Рішення № 52241054, 12.10.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.10.15р. Справа № 904/7576/15

За позовом Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "ТЕПЛОТРАНС" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Обласного комунального підприємства "ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ-ПІВДЕННЕ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 311 475,74 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 2 від 05.01.15)

від відповідача: ОСОБА_2 - голова ліквідаційної комісії (витяг із рішення від 27.05.2015 № 649-31/VI)

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Транспортування покупної теплової енергії "ТЕПЛОТРАНС" Дніпропетровської міської ради звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Обласного комунального підприємства "ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ-ПІВДЕННЕ" про стягнення заборгованості за договором про відпуск теплової енергії для потреб опалення № 78-т від 04.09.2003 у розмірі 311 475,74 грн., з яких: 285 649,03 грн. основний борг, 8 441,43 грн. пеня, 16 701,67 грн. інфляційні втрати, 683,61 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про відпуск теплової енергії для потреб опалення № 78-т від 04.09.2003, в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.09.2015.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 15.09.2015 на 29.09.2015.

29.09.2015 у судовому засіданні оголошено перерву до 12.10.2015

12.10.2015 представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв'язку з тим, що позивачем змінено істотні умови договору, а саме поставлено теплову енергію в об'ємах, які перевищують норму встановлену договором.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2004 між Дочірнім підприємством обласного комунального підприємства „Дніпрообленерго та Обласним комунальним підприємством "ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ-ПІВДЕННЕ" (постачальник) (споживач) був укладений договір про відпуск теплової енергії для потреб опалення № 78 т (а.с.10).

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник згідно СниП 2.04.07-86 Теплові мережі здійснює відпуск теплової енергії для потреб центрального опалення, по об`єктам, які розташовані за адресою: вул. Соціалістична, 13а, від джерела теплопостачання ТЕЦ ЮМ3.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що планове споживання теплової енергії на опалення визначається наступними показниками: теплове навантаження з опалення 66,08 Гкал/рік, загальна площа опалення приміщення 311,7 м.кв.

Частиною 2 примітки до пункту 1.3 договору, передбачено, що зміни планових показників споживання теплової енергії здійснюється постачальником, як правило, один раз на рік до початку опалювального сезону за умови подання споживачем змін в розрахунки по паливо-споживанню.

Згідно з пунктом 2.1 договору, нарахування плати за теплову енергію здійснюється постачальником на підставі тарифів, затверджених місцевими органами самоврядування, а саме на підставі рішення №2077 від 19.09.2002, тариф на 1 Гкал теплової енергії становить 85 грн. Загальна сума нарахування 5 616,8 грн./рік.

Відповідно до пункту 2.2 договору, інформація про зміну тарифів доводиться до відома споживача письмово протягом одного місяця з дня затвердження нових тарифів або через засоби масової інформації.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що цей договір укладається на строк з 04.09.2003 по 31.12.2004. Строк дії договору автоматично вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не одна із сторін не має наміру розірвати його, шляхом повідомлення іншу сторону в письмовому вигляді не пізніше місяця до закінчення строку дії договору.

Доказів того, що одна із сторін мала намір розірвати договір сторони до суду не надали.

Позивачем на адресу відповідача був надісланий лист № 1414 від 09.09.2013 про зміну тарифів. Разом із листом відповідачу було надано розрахунок кількості теплової енергії, відповідно до якого теплове навантаження на опалення становить 55,48 Гкал/рік, вартість опалення за договором у рік орієнтовано становить 66 256,99 грн. (а.с.44-45).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу теплову енергію за період з 01.10.2013 по 01.05.2015 на загальну суму 285 649,03 грн.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що споживач здійснює оплату за теплову енергію щомісячно у трьохденний строк з моменту отримання рахунку від постачальника.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 285 649,03 грн.:

- № 78/1 від 31.10.2013 на суму 4 135,69 грн.;

- № 78/1 від 30.11.2013 на суму 7 824,72 грн.;

- № 78/1 від 31.12.2013 на суму 12 668,60 грн.;

- № 78/1 від 31.01.2014 на суму 13 467,94 грн.;

- № 78/1 від 28.02.2014 на суму 10 705,28 грн.;

- № 78/1 від 31.03.2014 на суму 7 251,96 грн.;

- № 78/1 від 30.04.2014 на суму 2 348,46 грн.;

- № 78/1 від 31.10.2014 на суму 3 521,32 грн.;

- № 78/1 від 30.11.2014 на суму 30 970,64 грн.;

- № 78/1 від 31.12.2014 на суму 46 772,22 грн.;

- № 78/1 від 31.01.2015 на суму 49 523,42 грн.;

- № 78/1 від 28.02.2015 на суму 40 719,58 грн.;

- № 78/1 від 31.03.2015 на суму 45 771,72 грн.;

- № 78/1 від 30.04.2015 на суму 9 967,48 грн. (а.с.16-21).

Вищезазначені рахунки були отримані відповідачем, про що на рахунках є відповідний напис.

Згідно з пунктом 3.2.12 договору, споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 285 649,03 грн. не оплачено, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача відносно того, що позивач необґрунтовано збільшив обсяги постачання теплової енергії, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання на загальну суму 285 649,03 грн., а також отримання відповідачем рахунків на оплату послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання на загальну суму 285 649,03 грн.

Письмових заперечень щодо отримання відповідачем теплової енергії у обсягах, які перевищують норму встановлену договором, сторони суду не надали. Крім того, договором передбачені планові, а не фіксовані обсяги теплової енергії, ч. 2 примітки до п. 1.3 договору передбачена можливість зміни планових показників саме постачальником. При цьому погодження з споживачем така зміна не вимагає.

Таким чином, відповідачем без заперечень прийнято та використано теплову енергію на суму 285 649,03 грн.

Обов'язок споживача оплачувати отримані житло-комунальні послуги передбачений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.2 договору, строк оплати поставленої теплової є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 285 649,03 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про комунальні послуги" комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Правовідносини між сторонами по справі виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, до яких має застосовуватися Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", який встановлює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до пункту 5.2 договору, у випадку несплати рахунку споживачем у строк більш десяти днів, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% за кожен день прострочення оплати.

В абз. 4 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Отже, у Законі України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" та сторонами у договорі передбачено розмір відсотків за порушення грошових зобов'язань - 1%.

У звязку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання, позивачем нараховано пеню за період з 30.01.2015 по 31.07.2015 у сумі 8 441,43 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.23), судом встановлено, що позивачем невірно нараховано пеню, оскільки ним не враховано п.5.2 договору та Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Зробивши перерахунок, судом встановлено, що сума пені за період з 30.01.2015 по 31.07.2015 становить 61 093,20 грн., але оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені у заявленому розмірі 8 441,43 грн.

Позивачем нараховано відповідачу 3% річних за період з 28.11.2013 по 31.05.2015 у сумі 683,61 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2013 по червень 2015 у сумі 16 701,67 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.24-25), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 683,61 грн. та інфляційних втрат у сумі 16 701,67 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 85, 115 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Обласного комунального підприємства "ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ-ПІВДЕННЕ" (49089, м. Дніпропетровськ, вул. Кедріна, 28; ідентифікаційний код 26049417) на користь Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "ТЕПЛОТРАНС" Дніпропетровської міської ради (49089, м. Дніпропетровськ, вул.. Макарова, 32; ідентифікаційний код 32560611) 285 649,03 грн. основний борг, 8 441,43 грн. пеню, 16 701,67 грн. інфляційні втрати, 683,61 грн. 3% річних, 6 229,51 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 13.10.2015

Суддя ОСОБА_3