Рішення № 52203628, 05.10.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 жовтня 2015 року Справа № 913/506/15

Провадження № 17/913/506/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Промекспорт", м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 2203663,44 грн.

Суддя: Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю №01-026-1824 від 25.12.2014;

від відповідача не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 2203663,44 грн. за договором поставки продукції № 0108/1979 від 12.09.2008.

Представник позивача 21.09.2015 надав лист №026-29/4 від 18.09.2015, згідно якого, відповідачем було сплачено частково заборгованість в сумі 1966020,00 грн. згідно платіжного доручення № 1193 від 13.08.2015.

Відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.07.2015 місцезнаходженням відповідача є : 94213, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Липовенка, буд. 2в.

Відповідно до п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

Згідно з ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно інформації, розміщеній на сайті даного підприємства, Українське державне підприємство поштового звязку «Укрпошта», повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень, зокрема до м. Луганська.

За таких обставин, у відповідності до розяснень, наданих Вищим господарським судом України в інформаційних листах від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», від 12.09.2014 №01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції» (із відповідними змінами), з метою належного інформування відповідача як учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, судом розміщувались оголошення про час і місце судових засідань на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет, про що свідчать роздруковані сторінки із сайту.

Водночас, відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 10.08.2015, 14.09.2015, 22.09.2015 та 05.10.2015 не забезпечив. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Публічним акціонерним товариством Алчевський металургійний комбінат (далі позивач), як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю СП Промекспорт (далі відповідач), як Покупцем, укладено договір про поставку продукції № 0108/1979 від 12.09.2008.

Згідно з п. 1.1 Договору, Постачальник зобовязується відвантажити, а Покупець оплатити та прийняти продукцію згідно з таблицею №1, а саме рідкий кисень, рідкий азот, аргон.

Відповідно до п. 1.2. Договору, загальна вартість Договору становить орієнтовно 39021600,00 грн. з ПДВ. Покупець зобов'язується оплатити і прийняти поставлене за Договором кількість продукції в 3-4 кварталі 2008 року і в 1-4 кварталі 2009 року.

Згідно додаткової угоди № 15 від 23.03.2012, загальна вартість даної угоди складає орієнтовно 564000,00 грн.

Згідно додаткової угоди № 16 від 13.04.2012, загальна вартість даної угоди складає орієнтовно 8208,00 грн.

Згідно додаткової угоди № 17 від 22.06.2012, загальна вартість даної угоди складає орієнтовно 25218,00 грн.

Згідно додаткової угоди № 18 від 27.06.2012, загальна вартість даної угоди складає орієнтовно 1416000,00 грн.

Згідно додаткової угоди № 19 від 12.09.2012, загальна вартість даної угоди складає орієнтовно 234000,00 грн.

Згідно додаткової угоди № 20 від 28.09.2012, загальна вартість даної угоди складає орієнтовно 162000,00 грн.

Згідно додаткової угоди № 21 від 04.10.2012, загальна вартість даної угоди складає орієнтовно 72000,00 грн.

Згідно додаткової угоди № 22 від 02.11.2012, загальна вартість даної угоди складає орієнтовно 240000,00 грн.

Згідно додаткової угоди № 23 від 12.12.2012, загальна вартість даної угоди складає орієнтовно 60000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору, оплата продукції здійснюється прямим банківським платежем на розрахунковий рахунок Постачальника за цінами на момент відвантаження.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що оплата відбувається у вигляді передплати. Покупець після узгодження з Постачальником проводить попередню оплату прямим банківським платежем за продукцію, яка підлягає поставці. При перерахуванні грошових коштів без погодження з Постачальником останній не несе відповідальності за користування коштами Покупця.

Згідно з п. 3.1 Договору, поставка продукції здійснюється протягом 30 днів після отримання передплати.

Як зазначено в п. 3.2 Договору, поштові витрати сплачуються Покупцем додатково, згідно виставлених рахунків.

Строк дії Договору неодноразово продовжувався сторонами відповідними додатковими угодами.

Відповідно до п. 7.3 Договору, в редакції додаткової угоди № 11 від 30.12.2011 строк дії Договору закінчується 31.12.2012.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що виконав свої зобовязання щодо постачання продукції у період з червня 2012 року по грудень 2012 року, що підтверджується наказами про відпуск матеріалів на сторону, підписаними обома сторонами, довіреностями на отримання цінностей та відповідними рахунками-фактурами.

В порушення умов Договору, відповідач свої зобовязання з оплати виконав частково, у звязку з чим в нього виник борг в сумі 2203663,44 грн., що утворився за період з червня 2012 року по грудень 2012 року.

Відповідач відзиву на позов не надав, доводів позивача не оспорив однак, листом № 24 від 28.07.2015, адресованим позивачу, відповідач визнав наявність заборгованості за договором № 0108/1979 від 12.09.208 в сумі 2203663,44 грн.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та відповідача, надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач виконав обовязки за Договором та поставив продукцію, що підтверджується наказами про відпуск матеріалів на сторону, підписаними обома сторонами (т.1, а.с.37-249; т.2, а.с.1-250; т.3, а.с.1-60).

Відповідач частково оплатив поставлену продукцію, у звязку з чим у відповідача виник борг в сумі 2203663,44 грн., який підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Як встановлено статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правила щодо попередньої оплати товару встановлені у ст. 693 ЦК України, згідно ч. 1 якої якщо договором встановлений обовязок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обовязку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що у разі невиконання покупцем обовязку щодо попередньої оплати товару, мають застосовуватися положення ст. 538 ЦК України.

Як вже було зазначено, відповідач заборгував позивачу 2203663,44 грн., оскільки не виконав своє зобовязання щодо попередньої оплати вартості продукції за відповідним договором. За таких обставин, відповідно до приписів вищенаведеної правової норми, мають застосовуватися положення ст. 538 ЦК України.

Статтею 538 ЦК України встановлено:

1. Виконання свого обовязку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

2. При зустрічному виконанні зобовязання сторони повинні виконувати свої обовязки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обовязку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

3. У разі невиконання однією із сторін у зобовязанні свого обовязку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обовязку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обовязку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

4. Якщо зустрічне виконання обовязку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обовязку, друга сторона повинна виконати свій обовязок.

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що виконання свого обовязку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обовязку, є зустрічним виконанням зобовязання, а при зустрічному виконанні зобовязання сторони повинні виконувати свої обовязки одночасно.

Отже, при нездійсненні відповідачем попередньої оплати за продукцію, яку позивач передав відповідачу без попередньої оплати, відповідач був зобовязаний здійснити оплату одночасно з поставкою товару, чого здійснено не було.

З огляду на викладене, сума основного боргу підтверджується матеріалами справи і є обґрунтовано заявленою.

Водночас, 13.08.2015 відповідач здійснив часткову оплату основного боргу в сумі 1966020,00 грн., після порушення провадження у справі, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за 13.08.2015.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 196620,00 грн. слід припинити на підставі п.11 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з відсутністю предмету спору.

З огляду на викладене, до стягнення підлягає заборгованість у сумі 237643,44 грн., яка підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем. В решті вимог провадження у справі слід припинити.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011, в редакції, чинній на дату подання позову, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Пунктом 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно пунктів 1, 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі:

- зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

- закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Ціна позову складає 2203663,44 грн., отже судовий збір складатиме 44037,27 грн., тоді як позивачем за платіжним дорученням №1463 від 22.10.2015, що міститься в матеріалах справи, сплачено 51554,90 грн. Отже, зайве сплачений судовий збір у сумі 7481,63 грн. підлягає поверненню позивачу за його клопотанням.

З урахуванням викладеного, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Судовий збір в частині суми боргу, відносно якої відбулось припинення провадження у справі, в сумі 393204,00 грн. підлягає поверненню позивачу за його клопотанням відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України „Про судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, п. 4 ч.1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Промекспорт", м. Алчевськ Луганської області, вул.. Липовенка, 2в, ідентифікаційний код 54191269, на користь Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат, м. Алчевськ, Луганської області, вул. Шмідта, буд. 4, ідентифікаційний код 05441447, борг у сумі 237643,44 грн., судовий збір у сумі 4752,87 грн., видати наказ.

3. В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 05.10.2015.

Суддя О.С. Фонова