Постанова № 52240868, 29.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Мороз І.М., за участю: прокурора Гончаренка А.О., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу в.о. прокурора Шевченківського району м. Києва на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

цією постановою провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного корупційного правопорушення,

передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адмінстративного правопорушення.

За протоколом № 9-Б від 22.05.2015 року ОСОБА_2 звинувачувався у тому, що будучи директором Державного підприємства «Готель Козацький», тобто посадовою особою юридичної особи публічного права, та суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення відповідно до п. «а» ч. 2 ст. 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", діючи всупереч вимогам ч. 1 ст. 12 вказаного Закону, умисно без будь-яких на те поважних причин не подав за місцем роботи в ДП «Готель Козацький», у визначені строки - в період з 1 січня до 1 квітня 2015 року, декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового

характеру за 2014 рік.

Суд першої інстанції, визнав, що ОСОБА_2 є суб'єктом декларування у розумінні абзацу 8 ч.1 ст. 1 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", однак він має у наявності відповідну декларацію, яку зберігає за місцем роботи, оскільки відсутня визначена система подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а у протоколі відсутні посилання на відповідні нормативні документи, які регулюють подання, здачі та зберігання декларацій. Посилаючись на ці обставини, суд першої інстанції провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП закрив, у зв'язку з відсутністю події і складу адмінстративного правопорушення.

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи висновків суду, що ОСОБА_2 є суб'єктом декларування у розумінні абзацу 8 ч.1 ст. 1 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", просить постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним та притягнути його до відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП у вигляді штрафу. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що висновки суду про відсутність події та складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 172-6 КУпАП у діях ОСОБА_2 є необґрунтованими, через неповноту з'ясування та встановлення дійсних обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зокрема прокурор посилається на те, що про наявність у нього декларації ОСОБА_2 заявив лише в суді, а раніше офіційно повідомляв про те, що декларації не подавались, оскільки відповідно до діючого законодавства він не повинен цього робити. Однак ці обставини судом не враховані, як і посилання прокурора на п.2 Постанови Кабінету Міністрів України № 16 від 11.01.2012 року «Про затвердження порядку зберігання документів і використання відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, та відомостей щодо відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента», яким визначено місце збереження декларацій.

Заслухавши: доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив визнати ОСОБА_2 винним за ч.1 ст. 172-6 КУпАП та вважав можливим закриття провадження у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, пояснення ОСОБА_2 та його захисника, які вважали постанову суду законною та обґрунтованою і просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та докази, які зазначалися у протоколі про адміністративне правопорушення і які не були досліджені судом першої інстанції, надані в суді апеляційної інстанції матеріали, вважаю, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції необмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 8 КУпАП при розгляді питання відповідальності ОСОБА_2 про вчинення ним адміністративного правопорушення має застосовуватись закон, які діяв на час вчинення правопорушення, оскільки наступні закони не пом'якшують і не скасовують таку відповідальність.

Таким чином, при вирішення питання про наявність підстав для відповідальності ОСОБА_2 за викладеними у протоколі від 22.05.2015 року про адміністративне правопорушення обставинами мають застосовуватись Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції" у редакції станом на 25.01.2015 року та ч.1 ст. 172-6 КУпАП в редакції зі змінами за Законом № 1261-VII від 13.05.2014 року.

Як убачається з матеріалів справи та підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-

підприємців, наданим прокурором лише у суді апеляційної інстанції, Державне підприємство «Готель «Козацький» Міністерства оборони України

зареєстровано 18 травня 1993 року і має ідентифікаційний код - 14303572, за організаційно - правовою формою є державним підприємством; засновником та центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство, є Міністерство оборони України.

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади.

Таким чином, відповідно до частини 2 статті 81 Цивільного кодексу України, ДП«Готель «Козацький» є юридичною особою публічного права.

ОСОБА_2 є керівником, тобто посадовою особою юридичної особипублічного права, оскільки наказом Міністра оборони України ОСОБА_4 від 10.12.2010 року № 651 призначений на посаду директора ДП «Готель «Козацький» Міністерства оборони України з дня визначеного у контракті.

10.12.2010 року між Міністерством оборони України та ОСОБА_2, як керівником ДП «Готель «Козацький» укладено контракт теміном до 10 грудня 2015 року.

Відповідно ОСОБА_2 є суб'єктом декларування у розумінні абзацу 8 ч.1 ст. 1 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", однак всупереч вимогам ч. 1 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», яка зобов'язує суб'єктів декларування щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про

майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, до 1 квітня 2015 року не подав за місцем роботи таку декларацію за 2014 рік.

Як визначено п.2 Постанови Кабінету Міністрів України № 16 від 11.01.2012 року «Про затвердження порядку зберігання документів і використання відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, та відомостей щодо відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента», місцем збереження декларацій є кадровий підрозділ юридичних осіб публічного права.

Таким чином ОСОБА_2 мав подати декларацію до кадрового підрозділу ДП «Готель «Козацький», однак, як слідує з його пояснень він декларацію ні до кадрового підрозділу ДП «Готель «Козацький», ні до Міністерства оборони України не подавав, а зберігання такої декларації у своєму кабінеті, зі слів ОСОБА_2 суд першої інстанції безпідставно визнав підтвердженням подання декларації.

При цьому суд першої інстанції мав би врахувати і пояснення ОСОБА_2 від 1 квітня 2015 року (а.с.5) за якими він пояснював причину неподання декларації тим, що відповідно до законодавства України не зобов'язаний це робити.

Таким чином, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, внаслідок чого висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а тому, прийнята судом постанова не може вважатись законною і підлягає скасуванню, з прийняттям нової про визнання ОСОБА_2 винним у порушенні вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», тобто у неподанні декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, передбаченої цим Законом, за 2014 рік, що підтверджує вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП в редакції зі змінами за Законом № 1261-VII від 13.05.2014 року.

Відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення місця його складання, не є безумовною підставою для визнання його недійсним, оскільки інші вимоги до форми протоколу були дотримані і на правильність відображення у ньому обставин справи та вставлення особи, щодо якої складено протокол, ця обставина не вплинула.

Проте, увідповідності до вимог ч. 3 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Отже, строк накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_2 корупційного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП сплинув 22 серпня 2015 року .

Відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків передбачених ст.. 38 КУпАП.

За таких обставин, провадження у справі відносно ОСОБА_2 підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, які передбачені ч. 3 ст. 38 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 38, 247, 284, 294 КУпАП ,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу в.о. прокурора Шевченківського району м. Києва задовольнити частково.

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2015 року, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного корупційного правопорушення,

передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, скасувати.

Прийняти нову постанову, якою визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП в редакції зі змінами за Законом № 1261-VII від 13.05.2014 року.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 172-6 КУпАП в редакції зі змінами за Законом № 1261-VII від 13.05.2014 року відносно ОСОБА_2 закрити, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 3 ст. 38 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду м. Києва Мороз І.М.

Справа № 33/796/887/2015 Категорія ст. 172-6 КУпАП,

Головуючий у суді 1 інстанції: Бугіль В.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мороз І.М