Рішення № 52241000, 08.10.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 жовтня 2015 р. Справа № 902/797/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ОСОБА_1" (вул. Здолбунівська, буд. 3-а, офіс 4, м. Київ, 02081)

до: Приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар"єр" (вул. Київська, 1, смт. Стрижавка, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23211)

про стягнення 45364,76 грн. боргу

Суд:

Головуючий суддя Кожухар М.С.

Судді Грабик В.В.

ОСОБА_2

Секретар судового засідання Матущак О.В.

Представники :

позивача: ОСОБА_3 - за дорученням

відповідача: ОСОБА_4 - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ОСОБА_1" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар"єр" 45 364,76 грн. боргу за поставлений товар.

Ухвалою від 10.06.2015р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 07.07.2015р.

Судове засідання 07.07.2015р. не відбулось, в зв'язку з перебуванням судді Кожухар М.С. на лікарняному.

Після виходу судді на роботу, ухвалою суду від 13.07.2015р. розгляд справи призначено на 23.07.2015 р.

В судове засідання 23.07.2015р. з'явився представник позивача, відповідач повноважних представників не направив, розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву в судовому засіданні в межах дня, під час якої суддею Кожухар М.С. подано заяву про створення судової колегії для розгляду справи № 902/797/15, яка виявилась значно складною.

У зв'язку з цим, розпорядженням заступника керівника апарату господарського суду Вінницької області від 23.07.2015 року за заявою головуючого судді створено колегію для розгляду даної справи у складі головуючого судді Кожухар М.С., суддів: Грабика В.В. та Матвійчука В.В.

Ухвалою від 23.07.2015р. справа прийнята до провадження судовою колегією та призначена до розгляду на 15.09.2015 р.

Ухвалою від 15.09.2015р. розгляд справи відкладено на 06.10.2015р.

02.10.2015р. до суду від представника позивача надійшла заява б/н від 01.10.2015р. про уточнення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 71 305,19 грн., з яких: 45 364,76 грн. боргу, 25 940,43 грн. інфляційних.

05.10.2015р. до суду від відповідача надійшов відзив б/н та дати, в якому відповідач позовні вимоги визнає частково.

В судовому засіданні 06.10.2015р. представником позивача подано заяву б/н від 06.10.2015р., в якій він просить суд вирішити спір по накладним, що зазначені у позовній заяві, які є підставою даного позову.

В судовому засіданні 06.10.2015р. оголошено перерву до 08.10.2015р.

08.10.2015р. до суду від представника позивача надійшла заява б/н від 08.10.2015р. про уточнення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 72 017,90 грн., з яких: 45 364,76 грн. боргу, 26 653,14 грн. інфляційних.

В судове засідання 08.10.2015р. з"явились представники обох сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги про стягнення з відповідача 45 364,76 грн., що заявлені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги в розмірі 45 364,76 грн. визнав, про що подав суду заяву б/н від 08.10.2015р.

Стосовно заяв поданих 02.10.2015р. та 08.10.2015р. представником позивача заяв "про уточнення розміру позовних вимог", суд дійшов висновку, що дані заяви не підлягають прийняттю до розгляду, оскільки позивач в даних заявах заявляє додаткові позовні вимоги, які не були предметом позову від б/н від 04.06.2015р., що не відповідає вимогам ст. 22 ГПК України. З огляду на це, вказані заяви судом залишені без розгляду.

Отже, враховуючи викладене вище, ціна позову становить 45 364,76 грн. боргу за отриманий відповідачем товар згідно видаткових накладних №№: ВН1-46 від 28.01.2014р., ВН1-197 від 18.04.2014р., ВН1-228 від 07.05.2014р., ВН1-230 від 07.05.2014р., ВН2-105 від 23.05.2014р., ВН1-265 від 23.05.2014р., ВН1-267 від 27.05.2014р., ВН1-271 від 28.05.2014р., ВН1-276 від 30.05.2014р., ВН1-303 від 13.06.2014р., ВН1-326 від 20.06.2014р., ВН1-333 від 24.06.2014р., ВН1- 355 від 09.07.2014р., ВН1-356 від 09.07.2014р.,ВН1-366 від 11.07.2014р., ВН2-164 від 15.08.2014р., ВН1-397 від 15.08.2014р.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, на підставі видаткових накладних №№: ВН1-46 від 28.01.2014р., ВН1-197 від 18.04.2014р., ВН1-228 від 07.05.2014р., ВН1-230 від 07.05.2014р., ВН2-105 від 23.05.2014р., ВН1-265 від 23.05.2014р., ВН1-267 від 27.05.2014р., ВН1-271 від 28.05.2014р., ВН1-276 від 30.05.2014р., ВН1-303 від 13.06.2014р., ВН1-326 від 20.06.2014р., ВН1-333 від 24.06.2014р., ВН1- 355 від 09.07.2014р., ВН1-356 від 09.07.2014р.,ВН1-366 від 11.07.2014р., ВН2-164 від 15.08.2014р., ВН1-397 від 15.08.2014р. відвантажив, а відповідач через представників, що діяли на підставі довіреностей № 000005 від 09.01.2014р, № 000195 від 01.04.2014р, № 000270 від 07.05.2014р, № 000332 від 01.06.2014р., № 000415 від 09.07.2014р., № 000495 від 07.08.2014р., прийняв товар на загальну суму 56 853,00 грн.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату товару №№: ВН1-40 від 28.01.2014р., ВН1-179 від 18.04.2014р., ВН1-211 від 07.05.2014р., ВН1-206 від 06.05.2014р., ВН2-134 від 21.05.2014р., ВН1-236 від 21.05.2014р., ВН1-249 від 27.05.2014р., ВН1-254 від 28.05.2014р., ВН1- 258 від 30.05.2014р., ВН1-287 від 13.06.2014р., ВН1-312 від 20.06.2014р., ВН1-315 від 24.06.2014р., ВН1-331 від 01.07.2014р., ВН1-339 від 03.07.2014р., ВН1- 347 від 11.07.2014р., ВН2-213 від 13.08.2014р., ВН1-376 від 13.08.2014р.

За отриманий товар, відповідач розрахувався частково, в зв"язку з чим заборгував позивачу 45 364,76 грн., що визнано представником відповідача в судовому засіданні.

Відтак, станом на день подачі позову та розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем становить 45 364,76 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як випливає з Договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, відповідно до згаданих вище видаткових накладних, передано відповідачу товар на загальну суму 56 853,00 грн. За отриманий товар, відповідач розрахувався частково, в зв"язу з чим заборгував позивачу 45 364,76 грн., що, як зазначено вище, визнано відповідачем, і ці його дії не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Також визнання представником відповідача позову про стягнення 45 364,76 грн.боргу не викликає у суду сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 33, 43, 49, 78, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар"єр" (вул. Київська, 1, смт. Стрижавка, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23211, код ЄДРПОУ 05518894) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ОСОБА_1" (вул. Здолбунівська, буд. 3-а, офіс 4, м. Київ, 02081, код ЄДРПОУ 36272859) 45 364,76 грн. (сорок п"ять тисяч триста шістдесят чотири грн. 76 коп.) боргу та 1827,00 (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13 жовтня 2015 р.

Головуючий суддя Кожухар М.С.

Судді Грабик В.В.

ОСОБА_2

віддрук. прим.:

1 - до справи