох) років від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Дослідивши банківські виписки та розрахунок позивача, суд встановив, що позивачем здійснювалось нарахування пені за несвоєчасно проведені розрахунки по сплаті кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії, і її розмір станом на 19.06.2015р. становить 15595,06 грн.

Суд вважає, що вимоги позивача в цій частині позову є обґрунтованими та заявленими у відповідності до умов договору та чинного законодавства.

Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного спору правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 15595,06грн. пені, суд вважає за можливе зменшити її розмір до 7797,53 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання зменшення розміру пені, суд врахував, що відповідач являється інвалідом І групи загального захворювання, що значною мірою ускладнює здійснення ним підприємницької діяльності і, як наслідок, належне виконання умов договору щодо погашення виниклої заборгованості.

З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов'язання, відсутність тяжких наслідків порушення зобов'язання суд, керуючись п. 3 ст. 83 ГПК України, зменшує розмір пені на 50% до 7797,53 грн.

Розглядаючи вимогу про стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 3417,44грн., суд також дійшов висновку, що остання позивачем заявлена правомірно, у відповідності до норм чинного законодавства та умов договору, тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до норм чинного законодавства, та підлягають задоволенню в розмірі 53038,65 грн., з яких: 23732,08 грн. - заборгованість за кредитом; 18091,60 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7797,53 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 3417,44 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (10014, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_2)

на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570)

- 23732,08 грн. заборгованості за кредитом;

- 18091,60 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 7797,53 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором;

- 3417,44 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом;

- 1827,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.10.15

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу