Ухвала суду № 52220459, 08.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/2132/14-к Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є

Провадження № 11/783/116/15 Доповідач: Волинець М. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого Волинця М.М. Суддів: Танечника І.І., Головатого В.Я., з участю прокурорів: Телепка В.В., Антощака Д.І.

виправданих: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисників: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, Антощака Д.І. на вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 22 травня 2015 року,

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Тетевчиці Радехівського району Львівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, не працюючого, одруженого, раніше не судимого, який проживає за адресою АДРЕСА_1,

визнано невинним та виправдано за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с.Курахівка Силідовського району Донецької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, інваліда 2 групи, одруженого, раніше не судимого, який проживає за адресою АДРЕСА_2

визнано невинним та виправдано за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Обраний раніше запобіжний захід ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також заходи забезпечення цивільного позову - скасовано.

В задоволенні цивільного позову прокурора в інтересах ВАТ «Західвуглезбутпостач» - відмовлено.

Вирішено питання з речовими доказами, колегія суддів,

в с т а н о в и л а:

Вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 органом досудового слідства обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч.5.ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України.

Зокрема у тому, що ОСОБА_1, працюючи на посаді першого заступника Міністра вугільної промисловості України, будучи представником влади та службовою особою, з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості та в інтересах третіх осіб, умисно, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, діючи за попередньою змовою та в групі з заступником начальника управління реструктуризації шахтного фонду Мінвуглепрому України ОСОБА_2, директором шахти №10 «Великомостівська» ОСОБА_6, директором державного підприємства «Західвуглезбутпостач» ОСОБА_7, директором ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" ОСОБА_8.( матеріали відносно яких були виділені в окреме провадження ) маючи єдиний злочинний умисел на розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах вчинили розкрадання 250 000 грн.

Так, достовірно знаючи, що ремонтно-будівельні роботи конференційного залу Мінвуглепрому України не проводились, не проводяться і проводитись не будуть, а транспортерна стрічка ПВХ 1000Х4 в кількості 1 950м із ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» на шахту №10 «Великомостівська» не поставлялася, не поставляється і поставлятися не буде, ОСОБА_1 вніс в лютому 1996р. за попередньою змовою в групі з ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 в рахунок-фактуру №70 від 16.02.1996 року, скріплений підписом ОСОБА_8 та печаткою ТзОВ „Укрінтерстрой", завідомо неправдиві відомості про перерахування ДП «Західвуглезбутпостач» на розрахунковий рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» м.Донецька коштів в сумі 250000грн, як суми дольової участі у фінансуванні ремонтно-будівельних робіт малої зали засідань колегії Мінвуглепрому України .

В подальшому ОСОБА_6 16.02.96 р. склав та направив за попередньою змовою у групі осіб з ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на ВО «Укрзахідвугілля» завідомо неправдивий лист з інформацією про перерахування згідно завідомо неправдивого договору від 15.02.1996 р. 380000грн. на придбання транспортерної стрічки в рахунок відвантаженого вугілля, а ОСОБА_1 18.02.96 р. за попередньою змовою у групі зазначених вище осіб передав ОСОБА_7 завідомо неправдиву факсокопію рахунку-фактури №70 від 16.02.1996 року з власноручним написом «фирма „Укрінтерстрой" для перерахунку з рахунку ДП „Західвуглезбутпостач" на рахунок цього підприємства 250 тис. грн.

ОСОБА_7, дотримуючись попередньої домовленості з групою осіб - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 перерахував 19.02.96 р. , 23.02.96 р. та 26.02.96 р. ДП „Західвуглезбутпостач" на рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» платіжними дорученнями №25, 44 та 46 грошові кошти в розмірі відповідно 100 тис. грн., 100 тис. грн. та 50 тис. грн. із вказанням завідомо неправдивих відомостей про призначення платежів , - „доля за будівництво згідно рахунку-фактури №70 від 16.02.96 р.".

29.02.1996р. ОСОБА_6 в приміщенні Мінвуглепрому України було підписано завідомо неправдивий договір від 15.02.1996р. на поставку транспортерної стрічки із вказанням завідомо неправдивих відомостей про час, предмет та умови договору на бланку, посвідченому підписом ОСОБА_1 та печаткою ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД».

01.03.1996р. ОСОБА_1 з метою приховання перерахованих раніше на рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» державних коштів в сумі 250 тис. грн. склав та направив завідомо неправдивий лист за №2-1251/9 на ім'я генерального директора ВО «Укрзахідвугілля» про укладення договору з ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» про оплату ремонтно-будівельних робіт малої зали засідань колегії Мінвуглепрому України.

Виконуючи попередні домовленості з групою зазначених осіб ОСОБА_2 протягом лютого-квітня 1996р. склав завідомо неправдиві рахунок-фактуру без номера та дати і накладну на відпуск матеріалів на сторону про поставку від ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» на шахту №10 «Великомостівська» 1950м транспортерної стрічки ПВХ 1000Х4 вартістю 247 162, 5 грн., що були підписані ОСОБА_8, підробивши при цьому підпис бухгалтера ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД». В подальшому ОСОБА_1 склав та передав на виконання попередніх домовленостей на шахту №10 «Великомостівська» протягом лютого-квітня 1996р. завідомо неправдиву товарно-транспортну накладну № 49093 без номера та дати на перевезення 1950м транспортерної стрічки ПВХ 1000 х 4 з фірми „Укрінтерстрой" на шахту № 10 „Великомостівська".

В подальшому , в квітні 1996р., ОСОБА_7 за попередньою змовою у групі осіб з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 дав вказівку головному бухгалтеру ДП «Західвуглезбутпостач» ОСОБА_9 на складення завідомо неправдивого зведеного авізо від 30.04.1996р. про передачу раніше перерахованих ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» коштів в сумі 250тис.грн. на шахту №10 «ВМ» із зазначенням завідомо неправдивих відомостей про поставку транспортерної стрічки.

Відповідно 06.05.96 р. на виконання попередніх домовленостей ОСОБА_6 дав вказівку зав. матеріальним складом шахти № 10 « ВМ» ОСОБА_1 скласти завідомо неправдивий прихідний ордер за №506 про поступлення від ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» 1950 м транспортерної стрічки через ОСОБА_11 та картку складського обліку про одержання 06.05.1996р. цієї транспортерної стрічки та передачу її 12.06.1996р. на дільницю конвеєрного транспорту шахти. В подальшому , 13.05.1996р., ОСОБА_6 дав вказівку заступнику директора шахти №10 « ВМ» ОСОБА_11 скласти завідомо неправдиву довіреність за №765 від 13.05.1996р. для отримання 1950м транспортерної стрічки від ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» із вказанням завідомо неправдивих відомостей про поставку від ТзОВ» «Укрінтерстрой ЛТД» 1950м транспортерної стрічки. Продовжуючи виконувати попередні домовленості у вказаній групі осіб 10.06.1996р. ОСОБА_6 дав вказівку начальнику дільниці конвеєрного транспорту ОСОБА_12 на складання завідомо неправдивої заяви про дозвіл виписати з матеріального складу 1950 м транспортерної стрічки , а 12.06.96 р. дав вказівку своїм підлеглим працівникам про оформлення завідомо неправдивої вимоги №20 від 12.06.1996р. на отримання 1950м транспортерної стрічки зі складу, прихідної оборотної відомості за травень 1996р. та розхідної оборотної відомості за червень 1996р. про поступлення та списання 1950м транспортерної стрічки.

Отримані кошти директор ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД» ОСОБА_8 за попередньою домовленістю з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, 21.02.96 р. та 28.02.96 р. за завідомо неправдивими платіжними дорученнями №28 та №39 відповідно 100тис.грн. та 150тис.грн., отриманих від ДП „Західвуглезбутпостач", з рахунку ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» перерахував на рахунки завідомо фіктивних фірм, а саме: на розрахунковий рахунок ПП „Хронотехніка" - 10млрд.крб. і на розрахунковий рахунок ПП „Промсвітло" - 15млрд.крб., та шляхом переведення їх в готівку, із вказанням завідомо неправдивих відомостей про призначення платежів, заволоділи державними коштами в сумі 250 тисяч грн., що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений законодавством України на момент вчинення злочину, і становить особливо великий розмір, тобто вчинили злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України.

Крім того підсудний ОСОБА_1 та ОСОБА_2, органом досудового слідства обвинувачуються в тому, що домовляючись між собою про вчинення дій по заволодінню вищезазначеними державними коштами, складаючи, підписуючи та використовуючи з цією метою вищезазначені документи, вони своїми умисними діями скоїли зловживання службовим становищем, владою, що спричинило тяжкі наслідки, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України , а також вчинили службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 366 КК України. Дані обставини мотивовані тим, що на момент скоєння злочинів ОСОБА_1 працював на посаді першого заступника Міністра вугільної промисловості України, тобто займав особливо відповідальне службове становище, як представник влади, був службовою особою, наділеною владними повноваженнями, організаційно-розпорядчими, адміністративно-господарськими обов'язками. ОСОБА_2 в період інкримінованих йому незаконних дій працював на посаді начальника управління реструктуризації шахтного фонду Мінвуглепрому України, відтак теж займав особливо відповідальне службове становище, як представник влади, був службовою особою, та вчинив злочин з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості та в інтересах третіх осіб, умисно, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби. Відтак підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незаконно заволоділи державними коштами в сумі 250 000грн., чим вчинили зловживання владою та службовим становищем, що у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, при цьому підірвали авторитет органів державної влади, що становить тяжкі наслідки.

На вирок суду прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, Антощак Д.І. подав апеляцію, в якій покликається на те, що такий підлягає скасуванню у зв»язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що матеріалами справи вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інкримінованих їм злочинах доведена в повному обсязі, ці докази судом не спростовані, як такі що не мають доказової сили.

Судом не взято до уваги, що постановою Шевченківського райсуду м. Львова від 21.05.2010 року, що набрала законної сили, звільнено від кримінальної відповідальності осіб, яких ОСОБА_1 залучав до розкрадання коштів. Вину у скоєному ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнали повністю та розкаялися у вчинених разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочинах, свої покази, дані на досудовому слідстві підтримали повністю. Не взято до уваги висновку повторної судово-почеркознавчої експертизи від 27.03.2002 року відповідно до якого надписи на рахунку-фактурі № 70 від 16.02.1996р., виконані ОСОБА_1

Покликається на те, що судом не беруться до уваги наявні в матеріалах справи та зазначені в обвинувальному висновку докази, які підтверджують висновки обвинувачення про сам факт наявності факсу 19.02.1996 року і передачу ОСОБА_1 факсокопії рахунку-фактури № 70 від 16.02.1996 року для оплати ДП «Західвуглебудпостач» підприємству ТзОВ «Укрінтерстрой» коштів в сумі 250 тис.грн. як долю за будівництво, що підтверджується показаннями ОСОБА_7, свідка ОСОБА_13, оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_14, ОСОБА_15, висновком судово-почеркознавчої експертизи від 27.03.2002 року, який підтвердила допитана експерт ОСОБА_16

Судом невірно оцінено ряд письмових доказів в справі, як такі що стосуються лише документального оформлення оплати, оприбуткування та списання транспортерної стрічки. Однак цими письмовими доказами підтверджується те, що ОСОБА_1 вручив ОСОБА_7 копію рахунку-фактури № 70 від 16.02.1996 року для перерахування 250 тис. грн., яка мала реквізити підприємства, очолюваного ОСОБА_8, який підробивши платіжне доручення і відправив ці кошти на рахунки ПП «Промсвітло» та ПП «Хронотехніка». Крім того, ОСОБА_8 ствердив, що ОСОБА_2 знав про перерахунок коштів і цікавився чи вони поступили. Судом же поставлено під сумнів факт перерахунку грошових коштів на рахунки фіктивних підприємств та в подальшому передачу їх ОСОБА_1 Однак такі твердження суду спростовуються матеріалами справи, показаннями ОСОБА_8, який наполягав, що назви фіктивних підприємств дав йому ОСОБА_2 і саме йому він передавав кошти, переведені в готівку, виписками з руху коштів фіктивних підприємств, довідкою відділення КБ «Приватбанку» м.Дніпропетровська, вилученими юридичними справами підприємств, показань свідків: ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, довідками з приводу видачі їм нових паспортів, довідкою УПМ ДПА у м.Києві, висновком судово-почеркознавчої експертизи від 01.04.2002 року, яким встановлено що записи і підписи на документах юридичних справ приватних підприємств виконані не керівниками даних підприємств, а іншими особами.

Крім того, прокурор вважає, що вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інкримінованих їм злочинах доведена повністю і іншими зібраними доказами в справі, а саме поясненнями свідків, експертів, висновками судових почеркознавчих експертиз та іншими письмовими доказами.

Суд за наявності суперечливих доказів у вироку суду, не проаналізував їх, а обґрунтував їх лише на показаннях підсудних. Крім того, в порушення вимог процесуального законодавства, в мотивувальній частині виправдувального вироку не обґрунтував висновок про виправдання по кожному епізоду обвинувачення із зазначенням підстави виправдання, передбаченої законом і мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Просить скасувати виправдувальний вирок суду та постановити свій вирок, яким визнати винними та засудити:

ОСОБА_1 за ч.5 ст.191 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавлення права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на 3 роки, за ч.2 ст.364 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на 3 роки, за ч.2 ст.366 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на 3 роки.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно обрати покарання - 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на З роки.

Відповідно до вимог ч.1 ст.49, ч.5ст.74 КК України (в редакції 1960 року) звільнити ОСОБА_1 від покарання у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_2 за ч.5 ст.191 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавлення права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на 3 роки, за ч.2 ст.364 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на терміном 2 роки, за ч.2 ст.366 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на 1 рік і 6 місяців.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно обрати покарання - 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на З роки.

Відповідно до вимог ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України (в редакції 1960 року) звільнити ОСОБА_2 від покарання у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов задоволити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 250 тисяч гривень заподіяної шкоди.

Заслухавши доповідача, прокурорів у справі Антощака Д.І., Телепка В.В., які підтримали подану апеляцію, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та в їх інтересах захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які заперечили апеляцію прокурора та просили залишити вирок суду без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.327 КПК України 1960 року виправдувальний вирок повинен бути судом мотивований.

Мотивувальна частина виправдувального вироку відповідно до ч.4 ст.334 КПК України 1960 року повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред»явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

При апеляційному розгляді справи колегією суддів встановлено істотні порушення кримінально-процесуального закону, які відповідно до ч.1 п.3 ст.367, п.3 ч.2 ст.374 КПК України 1960 року є підставою для скасування вироку та повернення справи на новий судовий розгляд.

Так, ухвалою колегії судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області від 04.02.2014 року виправдувальний вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 13.09.2013 р. відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - скасовано, а справу направлено в цей же суд на новий судовий розгляд з підстав того, що місцевий суд із достатньою повнотою не з'ясував всіх істотних обставин справи, не врахував усіх доказів у їх сукупності, не дослідив усіх доказів у справі і не надав їм оцінки у вироку, що перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок.

Крім того, в ухвалі колегії суддів зазначено, що судом першої інстанції не виконано вказівок викладених в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2012 року та апеляційного суду від 23 вересня 2011 року, якими суд першої інстанції зобов'язано при новому розгляді справи допитати усіх свідків у справі, дослідити докази, дати їм належну оцінку в їх сукупності та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Постановляючи вирок, місцевий суд не виконав вказівок наведених в ухвалі колегії суддів апеляційного суду від 04.02.2014 року та передчасно прийшов до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв»язку з недоведеністю їх участі у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України.

Так місцевий суд за наявності суперечливих доказів у вироку не проаналізував їх та обґрунтував своє рішення лише на показаннях ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які повністю заперечили вину у вчинених злочинах.

21.05.2010 року постановою Шевченківського районного суду м.Львова провадження у кримінальній справі в частині обвинувачення ОСОБА_8 за ст.ст. 191 ч.5, 364 ч.2, 366 ч.2 КК України, ОСОБА_7 за ст.364 ч.2 КК України та ОСОБА_6 за ст.ст.364 ч.2, 366 ч.2 КК України закрито на підставі ст.48 ч.1 КК України 1960 року у зв»язку з закінченням строків давності.

Згідно вказаної постанови суду ОСОБА_8 вину у скоєному визнав частково, а саме в тому що перебуваючи на посаді директора ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД», яке займалося будівництвом житла, інвестиціями в будівництві, познайомився з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для подальшої співпраці. Через деякий час на рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД поступили грошові кошти в сумі 250000 грн, які були перераховані ДП «Західвуглезбутпостач». В платіжних дорученнях про перерахування цих коштів вказувалося, що це дольова участь у будівництві і таке призначення платежів відображалося в бухгалтерському обліку. Проте через деякий час йому повідомив ОСОБА_2, що угода на будівництво житла укладатися не буде, а перераховані кошти необхідно перерахувати на рахунки підприємств «Промсвітло» та «Хронотехніка». Після перерахунку до нього прийшов представник одного з цих підприємств та передав для ОСОБА_2 пакет з грошима, які він йому віддав, жодної вигоди з цього не отримавши та яка подальша доля грошей, йому не відомо.

Згодом під час судового слідства свідок ОСОБА_8 змінив покази та заперечив факт передачі ним ОСОБА_2 грошових коштів, які надійшли на рахунок його підприємства від ДП «Західвуглезбутпостач».

Судом першої інстанції у виправдувальному вироку зазначено, що показання ОСОБА_8 є абсурдними та лише він один зазначав, що знайомий з ОСОБА_2 та останній причетний до розкрадання коштів в розмірі 250 000 грн., а всі інші допитані особи з ОСОБА_2 не знайомі та їм нічого не відомо про його причетність до злочинів.

Не виконавши вказівки, що зазначені в ухвалі колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2012 року про те, що у зв»язку із наявністю суперечностей у показаннях свідка ОСОБА_8, місцевий суд не з»ясував причин суперечностей та не навів належного обґрунтування і мотивів з яких причин відкинув ці докази обвинувачення.

Разом з тим, судом першої інстанції не дано належної оцінки показанням свідка ОСОБА_7, який частково визнавав вину у вчиненні інкримінованих йому злочинних діяннях, а саме: те що працював на підприємстві ДП «Західвуглезбутпостач», де всі фінансові операції проводилися з письмового розпорядження керівництва Мінвуглепрому і ВО «Укрзахідвугілля». Його викликали у 1996 році в кабінет генерального директора «Укрзахідвугілля», де були присутні ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_1 та вручили йому факсокопію рахунку-фактури № 70 для проведення на її підставі оплати за дольову участь у будівництві. ОСОБА_1 усно сказав, що на підставі цього треба провести перерахунок коштів, що він і зробив, бо боявся що його звільнять з роботи. На цьому документі не було видно назви підприємства, тому ОСОБА_1 власноручно написав «Фірма Укрінтерстрой ». На підставі цього рахунку-фактури 25 млрд. крб. трьома платежами були перераховані фірмі «Укрінтерстрой». Згодом на адресу його підприємства надійшла копія договору від 15.02.1996 року, лист за підписом ОСОБА_1 та лист від 16.02.1996 року за підписом директора шахти № 10 «Великомостівська» ОСОБА_6 про закупівлю транспортерної стрічки. За вказані дії жодних коштів не отримував та вважав, що шахта отримала транспортерну стрічку.

Крім того, місцевим судом не спростовано показань свідка ОСОБА_6 та не дано їм належної оцінки. Так свідок ОСОБА_6 частково визнавав вину у вчиненні за попередньою змовою групою осіб інкримінованих йому злочинів та пояснював, що працюючи в 1996 році директором шахти № 10 «Великомостівська», яка безпосередньо підпорядковувалася ВО «Укрзахідвугілля». По роботі він спілкувався з ОСОБА_7 та знайомий з ОСОБА_1 в лютому 1996 року ВО «Укрзахідвугілля» обговорювалася та приймалася програма розвитку шахт, після затвердження якої його викликали в кабінет, де знаходилися ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_1 де обговорювалися проблемні питання шахти. Пізніше його викликали до Києва, він зайшов до ОСОБА_1 де підписав договір на постачання конвеєрної стрічки, оригіналу якого він не бачив. Згодом на шахту поступили бухгалтерські документи на оприбуткування транспортерної стрічки в більшій кількості, ніж та що потрібна шахті, однак сама стрічка не поступила, з цього приводу до нього неодноразово телефонував ОСОБА_1 та цікавився чи в порядку документи на оприбуткування транспортерної стрічки. Крім цього до нього телефонував ОСОБА_7 щоб він підготував лист-прохання від шахти № 10 на адресу ДП «Західвуглезбутпостач» на виділення коштів для придбання транспортерної стрічки, що він і зробив. Вважав, що маніпуляції, які мали місце з документами були організовані ОСОБА_1, однак яку мету він при цьому переслідував, йому не відомо.

Під час судового розгляду свідок ОСОБА_6 змінив покази дані ним раніше та пояснив, що транспортерна стрічка надійшла на шахту в більшій кількості ніж було обумовлено.

Крім того, в оскаржуваному вироку місцевий суд аналізує висновок судово-почеркознавчої експертизи №1698 від 27.08.2000 року. Згідно цього висновку підпис від імені ОСОБА_8, розташований після слів «Директор фирмы» перед прізвищем «ОСОБА_8» на рахунку фактурі без номера та дати про поставку транспортерної стрічки, виконаний ОСОБА_8, а підписи від імені вигаданої особи ОСОБА_23, розташовані після слів «Гл.Бухгалтер» перед прізвищем «ОСОБА_23» на рахунку-фактурі без номера та дати та після слова «Отпустил» на накладній на відпуск матеріалів на сторону без номера та дати, виконані ОСОБА_2 (т.9 а.с.52-54). Також на висновок комплексної судово-медичної та судово-почеркознавчої експертизи від 04.04.2003 року №862/38, відповідно до якого згідно представлених медичних документів за грудень 1996 року та за жовтень 1997 року будь-яких записів про розлади рухових функцій верхніх кінцівок у ОСОБА_2 не відмічено. Підписи від імені вигаданої особи ОСОБА_23, розташовані після слів «Гл.Бухгалтер» перед прізвищем «ОСОБА_23» на рахунку-фактурі без номера за 1996 рік та після слова «Отпустил» на накладній на відпуск матеріалів на сторону без номера за 1996 рік, виконані однією особою, а саме ОСОБА_2 (том.18 а.с.476-479). В судовому засіданні експерт ОСОБА_16 підтвердила ці висновки.

Також місцевий суд посилається на показання допитаних в судовому засіданні експертів ОСОБА_21 та ОСОБА_22, які підтвердили достовірність та правильність даних, викладених у висновку повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 13.07.2004 р. №2963 відповідно до якого підписи від імені вигаданої особи ОСОБА_23, розташовані після слів «Гл.Бухгалтер» перед прізвищем «ОСОБА_23» на рахунку-фактурі без номера за 1996 рік та після слова «Отпустил» на накладній про відпуск матеріалів на сторону без номера за 1996 рік, виконані ОСОБА_2 Ознаки, що свідчать про навмисне перекручування рухів в досліджених підписах, відсутні (том.19 а.с.126-160) .

ОСОБА_2 категорично заперечив свою причетність до виконання вищезгаданих підписів від імені вигаданої особи «ОСОБА_23», як і причетність до вчинення інкримінованих злочинів в групі з ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, наголосивши, що з ОСОБА_6, ОСОБА_7 до початку досудового слідства взагалі знайомий не був.

З приводу дослідження місцевим судом даних доказів в оскаржуваному вироку зазначено лише, що з підстав ч.2 ст.67 КПК України 1960 року суд не приймає вказані висновки як докази винуватості ОСОБА_2

Колегія суддів вважає, що місцевий суд не виконав вказівку ухвали колегії суддів апеляційного суду від 04.02.2014 року та не навів мотиви, з яких не взяв до уваги ці докази обвинувачення та не надав їм належної оцінки.

Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не враховано в повній мірі усіх доказів у їх сукупності, не досліджено усіх доказів у справі і не надано їм належної оцінки у вироку, що перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу та постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення в справі.

У зв»язку з цим, доводи апеляції прокурора про те, що судом першої інстанції не враховано доказів у їх сукупності, не досліджено усіх доказів у справі та не дано належної оцінки у вироку, у зв»язку з чим вирок підлягає скасуванню, визнаються колегією суддів обґрунтованими.

Оскільки судом першої інстанції не виконано вказівки Апеляційного суду Львівської області та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, то апеляційний суд позбавлений можливості постановити свій вирок.

Наведені порушення, допущені місцевим судом, виключили можливість постановлення законного та обґрунтованого вироку, що дає колегії суддів підстави для скасування вироку зі скеруванням справи в суд першої інстанції на новий судовий розгляд на підставі ч.2 ст.374 КПК України 1960 року.

При новому судовому розгляді справи належить врахувати вищенаведене, вжити заходів для повного, всебічного дослідження обставин справи, дати належну оцінку зібраним доказам та постановити процесуальне рішення, яке ґрунтується на вимогах закону.

Керуючись ст.ст. 379, 365, 366, 367, 374 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляцію прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, Антощака Д.І. задоволити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 22 травня 2015року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - скасувати, а справу направити в цей же суд на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Головуючий-суддя :

Судді: