Рішення № 52219275, 08.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 332/1242/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Федоренко О.І..№22-ц/778/4151/15Суддя-доповідач Гончар М.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Стрелець Л.Г.

суддів Каракуші К.В., Гончар М.С.

при секретарі Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (надалі - ВАТ «Запоріжжяобленерго») про відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 300 000,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 6 957 184,00 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що проживає в АДРЕСА_1.

12 липня 2013 року її малолітній син ОСОБА_4, через незакритий вентиляційний отвір проник в приміщення трансформаторної підстанції № 802, розташованої біля будинку № 10 по вул. Фінальній, де отримав тяжкі ураження електрострумом.

Згідно із висновком експерта з судової медичної експертизи дитині спричинено опіки 1-4 ступня правотім'яної частини голови, шиї, правої половини обличчя, правого плеча і передпліччя, правої лопаткової області, обох кистей, обох стегон з площею ураження 26% (з них 19% - опіки 3-4 ступеня), що є тілесними ушкодженнями, що становлять загрозу для життя.

У зв'язку з завданням шкоди здоров'ю, дитина зазнала, як фізичної так й моральної травми, лікування триває й дотепер, скільки воно ще продовжиться невідомо. Отримання дитиною електротравми стало з вини відповідача, оскільки трансформаторна будка постійно відкрита, діти безперешкодно потрапляли до неї.

Після події відповідач частково надав допомогу на лікування, потім припинив.

Вважає, що з-за вини відповідача, як власника трансформаторної підстанції - джерела підвищеної небезпеки, завдано моральну шкоду, що не потребує доказуванню, яку вона оцінює в 300 000,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 6 957 184,00 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ВАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000,00 (сто тисяч) грн.

Стягнуто з ВАТ «Запоріжжяобленерго» на користь держави судовий збір в розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ВАТ «Запоріжобленерго» у своїй апеляційній скарзі просило рішення суду першої інстанції скасувати (фактично в частині задоволення позовних вимог позивача), ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді цієї справи, у тому числі в порядку ст. 10 ч. 4 ЦПК України пояснення малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та законного представника останнього - ОСОБА_2, які зазначали, що фізичний біль та страждання дитина несла, як під час отримання опіків електрострумом, була відірвана частина вуха тощо, так й у подальшому під час перебування в реанімації, на лікуванні, під час проведення операцій по пересадці шкіри, добре, що внутрішні органи дитини залишилися цілі, лікування у лікарні тривало понад 4 (чотири) місяці, дитина стала інвалідом дитинства, вимушена була піти не в загальну школу, а в інтернат, оскільки має шрами, у тому числі на голові біля вуха тощо, позивач не оскаржував рішення суду першої інстанції в частині розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки вважав, що гроші на лікування 10 000,0 грн., які не були предметом позову у цій справі, у добровільному порядку надавало саме ВАТ «Запоріжжяобленрего», проте, як стало відоме після ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі, гроші на лікування дитини надавало не ВАТ «Запоріжжяобленерго», а це були благодійні пожертвування працівників останнього, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ВАТ «Запоріжжяобленерго» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі частково, керувався ст. ст. 23, 31, 1167, 1187 ЦК України, ст. ст. 10, 57-61, 79, 88, 174, 208-209, 212-215, 218, 294 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доказаності позовних вимог позивача у цій справі в частині їх задоволення.

Позивач ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, із зазначеним рішенням суду погодилась, останнє в апеляційному порядку не оскаржувала.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

Висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки основані на доказах, поданих сторонами, які оцінені судом у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 309 ч. 3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення, передбачені ст. 309 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Згідно із ст. 307 ч. 1 п. 3 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення і вони стосуються окремих його частин, зокрема у разі виправлення помилок суду першої інстанції щодо розміру суми, що підлягає стягненню.

Обставини, визнані сторонами у судовому засіданні, не підлягають доказуванню в силу вимог ст. 60 ч. 1 ЦПК України.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами у цій справі,трансформаторна підстанція ТП-802 на подвір'ї будинку № 10 по вул. Фінальній в м. Запоріжжі перебуває на балансі ВАТ «Запоріжжяобленерго», діяльність, пов'язана із цією підстанцією є джерелом підвищеної небезпеки в силу вимог ст. 1187 ч.1 ЦК України.

Так, за змістом ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

12.07.2013 року о 19 годині 27 хвилині ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, через вентиляційний пройм проник до вищезазначеного трансформатора, де отримав опік електричною дугою. Проникнення в вентиляційний пройм трансформатора стало можливим внаслідок викрадання загородження вентиляційного отвору невідомими особами (а.с.20-21). Даний факт підтверджується актом про нещасний випадок від 19.07.2013 року (а.с.22-23).

Експлуатація ТП-802 ВАТ «Запоріжжяобленерго» проводилась згідно із нормативними документами, проникнення дитини до ТП-802 стало можливим з вини невідомих осіб, які вкрали загородження вентиляційного отвору, тобто не з вини відповідача.

Згідно із ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Підставами звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки в даному випадку є непереборна сила, що в даній ситуації відсутня, та умисел потерпілого.

Ні в запереченнях відповідача ВАТ «Запоріжжяобленерго», ні в поясненнях представника останнього не йдеться про умисел потерпілого.

Окрім цього, потерпілим є малолітня особа ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5), що за змістом ч. 2 ст. 31 ЦК України виключає відповідальність особи, тобто в даному випадку, умисел потерпілого також не може бути підставою звільнення відповідача від відповідальності.

Крім того, згідно із п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно із висновком експерта з судової медичної експертизи № 4286 від 25.11.2013 року, дитині ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, спричинено опіки 1-4 ступня правотім'яної частини голови, шиї, правої половини обличчя, правого плеча і передпліччя, правої лопаткової області, обох кистей, обох стегон з площею ураження 26% (з них 19% - опіки 3-4 ступеня), кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпечності для життя (а.с.6-9).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зазнала моральних страждань й має право на відшкодування моральної шкоди.

Щодо розміру моральної шкоди, то суд першої інстанції правильно вважав наступне.

Згідно із п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.3.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»: розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

На підставі вищенаведеного, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди обґрунтовані й з, урахуванням всіх обставин справи, підлягають задоволенню частково, в розмірі 100 000,0 грн.

Доводи апеляційної скарги ВАТ «Запоріжжяобленерго» в частині розміру стягнутого відшкодування моральної шкоди на користь позивача у цій справі є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію відповідача, висловлену ним у письмових запереченнях проти позову позивача у цій справі (а.с.18-19) та яку він та представник останнього вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ст. 303 ч. 2 ЦПК України).

Докази, передбачені ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі відсутні.

В силу вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 58 ч. 1 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України).

Суд першої інстанції розглянув дану повно, всебічно, з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, які належним чином оцінив.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення відповідача ВАТ «Запоріжжяобленерго» від доказування саме розміру моральної шкоди позивача, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Крім того, суд першої інстанції на виконання вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи.

Так, судом першої інстанції було досліджено, що п.1. таблиці 10.2 підрозділу 10.2.2 ГКД 34.20.661-2003 «Правила організації технічного обслуговування та ремонту обладнання, будівель і споруд електростанцій та мереж» періодичний огляд ТП, РП здійснюється не менше 1 разу на 12 місяців (а.с.82-83) і що остання мала місце 13.06.2013 року.

Проте, судом першої інстанції також було встановлено, що моральна шкода завдана ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, каліцтвом, іншим пошкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, який на відповідній правовій підставі належить саме ВАТ «Запоріжжяобленерго», а тому остання має відшкодовуватись ВАТ «Запоріжжяобленерго» незалежно від вини останнього, спірним є лише розмір цієї моральної шкоди.

Моральна шкоди дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав у зв'язку із каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я (глибина болю під час отримання опіків, тривалість та глибина болю під час перебування на лікуванні у реанімації, у лікарні під час проведення операцій, у тому числі щодо пересадки шкіри, дитина стала інвалідом дитинства, мають місце рубці на тілі, у тому числі на голові біля вуха тощо).

В силу вимог ст. 23 ч. 3 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином,чинне законодавство не містить прямого застереження при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди щодо необхідності врахування тяжкого майнового стану відповідача, у даному випадку числі ВАТ «Запоріжжяобленерго», на чому наполягав апелянт у своїй апеляційній скарзі.

Проте, суд першої інстанції врахував всі вищезазначені обставини, які мають істотне значення для правильного визначення розміру відшкодування моральної шкоди відповідачем позивачеві у цій справі.

Визначений судом першої інстанції у цій справі розмір відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивача у 100 000,0 грн. при вищевикладених обставинах відповідає вимогам розумності, виваженості і справедливості.

Рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалене з додержанням вимог ст. 213 ЦПК України, є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Проте, згідно із ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує також питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

В силу вимог ст. 88 ч. 3 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивач була звільнена від сплати судового збору при подачі вищезазначеного позову до суду першої інстанції у цій справі, тому суд першої інстанції з додержанням вимог ст. 88 ЦПК України правильно стягнув останній за оскаржуємим рішенням саме з відповідача і саме на користь держави.

Проте, суд першої інстанції помилився у розмірі судового збору, який підлягає стягненню на користь держави з ВАТ «Запоріжжяобленерго», від сплати якого позивач ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, була звільнена при подачі вищезазначеного позову до суду першої інстанції, зокрема: неправильно стягнув 5 000,0 грн. судового збору замість належного мінімального розміру 243,60 грн. (розрахунок: мінімальна ставка судового збору за подання 23.03.2015 року позивачем до суду позовної заяви немайнового характеру (про відшкодування моральної (немайнової) шкоди незалежно від розміру моральної (немайнової) шкоди, що стягується, складає 243,60 грн. в силу вимог ст. 4 ч. 2 п. 1 п.п.2 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі, виходячи із 0,2 розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 року - 1218,0 грн.).

При вищевикладених обставинах, рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2015 року у цій справі в оскаржуємій частині слід змінити, зменшивши розмір стягнутого з ВАТ «Запоріжжяобленерго» на користь держави розміру судового збору з «5 000,00 грн.» до «243,60 грн.», в решті рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині слід залишити без змін.

Крім того, в силу вимог ст. 88 ч. ч. 1, 5 ЦПК України апелянт ВАТ «Запоріжжяобленерго» в разі задоволення його апеляційної скарги лише частково при вищевикладених обставинах, не має права на компенсацію судових витрат у вигляді судового збору 121,80 грн. (а.с.112), понесених ним при подачі цієї скарги до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 - 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в оскаржуємій частині задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2015 року у цій справі змінити, зменшивши розмір стягнутого з Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь держави розміру судового збору з «5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень)» до «243,60 грн. (двісті сорок три гривні шістдесят копійок».

В решті рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в тій частині, в якій воно було переглядом в апеляційній інстанції, безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяСтрелець Л.Г.Каракуша К.В.Гончар М.С.