Ухвала суду № 52236188, 12.10.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8210/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2297/2015

Категорія 46

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів Ковалюка Я.Ю., Максюти І.О.

секретаря Капущак С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, зняття з реєстраційного обліку, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 28 липня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись в суд з указаним позовом, мотивуючи тим, що є співвласниками квартири АДРЕСА_1. У даній квартирі тимчасово були зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які з грудня 2008 року там не проживають, участі в утриманні житла не беруть. Вважаючи, що реєстрація у квартирі відповідачів перешкоджає правам власників на вільне користування і розпорядження майном, позивачі просили визнати ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 такими, що втратили право на користування вказаним вище житлом та зняти їх з реєстраційного обліку.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28.07.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи рішення суду необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Вважає, що при ухваленні рішення мав місце однобокий підхід судом до вивчення доказів і обставин справи та їх неповне з'ясування.

Так, суд зробив помилковий висновок, що відповідачі з грудня 2014 року залишили квартиру. Насправді з матеріалів справи вбачається, що відповідачі фактично не проживають в спірному житлі з грудня 2008 року. Суд невірно зазначив, що відповідачі відсутні за місцем реєстрації менше року.

Також нічим не підтвердженим є висновок суду, що відповідачі є членами сім'ї позивачів, оскільки докази на підтвердження цього в матеріалах справи відсутні.

Тому апелянт просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Сторони в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи, інших доказів, крім тих, що знаходяться в матеріалах справи, апелянтом не надано. Тому колегія суддів вважає за доцільне розглянути апеляційну скаргу у відсутності сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання, зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Крім того, відповідно до ст. 10 ЦПК України сторони, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи; роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник квартири має право використовувати житло для власного проживання та проживання членів своєї сімї.

Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири загальною площею 68,2 АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 23.01.1997 року, виданого Агенством по приватизації державного житлового фонду, договору дарування частини квартири від 11.08.2004 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.08.2011 року (а.с.14-17).

Предметом спору є право відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користування вказаною квартирою, в якій вони зареєстровані.

Відповідно до ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, позивачами не подано жодного належного доказу відсутності відповідачів понад один рік в спірному житлі (акти обстеження житлово-побутових умов, довідки органу місцевого самоврядування чи житлово - експуатаційної організації тощо), а в основу позову покладені тільки нічим необґрунтовані доводи.

Також незрозумілою є підстава реєстрації у 2007-2008 роках відповідачів у квартирі, зокрема чи є вони родичами позивачів.

Визнання позову відповідачів, наданих в письмових заявах колегія суддів сприймає критично.

За змістом ч. 2 ст. 31 ЦПК України протягом усього часу розгляду справи відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч.4 ст. 174 ЦПК України).

В пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2006 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" зазначено, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Визнання позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не можна вважати безумовним, оскільки їхні заяви надійшли на адресу суду поштою, поза судовим засіданням, відповідачі в судове засідання не з'явились, а тому неможливим було встановлення їх дійсної волі та ставлення до наслідків визнання позовних вимог.

Крім того, в разі відсутності претензій на проживання в вказаній квартирі, сторони можуть у встановленому законом позасудовому порядку вирішити дане питання.

Зважаючи на вищенаведене, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості.

Тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 28 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

Я.Ю. Ковалюк

І.О. Максюта