Рішення № 52215925, 01.10.2015, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/1921/15-ц

Провадженя№ 2/266/828/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Шишиліна О.Г. за участі секретаря Маросіній Є.М., представника позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 представника відповідачів ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду, в якому зазначив, що він є наймачем двохкімнатної державної квартири №108 розташованої у будинку № 9 по пр.. Луніна, в м. Маріуполі, яка згідно технічного паспорту значиться як кімната №108. В вищезазначеній квартирі з 17.01.2007 року зареєстровані однак не проживають з вересня 2009 року ОСОБА_3 його дружина та ОСОБА_7, ОСОБА_6 його діти. Шлюбні стосунки з дружиною фактично припинені з вересня 2009 року після чого вона зібрала свої речі та поїхала в невизначеному напрямку. Місце мешкання дітей також їй не відомо. Особистих речей а ні дружини, а ні дітей не мається. З моменту вибуття та по теперішній час відповідачі в спірній квартирі не зважаючи нате, що в них є ключі та він не чинив їм перешкод не зявлялися, участі в оплаті житлово-комунальних послуг вони не приймають у звязку із чим всі витрати на оплату послуг він несе самостійно. Також він позбавлений оформити субсидію та приватизувати квартиру. Добровільно відповідачі знятися з реєстрації не бажають з причини відсутності по місту реєстрації. Просив суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням кімнати №108, що розташована у будинку № 9 по пр. Луніна, в м. Маріуполі.

Позивач до суду не зявився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, за участі його представника ОСОБА_1

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позов з підстав викладених у позові, додатково зазначив, що відповідачі зареєстровані в спірній квартирі в будинку, який знаходиться у комунальній власності Маріупольської міської ради та знаходиться на балансі ККП КП «Приморська» однак з вересня 2009 року фактично не проживали в ній, оскільки позивач захворів на тяжке захворювання, а відповідачі покинули його не бажаючи здійснювати за ним догляд. Спірна квартира раніше була гуртожитком і тому в ній не встановлені лічильники, позивач несе самостійно витрати по оплаті комунальних послуг. Позивач позбавлений права приватизувати спірну квартиру, оформити субсидії оскільки в ній зареєстровані відповідачі, які фактично в ній не мешкають. ОСОБА_3 не мешкає разом із позивачем, а фактично мешкає в с. Приморське Новоазовського району разом із своїм хворим батьком, проте позивач її чоловік є також хворим, та вона не вважає за необхідне йому надавати догляд. Відповідач ОСОБА_3 до позивача із заявою про продовження строку у звязку з відсутністю за місцем свого мешкання з поважної причини більш ніж шість місяців не зверталася. З такими заявами не зверталися також і діти позивача. Відповідач ОСОБА_6 взагалі в спірній кімнаті не проживала, а в кінці вересня 2014 року вона зовсім виїхала до Російської Федерації зі своїм чоловіком. Відповідач ОСОБА_7 не проживає з позивачем і не має такого наміру оскільки проживає разом із своєю сімєю за іншим адресом, а реєстрація йому потрібна тільки для того, щоб мати можливість працевлаштуватися. Факт відсутності відповідачів в спірній квартирі більш ніж 6 місяців без поважної причини підтверджується довідкою комітету самоорганізації населення «Приморська» та не спростовується. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, зазначила, що проживала разом із позивачем в спірній квартирі. Позивач є наймачем спірної квартири, а вона разом із дітьми вселилася в цю квартиру як член сімї наймача. На момент отримання позивачем спірної квартири вони разом мешкали у с. Приморському у будинку її тата. Квартира не приватизована, в її приватизації вони не перешкоджають. Після того, як позивач встановив у 2013 році нові двері, чим чинив їй перешкоди у вселенні у квартиру вона там не проживає. Вони перестали спілкуватися з чоловіком не з дня його захворювання, а коли той повідомив, що має іншу сімю та нешлюбну доньку, є онук. Вона разом із дітьми мешкала в одній кімнаті, потім син одружився та переїхав на орендовану квартиру, донька також одружилася зараз мешкає у Російської Федерації. Комунальні послуги вона не сплачує оскільки у них з чоловіком була усна домовленість, що вона сплачує податки за земельну ділянку для роздрібного підсобного господарства належну позивачу, але суму яку вона сплачує не памятає, крім того в тому селі де вона зараз проживає є будинок який належить позивачу та де він раніше проживав, вона там проживає зараз. Точну дату з якої вона не проживає у спірній квартирі вона не запамятала. Її речі знаходяться у спірній квартирі, вона просила у чоловіка ключі від квартири але він їй відповів, що їй нічого робити у спірній квартирі. Ключ від квартири чоловік їй не дав. Вона не зверталася раніше з цього питання до міліції та до суду оскільки на той час вже здійснювала догляд за хворим батьком. Вона намагалася попасти до спірної квартири, але позивач замикав квартиру, уходив та не пускав її туди. Вона не могла бути в спірній квартирі постійно, адже їй потрібно було виїжджати до батька. Вона офіційно не повідомляла компетентні органи, що виїжджає до хворого батька, але комендант гуртожитку знала, що вона вимушена постійно їздити до батька.

Відповідач ОСОБА_7 у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що 2011 року він одружився і у звязку із тим, що житлові умови не давали можливості проживати разом в спірній квартирі він виїхав зі спірної квартири з 30.10.2011 р. на орендовану квартиру, та проживає разом із дружиною в квартирі 182, будинку 136 по пр.. Будівельників у м. Маріуполі. Він не намагався проживати в спірній квартирі разом із своєю сімєю. Комунальні послуги за спірну квартиру він не оплачує. Він не має іншої нерухомості в якій він міг би зареєструватися. Між батьками існує усна домовленість про те, що мати сплачує податки на землю у с. Приморське, що буде компенсацією оплати комунальних послуг батьку у спірній квартирі. Він надає матеріальну допомогу матері, а мати вже сама вирішує куди їй витрачати ці гроші, чи сплачувати податки за землю, чи купувати ліки. На даний час заборгованості по сплаті податків за землю не мається. Реєстрація в спірній квартирі йому потрібно для того, щоб у разі необхідності працевлаштування, він без реєстрації місця проживання у м. Маріуполі не зможе цього зробити.

Представник відповідачів ОСОБА_3П, ОСОБА_7 - ОСОБА_4 в судовому засіданні позив не визнала, надала пояснення аналогічні з відповідачами. Просила відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_6 повідомлена належним чином, через засоби масової інформації про дату та час розгляду справи до судового засідання не зявилася, про причини неявки суд не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно довідки ККП «КП «Приморська» від 17.07.2015 р. № 598-09 будинок №9 по пр.. Луніна знаходиться на балансі ККП «КП «Приморська» (а.с. 35).

З особового рахунку №1413 вбачається, що в кімнаті № 108 в будинку № 9 по пр.. Луніна наймачем якої є ОСОБА_5 зареєстровані члени його сімї ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6 з 17.01.2007 р. Вказані особи вселилися на підставі ордеру №07 від 06.12.2006р. (а.с.96).

Кімната №108 у буд. 9 по пр. Луніна складається з двох житлових кімнат, загальна площа кімнати 34,7 кв.м., житлова площа 29,4 кв. м. (а.с. 5-6).

З наданих позивачем копій квитанції про сплату комунальних послуг, вбачається, що позивач сплачує рахунки згідно наданих квитанцій, заборгованість відсутня. (а.с. 8-9).

Відповідно до ч.1 ст.71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Крім того, ч.3 ст.71 ЖК України передбачено, що жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках: 1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п'яти років перебування на військовій службі; 2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; 4) виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов'язків; 5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них; 6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом всього часу перебування в ньому; 7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Як вбачається з відповіді Маріупольського обєднаного міського військового комісаріату від 26.08.2015 р. №4209/3 ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_6 військовій службі не перебувають (а.с. 63, 64, 65).

Як вбачається з пояснень відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_3 - відповідач ОСОБА_6 ні в яких закладах не навчається, а в 2014 р. одружилася та виїхала з чоловіком до Російської Федерації для проживання. Про що свідчить відповідь начальника Головного центру обробки спеціальної інформації, відповідно до якої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 виїхала за межі України 27.09.2014 р., через пункт пропуску Гремяч (а.с. 113).

Відомостей, що відповідачі виконують обовязки опікуна чи піклувальника або перебувають на лікуванні в лікувально-профілактичному закладі суду сторонами не надано, та з цими обставинами своє не проживання у спірній кімнаті не повязують.

З відомостей наданих начальником Приморського РВ ГУ УМВС України в Донецькій області вбачається, що відповідачі судимостей не мають, одже не відбувають кримінального покарання не за місцем реєстрації проживання. (а.с. 71-76).

Крім, того, з пояснень відповідача ОСОБА_7 вбачається, що він дійсно з 2011р. проживає із дружиною та дітьми за іншим адресом в орендованій квартирі, а сама реєстрація місця проживання в спірній кімнаті йому потрібна для можливості влаштовуватися на роботу, що свідчить про втрату ОСОБА_7 потреби у спірному помешканні.

Як вбачається з пояснень сторін, та матеріалів справи - відповідачі не зверталися до наймодавця, або суду для продовження строку збереження за ними жилого приміщення.

Таким чином, суд приходе до висновку, що відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_6 не проживають у спірній кімнаті без поважних причин понад 6 місяців, тому є таким, що втратили право користування цим жилим приміщенням.

Що стосується, доводів відповідача ОСОБА_3, що її тимчасова відсутність повязана із сімейними труднощами є слушною.

Так з пояснень відповідача ОСОБА_3 вбачається, що вона вимушена тимчасово проживати у ІНФОРМАЦІЯ_2 де вона доглядає свого пристарілого батька. Вказана адреса знаходиться на непідконтрольній владі України території. У звязку із проведенням антитерористичної операції у неї виникають труднощі із перетином блокпостів, тому вона не може часто відвідувати квартиру, крім того, вона має перешкоди у доступі в квартиру, оскільки позивач за її відсутності змінив вхідні двері, а ключи не дає, у звязку із чим вона звернулася до міліції з вимогою усунути перешкоди.

Вказані доводи перевірені судом, так з паспорту ОСОБА_8 вбачається, що він народився 24.03.1929р. тобто йому повних 86 років, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3. (а.с. 86).

З довідки міського міжрайонного онкологічного диспансеру м. Маріуполя вбачається, що ОСОБА_8 перебуває на «Д» обліку. (а.с.83).

У свідоцтві про народження ОСОБА_9 батьком вказаний ОСОБА_8 (а.с.120)

Як вбачається з державного акту земельна ділянка за адресом с. Приморське вул.. Мирошниченко, №54 Новоазовського району Донецької області належить позивачу ОСОБА_5 (а.с. 90 -93).

В судовому засіданні сторони вказали, що відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_5 шлюб не розірвували.

З довідки начальника райвідділу ОСОБА_10 від 30.09.2015р. №12452 вбачається, що ОСОБА_3, дійсно зверталася до Приморського РВ про те, що її чоловік не пускає у квартиру. І звернення знаходиться на розгляді. (а.с.119)

Вказані факти не спростовувалися у судовому засіданні представником позивача.

Як вбачається із змісту ст. 71, 72 ЖК України випадки поважної відсутності передбачені ст.71 цього кодексу не є вичерпними, крім того така відсутність повинна відбуватися понад 6 місяців поспіль.

В судовому засіданні, відповідач ОСОБА_3 вказувала, що час від часу вона навідувалася до квартири і там знаходяться її речі, що не спростовано стороною позивача.

З дослідженої судом довідки комітету самоорганізації населення «Портовський» №485 від 02.06.2015 року вбачається, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6 за місцем реєстрації, за адресом пр..ЛунінаАДРЕСА_1 у м. Маріуполі фактично не проживають з вересня 2009 року, що підтверджують сусіди ОСОБА_11, ОСОБА_12 (а.с. 95).

Наведені в зазначеній довідці обставини не відповідають встановленим у судовому засіданні обставинам та не спростовують доводів на які відповідач ОСОБА_3 посилається, щодо навідуваня до квартири. Крім того, довідка складена КСН по за межами їх повноважень, які визначені Рішенням Маріупольської міської ради від 18.10.2011р. (а.с.121, 122).

В судовому засіданні сторона позивача, не скористалася своїм правом допитати ОСОБА_11, ОСОБА_12 в якості свідків, що унеможливлює встановити джерело обізнаності вказаними особами про обставини, що відповідачі саме з 2009р. поспіль не проживають у спірній квартирі.

Враховуючи, що ОСОБА_3 здійснює догляд за своїм літнім батьком, який знаходиться на обліку у міському міжрайонному онкологічному диспансері, разом з ним вимушена тимчасово знаходитися у с. Приморське Новоазовського району, що за загально відомими відомостями знаходиться на території непідконтрольній українській владі, переїзд та перетин блокпостів утруднює свободу пересування відповідача ОСОБА_3, а також обставини про те, що позивач чинить перешкоди у вселенні в квартиру, суд приходить до висновку, що вказані причини цілком можна вважати поважними, тому позов в частині визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування спірною кімнатою не може бути задоволений.

Довідки видані Приморською сільською радою від 02.09.2015р. та 29.07.2015р. (а.с.84, 85) суд до уваги не приймає відповідно до ч.3 ст.9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Інші документи, які містяться в матеріалах справи суд до уваги не приймає, оскільки вони не містять інформації що стосуються предмету позовів і не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 212, 213 215, ЦПК України, ст..71, 72 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_6, такими, що втратили право користування жилим приміщенням кімнатою 108 будинку №9 по пр-т. Луніна в місті Маріуполі.

В задоволенні позову про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Шишилін О. Г.