Ухвала суду № 52217007, 13.10.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 226/580/15-к

Номер провадження 11-кп/775/33/2015

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ковалюмнус Е.Л.,

суддів Самойленка А.І., Гаврилової М.В.,

при секретарі Гриценка Я.І.,

за участю:

прокурора Мєдінцевої Н.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши апеляційну скаргу прокурора на вирок Димитровського міського суду Донецької області від 07 травня 2015 року, у кримінальному провадженні, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець сел. Красний бор Мінської області, Бєлорусія, громадянин України, українець, який має середню освіту, не одружений, не працюючий, раніше судимий: 16.03.2009 року вироком Димитровського міського суду за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 75 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки з іспитовим строком 1 рік, 26.10.2009 року постановою Димитровського міського суду скасований виправний строк та згідно з вироком від 16.03.2009 року замінено покарання на строк 2 роки позбавлення волі, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 /чотири/ роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування призначеного покарання, якщо протягом випробного строку тривалістю два роки він не вчинить нового злочину та виконає наступні обов'язки: без дозволу органа кримінально-виконавчої інспекції не виїжджати за межі України на постійне місце проживання; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну проживання та роботи.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком, ОСОБА_1 в порушення Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 року, яка забороняє мати громадянам без відповідного дозволу будь-яку зброю і боєприпаси, здійснив незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів на території м. Димитров Донецької області за наступних обставин. У вересні 2014 року, точної дати та часу не встановлено, у денний час доби, ОСОБА_1, перебуваючи в лісосмузі, що розташована біля водоймища «Синянка» у місті Новоекономічне Красноармійського району Донецької області, побачив на ґрунті бойову гранату РГД-5, та достовірно знаючи, що вказаний предмет є бойовим припасом, взяв її та поклав у кишеню одягненого на ньому одягу, таким чином, ОСОБА_1 незаконно, не маючи на те відповідного дозволу, придбав бойові припаси. В цей же день ОСОБА_1, незаконно, не маючи на це відповідного дозволу, переніс гранату РГД-5 в кишені одягненого на ньому одягу до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, таким чином незаконно, не маючи на це відповідного дозволу, скоїв носіння бойових припасів, та в подальшому вказану гранату РГД-5 завернув у спортивну куртку, та поклав у спальній кімнаті за місцем свого мешкання, таким чином, незаконно, не маючи відповідного дозволу, зберігав зазначену гранату до 13.02.2015 року, доки вона не була виявлена та вилучена працівниками міліції при огляді його квартири у кількості 1 штуки, яка відноситься до категорії бойових припасів промислового виробництва, а саме наступальною ручною осколочною гранатою типу РГД-5, яка придатна для здійснення вибуху штатним способом.

До апеляційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора на вирок Димитровського міського суду Донецької області, в якій прокурор просить даний вирок суду стосовно ОСОБА_1 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що суд, призначаючи обвинуваченому покарання, не пов'язане с позбавленням волі, не дав належної оцінки тій обставині, що ОСОБА_1 раніш вироком цього ж суду від 16.03.2009 року був засуджений за ч. 1 ст. 263 КК України та до нього вже застосовувались положення ст.ст. 75, 76 КК України і його було звільнено від відбування покарання.

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, постановою цього ж суду від 26.10.2009р., оскільки ОСОБА_1 не виконував покладені на нього обов'язки, іспитовий строк щодо нього було скасовано та його було направлено для відбування призначеного судом покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. На думку прокурора цей факт свідчить про схильність обвинуваченого до скоєння злочинів саме вказаної категорії, його суспільну небезпечність, яка полягає в тому, що вони створюють сприятливі умови для вчинення злочинів із використанням зброї або бойових припасів, що незаконно зберігались. Просить постановити новий вирок та призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_1, який заперечував проти апеляції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги прокурора, скасування вироку в частині призначення покарання та постановити свій вирок, за наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Винність обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до матеріалів справи доказана зібраними по справі доказами, яким дана належна правова оцінка та ніким, в тому числі обвинуваченим, не оспорюється, у зв'язку з чим апеляційним судом не перевіряється.

Фактичні обставини та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 також не оспорюються, а тому апеляційним судом не перевіряється.

Як вбачається з апеляції прокурора, вирок Димитровського міського суду від 07 травня 2015 року оскаржено ним з мотивів неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Доводи прокурора про те, що при призначенні обвинуваченому покарання суд, в порушення положень ст. 65 КК України, не врахував ступінь та тяжкість вчиненого правопорушення та дані про особу, є слушними, а тому колегія суддів визнає їх доречними та обґрунтованими.

Так, на думку колегії суддів, судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_1 призначено покарання, яке не є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. При призначенні покарання суд не в достатній мірі врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого.

Відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

На підставі вищевикладеного, частково погоджуючись із доводами прокурора, викладеними в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що вирок суду підлягає скасуванню з постановою нового вироку в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 більш суворе покарання, ніж призначено судом першої інстанції.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції призначив покарання в порушення вимог ст. 65 КК України і вважає, що не в повній мірі перевірені дані про тяжкість злочину та дані про його особу, який раніш скоїв аналогічний злочин, був засуджений вироком Димитровського міського суду від 16.03.2009 року за ч. 1 ст. 263 КК України та до нього вже застосовувались положення ст.ст. 75, 76 КК України та він вже звільнявся від відбування покарання. Проте як вбачається з матеріалів кримінального провадження, постановою цього ж суду від 26.10.2009р., оскільки ОСОБА_1 не виконував покладені на нього обов'язки, тому іспитовий строк щодо нього було скасовано та його було направлено для відбування призначеного судом покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. На думку колегії суддів, цей факт свідчить про те, що обвинувачений не зробив відповідних висновків, на шлях виправлення не став, а також про схильність обвинуваченого ОСОБА_1 до скоєння злочинів саме вказаної категорії та його суспільну небезпечність, яка полягає в тому, що вони створюють сприятливі умови для вчинення злочинів із використанням зброї або бойових припасів, що незаконно зберігались.

Колегія суддів вважає, що необхідно частково задовольнити апеляційну скаргу прокурора та постановити свій вирок. Вважати, що за скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, необхідним і достатнім є покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 /три/ роки.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів -

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора на вирок Димитровського міського суду Донецької області від 07 травня 2015 року - задовольнити частково.

Вирок Димитровського міського суду Донецької області від 07 травня 2015 року щодо ОСОБА_1 - скасувати в частині призначення покарання.

Вважати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України та призначити покарання у вигляді 3 /трьох/ років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання обчислювати з дня затримання ОСОБА_1 на виконання цього вироку.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення. Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді