Ухвала суду № 52208094, 08.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/1779/15 Головуючий у І інстанції Колодко Л.В. Провадження № 22-ц/780/5197/15 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.Категорія 52 08.10.2015

УХВАЛА

Іменем України

08 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Лащенка В.Д., Фінагєєва В.О.

при секретарі: Нагорної Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом обґрунтовуючи його тим, що він працює в Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» на посаді заступника генерального директора з наукової роботи. 22 квітня 2015 року генеральним директором НІЕЗ «Переяслав» видано наказ №1-ДС «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2.». Зазначений наказ вважає незаконним, оскільки до застосування дисциплінарного стягнення відповідач не відібрав у нього письмові пояснення, порушив порядок притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обраного до профспілкового органу. Не враховано при обранні стягнення ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, викладених в його письмових поясненнях. Крім того зазначив, що йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 10000,00 гривень. У зв'язку з цим просив визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора Національного історико-етнографічного заповіднику „Переяслав" від 22.04.2015 року №1-ДС; стягнути з Національного історико-етнографічного заповіднику „Переяслав" на свою користь моральну шкоду в розмірі 10000,00 гривень, зобов'язати Національний історико-етнографічний заповідник „Переяслав" письмово довести до відома всіх працівників Національного історико-етнографічного заповіднику „Переяслав" рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду в даній справі, яким визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора Національного історико-етнографічного заповіднику „Переяслав" від 22.04.2015 року №1-ДС та стягнути судові витрати.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2015 року позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» від 22.04.2015 року №1-ДС, стягнуто з Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на користь ОСОБА_2 1500,00 гривень моральної шкоди, зобов'язано Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» довести до відома всіх працівників Національного історико етнографічного заповідника «Переяслав» рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та стягнуто з Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на користь держави 243,60 судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач НІЕЗ «Переяслав» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, безпідставність, неправомірність, незаконність, порушення судом норм матеріального права. Вважає, що відсутність погодження чи непогодження профспілковим органом застосування до позивача дисциплінарного стягнення не є підставою для скасування оскаржуваного наказу. Крім того, вважає, що підстави відшкодування моральної шкоди зазначені позивачем є недоведеними, а розмір такої компенсації необґрунтованим.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов в частині скасування наказу є правомірним, оскільки перед застосуванням дисциплінарного стягнення відповідач мав би відібрати пояснення у позивача та звернутися до профспілки з метою погодження притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, який є членом виборного органу профспілки, відповідач при обранні виду стягнення не врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну шкоду та обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу позивача, не надав оцінку об'єктивній ситуації і притягнув позивача до відповідальності за дії, які не містять ознак дисциплінарного проступку.

Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що в зв'язку з притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності у виді догани, вважаючи його незаконним, відчув зневагу, пригніченість, що в силу ч.ч.2, 3 ст. 23 ЦК України є моральною шкодою, розмір якої суд визначив 1500,00грн..

Крім того суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача оплати витрат на правову допомогу, обґрунтовуючи свої висновки тим, що позивач не довів позовні вимоги в цій частині.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно з ст. 150 КЗпП України, дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31.03.1995 року №4 із змінами, судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переве- дення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Встановлено, що позивач працюючи в Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» з 01.06.2014 року був переведений на посаду заступника генерального директора з наукової роботи відповідно до наказу НІЕЗ „Переяслав" №44-ОС від 08.05.2014 року (т. 1 а.с. 22).

Наказом генерального директора НІЕЗ „Переяслав" від 07.04.2015 року №41-ОД „Про надання річного плану роботи Заповідника на 2015 рік", контроль за виконанням наведеного наказу покладено на позивача, який ознайомлений з ним 08.04.2015 року (т.1 а.с. 23).

Згідно наказу від 22.04.2015 року №1-ДС про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2, позивачу оголошено догану за те, що він порушив пункти 3.1, 3.2 Розділу 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку НІЕЗ „Переяслав" та пункти 2.1 - 2.4 Розділу 2 „Завдання та обов'язки" Посадової інструкції заступника генерального директора з наукової роботи, що несе за собою відповідальність, передбачену пунктами 5.1, 5.2 Розділу 5 „Відповідальність" цієї Інструкції (т.1 а.с.27).

Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що у вказаний строк річний план роботи Заповідника на 2015 рік не був наданий для затвердження генеральному директору та ОСОБА_2 не надав виправдних документів стосовно своєї бездіяльності.

Встановлено, що процедура складання, розгляду, погодження, затвердження Річного плану роботи Заповідника, яка регулюється Методичними рекомендаціями, потребує тривалого часу, зважаючи, що планування здійснюється по всім напрямках музею, далі підлягає всесторонньому обговоренню у всіх відділах музею та обговоренню на розширеному засіданні науково-методичної ради музею і затвердженню директором. Також план погоджується Міністерством культури України, що підтверджуються звітом про роботу НІЕЗ „Переяслав" за 2014 рік, за І квартал 2015 року.

Відповідно до службової записки №427 від 08.04.2015 року позивач разом з вченим секретарем Кузьменко А.В., здійснюючи контроль за виконанням наказу від 07.04.2015 року №41-ОД, повідомив генерального директора про надання Кузьменком А.В. річного плану роботи Заповідника на 2015 рік та наголосив з приводу не надання плану ремонтно-реставраційних робіт об'єктів по Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, плану заготівель, плану проведення робіт з благоустрою території Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, перелік робіт з ремонту і фарбування покрівель об'єктів Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, плану проведення реставраційних робіт (т. 1 а.с. 44).

Встановлено, що позивач, після засідання Науково-методичної ради 08.04.2015 року, повідомляв генерального директора про недоліки наукових співробітників Заповідника та звертався з проханням узгодити питання планування завідувачем науково-дослідного сектору „Археологічна експедиція", наголошував про створення перешкоди науковцями у роботі над планом, про що свідчать службові записки від 09.04.2015 року №437, від 14.04.2015 року №453, №450, від 17.04.2015 року №476., що свідчить про відповідальне та сумлінне ставлення позивача до виконання наказу щодо Річного плану.

Відповідно до ч.2 ст. 252 КЗпПУ зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач перед застосуванням дисциплінарного стягнення не відібрав пояснення у позивача та не звернувся до профспілки з метою погодження притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, який є членом виборного органу профспілки.

Крім того рішенням первиної профспілкової організації НІЕЗ «Переяслав» від 27.07.2015 року відмовлено у надані згоди для притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного що позов в частині скасування наказу є правомірним, оскільки перед застосуванням дисциплінарного стягнення відповідач мав би відібрати пояснення у позивача та звернутися до профспілки з метою погодження притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, який є членом виборного органу профспілки, відповідач при обранні виду стягнення не врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну шкоду та обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу позивача, не надав оцінку об'єктивній ситуації і притягнув позивача до відповідальності за дії, які не містять ознак дисциплінарного проступку.

Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що в зв'язку з притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності у виді догани, вважаючи його незаконним, відчув зневагу, пригніченість, що в силу ч.ч.2, 3 ст. 23 ЦК України є моральною шкодою, розмір якої суд визначив 1500,00грн.. Крім того суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача оплати витрат на правову допомогу, обґрунтовуючи свої висновки тим, що позивач не довів позовні вимоги в цій частині.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність погодження чи непогодження профспілковим органом застосування до позивача дисциплінарного стягнення не є підставою для скасування оскаржуваного наказу, не заслуговують на увагу оскільки відповідач порушив порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника, обраного до профспілкового органу профспілкового комітету.

Доводи апеляційної скарги про те, що підстави відшкодування моральної шкоди зазначені позивачем є недоведеними, а розмір такої компенсації необґрунтованим, не заслуговують на увагу, оскільки внаслідок незаконного притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності йому завдано душевного болю, відчуттів зневаги і приниження, пригнічення та образи, підриву його професійного авторитету і ділової репутації серед працівників НІЕЗ «Переяслав».

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» відхилити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: