Постанова № 52218240, 09.10.2015, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/3134/15-п

Провадження № 3/323/719/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2015 р.м. Оріхів

Суддя Оріхівського районного суду Запорізької області Мінаєв М.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділу прикордонної служби «Мілове» Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Краснодарського краю Російської Федерації, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 103, кв. 6, пенсіонера,

ВстановиВ:

До Оріхівського районного суду Запорізької області надійшли матеріали справи про адміністративні правопорушення за протоколом серії СхРУ № 220491 від 17.09.2015 року відносно ОСОБА_1 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КпАП України.

Згідно вказаного протоколу, 14.08.2015 року ОСОБА_1 здійснив перетинання Державного кордону України в Росію в закритому пункту пропуску «Успенка», чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України» та вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КпАП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Пункт пропуску «Успенка» знаходиться на території Амвросіївського району Донецької області, у звязку з чим за загальними правилами справа про адміністративне правопорушення підсудна Амвросіїївському районному суду Донецької області.

Однак відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції» та розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 02.09.2014 року № 2710/38-14, визначено, що справи, раніше підсудні Амвросіївському районному суду Донецької області, є підсудними Оріхівському районному суду Запорізької області.

У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зявилася через неможливість викликати її в судове засідання у строки, передбачені ч. 2 ст. 277 КУпАП «Строки розгляду справ про адміністративні правопорушення» протягом доби, а також через відсутність поштового звязку з окремими районами Донецької області. В телефонному режимі здійснити виклик цієї особи також не вдалось.

Вирішуючи справу про адміністративне правопорушення по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно дост. 33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені вКонвенціїта уПершому протоколідо неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною ініціативою. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Відповідно до ч. 9 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» не є порушеннями правил перетинання державного кордону України вимушене перетинання державного кордону особами, транспортними засобами на суші, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальне море та внутрішні води України, вимушений вліт повітряних суден та інших літальних апаратів, вчинені в стані крайньої необхідності, а також за інших вимушених обставин.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 року № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено, що він дійсно 14.08.2015 року виїхав до Російської Федерації через пункт пропуску «Успенка» з метою відвідування сина, який там проживає. Про те, що пункт пропуску «Успенка» закритий, він не знав.

Пункт пропуску через Державний кордон України «Успенка» закритий розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.02.2015 року № 106-р, яке офіційно опубліковане у газеті «Урядовий курєр» за № 33 від 21.02.2015 року.

Як випливає з постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року № 254-VIII, окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно доЗакону України"Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України, визнаються тимчасово окупованими територіями.

Згідно постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року № 254-VIII до таких районів належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року. Зокрема, до таких територій належать й населені пункти Амвросіївського району Донецької області, та Успенівка зокрема.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Зокрема, чинним законодавством України розрізняється правовий режим перетинання Державного кордону України та правовий режим вїзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, та визнається відсутність повного контролю України на цими територіями.

Адміністративна відповідальність за порушення порядку режим вїзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї передбачена ст. 204-2 КУпАП. При цьому, оскільки тимчасово окупована територія України одночасно обмежується лінією Державного кордону України, норми, передбачені ст. 204-1 та ст. 204-2 КУпАП, співвідносяться між собою як загальна та спеціальна, а згідно загальновизнаних положень теорії кваліфікації правопорушень у разі конкуренції правових норм застосуванню підлягає спеціальна норма.

Таким чином, з протоколу та доданих до нього матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 своїми діями порушив порядок вїзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, що означає відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у звязку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 247, 252, 283-285, ст. 287, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КпАП України закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Оріхівський районний суд Запорізької області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_2