Ухвала суду № 52240647, 22.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2а

Справа № 22-ц-796/8437/2015 р. Головуючий в 1 інстанції- Москаленко К.О. Доповідач - Барановська Л.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«22 » вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі

Головуючого - Барановської Л.В.

Суддів - Рейнарт І.М., Музичко С.Г.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про визнання незаконним та скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заслухавши доповідь судді Барановської Л.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В С ТА Н О В И Л А :

У грудні 2014 р. позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів.

Зазначав, що наказом міністра аграрної політики та продовольства України від 16.12.2014 р. №234-п та наказом в.о. голови правління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України » №845\1-к від 16.12.2014 його було звільнено з посади заступника голови правління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, про що зазначено у листі ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 16.12.2014 р. №130-1-9/5053, який став підставою для звільнення з посади. Однак, в порушення вимог ст. 149 КЗпП України його не було повідомлено про причини звільнення, не вимагалося від нього жодного письмового пояснення щодо причин невиконання трудових обов'язків. Таким чином, вважає звільнення з посади незаконним. У зв'язку з чим просить визнати вказані накази незаконними і такими, що підлягають скасуванню, поновити його на посаді заступника голови ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та стягнути з останнього на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до часу поновлення на посаді.

Протягом розгляду справи ОСОБА_3 збільшив розмір позовних вимог, подавши відповідну заяву, просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 63 961,38 грн. за період з 16.12.2014 р. по 20.04.2015 р.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2015 року позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі представник Міністерства аграрної політики та продовольства України просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки доказам по справі, неповно з'ясував обставини справи.

Апеляційна скарга представника Міністерства аграрної політики та продовольства України задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом Міністра аграрної політики та продовольства України Швайко І.О. №188-п від 04.11.2014 позивача призначено на посаду заступника голови правління ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".(а.с.4)

Наказом міністра аграрної політики та продовольства України Павленко О.М. №234-п від 16.12.2014 позивача було звільнено з вищевказаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, згідно з п.1 ч.І ст. 41 КЗпП України, (а.с.6)

Як вбачається з вказаного наказу, підставою для звільнення позивача з посади став лист правління ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 16.12.2014 № 130-1-9/5053 та акт про відмову надання пояснень від 16.12.2014.

Крім того, на підставі вказаного наказу, в.о. голови ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Томіленко В.М. видав наказ №845/1-к від 16.12.2014р. про звільнення позивача з займаної посади (а.с.7)

Судом встановлено, що вищезазначеним листом, який став підставою для звільнення позивача з посади є службова записка за підписом в.о. голови ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Томіленко В.М. від 16.12.2014 № 130-1-9/5053 адресована Міністру аграрної політики та продовольства України Павленку О.М. (а.с.23)

Згідно вказаної службової записки, в.о. голови ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Томіленко В.М. повідомляє про наявність багатомільйонної дебіторської заборгованості та порушення валютного законодавства в частині неповернення валютної виручки, а також, що Генеральною прокуратурою України проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню за підозрою заступника голови ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Чігріна Д.Б. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 191 КК України.

У зв'язку з тим, що відповідальність за фінансову діяльність покладено на заступника голови правління ОСОБА_3, просить застосувати до останнього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з займаної посади згідно п. 1 ч.1 ст. 41 КЗпП України (за одноразове грубе порушення трудових обовязків)

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 22 "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 р. у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, п.1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника.

Встановлено, що вирішальною обставиною для прийняття оскаржуваних наказів стало проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 14.08.2014 за підозрою позивача у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази причинно-наслідкового зв'язку між наявною багатомільйонною дебіторською заборгованістю, порушенням валютного законодавства в частині неповернення валютної виручки та позивачем.

Разом з тим, факт внесення відомостей до ЄРДР за кримінальним провадженням не може слугувати на користь висновку про допущення позивачем грубого порушення трудових обов'язків, оскільки це суперечить принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Частиною 2 ст.147 КЗпП України передбачено, що звільнення - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника за порушення трудової дисципліни.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення у строки та в порядку встановленими ст.ст.148-149 КЗпП України.

Згідно ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При цьому, суд обґрунтовано не взяв до відома посилання відповідача, як на підставу своїх заперечень, на акт про відмову від надання письмового пояснення від 16.12.2014, оскільки такий акт не вказує на відсутність волі позивача надати пояснення.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи та вимог КЗпП України, оскільки відповідачем не доведено факт одноразового грубого порушення позивачем трудових обов'язків суд обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав застосування до останнього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення, а відтак спірні накази відповідачів підлягають скасуванню як незаконні, а позивач поновленню на посаді, з якої його було звільнено - заступника голови правління ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з дня звільнення 16.12.2014.

Оскільки судом встановлено, що позивача було незаконно звільнено 16.12.2014 і у зв'язку з його поновленням на посаді рішенням суду, суд обґрунтовано вважав наявними підстави згідно ч.2 ст.235 КЗпП України, ч.1 ст. 11 ЦПК України для стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 17.12.2014 по 20.04.2015 р., кінцева дата якого визначена позивачем.

При цьому, посилання позивача про наявність підстав для стягнення з 16.12.2014 є безпідставними, оскільки цей день є останнім робочим днем позивача, тому підстави для включення 16.12.2014 в час вимушеного прогулу згідно ст.235 КПК України відсутні.

Таким чином, період вимушеного прогулу з 17.12.2014 по 20.04.2015 включно, що становить 85 робочих днів, загальна сума заборгованості по сумі середнього заробітку за час вимушеного прогулу вираховується шляхом множення середньоденної заробітної плати 529 грн. 00 коп. на загальну кількість днів вимушеного прогулу 85 робочих днів, що відповідно дорівнює 44 965 грн. 00 коп.

Враховуючи вище викладене, суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог частково.

Суд повно та всебічно з»ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги висновків рішення суду не спростовують . Позивач по справі працював у відповідача 1 місяць, а повернення валютної виручки 90 днів.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника Міністерства аграрної політики та продовольства України відхилити, рішення Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2015 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді