Ухвала суду № 52207662, 05.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/1414/15-ц Головуючий у І інстанції Саган В.М.Провадження № 22-ц/780/4837/15 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 46 05.10.2015

УХВАЛА

Іменем України

05 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Таргоній Д.О.,

при секретарі - Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Держземагенства у м. Борисполі та Бориспільському районі, Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області про скасування приватизації земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 16 березня 2012 року рішенням Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області йому було передано земельну ділянку площею 0,3458 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка складається з двох земельних ділянок: площею 0,1937 га та площею 0,1521 га. Згодом йому стало відомо, що земельну ділянку площею 0,1521 га передано невідомій особі без його згоди та підпису, чим порушені його права на зазначену земельну ділянку. На його звернення Вишеньківська сільська рада повідомила йому, що на момент прийняття рішення про надання іншій особі дозволу щодо складання проекту землеустрою межі земельної ділянки, яка надавалась позивачу у власність, в натурі не були встановлені, кадастровий номер земельній ділянці не присвоєний, тому при виконанні робіт землевпорядною організацією могла статися помилка. Позивач вважає, що вказані обставини виникли під час виготовлення Управлінням Держземагенства у м.Борисполі та Бориспільському районі державного акта на земельну ділянку невідомій йому особі.

З урахуванням наведеного, позивач просив: скасувати приватизацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1; визнати за ним право на приватизацію земельної ділянки, що знаходиться у с. Вишеньки Бориспільського району Київської області без погодження меж із суміжними користувачами; зобов'язати відповідачів скасувати рішення про передачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, зобов'язати відповідачів виготовити та видати йому державний акт на право власності на земельну ділянку з урахуванням усіх його вимог у с. Вишеньки Бориспільського району.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2015 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення його права власності або права користування на спірну земельну ділянку площею 0,1521 га.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

У відповідності до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.1 ст.15, ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений ч.2 ст.16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч.4 cт.116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Виходячи з положень ст.152 ЗК України та роз'яснень, які містяться у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішеннями Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області «Про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» № 406-20-VI від 16 березня 2012 року передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,3458 га та земельну ділянку площею 0,1937 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані у с.Вишеньки Бориспільського району Київської області (а.с. 10,11).

Обгрунтовуючи вимоги позову ОСОБА_2 послався на те, що земельна ділянка площею 0,1521 га, яка рішенням Вишенківської сільської ради від 16 березня 2012 року передана йому у власність, була згодом передана невідомій особі без його згоди та підпису, чим порушені його права на зазначену земельну ділянку.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні документи про те, що у позивача виникло право власності або право постійного користування на вказану вище земельну ділянку площею 0,1521 га відповідно до ст.125 ЗК України і таких доказів позивач у порушення вимог ст.57, 60 ЦПК України суду не надав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та висновків суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у позові і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л ИЛ А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді