Рішення № 52240005, 31.08.2015, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18477/15-ц

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

31 серпня 2015 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Васильєвої Н.П.,

при секретарі - Зарембі Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення суми страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ПАТ «УСК «Гарант-Авто», в якому просить: стягнути з останнього 6178 грн. 00 коп. страхового відшкодування, 243 грн. 00 коп. витрат пов'язаних з оплатою судового збору та пеню за прострочення виплати страхового відшкодування відповідно до умови договору страхування. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11.12.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УСК «Гарант-Авто» було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків 35-08/00015708\1.1.2.00, відповідно до якого було застраховано автомобіль «Mersedes-Benz C», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1.

19.05.2014 року з вищевказаним автомобілем трапився випадок, який було визнано ПАТ «УСК «Гарант-Авто» як страхову подію. Вказує на те, що на неодноразові звернення до страхової компанії з приводу виплати належного страхового відшкодування, станом на сьогоднішній день страхове відшкодування відповідачем не виплачено. За наведених обставин ОСОБА_1 просить задовольнити позов в заявлений нею спосіб.

ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про місце, день і час розгляду справи повідомлена належним чином, проте подала до суду письмову заяву, в які позов з викладених у ньому підстав підтримала, просила задовольнити та не заперечувала проти розгляду справи в заочному порядку.

ПАТ «УСК «Гарант-Авто» в судове засідання свого представника не направило, про місце, день і час розгляду справи повідомлялося належним чином, про причини неявки представника суду не повідомило.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За викладених підстав, а також враховуючи письмову заяву позивача зі згодою на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УСК «Гарант-Авто» було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків 35-08/00015708\1.1.2.00, відповідно до якого було застраховано автомобіль «Mersedes-Benz C», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1.

19 травня 2014 року відбулася ДТП, внаслідок якої автомобіль марки «Mersedes-Benz C», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, зазнав механічні пошкодження.

ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «УСК «Гарант-Авто» з вимогою про виплату страхового відшкодування, в зв'язку з чим останнім було заведено страхову справу за № 19311 та нарахована до виплати сума страхового відшкодування в розмірі 6178 грн. 00 коп.

Разом з цим, на момент звернення ОСОБА_1 до суду ПАТ «УСК «Гарант-Авто», виплату нарахованого страхового відшкодування позивачу не здійснило.

Як визначено ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно із п. 36.2 ст. 36 вищевказаного Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження виплати позивачу страхового відшкодування, або доказів правомірності відмови у здійсненні такої виплати позивачеві, відповідачем не надано.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування не підлягають задоволенню, оскільки позивачем до позовної заяви не надано договору страхування, на який останній посилається у своїй позовній заяві.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення страхового відшкодування є обґрунтованим та підлягає частковому заводоленню.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 88 ЦПК України з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума витрат з оплати судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 525, 526, 610, 611, 612, ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 212-215, 224-233 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (код ЄДРПОУ 16467237) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) 6178 (шість тисяч сто сімдесят вісім) грн. 00 коп. суми страхового відшкодування.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (код ЄДРПОУ 16467237) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2)судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 30 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н.П. Васильєва