Рішення № 52214433, 13.10.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/2531/15-ц Провадження № 22-ц/772/2305/2015Головуючий в суді першої інстанції Овсюк Є. М.Категорія 24 Доповідач Береговий О. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Берегового О.Ю.,

суддів: Іванюка М.В., Панасюка О.С.,

за участю секретаря: Топольської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2015 року у цивільній справі за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання,

встановила:

В лютому 2015 року комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (в подальшому КП ВМР «ВМТЕ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання за період з липня 2010 року по лютий 2015 року в загальній сумі 55507,55 грн., в тому числі інфляційних сум 11585,97 грн. та 3% річних 3689,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2014 року було скасовано судовий наказ №127/21440/14-ц про стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, в зв'язку з чим вони пред'явили вимоги до відповідачів в позовному порядку. Вказують, що квартира АДРЕСА_1 в якій мешкають відповідачі, забезпечується послугами централізованого теплопостачання, які надаються КП ВМР «ВМТЕ». Відповідачі одержуючи зазначені послуги і порушуючи вимоги закону станом на 09 лютого 2015 року заборгували позивачу 55507,55 грн., що підтверджується наданою до суду оборотною відомістю по особовому рахунку, що ставить позивача в скрутне фінансове становище, а тому просило задовільнити позов як обґрунтований і стягнути зазначену суму.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 солідарно на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання за період з жовтня 2011 року по лютий 2015 рік в розмірі 20545,75 гривень, з яких 16345,77 гривень заборгованість за послуги теплопостачання, 784,73 гривень 3% річних, 3415,25 гривень індекс інфляції, а також 291,58 гривень судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, КП ВМР «ВМТЕ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції частково відповідає цим вимогам.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що квартира АДРЕСА_1 обслуговується позивачем, який надає мешканцям квартири послуги центрального теплопостачання.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Як встановлено судом, договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання води між сторонами не укладався.

Проте, оскільки позивачем було вчинено дії на користь відповідача - надано послуги, тому договір про надання послуг вважається фактично укладеним з моменту отримання відповідачем таких послуг.

Згідно витягу з реєстру особових рахунків житлового фонду КП ОЦ комунального господарства м. Вінниця в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано 10 осіб, а саме: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5; ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6; ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7; ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8; ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_9; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10; ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_11; ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_12

Як встановлено судом першої інстанції, на протязі періоду, за який позивач просить стягнути заборгованость за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, в т.ч. і гарячого водопостачання в згаданій квартирі фактично проживало 5 осіб, а саме: ОСОБА_8, ОСОБА_2 та троє її неповнолітніх дітей ОСОБА_16, ОСОБА_14 і ОСОБА_15.

ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_13 померла /а.с. 92/.

ОСОБА_9 фактично не проживає за адресою реєстрації з 08.09.2005 року по даний час /а.с. 70/;

ОСОБА_5 фактично не проживає за адресою реєстрації з 1999 року по даний час /а.с. 71/;

ОСОБА_6 фактично не проживає за адресою реєстрації з 1999 року по даний час /а.с. 72, 79/;

ОСОБА_3 фактично не проживає за адресою реєстрації з 2005 року по даний час /а.с. 72/;

ОСОБА_4 фактично не проживає за адресою реєстрації з 2004 року по даний час /а.с. 76, 77/.

Таким чином, зазначені особи фактично вибули з квартири за адресою АДРЕСА_1 у інші місця постійного проживання, а тому вимоги п.п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п.п. 1 п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року з приводу тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на них не розповсюджуються, оскільки вони вибули з помешкання не на тимчасовій, а на постійній основі.

За таких обставин у задоволенні вказаного позову до ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, як до солідарних боржників мало б бути відмовлено, оскільки з часу вибуття з квартири вони не є споживачами зазначених послуг.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на безпідставне застосування судом першої інстанції трирічного строку позовної давності, який обраховано від дня звернення КП ВМР «ВМТЕ» до суду із заявою про видачу судового наказу.

Колегія суддів не погоджується з зазначеними доводами апелянта з огляду на наступне.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252, 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Законом, зокрема статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено обов'язок споживача щомісячно вносити плату за житлово-комунальні послуги у розмірі визначеному виконавцем відповідно до встановлених тарифів, тобто встановлені окремі самостійні зобов'язання щодо внесення платежів за житлово-комунальні послуги та встановлено самостійну відповідальність за невиконання кожного з цих зобов'язань, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожен платіж починається з моменту порушення строку його внесення.

Внесення ОСОБА_17, як встановлено періодичних платежів за надані послуги не вказують на визнання нею свого боргу, а тому підстави для застосування ч. 1 ст. 264 ЦК України відсутні.

Отже, суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин строк позовної давності, який повинен рахуватись з жовтня 2011 року, оскільки позивач 06.10.2014 року звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу, прийнявши до уваги розрахунок заборгованості за послуги теплопостачання, індексу інфляцій і 3 % річних, з урахуванням фактичної кількості проживаючих у квартирі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи.

Зважаючи на викладене, з урахуванням встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2015 року в частині солідарного стягнення боргу з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 слід скасувати та відмовити в задоволенні позову в цій частині, а в решті залишити його без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2015 року в частині солідарного стягнення боргу з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 скасувати та відмовити в задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підпис/ /підпис/

З оригіналом вірно: О.Ю. Береговий