Рішення № 52212337, 08.10.2015, Оболонський районний суд міста Києва

08.10.2015 Справа № 756/11354/14-ц

Унікальний номер 756/11354/14-ц Справа № 2/756/3121/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року Оболонський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Богдан О.О.

при секретарі Мірошниченко Я.Ю..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору дарування ? частки квартири недійсним,

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2014 року позивачі звернулися до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 03.07.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С.І. був посвідчений договір дарування ? частки квартири, сторонами якого були всі відповідачі. Згідно даного договору ОСОБА_4, який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_3 подарував ОСОБА_5 ? частку квартири АДРЕСА_1.

Вказаний договір порушує права позивачів з наступних підстав. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 28.10.1994 року зазначена квартира була приватизована на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2., ОСОБА_4 (в рівних долях).

Після смерті матері ОСОБА_6 позивачка ОСОБА_1.в порядку спадкування отримала у власність ? частину вказаної квартири. Таким чином, позивачка має право на свою окрему частку,а три інші співвласники мають ? частини квартири на праві спільної сумісної власності, при цьому зазначаючи у свідоцтві у дужках про належність квартири співвласникам врівних долях,орган приватизації презюмує, що у разі виділу частки із цього майна, частки кожного із співвласників є рівними. Частки зі спільної сумісної власності не виділялися, як і не втсановлено порядок користування квартирою.

Позивачі вважають, що за таких обставин і такого статусу ? частин спірної квартири, оспорюваному договору дарування повинен був передувати виділ частки із майна,що є у спільній сумісній власності. Нотаріус без належним правових підстав зареєструвала за ОСОБА_3.та ОСОБА_4 право власності на 1/4 частку квартири за кожним з них та незаконно змінила правовий статус квартири.

Крім того, ОСОБА_4 надав нотаріусу невірні свідчення щодо відсутності судового спору стосовно цієї квартири. Такий спір існує, справа на даний час не розглянута.

Також позивачі вважають, що даруванням раніше незнайомій ОСОБА_5 ? квартири сторони приховали вчинений фактично договір купівлі-продажу частини спірної квартири. Такі їх дії були спрямовані на досягнення мети, яка полягала в уникненні застосування норми закону, передбаченого ст. 362 ЦК України щодо переважного права купівлі частки у праві спільної часткової та спільної сумісної власності. В тій ситуації, яку створила нотаріус, самовільно визначивши та зареєструвавши частки за кожним з відповідачів, вони при купівлі-продажу були б зобов»язані запропонувати саме позивачам купити ці частки на їх умовах,чого вони уникали будь-яким шляхом.

На підставі викладеного та посилаючись на те, що даний правочин порушує права позивачів, останні заявили позовну вимогу про визнання договору дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 від 03.07.2014 року недійсним.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з»явилась, про день час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Суд вважає можливим розгляд справи у її відсутності за участю представника.

Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав. Пояснив суду, що вони з відповідачкою є колишнім подружжям і спірна квартира неодноразово була і наразі є предметом судового спору. Забирачи у нього свідоцтво про власність на квартиру,відповідачка ОСОБА_3 запевнила в суді ОСОБА_2, що вона має намір оформити дарування своєї частини квартири на їх сина, проте оформила договір дарування половини квартири на чужу людину, при тому, що в даній квартирі проживають його батьки, ні йому, ні позивачці не пропонували викупити свою частку квартири. Порядок користування квартирою не встановлено. Просив позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3вважає позов необґрунтованим,таким, що не підлягає задоволенню. Зазначила, що оскільки виділена частка, що належить ОСОБА_1 в розмірі ? , то квартира набула статусу спільної часткової власності, а отже вона не повинна була пропонувати купівлю її частки співвласникам спільної часткової власності - позивачам. Крім того,зазначила, що дійсно подарувала свою та сина частку відповідачці,оскільки вони немають можливості нею користуватися через перепони позивачів. Крім того, ОСОБА_5 має хвору доньку, якій відповідачі бажали надати допомогу. Просила в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд вважає можливим розгляд справи у відсутності відповідача.

Відповідачка ОСОБА_5 в судовому засіданні категорично заперечувала проти позовних вимог. Зазначила, що вважає спірну квартиру такою, о перебуває у спільній частковій власності,а отже відповідачі мають право розпоряджатися своїми частками на свій розсуд не запитуючи у співвласників. Просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступне.

Спірною є квартира АДРЕСА_1, що складається з двох жилих кімнат,загальною площею 53,7 кв.м.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 28.10.1994 року квартира АДРЕСА_1 дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6, ОСОБА_3,ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (в рівних долях) а.с.9.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину по закону ОСОБА_1 отримала у спадок після смерті ОСОБА_6.1/4 частини спірної квартири (а.с.10).

Враховуючи викладене встановлено, що ? частини спірної квартири перебувають у спільній сумісній власності ОСОБА_2, ОСОБА_3та ОСОБА_4, а ? частина перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1

Крім того, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14.06.2013 року, яке набрало чинності, у справі за позовом ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_7. та ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_8. про визнання недійсним договору оренди квартири, виселення, вселення та стягнення упущеної вигоди, встановлено, що ? частини спірної квартири належить ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, а зазначаючи у свідоцтві в дужках про належність квартири співвласникам в рівних долях, орган приватизації презюмує, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, частки кожного із співвласників є рівними. Даний факт не підлягає встановленню відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України.

03.07.2014 року ОСОБА_4від свого імені та імені ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_5 з другого,уклали договір дарування ? частини спірної квартири.

В даному договорі приватній нотаріус Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. зазначила, що відчужувана ? частина квартири належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.10.1994 року і кожному окремо належить по ? частині спірної квартири.

При цьому в п.12 та п.13 договору дарування зазначено, що ОСОБА_4від свого імені та імені ОСОБА_3повідомив,що належна кожному ? частки квартири, що є предметом даного договору є його особистою приватною власністю та не є спільною сумісною власністю.

Суд вважає, що посилання у п.п.12 та 13 договору не відповідають дійсності,оскільки відсутній доказ виділення часток, крім спадкової, зі спільної сумісної власності.

Згідно ч.1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що єу спільній сумісній власності,володіють і користуються ним спільно,якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності,здійснюється за згодою всіх співвласників.У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинениій за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який полягає нотаріальному посвідченню та (або)державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно ч.4ст. 369 ЦК України правичин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників,може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника,який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Судом встановлено,що згоди на укладення договору дарування 1\2 частини квартири позивач ОСОБА_2 не надавав, з такою пропозицією позивачі до нього не зверталися.

Разом з тим дані вимоги не розповсюджуються на правовідносини, що виникають з спільної часткової власності відповідно до ст. 362 ч.1 ЦК України, в яких зі сторонами перебуває позивачка ОСОБА_1, тому суд вважає, що її згоду на укладення договору дарування частини квартири, відповідачі отримувати не повинні.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог,які встановлені частинами першою-третьою,п»ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України,якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом,такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний право чин).

Оцінюючи у сукупності забрані у справі докази,суд прийшов до висновку, що права позивача ОСОБА_2 щодо розпорядження спільною сумісною власністю порушені та підлягають судовому захисту, договір дарування частини квартири вчинений без врахування думки та прав співвласника спільної сумісної власності ОСОБА_2,тому підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення.

Суд вважає, що права позивачки ОСОБА_1, яка має окрему частку у власності спірної квартири та перебуває з іншими власниками у спільній частковій власності, не порушені, оскільки договір дарування не потрубує її погодження відповідно до вимог ст. 362 ЦК України.

Відповідн до ст. 88 ЦПК України з відповідачів кожного окремо підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 183,93 грн. на користь ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 215, 203, 369, 362 ЦК України,ст.ст. 15, 30, 60, 61, 88 212-214 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору дарування ? частки квартири недійсним відмовити.

Позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору дарування ? частки квартири недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування ? частки квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та посвідчений 03.07.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник Світланою Григорвною, зареєстрований в реєстрі за №232.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3) на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 183,93 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 183,93 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 183,93 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом м. Києва.

Суддя О.О. Богдан