Постанова № 5220181, 27.04.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 2-а-737/09

П О С Т А Н О В А

іменем України

27 квітня 2009 року об 11 годині 30 хвилин м. Торез

Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Анцибор І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання протиправними дій відповідача, зобовязання відповідача до вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Згідно позову, позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, з 23.03.2009 року є інвалідом ІІ групи (до цього мав ІІІ групу інвалідності), має статус інваліда війни, перебуває на пенсійному обліку в УПФУ в м. Торезі, де отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та підвищення до пенсії, передбачене ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Зазначає, що розмір пенсії, яка йому виплачується, не відповідає нормам зазначених законів, оскільки визначається не кратними розмірами прожиткового мінімуму. Позивач звернувся до УПФУ з заявою щодо перерахунку йому пенсії у належному розмірі, на що отримав відмову. Позивач вважає дії УПФУ протиправними.

Позивач просить:

- визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві пенсії з 23.03.2009 року протиправними, такими що не відповідають нормам статей 50, 54 ч. 4, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

- зобовязати відповідача починаючи з 23.03.2009 року здійснити перерахунок пенсії згідно статей 50, 54 ч. 4, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Позивач ОСОБА_1, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув. Надав суду письмову заяву, згідно якої підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються. Просить справу розглянути у його відсутність.

Відповідач УПФУ в м. Торезі Донецької області, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив. Надав суду письмове клопотання з проханням розглянути справу за відсутності свого представника та письмові заперечення проти позову. Заперечення зводяться до того, що на думку відповідача, нарахування та виплата основної, додаткової пенсії та підвищення до пенсії відповідачем позивачеві здійснювалися у відповідності до норм чинного законодавства, на підставі чого відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні досліджені письмові докази:

- копія посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) з вкладкою учасника ЛНА на ЧАЕС;

- копія інваліда війни ІІ групи;

- копія пенсійного посвідчення;

- копія довідки МСЕК про встановлення позивачеві ІІ групи інвалідності;

- відмова позивачеві у здійсненні перерахунку пенсії;

- копія паспорту позивача;

- довідка про розмір виплат позивачеві;

- оригінал пенсійної справи позивача;

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 6), має статус інваліда війни (а.с. 7), з 23.03.2009 року має безстроково ІІ групи інвалідності у звязку з захворюванням, повязаним з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 8). Позивач перебуває на пенсійному обліку як одержувач пенсії в УПФУ в м. Торезі (а.с. 8, 10, 17-21), одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоровю, на підставі статті 50 цього Закону та підвищення до пенсії, передбачене ч. 4 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (а.с. 10, 17, 18). Після встановлення позивачеві ІІ групи інвалідності він надав до відповідача відповідні документи, однак пенсія йому перерахована не була (а.с. 20, 21). Розмір призначеної позивачеві державної пенсії визначався із заробітку, одержаного в зоні відчуження, в розмірі відшкодування фактичних збитків, та за березень-квітень 2009 року становив по 2988 гривень щомісяця (а.с. 18), що є меншим за 8 мінімальних пенсій за віком. Розмір призначеної позивачеві додаткової пенсії за шкоду, завдану здоровю, у цей же період становив по 249 гривень щомісяця (а.с. 18), що є меншим за 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Розмір призначеного позивачеві підвищення до пенсії у цей же період становив по 149,40 гривень щомісяця (а.с. 18), що є меншим за 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ст. 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у виді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, завдану здоровю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст. 50 зазначеного Закону (в редакції, чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, завдану здоровю, в розмірах:

інвалідам ІІ групи 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 54 зазначеного Закону (ч.ч. 3, 4 в редакції чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у звязку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по II групі інвалідності- 8 мінімальних пенсій за віком;

Згідно ст. 63 зазначеного Закону, фінансування витрат, повязаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Згідно ч. 3 ст. 67 зазначеного закону (в редакції чинній з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року), у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сімям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Згідно ч. 4 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам II групи- 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 4 ст. 1 цього ж Закону, до осіб, які втратили працездатність, відносяться … непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.

Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, до числа основних державних соціальних гарантій включаються …мінімальний розмір пенсії за віком… Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня 470 гривень, з 1 квітня 481 гривня, з 1 липня 482 гривні, з 1 жовтня 498 гривень.

Згідно ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Згідно ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо призначення та виплати відповідачем позивачеві державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, завдану здоровю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію та підвищення до пенсії за березень-квітень 2009 року, суд виходить з того, що в зазначений період з було чинним закріплене ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року право позивача як особи, якій встановлено ІІ групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, повязаного з виконанням службових обовязків по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, на отримання державної пенсії у розмірі не меншому за 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, завдану здоровю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, а також та закріплене ч. 4 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” право позивача як інваліда війни ІІ групи на призначення та виплату йому підвищення до пенсії у розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак в зазначений період відповідачем нарахування та виплата вказаних державної, додаткової пенсії та підвищення до пенсії здійснені у меншому розмірі. Таким чином, відповідачем порушене закріплене ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право позивача на мирне володіння своїм майном. Розглядаючи борги у сенсі поняття „власності”, яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу №1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як „майнові права” і, таким чином, як власність. Тому при розгляді справи „Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У звязку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України „Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як Lех sресіаlіs. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення Кечко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бурдов проти Росії, № 59498/00). За наведених обставин, дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії позивачеві у вказаний період є протиправними і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Керуючись ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), Рішення Європейського Суду з прав людини у справі „Кечко проти України” (заява № 63134/00), ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, ч. 4 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року, ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, абз. 2 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання протиправними дій відповідача, зобовязання відповідача до вчинення певних дій задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії Управління пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, завдану здоровю та підвищення до пенсії за період з 23.03.2009 року по 30.04.2009 року такими, що не відповідають ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, ч. 4 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року - протиправними.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області (86600, Донецька обл., м. Торез, б-р Ілліча, б. 8, код ЄДРПОУ 20395437) здійснити ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1, перерахунок та виплату:

- державної пенсії згідно ст.ст. 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, за період з 23.03.2009 року по 30.04.2009 року включно у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично отриманих останнім сум;

- додаткової пенсії за шкоду, завдану здоровю, згідно ст.ст. 50, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, за період з 23.03.2009 року по 30.04.2009 року включно у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих останнім сум;

- підвищення до пенсії згідно ч. 4 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року, за період з 23.03.2009 року по 30.04.2009 року включно у розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням фактично отриманих останнім сум.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови згідно ст. 160 КАС України складено 28 квітня 2009 року.

Постанову надруковано в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті суддею Сенчишиним Ф.М.

Суддя Торезького міського суду Ф.М. Сенчишин