Рішення № 52220643, 08.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/1733/15 Головуючий у 1 інстанції: Лозинський Б.М.

Провадження № 22-ц/783/5739/15 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.

Категорія: 45

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Тропак О.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,

за участю секретаря Іванової О.О.,

з участю: ОСОБА_2., ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Львівського комунального підприємства «Південне» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 червня 2015 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Південне» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

в с т а н о в и л а :

12 березня 2015 року Львівське комунальне підприємство «Південне» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, покликаючись на те, що на обслуговуванні позивача знаходиться будинок АДРЕСА_1. Власником квартири АДРЕСА_1 є відповідач по справі - ОСОБА_3. Оскільки відповідач, протягом 01 січня 2012 року по 09 лютого 2015 року, не здійснює оплату за житлово-комунальні послуги, отримані від ЛКП «Південне», внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 24426,75 грн., з яких: 2019, 47 грн.- заборгованість по оплаті послуг за постачання холодної води та водовідведення; 5744,88 грн.- заборгованість по оплаті послуг за гарячу воду; 9709, 41 грн. - заборгованість по оплаті послуг за центральне опалення; 6952,99 грн.- заборгованість по оплаті послуг за утримання будинку та прибудинкової території, позивач просив поновити термін на подання позовної заяви та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 24426,75 грн.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено в зв'язку із пропущенням строку позовної давності.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку, покликаючись на невідповідність оскарженого рішення ст. ст. 213, 214 ЦПК просить рішення скасувати та постановити нове, яким стягнути з ОСОБА_3 24426, 75 грн., а також понесені апелянтом судові витрати. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в порушення вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України ОСОБА_3 не зверталась до суду із заявою про застосування строку позовної давності, а отже відмова у даному позові є безпідставною. Відповідачем було надано суду копії квитанцій про оплату заборгованості за послугу центрального опалення, але дані оплати проводились за реквізитами ЛМКП «Львівтеплоенерго», і для з'ясування даних обставин представником ЛКП «Південне» заявлено усне клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ЛМКП «Львівтеплоенерго», однак судом було відмовлено в даному клопотанні, що унеможливлює встановити факт на який посилається ОСОБА_3 Вказує, що згідно рішення Виконавчого комітету ЛМР № 365 від 08 червня 2007 року оплата за послугу центрального опалення та гарячої води повинна була здійснюватись за реквізитами ЛКП «Південне» виключно до 01 липня 2014 року чого відповідачем не було зроблено, у зв'язку із чим кошти на рахунок ЛКП «Південне» не надходили. Дією, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу є оплата даної заборгованості, що вбачається у наявних в матеріалах справи розрахунках. 12 травня 2015 року відповідачем було подано до суду заяву, в якій зазначено, що у кв. АДРЕСА_1 в період з 25 січня 2005 року по даний час ніхто не проживає, однак на підтвердження даного факту відповідачем не надано жодного доказу (відповідний акт з підписами сусідів), тому нарахування за житлово-комунальні послуги проводилось згідно діючих тарифів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, і пояснення відповідача на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних мотивів.

У відповідності до ч. 3 ст. 11 ЦПК України цивільні права та обов»язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного судочинства.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 і , згідно Закону України « Про житлово-комунальні послуги», є споживачем житлово-комунальних послуг.

Власність зобов»язує власника нести обов»язки по оплаті житлово-комунальних послуг, і саме цим позивач обґрунтовує позовні вимоги.

У відповідності до першого речення ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі , не підлягають доказуванню.

У позовній заяві ( а.с. 3 зворот) позивач просив поновити термін позовної давності.

У заяві від 12.05.2015 року ( а.с. 21-23), поданій відповідачем на заперечення апеляційної скарги, відповідач також заявляла , що « з 01.01.2012 по 09.02.2015 року термін позовної давності перевищено».

У позовній заяві відсутні обґрунтування проте, що, щодо пред»явлених позовних вимог в повному обсязі, чи частини , пред»явлених позовних вимог за певний період, строк позовної давності переривався, і відповідно не наведено доказів, які б свідчили про переривання строку позовної давності. Оскільки предметом спору є заборгованість , яка утворилася внаслідок несплати періодичних платежів, то проведення відповідачем платежів в період в межах трирічного строку позовної давності , не може слугувати підставою для висновку про переривання строку позовної давності.

Відтак, сторони визнали що позовна давність пропущена і ця обставина , згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

З огляду на вищезазначене, оскільки відповідач, до винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, заявила про застосування позовної давності , то у відповідності до положень ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України це є підставою для відмови в позові.

Колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення позивачеві пропущеного строку позовної давності.

Однак, у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за спливом позовної давності , зважаючи на те, що щодо правовідносин, які випливали із встановлених обставин, ч. 1 ст. 257 ЦК України, встановлено позовну давність тривалістю за три роки, з огляду на цю норму матеріального права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції незаконно відмовив у стягненні заборгованості, яка утворилася за період з 01.03.2012 року по 01.03.2015 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Згідно розрахунків, доданих до позовної заяви , за період з 01.03.2012 року по 01.03.2015 року утворилася заборгованість:

за послуги з постачання холодної води та водовідведення (а.с. 6) в розмірі 548,35 грн /636,70 грн мінус 44,49 грн (нарахованих за січень 2012 року) та мінус 43,86 грн (нарахованих за лютий 2012 року) = 548,35 грн/ ;

за послуги з постачання гарячої води (а.с. 7) в розмірі 1243,62 грн /1461,35 грн мінус 112,49 грн (нарахованих за січень 2012 року) та мінус 105,24 грн (нарахованих за лютий 2012 року) = 1243,62 грн/;

за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (а.с. 9) в розмірі 2986,94 грн /3154,80 грн мінус 1,61 грн (корекція) мінус 81,84 грн (нарахованих за січень 2012 року) та мінус 84,41 грн (нарахованих за лютий 2012 року) = 2986,94 грн /.

За період з 01.03.2012 року по 01.07.2014 року позивачем було нараховано плату за послуги з центрального опалення (а.с. 8) в розмірі 2784,72 грн /3207,05 грн мінус 198,84 грн (нарахованих за січень 2012 року) та мінус 223,49 грн (нарахованих за лютий 2012 року) = 2784,72 грн/.

Однак, зважаючи на те, що у матеріалах справи є, подані відповідачем письмові докази, а саме:

квитанція № 55 від 30.10.2013 року (а.с. 26), яка підтверджує сплату відповідачем позивачеві 2282,58 грн за опалення ;

квитанція № 146 від 14.02.2014 року ( а.с. 28), яка підтверджує сплату відповідачем позивачеві 750, 26 грн за опалення, -

а загальна сума, оплати за послуги з центрального опалення наданих в межах трирічного строку позовної давності/ з 01.03.2012 року по 01.03.2015 року/, проведеної відповідачем в період з 30.10.2013 року по 14.02.2014 року, складає 3032,84 грн /2282,58 грн плюс 750,26 грн = 3032,84 грн/, то за послуги з центрального опалення, що були нараховані за період з 01.03.2012 року по 01.03.2015 року заборгованості немає, так як оплата , що була проведена відповідачем протягом вищезазначеного період на 248,12 грн перевищує суму нарахування /3207,05 грн мінус 198,94 грн (нарахованих за січень 2012 року) мінус 223,49 грн (нарахованих за лютий 2012 року) = 2784,72 грн; 3032,84 грн мінус 2784,72 грн =248,12 грн/.

Доводи апеляційної скарги про те, що оплати сум, згідно квитанцій, поданих відповідачем, проводились за реквізитами ЛМКП «Львівтеплоенерго» , спростовуться самими квитанціями: № 55 від 30.10.2013 року (а.с. 26) та № 146 від 14.02.2014 року ( а.с. 28), у яких зазначено: отримувача - ЛКП «Південне» і код отримувача - 20818978, який відповідає коду ЄДРПОУ позивача. Позивачем не було надано суду доказів, якими було б доведено , що на рахунки позивача в Ощадбанку не поступали суми сплачені відповідачем, згідно вищезазначених квитанцій, як не було доведено і те, що суми сплачені відповідачем, згідно вищезазначених квитанцій, поступили на рахунки ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Враховуючи вищенаведені обставини, встановлені у справі, у їх об»єктивній сукупності, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення не в повній мірі відповідає вимогам про законність і обґрунтованість, оскільки у справі не було доведено наявності обставин для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості , яка утворилася в межах трьохрічного строку позовної давності, а тому висновки суду про наявність підстав для повної відмови у задоволенні позовних вимог , не відповідають обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального права, а саме - ч. 1 ст.257 ЦК України, що у відповідності до положень п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦК України є підставами для скасування рішення і ухвалення нового рішення.

Позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 365 грн 40 коп, в т.ч.: за подання позовної заяви 243,60 грн, за подання апеляційної скарги 121,80 грн.

Ціна позову становила 244426,75 грн . Колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити в загальній сумі 4778,91 грн / 548,35 грн + 1243,62 грн + 2986,94 грн = 4778,91 грн./

У зв»язку з частковим задоволенням позовних вимог, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, з відповідача належить стягнути на користь позивача , понесені останнім судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 71,49 грн /4778,91 грн * 365,40 грн : 244426,75 грн = 71,49 грн./

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 2, 3, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу позивача Львівського комунального підприємства «Південне» задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 червня 2015 року скасувати і ухвалити нове.

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Львівського комунального підприємства «Південне» , ЗКПО 208818978, заборгованість, яка виникла за період з 01 березня 2012 року по 01 березня 2015 року, за послуги: з водопостачання та водовідведення в розмірі 548 (п»ятсот сорок вісім) гривень 35 коп; з постачання гарячої води в розмірі 1243 (одна тисяча двісті сорок три) гривні 62 коп; з утримання будинку та прибудинкової території 2986 (дві тисячі дев»ятсот вімідесят шість) гривень 94 коп, та 71 (сімдесят одну) гривню 49 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий Тропак О.В.

Судді Приколота Т.І.

Федоришин А.В.