Рішення № 52201816, 22.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.09.2015р. Справа №905/853/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Соколовій С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа

до Фізичної особи-підприємця Папояна Мушега Жораєвича

про стягнення суми заборгованості в розмірі 30981,55 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довір. №41/01 від 21.11.2014 року,

від відповідача: не зявився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне комерційне підприємство Маріупольтепломережа звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Папояна Мушега Жораєвича про стягнення суми заборгованості в розмірі 30981,55 грн.

Правовою підставою позову представник позивача під час розгляду справи вважає норми статей 525, 526, 530, 549, 550, 610, 611-612, 625, 629, 655, Цивільного кодексу України, норми Закону України Про теплопостачання , Закону України Про житлово-комунальні послуги, Закону України Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне винесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушені умови договору №115 від 01 жовтня 2008 року в частині своєчасної та повної оплати одержаної теплової енергії. Також зазначив, що за період з листопада 2013 року по квітень 2015 року відповідачу поставлена теплова енергія на суму 12763,70 грн.

У звязку із невиконанням відповідачем грошового зобовязання, відповідно до пункту 4.4 договору та статті 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані пеня в сумі 12763,70 грн., три проценти річних в сумі 290,26 грн., інфляційні витрати 5163,89 грн.

Ухвалою господарського суду від 04 серпня 2013 року на підставі ст.69 ГПК України за клопотанням позивача строк розгляду справи було продовжено на 15 днів.

Представник позивача, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки невідомі. Заперечень на позов та заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2008 року між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Папоян Мушегом Жораєвичем (споживач) був укладений договір №115 на відпуск теплової енергії (надалі по тексту договір).

За умовами договору постачальник подає теплову енергію для обєктів споживача у необхідній йому кількості, а споживач, згідно з умовами, які встановлені цим договором, зобовязується прийняти та оплатити теплову енергію по затвердженим тарифам (цінам) в строки, передбачені цим договором (п.1.1 Договору).

За приписами п.3.1 договору постачальник зобовязується забезпечувати безперебійне постачання теплової енергії обєктів споживача у відповідності з умовами договору.

Згідно із дислокацією до вказаного договору постачання теплової енергії здійснюється за адресами: м. Маріуполь, вул. Зелінського, 51, прим.2 опалення (кв.м) - 59,10.

Відповідно до п.5.1 договору договір укладено строком на два роки. Договір вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заяв однієї з сторін про відмову від договору або його перегляд.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, суд дійшов висновку, що зобовязання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожен наступний рік та є чинними на теперішній час.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобовязання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За правилами п.3.2 договору №115 від 01.10.2008р. споживач зобовязався щомісячно оплачувати послуги теплопостачання у відповідності до обсягів теплоспоживання.

Одночасно, за умовами п.4.1 вказаного договору оплата здійснюється згідно виставлених рахунків в строк, який не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання рахунку. Рахунок надається постачальником під розпис уповноваженій особі або працівникам організації (установи, підприємства і т. ін.) споживача. У разі неотримання рахунку до 10-го числа місяця, який слідує за розрахунковим, споживач зобовязаний самостійно отримати рахунок у постачальника.

У разі зміни тарифів, нові є обов'язковими для застосування сторонами (п.4.5Договору).

В матеріалах справи містяться: накази директора ККП «Маріупольтепломережа», в яких були змінені тарифи на теплову енергію відповідно до Постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг від 30.09.2011р. №30; докази, на підтвердження того, що позивач повідомив відповідача про зміну тарифів.

Відповідно до матеріалів справи, за період з листопада 2013 року по червень 2015 року позивачем було поставлено енергію згідно наступних рахунків-фактур: №11-262315/01 від 26.11.2013р., №12-262315/02 від 25.12.2013 р., №01-262315/01 від 28.01.2014р., №02-262315/01 від 24.02.2014 р., №03-262315/01 від 24.03.2014р., №04-262315/01 від 25.04.2014р., №05-262315/01 від 21.05.2014р., №11-262315/01 від 30.11.2014р., №12-262315/01 від 30.12.2014р., №01-262315/01 від 30.01.2015р., №02-262315/01 від 27.02.2015р., №03-262315/01 від 31.03.2015 р., №04-262315/01 від 30.04.2015 р.

Такими чином, згідно рахунків, позивачем поставлено теплову енергію на загальну суму 16263,70 грн.

Рахунки отримані відповідачем, про що свідчать підписи про отримання представниками відповідача в наявних в матеріалах справи реєстрах рахунків.

Відповідач частково сплатив зобовязання за поставлену теплову енергію у сумі 3500 грн., з огляду на що, сума боргу складає 12763,70грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За правилами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу норм ч.6 ст.19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, суд дійшов висновку, що строк виконання зобовязання відповідача з оплати теплової енергії на суму 12763,70 грн. настав.

Доказів погашення існуючого боргу в сумі 12763,70 грн. відповідач не надав, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 12763,70грн., 3% річних в сумі 290,26 грн., інфляційні витрати 5163,89 грн., необхідно зазначити наступне.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що за весь період несвоєчасної сплати за теплову енергію споживачу нараховується пеня в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 5.2 договору визначено, що до вимог по сплаті теплової енергії, а також стягнення пені застосовується позовна давність строком 5 років.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно із частиною 3 статті 1 Закону України Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Як вбачається з розрахунку пені, наданого позивачем, останній нарахував пеню на заборгованість окремо за кожним рахунком фактурою наступним чином:

- №11-262315/01 від 26.11.2013р. у сумі 1192,42грн. за період 11.11.2013р. 04.04.2014р.;

- №11-262315/01 від 26.11.2013р. у сумі 365,08грн. за період 05.04.2013р. 11.06.2014р.;

- №12-262315/02 від 25.12.2013р. у сумі 2122,80грн. за період 11.01.2014р. 13.07.2014р.;

- №01-262315/01 від 28.01.2014р. у сумі 2454,30грн. за період 11.02.2014р. 13.08.214р.;

- №02-262315/01 від 24.02.2014р. у сумі 2491,80грн. за період 11.03.2014р. 1.09.2014р.;

- №03-262315/01 від 24.03.2014р. у сумі 3061,42грн. за період 11.04.2014р. 11.10.2014р.;

- №04-262315/01 від 25.04.2014р. у сумі 1335,20грн. за період 11.05.2014р. 10.11.2014р.;

- №05-262315/01 від 21.05.2014р. у сумі 223,53грн. за період 11.06.2014р. 10.12.2014р.;

- №11-262315/01 від 30.11.2014р. у сумі 2526,85грн. за період 11.12.2014р. 14.05.2015р.;

- №12-262315/01 від 30.12.2014р. у сумі 1535,65грн. за період 11.01.2015р. 14.05.2015р.;

- №01-262315/01 від 30.01.2015р. у сумі 1854,08грн. за період 11.02.2015р. 14.05.2015р.;

- №02-262315/01 від 27.02.2015р. у сумі 1083,95грн. за період 11.03.2015р. 14.05.2015р.;

- №03-262315/01 від 31.03.2015р. у сумі 516,84грн. за період 11.04.2015р. 14.05.2015р.;

- №04-262315/01 від 30.04.2015 р. у сумі 31,58грн. за період 11.05.2015р. 14.05.2015р.,

у загальній сумі складає 20795,50грн., яка є більше 100 відсотків загальної суми боргу.

З огляду на вищевикладене, стягненню на користь позивача підлягає пеня у сумі 12763,70грн.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, три проценти річних нараховувались за період з 11 грудня 2013 року по 14 травня 2015 року, з урахуванням щомісячного збільшення розміру заборгованості за виставленими рахунками та частковою сплатою суми боргу. Заявлені до стягнення розміри трьох процентів річних суд перевірив на правильність розрахунку та визнає його не вірним, оскільки враховуючи граничні строки сплати боргу, позивачем не вірно зазначені періоди нарахування. За розрахунком суду розмір трьох процентів річних більший, але суд не виходить за межі позовних вимог, тому підлягає стягненню сума 290,26грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат за період з 01.12.2013р. по 30.04.2015 р. суд визнає його арифметично вірним. З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягають інфляційні у розмірі 5163,89грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа до Фізичної особи-підприємця Папояна Мушега Жораєвича про стягнення суми заборгованості в розмірі 30981,55 грн.,- задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Папояна Мушега Жораєвича (87534, м. Маріуполь, пров.Зелінського, 45, відомості про р/р матеріали справи не містять, ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа (87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової,1, на р/р №2603333 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, код ЄДРПОУ 33760279) суму боргу у розмірі 12763,70грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Папояна Мушега Жораєвича (87534, м. Маріуполь, пров.Зелінського, 45, відомості про р/р матеріали справи не містять, ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа (87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової,1, на р/р №26006962486738 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, код ЄДРПОУ 33760279) пені у розмірі 12763,70грн., 3% річних в сумі 290,26грн., інфляційні витрати 5163,89грн, судового збору у розмірі 1827грн.

У судовому засіданні 22 вересня 2015 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 28 вересня 2015 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява