Ухвала суду № 52239489, 08.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 646/3153/15-к Головуючий у 1 інстанції:Васильєв О.О.

Провадження № 11кп/790/1565/15 Доповідач: Снігерьова Р.І.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 жовтня 2015 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Снігерьової Р.І.

суддів - Ємця О.П., Шабельнікова С.К.

при секретарі - Круглих К.О.

з участю прокурора - Кочетова В.Ю.

захисника - Пілігрім П.О.

обвинуваченого - ОСОБА_2

потерпілого - ОСОБА_3

предcтавника потерпілого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000000037, від 14.01.2015 року, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого, адвоката Пілігрім П.О., на вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова від 16 червня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаним вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт.Нова Водолага Харківської області, громадянин України, одружений, з середньою освітою, пенсіонер, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, не судимий,-

визнаний винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту скасований.

Стягнуто з ПАТ «Європейський страховий союз» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 16 324,27 грн. та моральну шкоду в сумі 816,21 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 93500 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за залучення експертів за проведення експертизи №100/15 від 17.02.2015 року - 880 грн. 20 коп.

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_2 визнано винним в тім, що 13.01.2015 року, приблизно о 16 годині 30 хв., він керував технічно справним автомобілем «ВАЗ-2105», р.н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, зі швидкістю 40 км/год. по вул. Нетеченська набережна в м.Харкові зі сторони вул.Університетська в напрямку вул. Мар'їнська у м. Харкові.

Під час руху, в районі будинку № 2 ОСОБА_2, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, грубо порушив вимоги п.п. 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який перетинав проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновків експертизи № 26-А/15 від 09.02.2015 року, потерпілому ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з наявністю крововиливів м'яких тканин лівої скроневої області, перелому кісток зводу черепу зліва, епіджуральної гематоми лівої скроневої області, забою головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_2 знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками, виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-2105» р.н. НОМЕР_1, виявив неуважність, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу проігнорував те, що автомобіль, який рухався попереду нього в попутному напрямку зліва, зупинився перед вказаним вище нерегульованим пішохідним переходом, по якому переходив проїжджу частину пішохід ОСОБА_3 зліва на право по ходу його руху, не вжив заходів для зменшення швидкості, не зупинився щоб дати дорогу пішоходу, якого він об'єктивно спроможній був побачити, та скоїв на нього наїзд, що спричинило тяжкі наслідки.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого, адвокат Пілігрім П.О., просить вирок суду в частині призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами та в частині цивільного позову ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень змінити. В обґрунтування вимог посилається на можливість незастосування ОСОБА_2 додаткового покарання, оскільки обвинувачений та його дружина похилого віку, мешкають у віддаленому селі Красноградського району, автомобіль - єдина можливість виїхати за межі села до районного центру з метою належного медичного обстеження та лікування, за продуктами харчування, побутовими товарами, ліками, одягом і т.д. Обвинувачений періодично перебуває на лікуванні у кардіологічному відділенні Красноградської ЦРЛ. Дружина має вікові хвороби та особливі потреби у зв'язку з похилим віком. В зв'язку з незадовільним громадським сполученням із районним центром та позбавленням права керувати транспортним засобом, подружжя буде позбавлене можливості спілкування із донькою та онуками, які мешкають в м.Харкові.

Вважає, що стягнутий судом розмір у відшкодування моральної шкоди неспіврозмірний заподіяній шкоді потерпілому. Наведені в цивільному позові обставини про негативний вплив на стан здоров'я потерпілого від вчиненого злочину: зростання артеріального тиску, біль у серці, біль в ногах, кульгавість, не підтверджуються медичними висновками, обставинами справи та дослідницькою частиною висновку експерта. Не встановлено медичних доказів виникнення психічних чи психологічних проблем у позивача, який не звертався за допомогою до психолога (психіатра). Судом прийняті пояснення потерпілого про те, що в голову йому вставлено металеву пластину у зв'язку з чим порушено його нормальне життя та життєві стосунки, однак, в чому причинний зв'язок між цими подіями, не встановлено. Також судом не дано правової оцінки довідці управління Пенсійного фонду України про те, що обвинувачений є непрацездатним та отримує пенсію в розмірі 1132 гривень, що менше прожиткового мінімуму. З урахуванням наведеного, вирок суду в цій частині вважає немотивованим.

В запереченнях на апеляційну скаргу потерпілий ОСОБА_3 просить про залишення без задоволення апеляційну скаргу захисника обвинуваченого. Вважає, що судом обгрунтовано призначено ОСОБА_2 додаткове покарання, та стягнуто у відшкодування заподіяної злочином сумму моральної шкоди, яку вважає заниженою з врахуванням понесених страждань від заподіяних тілених ушкоджень, в результаті чого отримав 2 групу інвалідності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника Пілігрім П.О. та обвинуваченого ОСОБА_2, які підтримували доводи апеляційної скарги, заперечення прокурора, потерпілого ОСОБА_3 та його представника, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Розглянувши кримінальне провадження в межах апеляційних вимог встановлено, що суд першої інстанції з достатньою повнотою, об'єктивно дослідивши обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, дав їм правильну юридичну оцінку. Обвинувачення, визнане судом доведеним стосовно фактичних обставин кримінального правопорушення, які ніхто із учасників судового розгляду в суді апеляційної інстанції не оспорює, суд обгрунтував сукупністю належних та допустимих доказів. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування у будь-якому разі судового рішення, колегією не встановлено.

Перевіряючи вирок в частині доводів поданої апеляційної скарги про неправильність вироку суду в частині призначення додаткової міри покарання та в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди колегія суддів вважає, що вирок суду в цій частині є законним та достатньо обгрунтованим.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнаний винним в порушенні правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що призвело до спричинення потерпілому ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкодженнь:закритої черепно-мозкової травми з наявністю крововиливів м'яких тканин лівої скроневої області, перелому кісток зводу черепу зліва, гематоми лівої скроневої області, забою головного мозку.

Враховуючи конкретні обставини справи, характер і мотиви допущених порушень правил безпеки дорожнього руху обвинуваченим, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_2 покарання в повній мірі виконав вимоги ст.65 КК України, обгрунтовано призначив йому додаткове покарання в виді позбавлення права керувати транспортними засобами в мінімальних межах санкції ч.2 ст.286 КК України, проти чого не заперечували інші участники судового розгляду, оскільки апеляційних скарг з цього приводу не подавали. При цьому суд виважено підійшов до негативних наслідків, що наступили в результаті протиправних дій обвинуваченого, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, думку потерпілого. При таких обставинах, колегія суддів не вбачає підстав для незастосування в даному випадку ОСОБА_2 додаткової міри покарання, який, відповідно до вимог ст.75 КК України, від відбування основного покарання звільнений з випробуванням, строком на 1 рік. При апеляційному перегляді судового рішення ОСОБА_2 пояснював, що він має негативний стан здоров'я, страждає хронічними захворюваннями серцево-судинної ситеми, що може являтися протипоказаннями для керування транспортними засобами в період загострення хвороб.

Дослідивши доводи апеляційної скарги обвинуваченого в частині неправильності вирішення цивільного позову, враховуючи надані участниками процесу поясненння колегія суду вважає, що вирок суду в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування йому моральної шкоди в сумі 93500 гривень являється обгрунтованим. При частковому задоволенні позову суд врахував глибину фізичних та душевних страждань, понесених потерпілим в зв'язку з заподіянням йому ряду тілених ушкоджень, які віднесені до категорії тяжких, необхідністю тривалого лікування, порушенням з приводу цього нормальних життевих зв'язків та стосунків з оточуючими, наслідки злочину: встановлення 2 групи інвалідності. Отже, колегія суддів погоджується з визначеною судом сумою відшкодування моральної шкоди потерпілому і не вбачає підстав для її зменшення. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, адвоката Пілігрім П.О., залишити без задоволення.

Вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова від 16 червня 2015 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

____ _____ _____

Снігерьова Р.І. Ємець О.П. Шабельніков С.К.