Рішення № 52203635, 05.10.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 жовтня 2015 року Справа № 922/4497/15

Провадження №33/913/612/15

За позовом Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, м. Київ

до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної державної адміністрації, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 911 грн 61 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Мєшкова Д.О.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості за договором №28/11/11-93тн від 28.11.2011 про здійснення технічного нагляду за будівництвом в сумі 836 грн 84 коп., 3% річних у сумі 12 грн 48 коп., пені в сумі 62 грн 29 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на надання відповідачу послуг з технічного нагляду за будівництвом щодо об’єкта капітальний ремонт 2-х ліфтів в житловому будинку №11-а по вул.Тухачевського в м.Луганськ, що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт (надання послуг) №74 від 26.12.2011 на суму 836 грн 84 коп., а також даними акта, складеного за результатами проведеної сторонами звірки розрахунків станом на 24.12.2012. В зв’язку з допущеним простроченням виконання грошового зобов’язання, позивачем нараховано також пеню та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.08.2015 матеріали позовної заяви на підставі ст.ст.15, 17 Господарського процесуального кодексу України направлені за територіальною підсудністю до господарського суду Луганської області.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.08.2015 було порушенопровадження у справі та її розгляд призначений на 03.09.2015.

Ухвалами господарського суду Луганської області від 03.09.2015, 21.09.2015 розгляд справи двічі відкладався у зв’язку з неявкою представників сторін та ненаданням всіх документів, необхідних для розгляду спору.

Позивач письмовим поясненням №580 від 25.08.2015 зазначив, що розрахунок 3% річних здійснений ним починаючи з четвертого дня з моменту підписання акту виконаних робіт у відповідності до п.3.2 договору.

Клопотаннями №378 від 25.08.2015, №404 від 15.09.2015, №417 від 28.09.2015 позивач просив суд розглянути справу без участі представника, які судом задоволені.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно до п.п.3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua місцезнаходженням відповідача є: проспект Радянський, б.59, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93405. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію у справі.

Відповідно до п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”).

Згідно з ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, станом на час розгляду справи.

Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.10.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

28.11.2011 між Управлінням капітального будівництва Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, яке в подальшому перейменоване на Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі – позивач, виконавець), та Головним управлінням житлово-комунального господарства Луганської обласної держадміністрації, яке в подальшому перейменоване на Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної державної адміністрації (далі – відповідач, замовник), було укладено договір №28/11/11-93тн на здійснення технічного нагляду за будівництвом.

Згідно з п.1.1 договору, виконавець бере на себе зобов’язання за дорученням замовника здійснювати технічний нагляд за будівництвом згідно з нормами та правилами, встановленими чинним законодавством.

В пункті 1.2 договору зазначено, що виконавець здійснює технічний нагляд за будівництвом щодо наступного об’єкта:

місце знаходження: Луганська область, м.Луганськ, вул.Тухачевського, 11-а;

види виконаних робіт: капітальний ремонт 2 ліфтів;

стисла характеристика об’єкта: капітальний ремонт 2 ліфтів житлового будинку №11а, вул.Тухачевського ТВК “Максан” м.Луганськ.

Пунктом 2.1 договору визначено, що вартість послуг за даним договором становить 1,875% підсумку глав 1-9 (графа 8) зведеного кошторису по об’єкту, відносно якого здійснюється технічний нагляд за будівництвом та складає 1531 грн 51 коп., в тому числі ПДВ – 255 грн 25 коп. і уточнюється окремим розрахунком, що є невід’ємним додатком до цього договору.

Відповідно до п.2.2 договору, джерелом фінансування робіт замовника є кошти Державного бюджету у сумі 1276 грн 25 коп. та інші джерела (кошти ТВК “Максан”) у сумі 255 грн 26 коп., що спрямовані на фінансування бюджетної програми “Реалізація пілотних проектів у сфері житлово-комунального господарства” у 2011 році.

Згідно з п.2.4 договору замовник сплачує вартість технічного нагляду у обсязі, визначеному у акті виконаних робіт, на банківський рахунок виконавця протягом трьох банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання умов даного договору, але не пізніше ніж до 26 грудня 2011 року.

Згідно з п.3.2 договору, замовник зобов’язаний оплатити послуги виконавця у розмірі, визначеному у акті виконаних робіт, протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Крім того, п.3.3 визначено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання обов’язків по даному договору.

Також в п.5.3 договору сторони узгодили, що за невиконання обов’язку щодо оплати послуг виконавця з технічного нагляду за будівництвом згідно з умовами даного договору замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати робіт.

28 листопада 2011 року сторонами узгоджено розрахунок вартості виконаних робіт з технічного нагляду за будівництвом, що є невід’ємною частиною договору №28/11/111-93тн від 28.11.2011 та додатком до нього, за яким вбачається, що вартість робіт з технічного нагляду за будівництвом становить 1531 грн 51 коп., в тому числі ПДВ – 255 грн 25 коп.

Позивач свої зобов’язання з технічного нагляду за будівництвом щодо об’єкта “Капітальний ремонт 2 ліфтів житлового будинку №11а по вул.Тухачевського ТВК “Максан” м.Луганськ” виконав належним чином, в зв’язку з чим між сторонами підписано акт виконання робіт (надання послуг) №74 від 26.12.2011 на суму 836 грн 84 коп., у тому числі ПДВ 139 грн 47 коп.

Таким чином, відповідно до п.2.4 договору відповідач був зобов’язаний сплатити вартість технічного нагляду в обсязі, визначеному в акті виконаних робіт, на банківський рахунок Виконавця протягом трьох банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт.

В порушення зазначених умов відповідач не виконав свої зобов’язання щодо оплати наданих послуг, у зв’язку з чим за останнім утворилась заборгованість у сумі 836 грн 84 коп., за стягненням якої позивач звернувся до суду.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, – це цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг, до яких відноситься і договір №28/11/11-93тн від 28.11.2011, одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт надання позивачем послуг відповідачеві підтверджується матеріалами справи, в т.ч. актом виконання робіт (надання послуг) №74 від 26.12.2011 (а.с.21) та підтверджений відповідачем в акті звірення розрахунків (а.с.22).

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в обумовлений п.2.4, п.3.2 договору №28/11/11-93тн від 28.11.2011 строк (до 30.12.2011) оплату не здійснив. Зазначене також підтверджується наданою позивачем довідкою з обслуговуючої банківської установи, Територіально відокремленого безбалансового відділення Філії-Головного управління по м. Києву та Київській області ПАТ Державний ощадний банк України, від 14.09.2015 за №43/31-30/5322, якою підтверджено відсутність надходжень грошових коштів від відповідача за зобов’язаннями за вказаним договором (а.с.59).

Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за договором №28/11/11-93тн від 28.11.2011 в сумі 836 грн 84 коп. та про її задоволення.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 30.12.2011 по 28.06.2012 в сумі 62 грн 29 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

В п.5.3 договору сторони передбачили, що за невиконання обов’язку щодо оплати послуг виконавця з технічного нагляду за будівництвом згідно з умовами даного договору замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати робіт.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою даних правової системи «Законодавство», суд прийшов до висновку про те, що позивачем невірно визначено загальний розмір пені та вважає належним наступний розрахунок пені з урахуванням правильних розмірів облікової ставки НБУ, яка існувала в різні періоди:

Сума заборгованості в грн.

Період нарахування

Розмір облікової ставки НБУ

Кількість днів

прострочення

Сума пені

836,84

30.12.2011-22.03.2012

7,75

84

29,77

836,84

23.03.2012-28.06.2012

7,5

98

33,61

Разом:

63,38

Однак, оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, є пеня в заявленому розмірі 62 грн 29 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 30.12.2011 по 28.06.2012 в сумі 12 грн 48 коп. підлягає задоволенню повністю, оскільки наведений позивачем розрахунок 3% річних (а.с.14) зроблений відповідно до діючого законодавства, з урахуванням умов договору №28/11/11-93тн від 28.11.2011, даних первинних документів та є вірним.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір покладається на відповідача згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної державної адміністрації, пр.Радянський, буд.59, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 03364062, на користь Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, вул.Максима Кривоноса, буд.2а, м.Київ, ідентифікаційний код 35234649, заборгованість за надані послуги в сумі 836 грн 84 коп., пеню в сумі 62 грн 29 коп., 3% річних у сумі 12 грн 48 коп., судовий збір у сумі 1827 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.10.2015.

Суддя О.В. Драгнєвіч