Рішення № 52210901, 06.10.2015, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/15844/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 року Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Рудики Л.Д.,

при секретарі Гриценюк М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Рівне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним та розірвання договору купівлі-продажу квартири, припинення права власності, визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3, просить визнати недійсним п. 4 Договору купівлі-продажу квартири, укладеного 01 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №1738, в наступній частині: «Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру»; розірвати вказаний Договір купівлі-продажу квартири, укладений 01 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2; припинити право власності ОСОБА_2 на квартиру №40 (сорок), що знаходиться в будинку №26 (двадцять шість), розташованому по вулиці Кіквідзе в м. Рівне Рівненської області; визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру №40 (сорок), що знаходиться в будинку №26 (двадцять шість), розташованому по вулиці Кіквідзе в м. Рівне Рівненської області.

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги мідтримала з підстав викладених в позовній заяві просила їх задовольнити.

Представники позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позов підтримали повністю.

Представник позивача ОСОБА_4 суду пояснила, що 01 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №1738. Відповідно до п. 1 даного Договору купівлі-продажу від 01.08.2014 року Продавець продав та передав Покупцю, а Покупець купив та прийняв від Продавця квартиру №40 (сорок), що знаходиться в будинку №26 (двадцять шість), розташованому по вулиці Кіквідзе в м. Рівне (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - 248107456101). Квартира, що відчужується має такі характеристики: загальна площа квартири: 45,0 кв.м.; житлова площа: 29,7 кв.м.; кількість кімнат: 2 (дві). Згідно з п. 4 Договору купівлі-продажу від 01.08.2014 року продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 357035,00 (триста пятдесят сім тисяч тридцять пять) гривень 00., які були одержані Продавцем від Покупця до підписання цього Договору. Сторони вважають дану вартість взаємовигідною, реальною вартістю квартири. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру. На виконання вимог ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України Продавець передав Покупцю всі документи, що стосуються відчужуваної квартири. Проте в даному випадку положення п. 4 Договору купівлі-продажу квартири від 01.08.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №1738, наступного змісту: «Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру» підлягає визнанню недійсним, а договір купівлі-продажу квартири від 01 серпня 2014 року підлягає розірванню, оскільки коштів за вказану квартиру ОСОБА_6 від ОСОБА_2 не отримувала.

Представник позивача ОСОБА_5 підтримала вказані пояснення.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_7 позовні вимоги не визнали повністю, з підстав викладених в запереченнях просили відмовити в задоволенні позову. Зазначили, що дійсно, 01 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №1738. Повний розрахунок між сторонами за придбану квартиру відбувся готівкою шляхом передачі ОСОБА_2 грошових коштів для ОСОБА_1 в її квартирі до підписання договору купівлі-продажу квартири.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що 01 серпня 2014 року вона посвідчила договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №1738. Зазначила, що факт розрахунків в безготівковій формі не перевіряла, оскільки їй сторони підтвердили, що факт розрахунків між ними відбувся.

Представник третьої особи ОСОБА_8 позовні вимоги не визнала повністю, просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши позивача ОСОБА_1, представників позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_7, третю особу ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_8, допитавши свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1.

01 серпня 2014 року між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу вказаної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №1738.

Пунктом. 1 Договору купівлі-продажу від 01.08.2014 року передбачено, що Продавець продав та передав Покупцю, а Покупець купив та прийняв від Продавця квартиру №40 (сорок), що знаходиться в будинку №26 (двадцять шість), розташованому по вулиці Кіквідзе в м. Рівне (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - 248107456101). Квартира, що відчужується має такі характеристики: загальна площа квартири: 45,0 кв.м.; житлова площа: 29,7 кв.м.; кількість кімнат: 2 (дві).

Згідно з п. 4 Договору купівлі-продажу від 01.08.2014 року продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 357035,00 (триста пятдесят сім тисяч тридцять пять) гривень 00., які були одержані Продавцем від Покупця до підписання цього Договору. Сторони вважають дану вартість взаємовигідною, реальною вартістю квартири. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру. На виконання вимог ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України Продавець передав Покупцю всі документи, що стосуються відчужуваної квартири.

Дослідженими в судовому засіданнями доказами було підтверджено, що у 2011 році ОСОБА_1 познайомилася із матірю відповідача ОСОБА_9, яка займалася розповсюдженням біологічно активних добавок. З часом ОСОБА_9 запропонувала ОСОБА_1 так званий «бізнес» в США ОСОБА_1 щомісячно віддавала їй частину пенсії, яку вона нібито відправляла в США на особистий рахунок Позивача, на якому гроші «працювали» і Позивач мала отримати надприбутки.

Дізнавшись від ОСОБА_1 про погіршення її стану здоровя та бажання поїхати до доньки в Росію, ОСОБА_9 запропонувала позивачу переоформити квартиру на сина відповідача по справі, а отримані кошти й надалі передати в інвестиційні фонди для під заробітку. Допитана в судовому засіданні, в якості свідка ОСОБА_1 повідомила суду,

що її було запевнено, що коли в неї виникне необхідність повернутися додому, то відповідач забере з рахунку ОСОБА_1 кошти за мінусом уже зароблених, і назад переоформить квартиру на позивача. Також ОСОБА_9 повідомила позивачу, що враховуючи значну суму коштів, ОСОБА_1 буквально за місяць заробить у США у кілька разі більше. Спочатку позивач не погоджувалася. Проте ОСОБА_9 почала практично щодня наполягати на цьому, зазначаючи, що все буде легально. Навіть переоформлення квартири буде здійснюватися у нотаріуса, а всі документи ОСОБА_9 підготує самостійно і візьме навіть на себе всі повязані із цим витрати. Під тиском постійних наполягань та вмовлянь ОСОБА_1 погодилася на таку пропозицію.

Суд погоджується із доводами позивача та її представників, що така поведінка ОСОБА_1 узгоджується із Висновком спеціаліста, виконаним ОСОБА_18, соціальним психологом, головою правління ГО «Спілка захисту сімї та особистості», асоційованого члена Європейської федерації центрів з дослідження та інформування щодо сектантства від 10 серпня 2015 року, згідно з яким в доктрині ПЕІР (Подальшого Енергоінформаційного Розвитку) використовуються маніпулятивні та окультні складові, а також вивчаються та практикуються методи впливу на свідомість людини. ПЕІР навчає маніпуляціям людьми, наприклад, методу залучення уваги протилежної статі, методу розташування потрібної людини до себе.

Вказаний Висновок узгоджується також із свідченнями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_12

Допитана в якості свідка позивач ОСОБА_1 також вказала, що цілком і повністю довіряла ОСОБА_9, яка на початку 2014 року почала розповідати про ПЕІР. У день укладення договору купівлі-продажу квартири, тобто 01 серпня 2014 року, ОСОБА_9 та відповідач ОСОБА_2 повідомили ОСОБА_1, що кошти у сумі 357035,00 гривень, тобто у розмірі оціночної вартості квартири, уже знаходяться на її рахунку у США. В середині серпня 2014 року ОСОБА_1 розповіла про ці події своїм сусідам і з їх пояснень та реакції довідалася, що її обманули і ніякого рахунку в США з її коштами немає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 повідомила суду, що коли приїхала до своєї мами ОСОБА_1 і вони разом звернулася до ОСОБА_9 та відповідача по справі з проханням передати кошти за квартиру, ОСОБА_9 та відповідач кожен раз відмовляли в цьому під якимось приводом.

Наявність переписки електронною поштою між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було встановлено свідком спеціалістом з компютерних технологій ОСОБА_17, який, в судовому засіданні вказав про намагання з айпі-адреси ОСОБА_19 зайти в електронну пошту ОСОБА_1 та змінити паролі доступу, а також про наявність численної переписки та електронних пошт. Вказане також підтверджується скрін-шотами відновлених заголовків записів з електронної пошти ОСОБА_1, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обовязків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Тому суд на підставі досліджених в судовому засіданні доказів приходить до висновку, що в даному випадку відповідач ввів позивача в оману щодо факту оплати її вартості квартири, що має істотне значення, оскільки за договором купівлі-продажу покупець зобовязаний оплатити вартість придбаного у покупця товару згідно вимог ст. 655 ЦК України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його

моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 1087 ЦК України розрахунки за участю фізичних осіб, не повязані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Частина 3 статті 1087 ЦК України передбачає, що граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб-підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Станом на момент укладення спірного договору купівлі-продажу квартири, тобто на 01 серпня 2014 року, діяла постанова Правління Національного банку України від 06 червня 2013 року №210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 липня 2013 року за №1109/23641.

Відповідно до п. 1 вказаної постанови установлено граничну суму розрахунків готівкою:

підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10 000 (десяти тисяч) гривень;

фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150 000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень;

фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150 000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень.

Згідно з п. 2 постанови Правління Національного банку України від 06 червня 2013 року №210 Фізичні особи мають право здійснювати розрахунки на суму, яка перевищує 150 000 гривень, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок, внесення та/або перерахування коштів на поточні рахунки (у тому числі у депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).

У листі №18-111/10879 від 29 серпня 2013 року «Про розяснення стосовно дотримання фізичними особами вимог законодавства щодо проведення розрахунків у безготівковій формі за договорами купівлі-продажу, що підлягають нотаріальному посвідченню, на суму більше 150000 гривень» Національний банк України розяснив, що якщо сума договору купівлі-продажу, що укладається між фізичними особами, перевищує 150000 гривень, то нотаріус має здійснювати посвідчення такого договору після того, як переконається, що сторонами дотримано вимогу про проведення розрахунків у безготівковій формі.

У безготівковій формі мають здійснюватися платежі на загальну суму договору незалежно від розміру кожного платежу.

Фізичні особи мають право здійснювати розрахунки за договором купівлі-продажу на суму, що перевищує 150000 гривень, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок, унесення та/або перерахування коштів на поточний рахунок отримувача (у тому числі у депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).

Підтвердними документами про проведення розрахунків у безготівковій формі є:

1) Під час переказу коштів з поточного рахунку фізичної особи - покупця на поточний рахунок фізичної особи - продавця - платіжне доручення, засвідчене підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку, або документ за операціями з платіжною карткою, сформований відповідно до правил платіжної системи.

Передумовою здійснення таких операцій є наявність відкритих поточних рахунків у фізичної особи - покупця і фізичної особи - продавця.

2) Під час відкриття фізичною особою - покупцем вкладного (депозитного) рахунку на ім'я фізичної особи - продавця - роздрукований відповідний касовий документ (квитанція/чек

банкомата, сліп/інший документ банку, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі) або розрахункові документи, визначені в пункті 1 цього роз'яснення.

Передумовою здійснення таких розрахунків є відкриття фізичною особою - покупцем на підставі договору банківського вкладу (депозиту) вкладного (депозитного) рахунку на ім'я фізичної особи - продавця, на який зараховано (мають зараховуватися) кошти. Зазначений договір має містити умови вступу у володіння коштами фізичною особою - продавцем - наявність посвідченого нотаріусом договору купівлі-продажу тощо, а також визначати умови відкликання коштів фізичною особою - покупцем.

3) Під час внесення або переказу коштів у депозит на окремий поточний рахунок нотаріуса - виписка банку з окремого поточного рахунку нотаріуса та документи, зазначені в пункті 2 цього роз'яснення. Переказ коштів у депозит нотаріуса покупець може здійснювати як шляхом унесення в касу банку готівки для її подальшого зарахування на окремий поточний рахунок нотаріуса, так і шляхом переказу відповідної суми коштів з власного поточного рахунку на окремий поточний рахунок нотаріуса тощо.

Передумовою здійснення таких розрахунків є наявність відкритого нотаріусом поточного рахунку в національній валюті. Цей рахунок відкривається в порядку, визначеномуІнструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492. Згідно з пунктами 4.5, 4.6 глави 4 цієї Інструкції для відкриття окремого поточного рахунку з метою вчинення нотаріальних дій з прийняття в депозит грошової суми нотаріус зобов'язаний подати банку такі документи:

заяву про відкриття поточного рахунку;

копію свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

копію документа, що підтверджує взяття нотаріуса на облік в органі доходів і зборів;

копію документа, що підтверджує взяття нотаріуса на облік в органі Пенсійного фонду України;

картку із зразками підписів.

Перерахування з депозиту нотаріуса грошових сум здійснюється в порядку, визначеномупунктом 9 глави 21 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

4) Під час застосування акредитивної форми розрахунків (покритого безвідкличного акредитива) - заява про відкриття акредитива та примірник платіжного доручення, засвідчені підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Передумовою здійснення таких розрахунків є наявність укладеного договору (наприклад, договору про наміри) між фізичною особою - покупцем і фізичною особою - продавцем, в якому передбачені умови та порядок проведення розрахунків за акредитивом, а також відкритого покритого безвідкличного акредитива в банку фізичною особою - покупцем.

5) Під час унесення готівки на поточний рахунок фізичної особи - продавця - роздрукований касовий документ (квитанція до заяви на переказ готівки, квитанція/сліп платіжного термінала, квитанція/чек банкомата, сліп/інший документ банку), що підтверджує внесення готівки.

Передумовою здійснення таких розрахунків є наявність відкритого поточного рахунку фізичної особи - продавця до моменту укладення договору купівлі-продажу.

У листі №1716/01-17 від 30 грудня 2014 року ОСОБА_20 державна нотаріальна контора повідомляє про те, що листом Головного управління юстиції у Рівненській області №8783/05-33/4 від 02 серпня 2013 року було наголошено про обовязок неухильного дотримання вимог чинного законодавства щодо виконання зазначеної вище постанови правління НБУ. Договір купівлі-продажу визначає однією з обовязкових істотних умов його ціну. Оскільки законодавством для випадків посвідчення договорів, коли вартість нерухомості перевищує 150000 грн. визначений конкретний порядок оплати, можна зробити висновок, що це також є істотною умовою договору. Тому практично склалося, що платіжні документи про оплату предмета договору, зазначаються окремим пунктом в договорі.

Судом встановлено, що в даному випадку будь-які розрахунки в безготівковій формі

проведені не були, що не заперечувалося відповідачем та його представником Допитана в судовому засіданні нотаріус ОСОБА_3 також підтвердила, що факт розрахунків не перевіряла.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду повідомила, що ОСОБА_9 вже пізніше восени на їхню вимогу із позивачем сплатити кошти за квартиру повідомила, що гроші будуть в грудні

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив, що не був присутній при передачі коштів.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомив що позивач тісно спілкувалася з ОСОБА_9 та була впевнена на 200%, що все буде так як сказала ОСОБА_9. Позивач говорила свідку, що кошти готівкою за квартиру їй не дали.

Допитаний свідок ОСОБА_13 повідомив, зо зі слів позивача знає, що за квартиру гроші не отримувала, а гроші перераховувала в німецький фонд.

Судом на підставі пояснень сторін та свідків встановлено, що всі витрати, повязані з оформленням договору купівлі-продажу оплатила ОСОБА_9. Так, зокрема, допитана в якості свідка ОСОБА_1 повідомила суду, що витрати за договір проплачувала ОСОБА_9.

Свідок ОСОБА_10 повідомила суду що була присутня в нотаріуса при оформленні договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, позивач повідомила нотаріусу, що розрахунок за квартиру відбувся, але свідок не бачила, як ОСОБА_1 передавала гроші нотаріусу.

Відповідач ОСОБА_2 повідомив суду, що кошти за оформлення договору купівлі-продажу проплачувала ОСОБА_10

Приватний нотаріус ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила, що квитанцію з банку принесла свідок ОСОБА_10

Суд приходить до висновку, що спірний договір купівлі-продажу квартири вчинено з порушенням вимог ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 1087, ст. ст. 229, 230 ЦК України, постанови Правління Національного банку України від 06 червня 2013 року №210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 липня 2013 року за №1109/23641, що тягне за собою визнання його недійсним згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд не приймає до уваги твердження представника відповідача ОСОБА_7 про зміну позивачем підстав позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна підстав позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Вищий господарський суд України в пункті 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року за №18, надає наступне загальновідоме тлумачення предмету і підстав позову:

«Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог».

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження до судового розгляду» оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Суд приходить до висновку, що позивач не змінювала підстав позову, а в межах заявлених

позовних вимог та зазначених у позовній заяві підстав, додатково в процесі розгляду справи вказала на норми порушеного матеріального права при укладанні спірного договору купівлі-продажу квартири, в тому числі щодо непроведення оплати вартості квартири та у звязку з цим невідповідності п. 4 Договору купівлі-продажу квартири, укладеного 01.08.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №1738, в наступній частині: «Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру» фактичним обставинам справи, що тягне за собою визнання недійсним такого пункту договору.

Відповідно до ст. 655 ЦК України договір купівлі-продажу - це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За загальним правилом (частина перша статті 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із частиною другою статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обовязок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (частина друга статті 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обовязку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина третя статті 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.

Однією з підстав розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін є істотне порушення іншою стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Тому суд приходить до висновку, що у звязку з тим, що покупець ОСОБА_2 не оплатив вартість квартири, ОСОБА_1 значною мірою позбавилася того, на що спрямовується саме по собі укладення договору купівлі-продажу

отримання грошових коштів за проданий товар у досить значній для неї сумі, оскільки внаслідок укладення такого договору купівлі-продажу вона втратила своє єдине житло.

Отже, в даному випадку наявні всі ознаки істотного порушення Відповідачем договору купівлі-продажу квартири від 01 серпня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №1738, у звязку із невиконанням свого головного обовязку оплати вартості квартири.

Відповідно до п. 3 ОСОБА_21 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10-1390/0/4-12 від 27.09.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів із зобовязань, що виникають із договорів та інших правочинів» якщо покупець не виконує свого обовязку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (частина третя статті 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України (постанова від 6 червня 2012р. №6-46цс12).

У звязку із вказаними обставинами та з урахуванням істотного порушення Відповідачем договору купівлі-продажу квартири договір купівлі-продажу квартири від 01 серпня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №1738, підлягає розірванню.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються. Якщо договір змінений або розірваний у звязку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 697 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тому суд приходить до висновку про необхідність припинення права власності на спірну квартиру за відповідачем та визнання права власності на неї за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 213,215, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним та розірвання договору купівлі-продажу квартири, припинення права власності, визнання права власності - задовольнити повністю.

Визнати недійсним п. 4 договору купівлі-продажу квартири, укладеного 01 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №1738, в наступній частині: «Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру».

Розірвати договір купівлі-продажу квартири, укладений 01 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №1738.

Припинити право власності ОСОБА_2 на квартиру №40 (сорок),

що знаходиться в будинку №26 (двадцять шість), розташованому по вулиці Кіквідзе в м. Рівне Рівненської області.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру №40 (сорок), що знаходиться в будинку №26 (двадцять шість), розташованому по вулиці Кіквідзе в м. Рівне Рівненської області.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя-