Вирок № 52234064, 13.10.2015, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 171/583/15-к

1-кп/214/311/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року колегія суддів Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Прасолова В.М.

суддів Щеняєвої І.Б., Ковтун Н.Г.

при секретарі Горбуновій Л.С.

за участю прокурора Горбенка О.Г., Свиридюка О.О., Леонова В.А.

за участю захисника ОСОБА_1

за участю обвинуваченої ОСОБА_2

за участю потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12014040410001493 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не заміжньої, працюючої санітаркою КЗ «Криворізька міська лікарня №2», перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років, яка має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачена ОСОБА_2, приблизно з березня 2014 року проживала разом з ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1. За час спільного проживання ОСОБА_4 в липні-серпні 2014 року наніс обвинуваченій декілька ударів, завдавши тілесні ушкодження. Близько 19 години 17 грудня 2014 року, під час спільного вживання обвинуваченою та ОСОБА_4 спиртних напоїв, в кухні вказаної квартири, останній накричав та застосував фізичне покарання до малолітнього сина обвинуваченої - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, а саме вдарив ременем та «поставив в кут». Обвинувачена, будучі незадовільна такою неправомірною поведінкою до її дитини з боку ОСОБА_4, відвела свого сина в інше приміщення квартири та повернулася на кухню. Там, ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, поводячись агресивно, з мотивів ревнощів, наніс ОСОБА_2 по одному удару рукою в підборіддя та в плече та один удар гумовою палицею по голові, чим завдав тілесні ушкодження у вигляді синця на верхній поверхні повіці правого ока, синця на лівій бічній поверхні підборіддя, синця на лівому плечі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають скороминучі наслідки. Обґрунтовано, виходячи з попередньої поведінки ОСОБА_4, повязаної з застосуванням насилля, агресивного настрою останнього, побоюючись за своє життя, захищаючись від суспільно-небезпечного посягання з боку ОСОБА_4, обвинувачена мала право на необхідну оборону. В даній обстановці завдання обвинуваченою ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень було способом, співмірним та достатнім для припинення суспільно-небезпечного посягання, вчиненого ОСОБА_4, який завдав ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження. Однак, ОСОБА_2 обрала спосіб захисту у вигляді умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_4, тобто спосіб захисту, який явно не відповідав небезпеці вчиненого ОСОБА_4 посягання, і перевищував межі необхідної оборони. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, дістала правою рукою з кухонної шафи, яка находилася поряд, кухонний ніж, і тримаючи його в правій руці, нанесла близько 2 ударів в область передньої частини тулуба останнього, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді: проникаюче колото-різаного поранення грудної клітки ліворуч, яке починається шкіряною раною, умовно пронумерованою як рана №1, розмірами 2,5 х 0,7 см, з напрямком ранового каналу спереду-назад, дещо зверху-вниз, зліва-направо; з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, мяких тканин 5-го міжреберя, пошкодженням серцевої сорочки та серця; довжина ранового каналу не менше 12,0 см; проникаюче колото-різане поранення черевної стінки праворуч, яке починається шкіряною раною, умовно пронумерованою як рана №2, розмірами 2,0х0,5 см, з напрямком ранового каналу спереду-назад, дещо зверху-вниз, справа-наліво; з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, мязів живота, пошкодження правої частини печінки; довжина ранового каналу не менше 8,0 см. Смерть ОСОБА_4 настала від двох проникаючих колото-різаних поранень тулуба з ушкодженнями серця та печінки, що супроводжувалось та ускладнилося загальною крововтратою, внаслідок як зовнішньої так внутрішньої кровотечі, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечні для життя під час їх заподіяння і в даному конкретному випадку закінчились смертю потерпілого ОСОБА_4, яка настала 17 грудня 2014 року.

Дії обвинуваченої ОСОБА_2 належить кваліфікувати за ст. 118 КК України за ознаками: умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони.

Встановлені судом обставини підтверджуються наступними доказами.

Як показала обвинувачена ОСОБА_2, винною себе визнала частково. При цьому показала, що в день події, 17 грудня 2014 року, ОСОБА_4 почав кричати на її, обвинуваченої, сина ОСОБА_5, поставив дитину в кут, тому стала забирати від ОСОБА_4 дитину, схопила ніж та вдарила останнього, після чого викликала швидку допомогу. Як саме наносила удари, не памятає. До вказаної події проживала разом з ОСОБА_4 9 місяців. Уточнивши показання, зазначила, що в той вечір вживала разом з ОСОБА_4 алкогольні напої, особисто випила приблизно 2 стакани вина. З нею, обвинуваченою, проводився слідчій експеримент, показувала, як були нанесені удари. В липні-серпні 2014 року її, обвинувачену, побив ОСОБА_4, внаслідок чого близько одного місяця не виходила на вулицю, побитою її бачив старший син ОСОБА_6, до правоохоронних органів з цього приводу не зверталася, так як було соромно. ОСОБА_4 працював охоронцем та приніс з роботи гумовий кийок. В день події, забравши з кухні, де знаходився ОСОБА_4, дитину, яку ОСОБА_4 вдарив ременем, повернулася на кухню. Там ОСОБА_4 став її ревнувати, а далі наніс три удари кийком по голові. Удари ножем нанесла тому, що не бажала, щоб ОСОБА_4 її вбив, останній багато вжив спиртного і був «як звір». Уточнивши свої показання, ОСОБА_2 зазначила, що 17 грудня 2014 року ОСОБА_4 вдарив її, обвинувачену, рукою в підборіддя та в плече, а останній удар наніс гумовою палицею по голові. Що робив ОСОБА_4 після нанесення останнього удару, не памятає, схопила ніж, так як думала, що останній продовжить наносити удари, вважає, що останній міг її вбити. Коли ОСОБА_4 наносив удари, то знаходився біля стола, відстань між ними була приблизно 2 метра. Взяла ніж через декілька секунд після того, як ОСОБА_4 наніс удар гумовою палицею. Вибігти з квартири могла, але була схвильована насиллям з боку ОСОБА_4 Вибігти та залишити в квартирі дитину, не могла. Оглянувши заяву (т.№2, а.с.48), пояснила, що підпис на заяві належить їй, але зміст заяви не читала. Під час огляду у судовому засіданні гумової палиці показала, що це та сама палиця, якою її бив ОСОБА_4

З показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що проводив огляд трупу по даній справі на місці події, в подальшому справу розслідував інший слідчий. Труп з місця події був доставлений в морг, там огляд був продовжений, тому в огляді оголошувалася перерва. ОСОБА_2 в квартирі, де сталася подія, була присутня під час огляду трупа, останню опитували, ОСОБА_2 розповідала, що ОСОБА_4 її ображав, тому вдарила ножем останнього. Під час огляду був вилучений ніж, гумовий кийок, на кийку були сліди, які нагадують кров. Кийок знаходився поряд з трупом, ОСОБА_2 пояснила, що кийок належить ОСОБА_4, що цим кийком останній її бив раніше.

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_6, обвинувачена доводиться йому матірю. Знає, що за час спільного проживання з матірю, ОСОБА_4 не працював, неодноразово бив ОСОБА_2 В серпні 2014 року, завітавши до ОСОБА_2, побачив у останньої синьці, мати сказала, що її побив ОСОБА_4 З цього приводу він, свідок, розмовляв з ОСОБА_4 та сказав, що так поводитися неправильно. Уточнивши показання, свідок пояснив, що мати проживала разом з ОСОБА_4 приблизно один рік, кожного разу, коли він, свідок, відвідував мати, бачив у останньої синці на руках, за час проживання з ОСОБА_4, мати стала багато вживати спиртного, на його думку стала спиртним зловживати.

Відповідно до рапорту (т.№1, а.с.2), 17 грудня 2014 року до Апостолівського РВ від оператора швидкої допомоги Апостолівської ЦРЛ надійшло повідомлення про те, що до швидкої допомоги зателефонувала ОСОБА_2 та повідомила, що під час сварки декілька разів вдарила ножем ОСОБА_4 в область грудної клітини та черева.

Відповідно до протоколу (т.№1, а.с.4-14), 17 грудня 2014 року в період з 22 год. була оглянута квартира АДРЕСА_2. В квартири при вході на кухню знаходиться труп чоловічої статі в положенні на спині. Біля ніг трупу гумова палка довжиною 40 см. з плямами темно-бурого кольору. В шухлядці знаходиться ніж з пошкодженою ручкою, довжина клинка складає 18 см. В кімнаті квартири знаходиться халат, який перед початком огляду зняла з себе ОСОБА_2, на халаті маються плями червоно-бурого кольору. При огляді трупу встановлено, що на трупі мається одяг: куртка, футболка, кофта, шкарпетки, труси, штани. На передній частині куртки три пошкодження тканини довжиною 2 см та 1,8 см та 2,5 см. На футболці виявлені три пошкодження. На верхній поверхні штанів мається нашарування вологої речовини буро-червоного кольору, схожої на кров. На передній поверхні грудної клітини ліворуч виявлена рана розміром 2,5 х 08, см. Аналогічна рана виявлена на передній поверхні черевної стінки розміром 2 х 0,4 см. Під час огляду вилучені: кухонний ніж, фрагмент рукоятки, гумова палка, жіночий халат, пачки з під-вина.

Згідно свідоцтва (т.№1, а.с.15) смерть ОСОБА_4 настала 17 грудня 2014 року від крововтрати.

Як вбачається з довідки показання алкотеста відносно ОСОБА_2 дорівнює 2,0 проміле (т.№1, а.с.16).

Згідно трудової книжки (т.№1, а.с. 18), ОСОБА_4 звільнений з роботи 17 січня 2008 року.

Відповідно до висновку експерта (т.№1, а.с.56-62) при дослідженні трупу ОСОБА_4 виявлено наступні тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення грудної клітки ліворуч починається шкіряною раною, умовно пронумерованою як рана №1, розмір 2,5 x 0,7 см, з напрямком ранового каналу спереду-назад, дещо зверху-вниз, зліва-направо; з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, мяких тканин 5-го міжреберя, пошкодженням серцевої сорочки та серця; довжиною ранового каналу не менше 12,0 см; проникаюче колото-різане поранення черевної стінки праворуч, починається шкіряною раною, умовно пронумерованою як рана №2, розмір 2,0 x 0,5см, з напрямком ранового каналу спереду-назад, дещо зверху-вниз, справа-наліво; з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, мязів живота, пошкодженням правої частки печінки; довжина ранового каналу менше 8,0 см; три садна на переніссі. Смерть ОСОБА_4 настала від двох проникаючих колото-різаних поранень тулуба з ушкодженнями серця та печінки, що супроводжувалось та ускладнилося загальною крововтратою внаслідок зовнішньої так і внутрішньої кровотечі (наявність 500,0 мл. крові в лівій плевральній порожнині; 300,0 мл. крові та 500,0 мл. згортків крові у черевній порожнині; гемоперикард 150,0 мл.; нерівномірне кровонаповнення судин внутрішніх органів; слабо виражені трупні плями). Всі виявлені при судово-медичній експертизі тілесні ушкодження прижиттєві. Проникаюче колото-різане поранення грудної клітки ліворуч заподіяне сплощеним колючо-ріжучим предметом, з шириною клинка протягом поринулої частини не більше 21,3 мм, який мав гостре лезо та обух, товщиною близько 1,2-1,4мм (акт медико - криміналістичного дослідження №4-МК від 05.01.2015 року). Проникаюче колото-різане поранення черевної стінки праворуч заподіяне сплощеним колючо-ріжучим предметом, з шириною клинка протягом поринулої частини не більше 19,2мм, який мав гостре лезо та обух, товщиною близько 1,2-1,4мм (акт медико - криміналістичного дослідження №5-МК від 05.01.2015 року). Тілесні ушкодження у вигляді трьох саден на переніссі виникли від ковзаючої або ударно - ковзаючої дії тупого твердого предмета (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, які не відобразили своїх властивостей травмуючого предмета. Проникаюче колото-різане поранення грудної клітки ліворуч заподіяне сплощеним колючо-ріжучим предметом, з шириною клинка протягом поринулої частини не більше 21,3мм, який мав гостре лезо та обух, товщиною близько 1,2-1,4мм (акт медико - криміналістичного дослідження №4-МК від 05.01.2015 року). Проникаюче колото-різане поранення черевної стінки праворуч сподіяне сплощеним колючо-ріжучим предметом, з шириною клинка протягом поринулої частини не більше 19,2мм, який мав гостре лезо та обух, товщиною близько 1,2-1, 4мм (акт медико - криміналістичного дослідження №5-МК від 05.01.2015 року). В результаті судово-медичного рентгено - флуоресцентного дослідження шматків шкіри з ранами встановлено, в областях ран підвищений у порівнянні з контролем вміст заліза і кремнію. Тілесні ушкодження у вигляді трьох саден на переніссі виникли від ковзаючої або ударно - ковзаючої дії тупого твердого предмета (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, які не відобразили властивостей травмуючого предмета. Виявлені при судово-медичній експертизі тілесні ушкодження у вигляді двох проникаючих колото-різаних поранень за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню тяжкості небезпечні для життя у момент їх спричинення. Між їх наявністю та наступом смерті встановлено причинно-наслідковий звязок. Тілесні ушкодження у вигляді трьох саден на переніссі на трупі стосовно живих осіб мають ознаки тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості. Між їх наявністю та наступом смерті причинно-наслідковий звязок не встановлено. Всі виявлені при судово-медичній експертизі тілесні ушкодження прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті. Враховуючи ступінь виразності посмертних змін на момент складання протоколу огляду трупа 18.12.2014 року, 05.40 годин, враховуючи причину смерті, можна вважати, що смерть потерпілого настала за 7-10 годин на момент складання протоколу огляду трупа. Взаємне розташування потерпілого по відношенню до нападника під час спричинення тілесних ушкоджень, могло бути самим різноманітним і в процесі могло змінюватися. При судово-імунологічному дослідженні зразка крові вилученої з трупа встановлена група крові А з ізогемаглютиніном анти-В, за серологічною системою АВО. При судово-токсикологічному дослідженні крові, вилученої з трупа, виявлено етиловий спирт у концентрації 3,22 проміле; даний результат стосовно живих осіб відповідає сильному ступеню алкогольного спяніння. При судово-медичній експертизі виявлено морфологічні ознаки туберкульозу легень, печінки; хронічного міжутнього гепатиту; атеросклерозу судин мозку, серця, аорти. Між їх наявністю та наступом смерті причинно-наслідковий звязок не встановлено.

Як встановлено висновком експерта (т.№1, а.с.65-66), 18 грудня 2014 року у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження: по одному синцю на верхній поверхні повіці правого ока, на лівій бічній поверхні підборіддя, на лівому плечі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають скороминучі наслідки. Ушкодження виникли від ударної дії твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі), якими могли бути стиснута в кулак рука та інші тупі тверді предмети, що мають аналогічні властивості, які могли виникнути за 6-48 годин до моменту обстеження.

Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи (т.№1, а.с. 71-72), при порівнянні даних судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 з даними слідчого експерименту, проведеного з ОСОБА_2 про механізм та спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, суттєвих суперечностей не виявлено.

Як встановлено протоколом (т.№1, а.с. 78-84), знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_2 розповіла та показала, яким чином завдала ОСОБА_4 удари ножем.

Як вбачається з протоколу (т.№1, а.с.119), у ОСОБА_2 відібрані зразки крові.

Відповідно до висновку експерта (т.№1, а.с.122-123), група крові ОСОБА_2 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти А і анти-В, за серологічною системою АВО.

Згідно висновку експерта (т.№1, а.с.129-131), на халаті, вилученому під час огляду місця події, виявлена кров людини, не виключається можливість походження цих слідів від ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Відповідно до висновку експерта (т.№1, а.с.137-141) на клинку ножа, вилученого під час огляду місця події, встановлена наявність крові людини, виявлені епітеліальні клітини та виявлений білок людини, встановити групову та статеву належність не є можливим.

Як вбачається з висновку експерта (т.№1, а.с.147-148), на гумовому кийку, вилученому під час огляду місця події, встановлена кров людини, не виключається можливість походження цих слідів від ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Відповідно до висновку експерта (т.№1, а.с.155-156) ніж, вилучений під час огляду місця події є господарчо-побутовим кухонним ножем, до категорії холодної зброї не відноситься.

Згідно висновку експерта (т.№1, а.с.163-165) палка гумова, вилучена, холодною зброєю не являється.

Як встановлено постановами (т.№1, а.с.167, 169, 171, 173), визнані речовими доказами: три порожні коробки із-під вина, зразки крові, халат, ніж, гумова палиця, змиви на ниточках марлі, волокна з клинка ножа.

Відповідно до висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи (т.№2, а.с.69-72), ОСОБА_2 в період діяння, яке їй інкримінується, не страждала хронічним душевним захворюванням, недоумством, тимчасовим розладом психічної діяльності, іншим хворобливим станом психіки не страждала і на даний час не страждає. В період діяння, яке їй інкримінується, та на даний час могла та може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Як вбачається з висновку, під час проведення експертизи, обвинувачена розповідала експерту, в день події потерпілий був розлючений, лаявся на дитину, вдарив її, обвинуваченому палкою по голові, що було далі не памятає.

Під час судового розгляду оглянута гумова палиця.

Як встановлено ст.23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ч.4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих в порядку ст. 225 цього Кодексу, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них. Стаття 225 КПК України передбачає виняткові випадки допиту в судовому засіданні свідка та потерпілого під час досудового розслідування.

Як вбачається з дослідженого у судовому засіданні протоколу слідчого експерименту, під час експерименту обвинувачена ОСОБА_2 (т.№1, а.с. 78-84), надавала показання про те, яким чином завдала ОСОБА_4 удари ножем, під час експерименту проводився відеозапис. Надання зазначених показань, суд не сприймав безпосередньо. Відповідно до вимог ст.ст. 23, 95 ч.4 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати вирок цими показаннями та посилатися на них, а тому відкидає цей протокол в частині показань обвинуваченої при наданні оцінці доказам по справі.

Суд вважає, що відповідно до вимог ч.4 ст. 95 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати вирок висновком додаткової судово-медичної експертизи (т.№1, а.с. 71-72), в частині надання оцінки свідченням обвинуваченої під час проведеного слідчого експерименту. При цьому суд виходить з того, що зазначений висновок за своєю суттю є оцінкою експертом з точки зору судової медицини показань ОСОБА_2 На переконання суду, суд не вправі посилатися на цей висновок, а тому відкидає його при оцінці показань обвинуваченої при наданні оцінці доказам по справі.

Як зазначено у висновку, під час проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи (т.№2, а.с.69-72) обвинувачена пояснювала експерту про те, що в день події потерпілий був розлючений, лаявся на дитину, вдарив її, обвинуваченому, палкою по голові, що було далі не памятає. Суд вважає, що зазначені пояснення обвинувачена надавала не сторонній випадковій особі, не вільно, а під час проведення призначеної по справі експертизи, тому за своєю суттю пояснення обвинуваченої є показаннями. Надання зазначених пояснень, суд не сприймав безпосередньо. Суд вважає, що відповідно до вимог ст.ст. 23, 95 ч.4 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати вирок цими поясненнями та посилатися на них, а тому відкидає зміст пояснень ОСОБА_2, наданих про проведенні зазначеної експертизи при наданні оцінці доказам по справі.

Суд, відповідно до ст.ст. 86, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання обвинуваченої, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, висновки експертиз (т.№ 1, а.с.65-66, 122-123, 129-131, 137-141, 147-148, 155-156, 163-165), речові докази, протокол огляду, документи, вважає, що ці докази отримані у порядку, встановленому цим Кодексом, а тому є допустимими.

Суд, відповідно до ст.ст. 86, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні висновок експерта (т.№2, а.с.69-72) в частині визначення психічного стану обвинуваченої, вважає цей висновок допустимим доказом.

Згідно ст. 49 ч.1 п.1 КПК України, слідчий зобовязаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні, якщо відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу, участь захисника є обовязковою, а підозрюваний не залучив захисника. Відповідно до вимог ст. 52 КПК України участь захисника є обовязковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. 18 грудня 2014 року до ЕРДР були внесені відомості про те, що ОСОБА_2 завдала смерть ОСОБА_4, дії її були кваліфіковані за статтею 115 ч.1 КК України. Злочин, передбачений ст. 115 ч.1 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких. 18 грудня 2015 року об 2 год. 40 хв. ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні вказаного злочину була затримана і, таким чином, участь захисника з цього моменту була обовязковою, однак захисник до участі в справі, в порушення вимог ст.49 КПК України, залучений не був. Суд вважає, що наявність заяви (т.№1, а.с.48), в якій ОСОБА_2 зазначає, що свої права буде захищати самостійно та відмовляється від участі захисника, не звільняла слідчого від обовязку забезпечити участь захисника. 18 грудня 2014 року з 15 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. за участю підозрюваної ОСОБА_2, без участі захисника, був проведений слідчий експеримент, про що складений протокол (т.№1, а.с. 78-84). Відповідно до вимог ст. 87 ч.1 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав людини. Згідно ст. 87 ч.2 п. 3 КПК України, суд зобовязаний визнати як істотне порушеннями прав людини, порушення права на захист. Оскільки слідчий експеримент за участю обвинуваченої був проведений без захисника, тобто з порушенням права на захист, суд визнає цей доказ в частині обізнаності обвинуваченої про місце вчинення злочину, недопустимим.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання обвинуваченої, вважає що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме: причетності обвинуваченої до вбивства, поведінки ОСОБА_4, взаємовідносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, вчинених обвинуваченою щодо ОСОБА_4 дій, виникнення у неї тілесних ушкоджень. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання свідка ОСОБА_7, вважає що цей доказ надає можливість оцінити зібрані по справі докази. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання ОСОБА_6, вважає що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме взаємовідносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, завдання останнім обвинуваченій тілесних ушкоджень. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні рапорт (т.№1, а.с.2), вважає що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме повідомлення ОСОБА_2 нанесення нею під час сварки ударів ножем ОСОБА_4 Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні протокол (т.№1, а.с.4-14), вважає що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме місця події, обстановки на місці події, наявність ушкоджень у ОСОБА_8, наявності на місці події ножа та гумової палки. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджене у судовому засіданні свідоцтво (т.№1, а.с.15), вважає що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме часу настання та причини смерті ОСОБА_4 Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджену у судовому засіданні довідку (т.№1, а.с.16), вважає що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме перебування обвинуваченої в стані алкогольного спяніння. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджену у судовому засіданні трудову книжку (т.№1, а.с. 18), вважає що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме характеристики ОСОБА_4 Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджену у судовому засіданні висновок експерта (т.№1, а.с.56-62), вважає що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме причин, часу настання смерті ОСОБА_4, наявності на трупі тілесних ушкоджень, їх характеру, тяжкості, механізму. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджену у судовому засіданні висновок експерта (т.№1, а.с. 65-66), вважає що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме наявності у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, їх характеру, давності, тяжкості, механізму. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні протокол (т.№1, а.с.119), вважає що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме відібрання у ОСОБА_2 зразків крові. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджену у судовому засіданні висновок експерта (т.№1, а.с. 122-123), вважає що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме групової належності крові ОСОБА_2 Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні висновок експерта (т.№1, а.с. 129-131), вважає що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме походження слідів крові на халаті. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні висновок експерта (т.№1, а.с. 137-141), вважає що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме наявності на вилученому ножі слідів крові та їх походження. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні висновок експерта (т.№1, а.с. 147-148), вважає що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме наявності на вилученому гумовому кийку слідів крові та можливості їх походження як від ОСОБА_4, так і від ОСОБА_2 Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні висновок експерта (т.№1, а.с. 155-156), вважає що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме чи є вилучений ніж холодною зброєю. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні висновок експерта (т.№1, а.с. 163-165), вважає що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме чи є вилучена гумова палка холодною зброєю. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні постанови (т.№1, а.с.167, 169, 171, 173), вважає що ці докази прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме правильності доручення речових доказів. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні висновок експерта (т.№2, а.с. 69-72), вважає що цей доказ в частині висновків про психічний стан обвинуваченої, є належним.

При наданні оцінки визнаним судом достовірним та належним доказам з точки зору їх достовірності, суд керується вимогами ст. 17 ч.4 КПК України, згідно якої усі сумніви доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи та ст. 62 Конституції України, згідно якої, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до наступних висновків.

Суд знаходить достовірним показання свідка ОСОБА_7 стосовно проведення ним слідчих дій.

Суд вважає достовірним показання свідка ОСОБА_6 стосовно того, що за час спільного проживання з матірю, ОСОБА_4 не працював, бив ОСОБА_9, завдав останній в серпні 2014 року синьці на руках, так як ці показання узгоджуються з показаннями обвинуваченої, не спростовуються будь-яким доказами по справі.

Рапорт (т.№1, а.с.2) суд вважає достовірним доказом.

Протокол огляду (т.№1, а.с.4-14), суд знаходить достовірним доказом.

Суд, вважає достовірним доказом свідоцтво (т.№1, а.с.15).

Суд, знаходить достовірним доказом довідку (т.№1, а.с.16).

Трудову книжку (т.№1, а.с. 18) суд вважає достовірним доказом.

Висновок експерта (т.№1, а.с.56-62), який є науково обґрунтованим, повним та несуперечливим, суд вважає достовірним доказом.

Висновок експерта (т.№1, а.с. 65-66), суд вважає достовірним доказом, так як він є науково обґрунтованим, повним та несуперечливим.

Суд вважає достовірним доказом протокол (т.№1, а.с.119).

Суд, вважає достовірним доказом висновок експерта (т.№1, а.с. 122-123), так як він є науково обґрунтованим, повним та несуперечливим.

Висновок експерта (т.№1, а.с. 129-131), суд вважає достовірним доказом, так як він є науково обґрунтованим, повним та несуперечливим.

Суд вважає науково обґрунтованим, повним та несуперечливим, а тому достовірним висновок експерта (т.№1, а.с. 137-141).

Висновок експерта (т.№1, а.с. 147-148), суд знаходить науково обґрунтованим, повним та несуперечливим, а тому достовірним.

Суд, вважає науково обґрунтованим, повним та несуперечливим, а тому достовірним висновок експерта (т.№1, а.с. 155-156).

Висновок експерта (т.№1, а.с. 163-165), суд знаходить науково обґрунтованим, повним та несуперечливим, а тому достовірним.

Висновок експерта (т.№2, а.с. 69-72), в частині висновків про психічний стан обвинуваченої, є науково обґрунтованим, повним та несуперечливим, а тому достовірним.

Показання обвинуваченої ОСОБА_2, про те, що раніше ОСОБА_4 вчиняв до неї насильницькій дії, узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_6, а тому суд вважає їх в цій частині достовірними. Також, суд знаходить достовірними показання обвинуваченої про те, що 17 грудня 2014 року ОСОБА_4 застосував фізичне покарання до її дитини, завдав їй, обвинуваченій, удари, у тому числі гумовою палкою, так як ці показання узгоджуються з висновком експерта про наявність у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, з протоколом огляду місця події, під час якого знайдена гумова палка. Суд довіряє показанням обвинуваченої про те, що ОСОБА_4 багато вжив спиртного і був «як звір», так ці показання узгоджуються з висновком експерта про ступінь спяніння ОСОБА_4 Суд вважає достовірними показання обвинуваченої про те, що вона вважала, що ОСОБА_4 міг її вбити. При цьому, суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 знаходився у нетверезому стані, наніс обвинуваченій неодноразові удари, у тому числі гумовою палкою, був агресивним, раніше також допускав насильство. Суд вважає достовірними показання обвинуваченої про те, що вона також вживала спирті напої, так як ці показання узгоджуються з довідкою(т.№1, а.с.16). Первісні пояснення обвинуваченої, що вона не памятає, як наносила удари, суд вважає недостовірними, так як вони спростовуються висновком судово-психіатричної експертизи, згідно якому, в період діяння, яке інкримінується обвинуваченій, остання не страждала хронічним душевним захворюванням або тимчасовим розладом психічної діяльності, тому суд вважає, що вони надані з метою певним чином помякшити відповідальність.

Всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінальної справи і, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також оцінивши сукупність зібраних і визнаних судом належними, допустимими та достовірними доказів, з точки зору достатності, узгодженості між собою та взаємозвязку, керуючись вимогами ст. 17 ч.4, ст. 94 КПК України, згідно якої усі сумніви доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи, та ст. 62 Конституції України, згідно якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до внутрішнього переконання про те, що визнаними судом допустимими, належними та достовірними доказами, які судом приймаються, встановлено, що обвинувачена та ОСОБА_4 проживали разом, останній до грудня 2014 року допускав відносно обвинуваченої насилля, що 17 грудня 2014 року ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, поводячись агресивно, застосував фізичний вплив на дитину обвинуваченої, а потім наніс удари обвинуваченій, у тому числі гумовою палкою по голові, що обвинувачена обґрунтовано, виходячи з попередньої поведінки ОСОБА_4, побоювалися продовження насильницьких дій ОСОБА_4 та вважала, що останній може завдати значної шкоди її здоровю та життю, що обвинувачена способом захисту обрала застосування ножа, яким завдала ОСОБА_4 удари, які потягли за собою смерть ОСОБА_4 При цьому, суд враховує, що наявність у обвинуваченої можливості залишити місце події, не позбавляла її права на активну оборону.

Відповідно до обвинувального акту, органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що вона 17 грудня 2014 року приблизно о 19 годині, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_3, де також знаходився її співмешканець ОСОБА_4, з яким на кухні вищевказаної квартири розпивали спиртні напої та між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 виникла словесна сварка із-за того, що останній почав ревнувати її до інших чоловіків, під час якої у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_4 Відповідно до обвинувального акту, реалізуючи свої злочинні наміри, знаходячись у стані алкогольного спяніння, ОСОБА_2, передбачаючи, що в результаті її діяння наступить смерть ОСОБА_4, і бажаючи цього, дістала правою рукою з кухонної шафи кухонний ніж, і тримаючи його в правій руці, нанесла близько 2 ударів в область передньої частини тулуба останнього, внаслідок чого настала смерть потерпілого. Згідно обвинувального акту, внаслідок злочинних дій ОСОБА_2, потерпілому ОСОБА_4, згідно висновку експерта № 192 від 10.01.2015 року, були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки ліворуч, яке починається шкіряною раною, умовно пронумерованою як рана №1, розмірами 2,5 х 0,7 см, з напрямком ранового каналу спереду-назад, дещо зверху-вниз, зліва-направо; з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, мяких тканин 5-го міжреберя, пошкодженням серцевої сорочки та серця; довжина ранового каналу не менше 12,0 см; проникаючого колото-різаного поранення черевної стінки праворуч, яке починається шкіряною раною, умовно пронумерованою як рана №2, розмірами 2,0х0,5 см, з напрямком ранового каналу спереду-назад, дещо зверху-вниз, справа-наліво; з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, мязів живота, пошкодження правої частини печінки; довжина ранового каналу не менше 8,0 см., три садна на переніссі. Згідно обвинувального акту, всі виявлені тілесні ушкодження при дослідженні трупа ОСОБА_4, прижиттєві, що підтверджується морфологічними змінами внутрішніх органів. Смерть ОСОБА_4 настала від двох проникаючих колото-різаних поранень тулуба з ушкодженнями серця та печінки, що супроводжувалось та ускладнилося загальною крововтратою, внаслідок як зовнішньої, так внутрішньої кровотечі, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечні для життя під час їх заподіяння і в даному конкретному випадку закінчились смертю потерпілого ОСОБА_4, яка настала 17.12.2014 року. Під час досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України за ознаками: вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.

На переконання суду, обвинувачення, в частині того, що у ОСОБА_2 злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_4, виник внаслідок словесної сварки, спростовується сукупністю доказів, визнаних допустимими, належними та достовірними. Так, відповідно до показань обвинуваченої, вона нанесла поранення ОСОБА_4, тому що останній напав на неї, обвинувачену. Ці показання обвинуваченої визнані достовірними, будь якими доказами по справі не спростовуються і узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_6, згідно яких, потерпілий застосовував насилля до обвинуваченої, висновком експерта, яким виявлені тілесні пошкодження у ОСОБА_2, виявленням на місці події гумової палки.

Разом з тим, суд приходить до переконання, що в судовому засіданні встановлено, що 17 грудня 2014 року, ОСОБА_4 вдарив ременем та «поставив в кут» сина обвинуваченої, наніс ОСОБА_2 по одному удару рукою в підборіддя та в плече та один удар гумовою палицею по голові, чим завдав тілесні ушкодження у вигляді синця на верхній поверхні повіці правого ока, синця на лівій бічній поверхні підборіддя, синця на лівому плечі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають скороминучі наслідки, а обвинувачена обґрунтовано, побоюючись за своє життя, захищаючись від посягання з боку ОСОБА_4, обрала спосіб захисту у вигляді умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_4, який був неспівмірним з небезпекою вчиненого ОСОБА_4 посягання і, перевищуючи межі необхідної оборони, нанесла ножем удари ОСОБА_4, завдавши смерть останньому.

Тому, суд вважає, що кваліфікація дій обвинуваченої за статтею 115 ч.1 КК України є необґрунтованою, а її дії належить кваліфікувати за статтею 118 КК України за ознаками: умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони, змінивши обвинувачення зі ст. 115 ч.1 КК України на ст. 118 КК України.

Суд вважає за можливе визнати обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України, помякшує покарання обвинуваченої, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки обвинувачена визнала факт завдання смерті та добровільно повідомила про вчинене.

Обставиною, яка відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченої, суд вважає вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій, суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховує обставину, яка помякшує покарання та обставину, яка обтяжує покарання, відомості про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, працює, не заміжня, має на утриманні неповнолітню дитину, як за місцем роботи, так і за місцем реєстрації, характеризується позитивно, та з урахуванням усіх зазначених обставин, вважає, що мірою покарання, необхідною для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів є позбавлення волі.

У відповідності до вимог ст. 124 КПК України, з обвинуваченої належить стягнути на користь держави витрати понесені на залучення експертів.

У відповідності до вимог ст. 100 КПК України, речові докази по справі належить: три порожні коробки із-під вина, зразки крові, ніж, гумову палицю, змивами на ниточках марлі, волокна з клинка ножа знищити; халат повернути ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 376 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України.

ОСОБА_2 призначити покарання за ст. 118 КК України у вигляді ДВОХ (2) років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Строк покарання обчислювати з 17 грудня 2014 року.

Після вступу вироку до законної сили речові докази по справі: три порожні коробки із-під вина, зразки крові, ніж, гумову палицю, змиви на ниточках марлі, волокна з клинка ножа знищити; халат повернути ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у сумі 884 грн. 16 коп. понесені на залучення експертів.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_2 залишити без змін тримання під вартою.

Матеріали кримінального провадження залишити на зберіганні при обвинувальному акті.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Згідно ст. 376 ч.6 КПК України, копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченій та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя : В.М. Прасолов

суддя : І.Б. Щеняєва

суддя : Н.Г. Ковтун