Постанова № 52240888, 07.10.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 912/41/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Креатив"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2015у справі Господарського суду№ 912/41/15-г Кіровоградської областіза позовомфермерського господарства "Віктор"доприватного акціонерного товариства "Креатив"про та за зустрічним позовом до простягнення 7 765 001,26 грн. приватного акціонерного товариства "Креатив" фермерського господарства "Віктор" стягнення 1 052 185,39 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники (за первісним позовом):

позивача: не з'явились;відповідача: Александров С.О., дов. від 25.09.2015;

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року фермерське господарство "Віктор" (далі - Господарство) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 15.04.2015 № 14 (т. 1, а.с. 158), просило стягнути з приватного акціонерного товариства "Креатив" (далі - Товариство) 7 765 001,26 грн. заборгованості, яка складається з: основної заборгованості за договором поставки від 19.05.2014 № С13-02890 у розмірі 4 583 482,11 грн., пені у розмірі 1 475 757,95 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 570 063,12 грн. та 3% річних у розмірі 135 698,08 грн.

Позовні вимоги Господарство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувало тим, що на виконання укладеного з Товариством договору поставки від 19.05.2014 № С13-02890 воно поставило Товариству 2 704,35 т. насіння соняшника, проте останнє свої грошові зобов'язання за вказаним договором виконало лише частково. Направлену Господарством претензію Товариство залишило без відповіді та задоволення, у зв'язку із чим спірна заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних.

У лютому 2015 року Товариство звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з зустрічним позовом, у якому просило стягнути з Господарства 1 052 185,39 грн. штрафу за неналежне виконання договору поставки від 19.05.2014 № С13-02890.

Зустрічний позов, з посиланням на приписи ЦК України та ГК України, мотивовано неналежним виконанням Господарством умов договору поставки від 19.05.2014 № С13-02890 в частині терміну поставки товару та строків оплати нарахованих штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2015 (колегія суддів: Колодій С.Б., Болгар Н.В., Макаренко Т.В.) первісний позов задоволено частково, стягнуто з Товариства на користь Господарства 4 583 482,11 грн. основного боргу, 1 516 563,14 грн. інфляційних втрат, 135 698,08 грн. 3% річних. У задоволені решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з Господарства на користь Товариства 1 010 015,06 грн. штрафу, в іншій частині зустрічного позову - відмовлено.

В частині задоволення первісних та зустрічних позовних вимог вказане рішення прийнято з мотивів, викладених позивачами у позовних заявах. За первісним позовом часткова відмова у стягненні інфляційних втрат обумовлена помилками в її обрахунку, тоді як відмова у стягненні пені обґрунтована тим, що відповідна штрафна санкція не була передбачена умовами договору. За зустрічним позовом часткова відмова у стягненні штрафу мотивована тим, що нарахування штрафних санкцій за несплату штрафних санкцій не відповідає положенням чинного законодавства.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 (колегія суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М., Білецька Л.М.) змінено рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2015, стягнуто з Товариства на користь Господарства 4 583 482,11 грн. основного боргу, 1 516 563,14 грн. інфляційних втрат, 135 698,08 грн. 3% річних. У задоволені решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з Господарства на користь Товариства 505 007,50 грн. штрафу, в іншій частині зустрічного позову - відмовлено.

Зміна рішення місцевого господарського суду в частині задоволення зустрічного позову обумовлена зменшенням розміру штрафних санкцій за неналежне виконання Господарством умов укладеного між сторонами договору, які судом апеляційної інстанції визнано неспіврозмірно великими в порівнянні із збитками Товариства.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2015 в частині задоволення зустрічних позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про їх задоволення у повному обсязі. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланнями на обставини справи, окремі положення укладеного між сторонами договору, приписи ст. ст. 6, 11, 48, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 614, 617, 627-629 ЦК України, ст. ст. 193, 218 230 ГК України, ст. ст. 79, 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Господарство не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів в оскаржуваній частині.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови в оскаржуваній частині, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Господарством (продавець) та Товариством (покупець) 19.05.2014 було укладено договір поставки № С13-02890, за яким продавець зобов'язався поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2013 року на умовах даного договору (далі - Договір);

- відповідно до п. 3.1 Договору товар поставляється на умовах DAP склад покупця (правила Інкотермс 2010), за винятком застережень прямо встановлених умовами Договору за адресою: просп. Промисловий, 14/а, просп. Інженерів, 10а, м. Кіровоград;

- згідно з п. 3.2 Договору термін поставки товару - протягом 10 днів після підписання Договору, але не пізніше 31.05.2014 року. Продавець зобов'язаний у письмовій формі за 1 календарний день повідомити покупця про готовність до поставки товару із зазначенням дати поставки. Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від отримання товару у випадку порушення терміну поставки продавцем;

- за приписами пунктів 3.3 та 3.4 Договору кількість товару визначається згідно кількості, вказаної в товарно-транспортній накладній на товар при розвантаженні на складі покупця; сторони дійшли згоди, що при виникненні розбіжностей щодо кількості товару, вказаної в товарно-транспортній накладній при завантаженні товару і фактичній кількості товару при його розвантаженні, остаточною буде вважатися кількість товару визначена на вагах на складі покупця. Право власності на товар виникає у покупця з моменту фактичного отримання товару в місці поставки згідно п. 3.1 Договору; поставка товару здійснюється силами та за рахунок продавця;

- датою поставки товару є дата фактичного отримання товару та документів, визначених п. 3.7 та п. 3.8 Договору, покупцем (п. 3.5 Договору);

- у пункті 4.1 Договору сторони погодили, що кількість товару, що поставляється за договором становить 3 300 тон (±10 % - за вибором покупця). Ціна товару за одну тону, в тому числі ПДВ складає 5 220 грн. Орієнтована сума договору - 17 226 000 грн.;

- пунктом 5.1 Договору встановлено, що покупець зобов'язаний здійснювати оплату вартості кожної партії отриманого товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця після оприбуткування товару на складі покупця. Оплата отриманого товару здійснюється виходячи з остаточної ціни на товар визначеної відповідно до п. 4.2 даного Договору;

- Договір набирає силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання всіх умов, передбачених даним Договором (п. 9.1 Договору);

- на виконання умов договору Господарством було здійснено поставку насіння соняшнику Товариству на суму 14 056 775,59 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, наявними у матеріалах справи (т. 1 а.с. 20-31). Вказані накладні без будь-яких заперечень чи зауважень підписані та засвідчені печаткою Господарства зі сторони постачальника та підписом уповноваженої особи на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей від 14.06.2014 № 3893 зі сторони одержувача;

- в порушення умов Договору Товариство здійснило лише часткову оплату за поставлений товар у сумі 9 473 293,48 грн., внаслідок чого має заборгованість на суму 4 583 482,11 грн.

Як вже частково зазначалось вище, Товариство не погоджується з результатами розгляду зустрічного позову, у зв'язку з чим просить переглянути прийняті у справі судові рішення в цій частині.

Відповідно до частини першої та другої ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було з'ясовано судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи:

- поставку товару Господарством здійснено у період з 15.06.2014 по 27.06.2014, тобто з порушенням строків встановлених п. 3.2 Договору;

- за висновком торгово-промислової палати України (лист від 13.03.2015, т.1 а.с. 133) порушення строків поставки товару у даному випадку не було обумовлено наявністю форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);

- у пункті 6.5 Договору сторони погодили, що за недотримання терміну поставки/недопоставки/не поставки товару Господарство сплачує Товариству штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого/недопоставленого товару;

- окрім того, у п. 6.6 Договору сторони додатково погодили, що у разі невиконання або порушення виконання зобов'язань за договором, а саме невиконання або порушення виконання зобов'язань згідно п. 6.2 та п. 6.5 цього Договору, продавець окрім штрафу, передбаченого п. 6.5 даного Договору, виплачує покупцеві штрафну санкцію у розмірі 3 % від загальної вартості товару.

У зустрічному позові Товариство просило стягнути з Господарства штрафні санкції за неналежне виконання Договору у розмірі 1 052 185,39 грн., з яких: 1 010 015,06 грн. - штраф за несвоєчасну поставку товару, нарахований на підставі п. 6.5 Договору; 42 170,33 грн. - штраф за неналежне виконання п. 6.5 Договору щодо сплати Господарством штрафних санкцій, нарахований на підставі п. 6.6 Договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 частини першої ст. 611 ЦК України).

Враховуючи наявність прострочення у виконанні договірних зобов'язань Господарством господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених п. 6.5 Договору.

Місцевим господарським судом штраф за несвоєчасну поставку товару, нарахований на підставі п. 6.5 Договору, задоволено у повному обсязі. Однак за результатами перегляду справи в апеляційному порядку судом апеляційної інстанції було враховано обставини об`єктивного характеру, які ускладнювали належне виконання договірних зобов'язань Господарством (проведення Антитерористичної операції на території Луганської області), нетривале прострочення строків поставки, недоведеність обставин понесення Товариством збитків, у зв'язку з простроченням, а також несвоєчасну оплату поставленого товару самим Товариством та встановлено невідповідність розміру стягнутого штрафу наслідкам прострочення. За таких обставин суд апеляційної інстанції на підставі положень частини третьої ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшив розмір стягнутого штрафу з 100 % до 50 % (з 1 010 015,06 грн. до 505 007,50 грн.).

В силу положень частини третьої ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 частини першої ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Приймаючи до уваги наведені положення законодавства, враховуючи обґрунтованість мотивів зменшення розміру штрафних санкцій колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі дії суду апеляційної інстанції правомірними, а новий розрахунок арифметично вірним. За таких обставин стягнення з Господарства на користь Товариства 505 007,50 грн. штрафу, нарахованого на підставі п. 6.5 Договору є обґрунтованим та законним.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується також і з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для стягнення 42 170,33 грн. штрафних санкцій, нарахованих на підставі п. 6.6 Договору, з огляду на наступне.

Частиною першою ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Поняття неустойки визначено статтею 549 ЦК України, частинами першою та другою якої встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Правовий аналіз наведених положень дозволяє дійти висновку про те, що штраф є одним з видів забезпечення виконання зобов'язань, він носить допоміжний (акцесорний) характер до основного зобов'язання та за своєю правовою природою є відмінним від нього.

Відтак, обов'язок сплатити штраф за неналежне виконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень частини першої ст. 509 ЦК України, тому нарахування Товариством на підставі п. 6.6 Договору 42 170,33 грн. штрафу за неналежне виконання Господарством п. 6.5 Договору щодо сплати штрафних санкцій є неправомірним та задоволенню не підлягає. З огляду на наведене висновок судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволені цих позовних вимог Товариства є законним.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у постанові від 18.02.2014 у справі № 905/909/13-г.

Доводи касаційної скарги Товариства наведеного вище не спростовують.

Посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, у тому числі щодо відмови місцевого господарського суду в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду справи у касаційному порядку. Зокрема, відмовляючи у задоволені вказаного клопотання місцевий господарський суд належним чином обґрунтував підстави такої відмови і колегія судді касаційної інстанції повністю погоджується із зазначеним обґрунтуванням.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2015 в оскаржуваній частині ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Креатив" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 у справі № 912/41/15-г Господарського суду Кіровоградської області - без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський