Постанова № 52205551, 29.09.2015, Овруцький районний суд Житомирської області

Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/3212/15-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Кулініча Я. В.

з секретарем Шалига А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про повернення виконавчого листа, відновлення виконавчого провадження , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом та просить визнати незаконною, протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29 липня 2015 року № 46357756, та відновити виконавче провадження №46357756 з примусового виконання з виконавчого листа №2а-5460/14-а виданого 16.01.2015 року Овруцьким районним судом Житомирської області, мотивуючи тим, що відповідачем не було вчинено всіх необхідних дій для виконання постанови суду.

Позивач в заяві просить справу розглядати в її відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області надіслало заперечення в якому просить в задоволенні позову відмовити, розгляд справи провести без участі представника управління ДВС.

Дослідивши докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Житомирській області знаходилось виконавче провадження ВП №46357756 з виконання виконавчого листа №286-5460/14-а виданого 16.01.2015 року Овруцьким районним судом Житомирської області про зобов»язання управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі провести ОСОБА_1 донарахування та виплату за період з 01.02.2014 року по 31.07.2014 року: підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення щомісячно у відповідності до ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з розміру 2-х мінімальних заробітних плат, встановленій законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно; додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоровю у відповідності до ст. 50 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , виходячи з розміру 50% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно; пенсії, як інваліду ІІІ-ї групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, виходячи із розміру, встановленого ст. 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , виходячи з розміру 6-ти мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно.

З постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.07.2013 року вбачається, що УПФУ в Овруцькому районі проведено перерахунок заборгованості відповідно до рішення суду в сумі 44275,68 грн.. Отже, судове рішення боржник в частині виконав.

Перерахунки та нарахування недоплачених сум проводяться ОСОБА_2 за рахунок призначень державного бюджету.

З 1 січня 2013 року набрав чинності ЗУ « Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» №4901-УІ, який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених ЗУ « Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Відповідач посилається на даний Закон як на обставини, що виключають можливість подальшого виконання рішення суду органами державної виконавчої служби та як наслідок подальшого здійснення виконавчого провадження. Таким чином, зазначений виконавчий документ підлягає поверненню стягувачеві, як частково виконаний.

У вказаній постанові виконавець послався на норми Бюджетного кодексу України, відповідно до яких будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Вирішуючи питання щодо правомірності рішення, прийнятого відповідачем, що є суб'єктом владних повноважень, суд, згідно із приписами ч. 3 ст. 2 КАС України, зобов'язаний перевірити, чи прийнято рішення на підставі закону, в межах повноважень, безсторонньо та добросовісно.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закону), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

У статті 17 Закону зазначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами.

Порядок повернення виконавчого документа стягувачу визначено статтею 47 Закону.

Так, пунктом 9 частини 1 цієї статті Закону передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Зі змісту постанови відділу примусового виконання рішень від 29.07.2015 року вбачається, що повернення виконавчого документа здійснено внаслідок того, що відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" , зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобовязання органу здійснити виплату із зобовязання на стягнення такої виплати є незаконною.

Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" набрав чинності з 01 січня 2013 року.

Статтею 1 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено, що цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених Законом, рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установлено Кабінетом Міністрів України Порядку, затвердженого постанова КМУ № 845 від 03.08.2011 року.

У зв"язку з набранням чинності Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 року № 45 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2011 року №845 "Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", якими визначено орган, до якого необхідно звернутись із заявою про виконання рішення (п.4 Порядку - орган Казначейства), перелік документів, що подаються разом із заявою про виконання рішення ( п.6 порядку), а також механізм списання коштів відповідно до кодів програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (п.24-34 Порядку).

Так, пунктом 2 статті 7 зазначеного закону передбачено, що у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Проте, доказів на підтвердження того, що державний виконавець на виконання вимог даного Закону та відповідно до ст.36 Закону України "Про виконавче провадження" звертався до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення не надано та не встановлено судом.

Отже, як убачається з матеріалів справи, державним виконавцем не було вжито всіх заходів спрямованих на виконання даного рішення.

Враховуючи зміст оскаржуваної постанови, наведені вище положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що посадова особа відділу примусового виконання рішень ОСОБА_2 державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області, приймаючи рішення про повернення виконавчого документа позивачеві, діяла у спосіб, що не передбачений положеннями Закону України "Про виконавче провадження", що є підставою для визнання протиправною та скасування постанови від 26.07. 2013 року про повернення виконавчого документа.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідком визнання цього рішення протиправним.

Разом з тим, вжиття передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії на виконання судового рішення, зазначеного у виконавчому документі, є законним обов'язком державних виконавців відділу державної виконавчої служби Овруцького районного управління юстиції Житомирської області, що не потребує ухвалення судового рішення для виконання такого обов'язку, тому у задоволенні вимог позивача щодо зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 286-5460/14-а слід відмовити.

Позивач від сплати судового збору звільнена на підставі ч.1 ст.10 Закону України «Про судовий збір».

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.6, 9, 11, 12, 71, 158-163, 181, 254 КАС України , Законом України "Про виконавче провадження",-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Житомирській області від 29.07.2015 року про повернення виконавчого листа №286-5460/14-а, винесену у виконавчому провадженні № 46357756 протиправною та скасувати її.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана через Овруцький районний суд в Житомирський апеляційний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_4