Ухвала суду № 52220384, 06.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/5478/13 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.

Провадження № 22-ц/783/5143/15 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.

Категорія: 23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого - судді Берези В.І. , суддів: Бойко С.М., Штефаніци Ю.Г., за участю секретаря судового засідання - Брикайло М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, та третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 17 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_4, ОСОБА_7 про зобов`язання до вчинення дій, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення коштів (справи об`єднані в одне провадження), -

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_8, третіх осіб ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_7 про зобов'язання до вчинення дій відмовлено. Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними залишено без задоволення за безпідставністю вимог. Позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення коштів залишено без задоволення за безпідставністю вимог.

Рішення оскаржив представник позивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та третьої особи - ОСОБА_4 - ОСОБА_5, просить, як зазначено в апеляційній скарзі, змінити оскаржуване рішення від 17 червня 2015 року, а саме залишити в силі резолютивну частину, якою позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними - залишено без задоволення. Змінити рішення та постановити рішення, яким: 1) Стягнути з відповідача, ОСОБА_6, на користь позивачів та третьої особи завдану їм матеріальну і моральну шкоду та втрачену вигоду у розмірі 3 126 517, 30 грн., а саме: стягнути з відповідача, ОСОБА_6, на користь ОСОБА_2 завдану йому матеріальну і моральну шкоду та втрачену вигоду у розмірі - 1 250 606, 92грн. Стягнути з відповідача, ОСОБА_6, на користь ОСОБА_3 завдану йому матеріальну і моральну шкоду та втрачену вигоду у розмірі 937 955,19грн.Стягнути з відповідача, ОСОБА_6, на користь ОСОБА_4 завдану йому матеріальну і моральну шкоду та втрачену вигоду у розмірі 937 955, 19 грн. Стягнути з Відповідача, ОСОБА_6, на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3 441,00 грн., за подання заяви про забезпечення позовних вимог в розмірі 121,80 грн. та апеляційної скарги в розмірі 1845 грн., всього 5407, 80 грн.

В обґрунтування зазначеної апеляційної скарги вказує, що невірним є висновок суду про відсутність договірних відносин між сторонами, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 з одного боку та ОСОБА_8 з другого. При підписанні договору оренди від 20 січня 2012 року позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ОСОБА_11 - батьком відповідачки ОСОБА_8, яка після смерті батька є його правонаступником, сторонами узгоджені усі умови договору, позивачі в рахунок орендної плати провели ремонт орендованого приміщення, відправили відповідачці додаток до договору оренди у 2013 році, де уточнили умови договору оренди від 20 січня 2012 року, такий мав діяти до 01.02.2014 року, заперечень надано не було, а отже, такий додаток вступив в законну силу, тому вважають некоректним висновок суду про те, що даний правочин не породив певних зобов`язань.

Суд прийшов до невірного висновку про відсутність згоди відповідачки ОСОБА_8 на укладення додатку до договору, оскільки попередній договір від 20.01.2012 року не переставав діяти. Суд безпідставно залишив без задоволення позов третьої особи ОСОБА_4, з яким позивачі уклали договір суборенди, про право укладати такі договори було зазначено і у договорі від 20 січня 2012 року. Договір суборенди від 17.05.2012 року є дійсним, тому позов третьої особи про відшкодування збитків є підставним.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачів та третьої особи ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5, апелянта ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_8, її представника - адвоката ОСОБА_10, без участі інших осіб, які належним чином повідомлені про розгляд справи, однак до суду не з`явились без поважних причин, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як видно з позовних вимог позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, а в подальшому і ОСОБА_4 (третьої особи із самостійними вимогами), такі неодноразово уточнювали позовні вимоги, в кінцевому просили ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_8 на їх користь та користь третьої особи завдану матеріальну і моральну шкоду та втрачену вигоду у розмірі 3 126 517,30 грн., а саме: стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 завдану йому матеріальну і моральну шкоду та втрачену вигоду у розмірі 1 250 606, 92 грн.; стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 завдану йому матеріальну і моральну шкоду та втрачену вигоду у розмірі 937955, 19 грн.; стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 завдану матеріальну та моральну шкоду і втрачену вигоду у розмірі 937955, 19 грн. та стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3562,80 грн. Позовні вимоги обґрунтовували тим, що 20.01.2012 р. було укладено договір оренди житлового та нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 між ОСОБА_11 та позивачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 /т.1.а.с.6-9/. Однак під час перевірки Договору оренди приватним нотаріусом було виявлено арешт на об'єкт оренди, накладений ЛКП «Господар» за борги по комунальних послугах. Позивачі заборгованість виплатили в повному розмірі на загальну суму 13 335,35 грн. Крім того, позивачі також зробили в приміщенні ремонт та привели його до належного стану для використання під хостел. Також 17.05.2012 р. було укладено договір про спільну діяльність між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 /т.1 а.с.10-13/. Після проведення ремонтних робіт позивачі звернулись до ОСОБА_4 за допомогою в обладнанні приміщень і 17.05.2012 р. між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір суборенди приміщення. Після укладення договору суборенди ОСОБА_4 закупив меблі та інвентар для вказаного приміщення на суму 175119 грн. Оскільки, ІНФОРМАЦІЯ_1 орендодавець ОСОБА_12 помер, його правонаступником стала дочка ОСОБА_8. З правонаступником було досягнуто згоду з усіх істотних умов договору оренди, та у виконання вказаного договору виплачувалась орендна плата, що становить 42 000 грн. за період з 02.10.2012р. по 25.06.2013р. Однак, як зазначають позивачі, 02.10.2013р. працівниками ТзОВ «П.Г.С.» були вчинені дії з силового захоплення орендованого приміщення, а так як на той момент була виконана підготовча та рекламна робота для використання вказаного приміщення в комерційних цілях, то факт незаконного захоплення приміщення позбавив позивачів та третю особу законних доходів, які за період з жовтня 2013р. по березень 2015р. становлять 711 300 грн. Всього матеріальна і моральна шкода становлять 1 563 258,65 грн., а з врахуванням ст. 231 ЦК України загальна шкода становить 3 126 517,30 грн. - у подвійному розмірі. Таким чином, позивачі посилались на те, що значні кошти витратили на ремонто-будівельні роботи, матеріали орендованого приміщення та придбання інвентаря, платили орендну плату до 25.06.2013 р., а відповідач в односторонньому порядку припинила дію договірних відносин завдавши при цьому майнових збитків та моральну шкоду, вони могли б одержати доходи за період з жовтня 2013 року по грудень 2014 р. від здійсненої ними в орендованому приміщенні діяльності, тому відповідач має відшкодувати і упущену вигоду.

Як видно з матеріалів справи та вирішених позовних вимог за позовом ОСОБА_8 до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, така оспорювала договори оренди з тих підстав, що нею такі не підписані та договори не були нотаріально посвідченими.

Встановлено, що 20.01.2012р. було укладено договір оренди житлового та нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (а.с. 7-10).

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно з п. 3.3 Договору оренди житлового та нежитлового майна від 20.01.2012р. передбачено, що з метою належного облаштування квартири до експлуатації Орендодавець погоджується за рахунок орендної плати з 20.01.2012р. до 01.06.2012р. провести в квартирі роботи за ці кошти, орендну плату виплачувати з 01.06.2012р. /в розмірі 1000 доларів США щомісячно, що встановлено п. 3.2 Договору/ /а.с. 7-10 т.2/.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1. орендодавець ОСОБА_11 помер, а його правонаступником стала дочка ОСОБА_8, про що підтверджує свідоцтво про право на спадщину від 11.06.2013 р. / т.1 а.с.14 /.

Як видно з матеріалів справи, 17.05.2012р. між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір суборенди спірного приміщення / т.1 а.с.10/.

Відмовляючи у задоволенні позову позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи з самостійними вимогами - ОСОБА_4, суд першої інстанції зазначив про те, що відповідач ОСОБА_8 згоди щодо піднайму орендованого приміщення не надавала, додатку та договору, укладеного між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підписувала, тому зробив висновок про те, що дані правочини не покладають жодних зобов`язань на відповідача ОСОБА_8, орендарі на виконання умов договору зробили ремонт в приміщенні за власні кошти, згідно п.3.3 Договору оренди та в подальшому сплачували орендну плату, тому прийшов до висновку про необґрунтованість позову про стягнення коштів з відповідача ОСОБА_8 в рахунок позивачів та третьої особи.

З висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона покликається , як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частина 2 стаття 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.

Стаття 526 ЦК України регламентує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Статтею 774 ЦК України регламентовано, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як видно з матеріалів справи та договору оренди від 20 січня 2012 року, орендодавець погодив за рахунок орендної плати проводити ремонтні роботи. З такими умовами договору погодилась і спадкоємець сторони договору - орендодавця - ОСОБА_8, оскільки приймала від орендарів - позивачів, орендну плату до червня 2013 року. В червні 2013 року між сторонами виник спір щодо як орендної плати, так і подальшої дії договору оренди, тому відповідач ОСОБА_8 скерувала орендарям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимогу від 04.10.2013 р., яку такі отримали 08.10.2013 року, про звільнення орендованого приміщення в термін до 14.10.2013 р. В подальшому, за наслідками звернень до правоохоронних структур з боку відповідачки ОСОБА_8, охоронною структурою ТЗОВ «П.Г.С.» було здійснено, як вказують позивачі, силове захоплення приміщення та майно, належне їм, описане та вилучене.

У підтвердження заподіяної шкоди та розміру її відшкодування позивачі долучають акт виконаних робіт згідно договору № 20 /а.с.58 т. 1 та перелік витрат на облаштування квартири та затрат на придбання інвентаря /а.с. 79-84/. Однак, як видно з наведених акту та переліку витрат, такі не охоплюють період виконання та не містять даних щодо об`єкта застосування, а саме орендованого приміщення, в належний спосіб ніким не завірені, а отже не підтверджують фактичних витрат позивачів на ремонт та облаштування орендованого приміщення. Окрім того, як видно з матеріалів справи та договору оренди від 20.01.2012 року, за домовленістю між сторонами орендна плата до 1 червня 2012 року не сплачувалась, взамін орендар мав провести ремонтні роботи, в подальшому, сторони договору, в т.ч. і спадкоємець майна, яке було предметом договору оренди, виконуючи умови договору, платити орендну плату та приймали таку по червень 2013 року та жодних спорів щодо відшкодування коштів, які вкладені у ремонт та облаштування приміщення, між сторонами не було.

Посилання сторони апелянта на додатки до договору оренди житлового приміщення та договору суборенди як на такі, що створюють певні обов`язки для відповідача ОСОБА_8, на увагу не заслуговують, оскільки відповідач ОСОБА_8 стороною цих договорів не була, такі не підписувала, а відтак, жодних зобов`язань такі правочини для зазначеної особи не створють.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог позивачів щодо відшкодування заподіяної шкоди. Окрім того, як видно з позовних заяв позивачів, заподіяння шкоди такі обґрунтовували і вилученням належного їм майна ТЗОВ «П.Г.С.», однак стороною у справі зазначена структура не була та вимоги до такої не заявлялись.

Як видно з позовних вимог іншого позивача - ОСОБА_8, така у грудні 2013 року звернулась з вимогами про визнання недійсним договору оренди від 20.01.2012 року та договору оренди від 17.05.2012 року, недійсність договорів обґрунтовувала тим, що такі не підписувала та договори нотаріально не посвідчені, вимоги щодо розірвання договору оренди від 20.01.2012 року, щодо якого надіслала вимогу відповідачам, не заявляла, відтак, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні цих вимог, оскільки відсутні підстави для визнання таких недійсними. В цій частині вирішених позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Вищенаведене спростовує доводи апелянта щодо незаконності та необгрунтованості рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для задоволення апеляційної скарги на рішення та ухвалу немає.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 312,314, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу представника позивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, та третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 17 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскарженою в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Береза В.І.

Судді: Бойко С.М.

Штефаніца Ю.Г.