Рішення № 52221452, 06.10.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №482/847/15-ц 06.10.2015 06.10.2015 06.10.2015

Провадження №22-ц/784/2396/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий у 1-й інстанції Ітрін М.В.

Провадження №22ц/784/2396/15 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.

Категорія 20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 жовтня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Темнікової В.І.,

при секретарі судового засідання - Гордійчук С.С.,

за участю: позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційними скаргами

ОСОБА_2

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4, приватний нотаріус Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області, про визнання недійсним договорів купівлі - продажу,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що 28 грудня 2013 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_4 договори купівлі - продажу нерухомого майна, за якими остання придбала у власність житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки, що знаходяться за вказаною адресою, площею 0.0543 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та площею 0.062 га для ведення особистого селянського господарства.

Але на час укладання даних угод сторонами не дотримано вимог законодавства, чим порушено її права, а саме: продано спадкове майно, відносно якого ведеться спір; реєстрація майна щодо укладених договорів є протиправною, так як земельні ділянки на час відчуження були зареєстровані за спадкодавцем, а не відповідачем; до укладання спірного договору відповідач продав житловий будинок і господарські будівлі по АДРЕСА_1; занижено ціну проданого нерухомого майна.

Зважаючи на викладене та уточнивши свої позовні вимоги, позивач остаточно просила визнати недійсними, укладені 28 грудня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4: договір купівлі - продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та договори купівлі-продажу земельних ділянок, що знаходяться за вказаною адресою, площею 0.0543 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та площею 0.062 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги, посилаючись на необґрунтованість та незаконність даного рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст. 203 ЦК України .

Звертаючись до суду з даним позовом позивачка просила визнати недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна, посилаючись на не відповідність їх вимогам ЦК України та моральним засадам суспільства.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані правочини було вчинено з дотриманням вимог цивільного законодавства, а посилання позивача на незаконність зазначеного договору купівлі-продажу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Крім того, позивач здійснила захист своїх прав шляхом звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення грошової компенсації відповідно до її частки у спадковому майні, що не збереглося, відповідно до ч. 2 ст. 1280 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 12 лютого 2009 р. помер ОСОБА_5

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої, крім іншого, увійшло наступне майно : житловий будинок АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 0,1000 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, та земельна ділянка площею 0,1211 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за тією ж адресою ( а.с.16,17)

У визначений ст. 1270 ЦК України термін спадщину після смерті спадкодавця прийняв ОСОБА_3, який є племінником покійного, подав заяву про прийняття спадщини до Новоодеської державної нотаріальної контори Миколаївської області та 21 серпня 2009 р. отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане спадкове майно.

ОСОБА_2, яка також є племінницею спадкодавця, у визначений ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини строк із заявою не звернулася.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2011 року, ОСОБА_2 надано додатковий строк (три місяці) для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5

01 листопада 2011 року позивачка подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Проте частина майна, що входила до складу спадщини, а саме частина земельної ділянки, була відчужена ОСОБА_3

Як вбачаться з матеріалів справи, на частині успадкованих земельних ділянок по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 побудував новий житловий будинок, виділив його окремою адресою та 18 жовтня 2010 року отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1

У травні 2013 року для обслуговування цього будинку і ведення селянського господарства виділив із спадкових земель ( АДРЕСА_1) - земельну ділянку площею 0, 0543 га кадастровий номер НОМЕР_3 та земельну ділянку площею 0,062 га кадастровий номер НОМЕР_4 (АДРЕСА_1).

28 грудня 2013 року за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 житловий будинок загальною площею 74.6 кв.м, житловою площею 35.9 кв.м. та належні до нього будівлі та споруди: сарай Б-1, убиральню В-1, огорожу №1-2, споруда №3, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний НОМЕР_5), земельну ділянку площею 0, 0543 га кадастровий номер НОМЕР_3 призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку( реєстраційний НОМЕР_7) та земельну ділянку площею 0,062 га кадастровий номер НОМЕР_4, призначена для ведення особистого селянського господарства (реєстраційний НОМЕР_6).

В силу ч. 1 ст. 1280 ЦК України якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частина 2 і 3 ст. 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними.

Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм в натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

Такі ж роз'яснення викладені і в абз.9 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».

Перелік способів перерозподілу спадщини є вичерпним і не може бути розширеним.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч.2 цієї статті. При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивних прав, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Позивачка здійснюючи захист своїх порушених прав, звернулася до суду з вимогами про стягнення грошової компенсації відповідно до її частки у спадковому майні, яка була витрачена спадкоємцем ОСОБА_3

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2014 року, яке рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 29 вересня 2015 року змінено проведено перерозподіл спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5

За ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування за законом на ? частину майна ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, яке складається із: земельної частки (паю) розміром 8,2 умовних кадастрових гектарів, яка перебуває в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Шлях до комунізму», і належала ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_8, виданого Новоодеською районною державною адміністрацією Миколаївської області 10 липня 1996 року та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 13 серпня 1996 року за № НОМЕР_11; простих іменних акцій сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Південний колос», яке знаходиться в місті Нова Одеса, вул. Леніна, 134 Миколаївської області в кількості 5577 штук, на сумарну номінальну вартість 5577 грн. згідно виписки № 1162 з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку № НОМЕР_10; грошових внесків з усіма належними відсотками та компенсаціями, що знаходяться на зберіганні у філії - Миколаївське відділення № 5421 ВАТ «Державний ощадний банк України» в ТВБВ № 5421/048 м. Нова Одеса Миколаївської області на рахунках №№ НОМЕР_2, НОМЕР_9.

З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто компенсацію вартості витраченого спадкового майна ( житлового будинку, відчужених земельних ділянок, грошових внесків) у розмірі 53 949 грн.10 коп.

Приймаючи до уваги, що хоча і було відчужено спадкове майно, а саме земельні ділянки, які було виділено в нову адресу - АДРЕСА_1, але ОСОБА_2 скористалася своїм правом, визначеним ч.1 ст.1280 ЦК України, а саме стягненням грошової компенсації за витрачене спадкове майно, за такого обраний позивачем спосіб перерозподілу спадщини, як визначення недійсними правочинів щодо спадкового майна є не вірним. Підстав оспорювати правочини, за яким спадкоємець розпорядився отриманим спадковим майном не вбачається.

Крім того, на момент укладання спірних договорів житловий будинок та земельні ділянки, які є предметами цих договорів належали відповідачеві, а після їх продажу були зареєстровані на новим власником ОСОБА_4 Договори посвідчено в нотаріальному порядку. Сторони правочину їх вчинення не оспорюють.

Встановивши зазначені обставини на підставі належних та достовірних доказів, суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до роз'яснень п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України» «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року, особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Відповідно до договору покупцем спірного майна є ОСОБА_4

Між тим, вказана особа залучена до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, і за своїм процесуальним становищем вона не є суб'єктом матеріально-правових відносин, не користується правами сторін і не несе їх обов'язки. А якщо таку особу не було залучено до участі в справі як відповідача, то суд не може ухвалити рішення по суті справи проти такої третьої особи.

Матеріали справи не містять клопотання позивача про залучення до участі в справі в якості відповідача ОСОБА_4

В порушення ст.10 ЦПК України, суд першої інстанції не роз'яснив позивачеві та його представникові право на залучення до участі в справі належного відповідача, наслідки не вчинення таких процесуальних дій та не вирішив питання щодо участі в справі належної сторони відповідно до ст.33 ЦПК України.

З урахуванням положень ст.ст.11, 33, 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучення осіб до участі у справі на стадії апеляційного провадження.

Але не зважаючи на те, що суд першої інстанції не вирішив питання про залучення до участі в справі покупця спірного майна, хоча оскаржуване рішення безпосередньо стосується її прав та інтересів, але остаточний висновок суду є правильним, таке не є підставою для скасування даного рішення в силу ч.2 ст.308 ЦПК України.

В той же час, при ухваленні оспорюваного рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір сплачено не у повному обсязі - заявлено вимоги про визнання недійсними трьох цивільно-правових угод, а тому сума сплаченого судового збору повинна була складати 730 грн.80 коп. Але позивачем сплачено всього 243 грн.60 коп.

За такого в силу ст.88 ЦПК України та на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, рішення суду слід змінити, стягнувши з позивача на користь держави недоплачений судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не довів, що спірний будинок побудовано саме ним не заслуговують на увагу, оскільки доказів, які б спростовували вказані обставини з врахуванням вимог ст.ст.58-60 ЦПК України позивач до суду не надала.

Аргументи апеляційної скарги щодо майнового стану спадкодавця, взаємовідносин між спадкодавцем та спадкоємцем ОСОБА_3 ніякого значення для вирішення даного позову не мають та на висновки суду не впливають.

Посилання апеляційної скарги на інші порушення норм матеріального права не можуть бути враховані при перегляді рішення, оскільки таких обставин при розгляді справи не встановлено.

До того ж зі змісту апеляційної скарги та позовної заяви вбачається, що мотивами позову фактично є перерозподіл спадщини.

Керуючись статтями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2015 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 в порядку розподілу судових витрат на користь держави судовий збір у розмірі 487 грн.20 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, і цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: