Рішення № 52221188, 07.10.2015, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

Справа № 477/2813/14-ц

Провадження № 2/477/98/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2015 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі

головуючої - судді Саукової А.А.,

при секретарі Варламовій Т.О., Арнуті Є.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача та третьої особи ОСОБА_3,

представника відповідача та представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5, в якому, після уточнення позовних вимог, просив поділити спільне сумісне майно подружжя: житловий будинок з погосподарськими та побутовими спорудами по вул. Шевченка, 131 в с. Пересадівка Жовтневого району Миколаївської області, визнавши право власності на ? частку за кожним.

Також просив поділити інше сумісне майно, а саме: автомобіль марки ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, мопед марки «LETS2», морозильну камеру «Indezit»; холодильник «Днепр»; пральну машинку ARISTON ARSL 100; пральну машинку «Донбас-3-0»; бойлер GALNIET; ванну LEXUS; умивальник «Тюльпан»; СВЧ піч «SAMSUNG»; кухонний куток ; два набору мякої меблі; диван-ліжко; телевізор «SAMSUNG»; тумбу під телевізор; компютер «Браво»; стіл під компютер; шафу двустворну ; меблеву стінку ; стіл письмовий; супутникове телебачення; килимове покриття; акустичну систему, музичні колонки; ноутбук «SAMSUNG»; ноутбук «ЕКСПРЕСО»; мікрофон; відеокамеру «PANASONIC». З зазначеного майна просив виділити йому у власність: мопед марки «LETS2», морозильну камеру «Indezit»; бойлер GALNIET; ванну LEXUS; набір мякої меблі; стіл під компютер; меблеву стінку; супутникове телебачення; акустичну систему, музичні колонки; ноутбук «SAMSUNG»; мікрофон; відеокамеру «PANASONIC».

Свої вимоги обґрунтував тим, що зазначене майно придбавалось ним та відповідачем ОСОБА_5 під час шлюбу та є спільним сумісним майном подружжя, яке слід поділити, виходячи з принципу рівності часток.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2015року до участі у справі в якості третіх осіб залучені ОСОБА_6 та ОСОБА_3

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача та третьої особи позов визнав частково. Заперечував проти поділу будинку, вважаючи, що під час поділу будинку необхідно відступити від рівності часток та врахувати інтереси доньки, також зазначив, що будинок позивач та відповідач придбали після пожежі, провели ремонт та перебудову. На сьогоднішній день будинок не відповідає плану домоволодіння, долученого позивачем до позову. Також зазначав, що автомобіль є особистою власністю доньки позивача, третьої особи у справі - ОСОБА_3, мікрохвильова піч також придбана нею особисто, пральна машинка «АРИСТОН» належить третій особі - ОСОБА_6, ноутбуку «ЄКСПРЕСО» в сімї ніколи не було, мопед позивач забрав та укрив, заперечував проти поділу бойлеру, ванни та умивальника, оскільки це є сантехнічним обладнанням будинку. З іншого майна просив виділити у власність відповідача: мопед марки «LETS2», морозильну камеру «Indezit»; холодильник «Днепр»; пральну машинку ARISTON ARXL 85; пральну машинку «Донбас-3-0»; кухонний куток; набору мякої меблі ; телевізор «SAMSUNG»; тумбу під телевізор; компютер «Браво»; стіл під компютер; шафу двустворну; стіл письмовий; супутникове телебачення; килимове покриття; відеокамеру «PANASONIC». Крім того, просив включити до обсягу сумісного майна музичне обладнання, електричні інструменти та велосипед.

Третя особа ОСОБА_3 проти позову заперечувала, зазначивши, що автомобіль належить їй, мікрохвильову піч вона придбала за гроші, які отримувала в якості стипендії.

З пояснень свідків, наданих ними в судовому засіданні, а саме: ОСОБА_7, яка є матірю позивача, ОСОБА_8, який є кумом сторін, ОСОБА_9, яка є сестрою відповідача, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, слідує, що за час сумісного проживання подружжя ОСОБА_7 придбали житловий будинок в занедбаному стані, в якому в подальшому провели ремонт, позивач працював художнім керівником, мав професійну музичну апаратуру, додатково заробляв гроші, граючи на весіллях та родинних святах. Відповідачка майже не працювала, поралась по господарству та в деякий час працювала вдома, збираючи обладнання на замовлення. Також подружжям були придбані меблі та електротовари, мопед, а також відомо про придбання автомобілю, однак за яку суму та на яких умовах він придбавався, пояснити не змогли. При цьому свідок ОСОБА_9, яка є рідною сестрою відповідача, пояснила, що вона особисто давала гроші на придбання автомобілю з умовою, що в подальшому автомобіль належатиме племінниці ОСОБА_3. Власником автомобіля була оформлена довіреність. Розписка чи будь-який документ про отримання грошей відсутня.

Вислухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши матеріали справи та розглянувши справу в межах позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 серпня 2013року, яке набрало законної сили 03.09.2013року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, зареєстрований 18 вересня 1993 року Грейгівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області, актовий запис № 14, - розірваний ( а.с. 13).

Відповідно до договору купівлі-продажу, № 1994 від 21 квітня 2008 року, оформленому на товарній біржі «Нерухомість-південь», ОСОБА_1 купив будинок за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, с. Пересадівка, вул. Шевченка, 131 ( а.с.14).

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 05 лютого 2014 року зазначений договір купівлі продажу визнаний дійсним ( а.с. 15).

Таким чином, зазначений будинок придбаний під час шлюбу та на час придбання вважається спільним сумісним майном подружжя. Однак, як встановлено в судовому засіданні та визнано сторонами, будинок був придбаний після пожежі та на теперішній час в ньому проведений капітальний ремонт та перепланування, добудовані додаткові приміщення. Як слідує з копії технічного паспорту, складеного 12.02.1998 року та долученого до позову позивачем, та плану будинку з фотографіями, наданими представником відповідача в судовому засіданні, відбулось перепланування будинку, внаслідок чого кухня, позначена в технічному паспорті цифрами «1-3», перебудована в житлову кімнату, житлова кімната, позначена цифрами «1-5», перебудована в коридор, а також добудовані кухня, з порушенням капітальної стіни, та ванна кімната і сарай ( а.с. 16-19, 67-73). В судовому засіданні позивач визнав, що на сьогоднішній день будинок, дійсно, перебудований та має саме таке планування, як схематично зображено на плані, наданому відповідачем. При цьому сторонами підтверджено, що будь-яких дозволів на перебудову ними не отримувалось. Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Правилами ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Ч. 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом предбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів визначено постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів".

Згідно з п.п. 4, 9, 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва), при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» N 3038-VI від 17.02.2011, дозвільний документ, що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того обєкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Під проектом слід розуміти залежно від категорії обєкта будівництва відповідний склад документації, визначеної статтями 1, 7 та 8 Закону України Про архітектурну діяльність» N 687-XIVвід 20.05.1999р. отриманої відповідно до статей 29, 31 Закону № 3038-VI, а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до статей 27, 30 зазначеного Закону.

Будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається у тому числі будівництво, яке хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням державно-будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю та здоровю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що будинок № 131 по вул. Шевченка в с. Пересадівка Жовтневого району Миколаївської області на сьогоднішній день є обєктом самочинного будівництва та не підлягає поділу шляхом визнання права власності по ? частині за кожним з подружжя, як просить позивач у позові.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер ВЕ 6314ВІ, номер кузова, рами ХТА210700К0448153, є власністю ОСОБА_3 на підставі довідки-рахунку № 297605 від 30 липня 2014 року ( а.с. 20,81, 139) та поділу як сумісне майно подружжя не підлягає. Посилання позивача на ту обставину, що автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя та обманним шляхом оформлений на третю особу, суд не приймає до уваги, оскільки належних та допустимих доказів придбання зазначеного автомобілю позивачем або відповідачем під час перебування сторін у шлюбі, суду не надано.

Відповідно до встановлених обставин, суд вважає за необхідне виключити з переліку спільного сумісного майна подружжя, яке підлягає поділу, пральну машинку «ARISTON ARSL 100», оскільки в судовому засіданні доведено, що вона є власністю третьої особи ОСОБА_6, а також мікрохвильову піч, яка, за поясненнями представника відповідача та третьої особи ОСОБА_3, придбавалась останньою за стипендію, яку вона отримувала під час навчання (а.с. 146), в той же час позивач доказів на підтвердження того, що зазначене майно придбавалась подружжям під час шлюбу, не надав.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, та це не заперечується сторонами, що під час шлюбу ними був придбаний мопед марки «LETS 2», однак судом не встановлено наявність та місцезнаходження мопеду на сьогоднішній день, оскільки кожна із сторін стверджує, що мопед прихований та ним розпорядилась інша сторона, у звязку з чим суд позбавлений можливості визначитись, кому із сторін слід залишити транспортний засіб або компенсувати вартість його частки при поділі цього майна.

Також суд позбавлений можливості розглянути питання щодо поділу Ноутбуку «ЕКСПРЕСО», наявність, вартість та режим сумісного майна якого в судовому засіданні не підтверджений, не зазначена його вартість і в позовній заяві, в той же час представник відповідача та третя особа в судовому засіданні заперечували проти придбання та наявності такого ноутбуку у сімї.

Щодо поділу електроінструментів та велосипеду, на що посилалась відповідач в запереченнях до позову, то суд виходить з положень ст. 11 ЦПК України про розгляд справи в межах заявлених позовних вимог, однак, з зустрічним позовом про поділ зазначеного майна відповідач не зверталась, більш того, відповідно до матеріалів, поданих представником відповідача в судовому засіданні 01.10.2015р., відповідач звернулась до суду з окремим позовом про поділ цього майна.

Таким чином, поділу між сторонами підлягає наступне майно, вартість якого узгоджена сторонами в судовому засіданні та обидві сторони підтвердили наявність цього майна та придбання його під час шлюбу:

морозильна камера «Indezit» вартістю 700грн.;

холодильник «Днепр» вартістю 500грн.;

пральна машинка «Донбас-3-0» вартістю 500грн.;

бойлер GALNIET вартістю 600 грн.;

ванна LEXUS вартістю 1000грн.;

умивальник «Тюльпан» вартістю 800грн.;

кухонний куток вартістю 300грн.;

набір мякої меблі ( диван та два крісла) сірого кольору вартістю1200грн.;

набір мякої меблі (диван та два крісла) чорного кольору вартістю1200 грн.;

диван-ліжко вартістю 900грн.;

телевізор «SAMSUNG» вартістю 800грн.;

тумба під телевізор вартістю 400грн.;

компютер «Браво» вартістю 3500грн.;

стіл під компютер вартістю 700грн.;

шафа двостворна вартістю 200грн.;

меблева стінка вартістю 1000грн.;

стіл письмовий вартістю 300грн.;

супутникове телебачення вартістю 200грн.;

килимове покриття вартістю 1500грн.;

акустична система, музичні колонки вартістю 6000грн.;

ноутбук «SAMSUNG» вартістю 3500грн.;

мікрофон вартістю 1800грн.;

відеокамера «PANASONIC» вартістю 1500грн.;

а всього майна на загальну суму 29100 грн.

Відповідно до ст.ст. 60,70 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Суд не вбачає підстав для відступлення від принципу рівності часток при поділі сумісного майна подружжя, про що зазначає відповідач, посилаючись на наявність спільної дитини ОСОБА_3, оскільки на її утримання позивачем сплачуються аліменти ( а.с. 83, 99), крім того, як встановлено в судовому засіданні, у її власності перебуває автомобіль, наявність особливих потреб, повязаних зі станом здоровя, в судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку про виділ кожному з подружжя майна на суму 14550грн.

При цьому суд приймає до уваги професійну діяльність позивача, який працює музичним керівником ( а.с. 95-98) та на підставі ч.3 ст. 71 Сімейного Кодексу України, відповідно до якої речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності, вважає за необхідне виділити йому музичну апаратуру, мікрофон та відеокамеру, врахувавши вартість цих речей при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про поділ сумісного майна подружжя наступним чином, виділивши

позивачу ОСОБА_1: акустичну систему, музичні колонки, вартістю 6000грн.; ноутбук «SAMSUNG» - 3500грн.; мікрофон вартістю 1800грн.; відеокамеру «PANASONIC» вартістю 1500грн.; набір мякої меблі ( диван та два крісла) сірого кольору вартістю1200грн.; бойлер « GALNIET» вартістю 600 грн.; а всього на суму 14600грн.

відповідачу ОСОБА_5 : морозильну камеру «Indezit» вартістю 700 грн.; холодильник «Днепр» вартістю 500грн.; пральну машинку «Донбас-3-0» вартістю 500 грн.; кухонний куток вартістю 300грн.; набір мякої меблі (диван та два крісла) чорного кольору вартістю1200 грн.; диван-ліжко вартістю 900грн.; телевізор «SAMSUNG» вартістю 800грн.; тумба під телевізор вартістю 400 грн.; компютер «Браво» вартістю 3500 грн.; стіл під компютер вартістю 700 грн.; меблеву стінку вартістю 1000 грн.; шафу вартістю 200 грн.; стіл письмовий вартістю 300 грн.; супутникове телебачення вартістю 200 грн.; килимове покриття вартістю 1500 грн.; ванну LEXUS вартістю 1000 грн.; умивальник «Тюльпан» вартістю 800 грн.; а всього майна на суму 14500 грн.,

та стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 50 грн. компенсації майна.

На підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 146 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 130, 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити

ОСОБА_1: акустичну систему, музичні колонки вартістю 6000 грн.; ноутбук «SAMSUNG» - 3500грн.; мікрофон вартістю 1800 грн.; відеокамеру «PANASONIC» вартістю 1500 грн.; набір мякої меблі ( диван та два крісла) сірого кольору вартістю 1200 грн.; бойлер « GALNIET» вартістю 600 грн.; а всього на суму 14600грн.

ОСОБА_5: морозильну камеру «Indezit» вартістю700грн.; холодильник «Днепр» вартістю 500грн.; пральну машинку «Донбас-3-0» вартістю 500 грн.; кухонний куток вартістю 300грн.; набір мякої меблі (диван та два крісла) чорного кольору вартістю 1200 грн.; диван-ліжко вартістю 900 грн.; телевізор «SAMSUNG» - 800грн.; тумбу під телевізор вартістю 400 грн.; компютер «Браво» вартістю 3500 грн.; стіл під компютер вартістю 700 грн.; меблеву стінку вартістю 1000 грн.; шафу вартістю 200 грн.; стіл письмовий вартістю 300 грн.; супутникове телебачення вартістю200 грн.; килимове покриття вартістю 1500 грн.; ванну LEXUS вартістю 1000 грн.; умивальник «Тюльпан» вартістю 800грн.; а всього майна на суму 14500грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 50 грн. компенсації майна.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 146 грн.

В розподілі іншого майна відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.А. Саукова