Рішення № 52209501, 06.10.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 546/42/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2069/15Головуючий у 1-й інстанції Горулько О. М. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Буленка О.О., Кривчун Т.О.

при секретарі Ачкасовій О.Н.

за участю представника позивача - Коваленка Р.Й.

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3

на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 травня 2015 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» звернулося до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві посилалося на те, що відповідно до укладеного 22 квітня 2013 року договору №б/н ОСОБА_4 22 квітня 2013 року отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Вказувало, що відповідач не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, ОСОБА_4 не вико-нала зобов"язання за даним договором. В зв"язку з цим просило стягнути з відповідачки на користь Банку заборгованість за кредитним договором без номера від 22 квітня 2013 року у розмірі 33 391 грн. 29 коп., а також судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 травня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» задо-волено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комер-ційний Банк «Приватбанк», заборгованість за кредитним договором без номера від 22 квітня 2013 року, що виникла станом на 30 листопада 2014 року, у розмірі 33 391 грн. 29 коп., у тому числі: заборгованість за основною сумою кредиту - 21 150 грн. 00 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 9 625 грн. 04 коп.; заборгованість з комісії за користування кредитом - 550 грн. 00 коп.; штраф (фіксована складова) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 1 566 грн. 25 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, - просив оскаржуване ним судове рішення - скасувати та закрити провадження у справі.

При цьому вказував, що між позивачем та відповідачем не існує письмової форми договору, а відтак, відповідно до положень ст. 1055 ЦК України, кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Також посилався на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості відповідача.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно п. п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, подана ОСОБА_4 22 квітня 2013 року до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, затвердженими Наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року, та Тарифами складає кредитний договір.

Згідно зазначеного вище Договору Банк надав відповідачці кредит шляхом встанов-лення кредитного ліміту на платіжну картку кредитка «Універсальна» у розмірі 20 000 грн.

Також судом встановлено, що анкета-заява містить згоду позичальника на те, що ця анкета-заява разом із Пам"яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг, а також зазначення того, що відповідачка на момент укладення договору ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами.

Звідси правильним є висновок суду, що зазначена обставина спростовує посилання ОСОБА_4 та її представника на те, що відповідачка не була ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг.

При укладанні Договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України за нормами якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Виходячи з наведеної норми закону, безпідставними є також доводи представника відповідача щодо нікчемності кредитного договору, як укладеного з недодержанням письмової форми та за відсутності істотних умов.

Так, відповідно до п. 2.1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт.

Згідно п. 2.1.1.5.5 Умов та правил позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

За змістом п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за договором, позичальник зобов'язаний на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі - простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди Банку.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, біль ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн + 5% від суми позову.

Згідно п. 2.1.1.12.11 Умов та правил Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленій Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором.

Доданими до позовної заяви Тарифами по ПРЕСТИЖНИХ картах Visa встановлено мінімальну суму кредитної лінії у розмірі 20000 грн., розмір базової ставки за користування кредитом - 2,5% на місяць, розміри комісії за зняття готівкових коштів при позитивному та від'ємному залишку на карті, а також розміри комісії за несвоєчасне внесення мінімального місячного платежу. Цими ж Тарифами визначено розмір мінімального щомісячного платежу - 7% від заборгованості на кінець попереднього періоду та строки його внесення - до 25 числа місяця, наступного після звітного.

Виходячи з вищенаведеного, а також беручи до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність як неналежного виконання ОСОБА_4 обов'язків позичальника за даним кредитним договором, так і факту виниклої внаслідок цього станом на 30 листопада 2014 року її заборгованості перед позивачем у загальному розмірі 33 391 грн. 29 коп.

Однак колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, як таким, що зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дотримання вимог ст. 214 ЦПК України, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, що є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення.

Так, задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив з того, що відповідачкою та її представником не надано доказів у підтвердження заперечення проти суми позову, а тому вважав зазначений розрахунок заборгованості за кредитним договором не спростованим.

В той же час суд першої інстанції не з'ясував чи є наданий банком розрахунок заборгованості за договором №б/н від 22 квітня 2013 року належним та допустимим доказом існування у ОСОБА_4 кредитної заборгованості у розмірі, вказаному позивачем, дійшовши при цьому передчасного висновку про доведеність позовних вимог.

В свою чергу, колегія суддів не може визнати належним доказом як розрахунок забор-гованості, так і надану позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції виписку по особовому рахунку НОМЕР_1, відкритому на ім"я ОСОБА_4, яка за своєю правовою природою не відповідає вимогам належності та допустимості доказів, закріпленим нормами ст.ст. 57-59 ЦПК України за відсутності відповідних первинних документів, на дослідженні яких наполягала сторона відповідача як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, однак банк таких доказів не надав.

Окрім того, з наданої банком виписки по особовому рахунку та пояснень представника позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції встановлено, що грошові кошти в сумі 15 187 грн. 36 коп. в день укладення кредитного договору, тобто 22 квітня 2013 року, були переведені банком на інший банківський рахунок відповідача з метою погашення існуючої у ОСОБА_4 іншої кредитної заборгованості, в той час як ні до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції не було надано жодного належного доказу на підтвердження існування такої заборгованості та правомірності її погашення у такий спосіб.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув, поклав в основу рішення наданий позивачем розрахунок заборгованості, який згідно ч. 1 ст. 58, ч.2 ст. 59 ЦПК України не є належним та допустимим доказом, дійшовши при цьому помилкового висновку про доведеність позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п. п. 3, 4 ч.1 ст. 309, ст. ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 травня 2015 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: