Постанова № 52198941, 06.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 жовтня 2015 року № 826/5854/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції України до державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про зобов'язання виконати вимогу, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Державна фінансова інспекція України з позовом до державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», в якому просить зобов'язати ДТГО «ПЗЗ» та його відокремлені підрозділи виконати вимогу від 22.08.2014 № 05-14/1187 в певній частині, а саме:

1) в частині пункту 2 такої Вимоги:

- здійснити коригування в бухгалтерському обліку фінансового результату згідно з вимогами П(С)БО 6 на суму 855,3 тис. грн.;

- здійснити донарахування і перерахування частини: чистого прибутку до державного бюджету України на суму 255,9 тис. грн.;

2) в частині пункту 3 такої Вимоги:

- відобразити в обліку відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Козятин» заборгованість за ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», що виникла внаслідок понесення додаткових витрат на заміну несправних гарантійних вузлів та агрегатів по 3-х електровозах після їх модернізації і капітального ремонту на суму 394 485,18 грн.;

- стягнути з ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» 394 485,18 грн., шляхом проведення претензійно-позовної роботи;

3) в частині пункту 4 такої Вимоги:

- відобразити в обліку відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Козятин» дебіторську заборгованість за ПрАТ «Львівський локомотивноремонтний завод» на суму 266 715,79 грн.;

- стягнути з ПрАТ «Львівський локомотивноремонтний завод» зайво перераховані кошти на суму 266 715,79 грн., шляхом проведення претензійно-позовної роботи;

4) в частині пункту 6 такої Вимоги:

- здійснити коригування на суму завищеної вартості виконаних робіт з відображенням в обліку відокремленого підрозділу «Жмеринська дистанція колії» та відокремленого підрозділу «Козятинська дистанція колії» дебіторської заборгованості за відокремленим підрозділом «Старокостантинівська колійно-машинна станція № 276» по розрахунках з відокремленим підрозділом «Жмеринська дистанція колії» на суму 2 530 179 грн. та з відокремленим підрозділом «Козятинська дистанція колії» 2 660 919,28 грн.;

- стягнути з відокремленого підрозділу «Старокостантинівська колійно-машинна станція № 276» зайво перераховані кошти відокремленого підрозділу «Жмеринська дистанція колії» на суму 2 530 179 грн. та відокремленого підрозділу «Козятинська дистанція колії» на суму 2 660 919,28 грн.;

5) в частині пункту 9 такої Вимоги:

- привести чисельність працівників по відокремленому підрозділу «Локомотивне депо Жмеринка» у відповідність до штатних розписів;

- стягнути 6 329,13 грн. з начальника відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Жмеринка» ОСОБА_1, яким унаслідок утримання понад штатної одиниці заподіяно шкоду підприємству на вказану суму;

- провести коригування щодо зменшення суми нарахованого єдиного, соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в таблицях 1 та 6 Додатку 4 «Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на суму 2 380,39 грн.;

6) в частині пункту 10 такої Вимоги:

- відобразити за даними бухгалтерського обліку відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Козятин» дебіторську заборгованість в сумі 8 497 грн.;

- стягнути з винної особи ОСОБА_1 шкоду, заподіяну відокремленому підрозділу «Локомотивне депо Жмеринка» на суму 25 931,68 грн.;

7) в частині пункту 11 такої Вимоги:

- відобразити за даними бухгалтерського обліку відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Козятин» дебіторську заборгованість в сумі 8 497 грн.;

- стягнути з винної особи ОСОБА_2 шкоду, заподіяну відокремленому підрозділу «Локомотивне депо Козятин» в сумі 8 497 грн., у тому числі у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130, 133, 136 Кодексу законів про працю України;

8) в частині пункту 14 такої Вимоги:

- відкоригувати (зменшити) в обліку відокремленого підрозділу «Козятинська дистанція колії» та відокремленого підрозділу «Жмеринська дистанція колії» вартість активів приватизованого житлового фонду на 524 000 грн. та 662 572,98 грн. відповідно по дистанціях колії та витрати, понесені ними в зв'язку з нарахуванням амортизації (зносу) на приватизований житловий фонд на 55 100 грн. та 22 395,96 грн. відповідно по дистанціях колії;

9) в частині пункту 17 такої Вимоги:

- стягнути зайво виплачену працівникам винагороду за підсумком роботи за 2012 рік на суму 8 641,52 грн., з осіб, які її отримали згідно поданими ними заяв;

- провести перерахунок та відповідну звірку щодо сум єдиного соціального внеску та повернути (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) зайво сплачену суму єдиного соціального внеску в сумі 3 250,07 грн.;

- в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвій виплаті коштів, шкоду на суму 11 891,59 грн. у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю;

10) в частині пункту 18 такої Вимоги:

- стягнути зайво виплачену працівникам винагороду за підсумком роботи за 2012 рік на суму 23 095,01 грн., з осіб, які її отримали згідно поданих ними заяв;

- провести перерахунок та відповідну звірку щодо сум єдиного соціального внеску та повернути (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) зайво сплачену суму єдиного соціального внеску в сумі 8 686,03 грн.;

- в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвій виплаті коштів, шкоду в сумі 31 781,04 грн. у порядку та розмірах, визначених ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України;

11) в частині пункту 22 такої Вимоги:

- укласти з КП «Білоцерківхлібопродукт» угоду на відшкодування витрат за обслуговування (експлуатацію) залізничних колій незагального користування. Провести претензійно-позовну роботу щодо повернення коштів за надані послуги на суму 88 620,48 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у не укладенні угоди на відшкодування витрат за обслуговування (експлуатацію) залізничних колій незагального користування, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України;

12) в частині пункту 23 такої Вимоги:

- стягнути з винних осіб суму завданих збитків у розмірі 117 060,41 грн., у тому числі в порядку та розмірі, встановлених ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України;

13) в частині пункту 27 такої Вимоги:

- стягнути з винних осіб суму завданих збитків у розмірі 41 368,29 грн., у тому числі в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України;

14) в частині пункту 29 такої Вимоги:

- стягнути з винних осіб суму завданих збитків у розмірі 143 120,70 грн., у тому числі в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України;

15) в частині пункту 30 такої Вимоги:

- стягнути з винних осіб суму завданих збитків у розмірі 7 040,98 грн., у тому числі в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не забезпечено виконання вимоги Держфінінспекції України від 22.08.2014 № 05-14/1187 в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні, призначеному на 27.08.2015, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позовні вимоги щодо зобов'язання ДТГО «ПЗЗ» виконати п. 2, 3, 4, 6, 9, 10, 11, 14, 17, 18, 22, 23, 27, 29 і 30 письмової Вимоги від 22.08.2014 № 05-14/1187 є нормативно необґрунтованими та/або не підтверджується належними і допустимими доказами (в тому числі у зв'язку з виконанням деяких з таких пунктів Вимоги повністю/частково, зокрема: вжиття заходів щодо стягнення з ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» сум відшкодувань за укладеними договорами), а тому Вимога в зазначених частинах не підлягає виконанню.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.

В період з 16.04.2014 р. по 16.07.2014 р. працівниками Держфініспекції України відповідно до п. 2.24 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфініспекції України на 2-ий квартал 2014 року та на підставі направлення на проведення ревізії від 15.04.2014 р. № 685, проведено ревізію ДТГО «ПЗЗ» за період з 01.10.2012 р. по 31.03.2014 р., за результатами якої був складений акт від 23.07.2014 р. № 05-21/89 (в матеріалах справи наявний витяг із цього акта ревізії).

22.08.2014 р. позивачем на підставі зазначеного акта ревізії від 23.07.2014 прийнято вимогу про усунення порушень за № 05-14/1187, відповідно до якої позивача, зокрема, зобов'язано вчинити певні дії, в тому числі: за пунктом 2 - здійснити коригування в бухгалтерському обліку фінансового результату згідно з вимогами П(С)БО 6 на суму 855,3 тис. грн. та здійснити донарахування і перерахування частини: чистого прибутку до державного бюджету України на суму 255,9 тис. грн.; за пунктом 3 - відобразити в обліку ВП «Локомотивне депо Козятин» заборгованість за ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», що виникла внаслідок понесення додаткових витрат на заміну несправних гарантійних вузлів та агрегатів по 3-х електровозах після їх модернізації і капітального ремонту на суму 394 485,18 грн. та стягнути з ПрАТ «Запорізький електровозо-ремонтний завод» 394 485,18 грн., шляхом проведення претензійно-позовної роботи; за пунктом 4 - відобразити в обліку ВП «Локомотивне депо Козятин» дебіторську заборгованість за ПрАТ «Львівський локомотивноремонтний завод" на суму 266 715,79 грн. та стягнути з ПрАТ «Львівський локомотивноремонтний завод» зайво перераховані кошти на суму 266 715,79 грн., шляхом проведення претензійно-позовної роботи; за пунктом 6 - здійснити коригування на суму завищеної вартості виконаних робіт з відображенням в обліку ВП «Жмеринська дистанція колії» та ВП «Козятинська дистанція колії» дебіторська заборгованість за ВП «Старокостантинівська колійно-машинна станція № 276» по розрахунках з ВП «Жмеринська дистанція колії» на суму 2 530 179 грн. та з ВП «Козятинська дистанція колії» 2 660 919,28 грн., та стягнути з ВП «Старокостантинівська колійно-машинна станція № 276» зайво перераховані кошти ВП «Жмеринська дистанція колії» на суму 2 530 179 грн. та з ВП «Козятинська дистанція колії» на суму 2 660 919,28 грн.; за пунктом 9 - привести чисельність працівників по ВП «Локомотивне депо Жмеринка» у відповідність до штатних розписів, стягнути 6 329,13 грн. з начальника ВП «Локомотивне депо Жмеринка» ОСОБА_1, яким унаслідок утримання понад штатної одиниці заподіяно шкоду підприємству на вказану суму, та провести коригування щодо зменшення суми нарахованого єдиного, соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в таблицях 1 та 6 Додатку 4 «Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на суму 2 380,39 грн.; за пунктом 10 - відобразити за даними бухгалтерського обліку ВП "Локомотивне депо Козятин" дебіторську заборгованість в сумі 8 497 грн. та стягнути з винної особи ОСОБА_1 шкоду, заподіяну ВП «Локомотивне депо Жмеринка» на суму 25 931,68 грн.; за пунктом 11 - відобразити за даними бухгалтерського обліку ВП «Локомотивне депо Козятин» дебіторську заборгованість в сумі 8 497 грн. та стягнути з винної особи ОСОБА_2 шкоду, заподіяну ВП «Локомотивне депо Козятин» у сумі 8 497 грн., у тому числі у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130, 133, 136 Кодексу законів про працю України; за пунктом 14 - відкоригувати (зменшити) в обліку ВП «Козятинська дистанція колії» та ВП «Жмеринська дистанція колії» вартість активів приватизованого житлового фонду на 524 000 грн. та 662 572,98 грн. відповідно по дистанціях колії та витрати, понесені ними в зв'язку з нарахуванням амортизації (зносу) на приватизований житловий фонд на 55 100 грн. та 22 395,96 грн. відповідно по дистанціях колії; за пунктом 17 - стягнути зайво виплачену працівникам винагороду за підсумком роботи за 2012 рік на суму 8 641,52 грн., з осіб, які її отримали згідно поданими ними заяв, та провести перерахунок та відповідну звірку щодо сум єдиного соціального внеску та повернути (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) зайво сплачену суму єдиного соціального внеску в сумі 3 250,07 грн., а в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвій виплаті коштів, шкоду на суму 11 891,59 грн. у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю; за пунктом 18 - стягнути зайво виплачену працівникам винагороду за підсумком роботи за 2012 рік на суму 23 095,01 грн., з осіб, які її отримали згідно поданих ними заяв, та провести перерахунок та відповідну звірку щодо сум єдиного соціального внеску та повернути (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) зайво сплачену суму єдиного соціального внеску в сумі 8 686,03 грн., а в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвій виплаті коштів, шкоду в сумі 31 781,04 грн. у порядку та розмірах, визначених ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України; за пунктом 22 - укласти з КП «Білоцерківхлібопродукт» угоду на відшкодування витрат за обслуговування (експлуатацію) залізничних колій незагального користування. Провести претензійно-позовну роботу щодо повернення коштів за надані послуги на суму 88 620,48 гривень. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у не укладенні угоди на відшкодування витрат за обслуговування (експлуатацію) залізничних колій незагального користування, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України; за пунктом 23 - стягнути з винних осіб суму завданих збитків у розмірі 117 060,41 грн., у тому числі в порядку та розмірі, встановлених ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України; за пунктом 27 - стягнути з винних осіб суму завданих збитків у розмірі 41 368,29 грн., у тому числі в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України; за пунктом 29 - стягнути з винних осіб суму завданих збитків у розмірі 143 120,70 грн., у тому числі в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України; за пунктом 30 - стягнути з винних осіб суму завданих збитків у розмірі 7 040,98 грн., у тому числі в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Також, за результатами проведення ревізії відносно 15 посадових осіб відокремлених структурних підрозділів ДТГО «ПЗЗ» були складені протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 164-2 Кодексу про адміністративні правопорушення України (копії останніх в матеріалах справи відсутні), що не заперечується відповідачем, та разом з листом від 22.08.2014 № 05-17/1188 Держфініспекції України скерувала матеріали ревізії ДТГО «ПЗЗ» до Прокуратури міста Києва для розгляду питання щодо порушення кримінального провадження.

Відповідно до акта взаємозвірки доданого до листа Прокуратури м. Києва від 04.11.2014 р. № 07/1/5-1674, за результатами розгляду зазначених матеріалів ревізії 25.09.2014 р. розпочато кримінальне провадження №542014100000001141 за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України («Зловживання владою або службовим становищем»). Однак жодні копії процесуальних документів про порушення та відомості про подальший стан розслідування матеріалів цього кримінального провадження сторони до суду не подали.

Відповідачем станом на дату подання позовної заяви не виконана вимога в зазначених частинах, що і зумовило звернення позивача з даним позовом.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну фінансову інспекцію України (надалі - Положення), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 310, Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держфінінспекції є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю, а також внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначеній сфері (п. 3 наведеного Положення).

В силу приписів ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XIІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон № 2939-XIІ) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Підпунктом 5 п. 4 Положення визначено, що Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; проводить аналіз стану дотримання фінансової дисципліни та про його результати повідомляє органам виконавчої влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування; готує і подає до відповідних державних органів пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому; здійснює контроль за виконанням вимог і пропозицій, поданих Держфінінспекцією та її територіальними органами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування за результатами державного фінансового контролю, та інформує про це Кабінет Міністрів України і Мінфін; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає стягнення до осіб, винних у порушенні законодавства; передає правоохоронним органам матеріали ревізій, перевірок державних закупівель у разі встановлення порушень законодавства, що передбачають кримінальну відповідальність або містять ознаки корупційних діянь.

Згідно зі п. 7, 10 ст. 10 Закону № 2939-XIІ, з якою кореспондуються положення п. 6 Положення, органу державного фінансового контролю надається право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Також, пп. 21 п. 6 Положення передбачено, що Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право у разі виявлення збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 2939-XIІ законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

З контексту наведених вище норм слідує, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Разом з тим, що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією висловленою Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-63а14), 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14), 20 травня 2014 року (справа № 21-93а14), від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-462а14), від 18 листопада 2014 року (справа № 21-461а14) та від 26 травня 2015 року (справа №21-330а15) в яких зазначено, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем за результатами проведеної ревізії відповідача прийнято вимогу про усунення порушень від 22.08.2014 № 05-14/1187, правомірність і обгрунтованість деяких пунктів якої заперечується відповідачем в межах даної справи.

Зі змісту оспорюваних пунктів вимоги від 22.08.2014 р. вбачається, що Держфінінспекція України просить зобов'язати відповідача як вжити заходи щодо стягнення з фізичних та юридичних осіб коштів (завданих збитків)(а саме: щодо стягнення з ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» коштів в сумі 394 485,18 грн., з ПрАТ «Львівський локомотивноремонтний завод» коштів в сумі 266 715,79 грн., з КП «Білоцерківхлібопродукт» у сумі 88 620,48 грн. - шляхом проведення претензійно-позовної роботи, що до стягнення з ВП «Старокостантинівська колійно-машинна станція № 276» коштів у сумах 2 530 179 грн. і 2 660 919,28 грн., з начальника ВП «Локомотивне депо Жмеринка» ОСОБА_1 коштів у сумах 6 329,13 грн. і 25 931,68 грн., працівника ОСОБА_2 у сумі 8 497 грн., з працівників відокремлених підроздлів ДТГО «ПЗЗ» сум коштів 8 641,52 грн. (зайво виплаченої винагороди), 11 891,59 грн. (матеріальної шкоди), 23 095,01 грн. (зайво виплаченої винагороди) і 31 781,04 грн. (матеріальної шкоди), і з винних осіб (без ідентифікації таких осіб) суми завданих збитків у розмірах 117 060,41 грн., 41 368,29 грн., 143 120,70 грн. і 7 040,98 грн., так й вчинити інші дії спрямовані, на думку Держфініспекції України, на приведення роботи ДТГО «ПЗЗ» у відповідність до вимог чинного законодавства (а саме: зобов'язання здійснити коригування в бухгалтерському обліку шляхом відображення сум дебіторської заборгованості по конкретним контрагентам і зменшення вартості активів приватизованого житлового фонду; приведення чисельності працівників ВП «Локомотивне депо Жмеринка» до штатного розпису; проведення перерахунків та звірок щодо зайво сплачених сум єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та повернення таких сум єдиного соціального внеску шляхом зарахування їх в рахунок майбутніх платежів).

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що збитки мають стягуватися в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, та правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, а не шляхом заявлення позову до підконтрольної установи про виконання вимоги в частині забезпечення відшкодування чи стягнення матеріальної шкоди. Таким чином, позовні вимоги щодо зобов'язання ДТГО «ПЗЗ» виконати пункти 10, 11, 17, 18, 22, 23, 27, 29 і 30 вимоги від 22.08.2014 № 05-14/1187 в частині звернення стягнення на суми коштів окремих юридичних і фізичних осіб в межах цього спору є необґрунтованими та відповідно задоволенню не підлягають.

Що ж до обґрунтованості та правомірності решти частин перелічених вище пунктів вимоги позивача від 22.08.2014 № 05-14/1187, то суд зазначає наступне.

По пункту 3 Вимоги: в ході проведення ревізії перевіряючими встановлено укладення між ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» (Виконавець), Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця, Замовник) і ДТГО «ПЗЗ» (Отримувач) договору на модернізацію рухомого складу від 13.06.2013 № 68/2013-ЦЮ та договору на капітальний ремонт тягового рухомого складу від 13.06.2013 № 69/2013-ЦЮ. За умовами цих договорів Виконавець прийняв на себе зобов'язання щодо: надання послуг з модернізації тягового рухомого складу, переданого отримувачем виконавцю, згідно з «Правилами капітального ремонту КР-1, КР-2 електровозів змінного струму серій ВЛ80 в/і, ВЛ82М» ЦТ-0134, затверджених та введених в дію наказом Укрзалізниці від 16.03.2006 № 253-ЦЗ і ТУ У 35.2-01124483-018-2003 «Електровози серії ВЛ80 з наднормативним терміном служби. Капітальний ремонт для продовження терміну служби (КРП). Технічні умови» та проектами модернізації і в обсягах, передбачених у додатку 1 до Договору № 68/2013-цю; проведення капітального ремонту в обсязі КР-1, КР-2 тягового рухомого складу електровозів ЧС8, ЧС4 та ВЛ80к, переданого отримувачем виконавцю згідно з «Правилами капітальних ремонтів електровозів серій ЧС7, ЧС8» № ЦТ-0120, затверджених та введених в дію наказом Укрзалізниці від 21.11.2005 № 627-ЦЗ, «Правил капітального ремонту електровозів серії ЧС4» № ЦТ-0114, затверджених та введених в дію наказом Укрзалізниці від 27.04.2005 № 143-ЦЗ та «Правил капітального ремонту КР-1, КР-2 електровозів змінного струму серій ВЛ80 в/ф, ВЛ82м» № ЦЗ-0134, затверджених та введених в дію наказом Укрзалізниці від 16.03.2006 № 253-ЦЗ.

При цьому, за умовами п. 8.5 цих Договорів чітко передбачено, що при виході з ладу складових частин, встановлених при модернізації/капітальному ремонті, в гарантійний період виконавець сплачує отримувачу понесені витрати на усунення дефекту та штраф у розмірі 20% вартості від неякісно виконаних модернізації/капітального ремонту (неякісно відремонтованих або нових складових частин, які встановлені виконавцем при модернізації (ремонті). Зокрема, на виявлені отримувачем дефекти модернізації ТРС в гарантійний термін експлуатації мають складатися акти-рекламації по формі згідно з Додатком № 7 до Договорів (п. 8.3 цих Договорів).

Відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи копій актів приймання з капітального ремонту (модернізації) тягового (моторвагонного) рухомого складу, його вузлів та агрегатів, датованих липнем-серпнем і жовтнем 2013 року, актів засідання комісії галузевої служби локомотивного господарства по прийманню з заводського ремонту та рахунків-фактур виконавця судом встановлено, що позивачем було прийнято результати робіт з ремонту (модернізації) електровозів серії ВЛ80т № 1827 (вартість ремонту склала 5 348 485 грн. без ПДВ), серії ВЛ80к № 084 (вартість ремонту склала 5 169 207 грн. без ПДВ), серії ВЛ80к № 101 (вартість ремонту склала 3 533 200 грн. і 169 386 грн. без ПДВ).

Згодом за наслідками виявлення дефектів за результатами проведення ремонтних робіт відокремленим підрозділом ДТГО «ПЗЗ» - Локомотивним депо Козятин були оформлені лише декілька актів-рекламацій від 23.08.2013 № 2 (дефект - руйнування сепаратора підшипника, за затвердженою калькуляцією витрати по заміні розчіплювача мали становити лише 238,60 грн.) та від 18.09.2013 № 2 (дефект - послаблення внутрішнього кільця підшипника кочення, за затвердженою калькуляцією витрати по огляду і встановленню причин несправності тягового двигуна мали становити лише 157,09 грн.).

Водночас ревізією було виявлено, що Локомотивним депо Козятин протягом вересня 2013 - лютого 2014 років проведенні поточні ремонти за циклом ПР-1 зазначених вище електровозів ВЛ-80т № 1827 сек.2, ВЛ-80к № 084 сек.2 та ВЛ-80к № 101, та були виконані роботи не передбачені «Положенням про систему планово-попереджувального ремонту та технічного обслуговування тягового рухомого складу на Південно-Західній залізниці», затвердженого наказом ДТГО «ПЗЗ» від 28.01.2011 № 28- Н (далі Наказ №28-Н) з демонтажу та заміни гарантійних вузлів та агрегатів, а саме:

- по електровозу серії ВЛ-80к № 084 у вересні 2013 року здійснено демонтаж і заміну тягового двигуна НБ-418 зав. № 5133 та встановлено тяговий двигун зав. № 7539;

- по електровозу серії ВЛ-80т №1827 у вересні 2013 року замість несправного гарантійного тягового електродвигуна НБ 418К6 зав. №1163 встановлений новий тяговий електродвигун НБ 418К6 зав. № 4044 та проведено заміну гарантійного якоря №1189 на якір №1074;

- по електровозу серії ВЛ-80к №101 замінено гарантійну колісну пару на іншу капітально відремонтовану колісну пару № 6020.

В даному випадку Локомотивне депо Козятин всупереч положень п. 8.5 розділу 8 «Гарантії та якість капітального ремонту (модернізації) ТРС» договорів від 13.06.2013 № 68/2013-ЦЮ та № 69/2013-ЦЮ не забезпечило оформлення актів-рекламацій як належних документальних доказів підтвердження пошкодження об'єктів ремонту (електровозів), причин виникнення дефектів та необхідності заміни дефектних об'єктів, та здійснило поточні ремонти електровозів за власний рахунок та з використанням власних запчастин. Доказів звернення до ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» за відшкодуванням витрат на усунення дефектів та штрафу у розмірі 20% вартості від неякісно виконаних модернізації/капітального ремонту електровозів позивач до ревізії не пред'явив.

Внаслідок невідшкодування ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» в гарантійний термін витрат на усунення дефектів на загальну суму 394 485,18 грн. Локомотивне депо Козятин, на думку ревізорів, понесло додаткові витрати на заміну несправних гарантійних вузлів та агрегатів по 3-х електровозах після їх модернізації та капітального ремонту на вказану суму, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) та недотримання сторонами вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно положень норм ст. 216 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Частинами 1 і 2 ст. 217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Зокрема, під збитками в ч. 2 ст. 22 ЦК України розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічно в розумінні положень п. 1.3 Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19.10.2006 № 346/1025/685/53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1166/13040, матеріальною шкодою (збитками) визнаються втрата активів чи недотримання належних доходів об'єктом контролю та або державою, що сталися внаслідок порушення законодавства об'єктом контролю шляхом дій або бездіяльності його посадових (службових) осіб.

За змістом ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 222 цього Кодексу).

Водночас нормами Господарського процесуального кодексу України передбачений також судовий порядок вирішення спорів між суб'єктами господарської діяльності, що виникають під час та/або за наслідками виконання договорів.

Як вбачається з документів, наданих сторонами до матеріалів цієї справи, та наданих у судових засіданнях пояснень представників сторін, факти проведення додаткових ремонтів електровозів з використанням запчастин (вузлів, агрегатів) відокремленого підрозділу ДТГО «ПЗЗ» в період дій гарантійного терміну експлуатації таких основних засобів за договорами від 13.06.2013 № 68/2013-ЦЮ і № 69/2013-ЦЮ, та без подальшого отримання відповідних сум відшкодування понесених витрат (вартість замінених запчастин) у зв'язку із поточними ремонтами і штрафів через не оформлення актів-рекламацій позивачем не спростовуються та був підтверджений в судовому порядку під час розгляду господарським судом справ № 908/3702/14 і № 908/3684/14.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень ДТГО «ПЗЗ» наразі вжило заходів щодо стягнення з ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» сум витрат по усуненню недоліків ремонтних робіт за договорами від 13.06.2013, шляхом подання до Господарського суду Запорізької області позовних заяв про стягнення з ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» сум коштів у розмірах 44 689 грн. і 349 796,18 грн.

За наслідками розгляду зазначених позовних заяв ДГТО «ПЗЗ» були винесенні судові рішення про відмови в задоволенні позовів, а саме: рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2014 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 по справі № 908/3702/14, що залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2015; рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2014 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 по справі № 908/3684/14, що залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2015). Підставою для винесення таких судових рішень про відмову в позовах стали факти відсутності актів-рекламацій на відповідні суми витрат, які б підтверджували необхідність встановлення ДТГО «ПЗЗ» з вини ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» нових запчастин.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV «зобов'язання» - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Облік заборгованості та відображення її у фінансовій звітності підприємства, що виникає в результаті здійснення господарських операцій з іншими підприємствами-контрагентами, здійснюється в тому числі відповідно до вимог П(С)БО 10 - Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» від 08.10.1999 № 237, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за N 725/4018.

Пунктом 4 цього П(С)БО 10 визначено, що під «дебіторською заборгованістю» розуміється сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Під дебіторською заборгованістю розуміється фінансовий актив установи, що виникає унаслідок договірних відносин між двома юридичними особами, серед яких одна, що є власником активу, після настання відповідних умов угоди має право на отримання платежів, товарів, робіт та послуг (Інструкція з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затверджена наказом Державного казначейства України від 26.12.2003р. №242, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.01.2004р. за №106/8705).

У свою чергу, «дебітори» - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми коштів, їх еквівалентів або інших активів; «поточна дебіторська заборгованість» - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу; «довгострокова дебіторська заборгованість» - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу; «сумнівний борг» - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Згідно п. 5, 6, 7 і 10 дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.

Окрім цього, облік пред'явлених претензій відповідно до положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 за № 893/4186, підприємства ведуть на рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами» з використанням субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями». Виникнення (нарахування) заборгованості за претензіями відображають за дебетом субрахунку, погашення (списання) - за кредитом.

Одночасно з нарахуванням заборгованості за претензією підприємство визнає дохід, який відображають за кредитом рахунку 71 «Інший операційний дохід» за субрахунком 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки».

При відхиленні претензій судовими органами їх суми відносять на ті рахунки обліку, з яких вони були списані.

Під час розгляду даної справи документальні докази відображення в бухгалтерському обліку суми заборгованості ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» перед ДТГО «ПЗЗ» (нарахування, списання з відповідних рахунків) представники відповідача суду не пред'явили.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного суд погоджується з висновками Держфінспекції України про допущення відповідачем отримання збитку в сумі 394 485,18 грн. за договорами з ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», виникнення суми заборгованості за наслідками звернення до суду та необхідність її відображення в бухгалтерському обліку (нарахування, подальше списання за результатами позовної роботи). Що ж до вимоги Держфініспекції України про стягнення з ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» коштів шляхом проведення претензійно-позовної роботи, то матеріалами справи підтверджується її виконання відповідачем на момент звернення позивача із цим позовом.

По пункту 4 Вимоги: в ході проведення ревізії перевіряючими встановлено укладення між ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» (Виконавець) і ДТГО «ПЗЗ» (Замовник) договору на надання послуг з капітального ремонту вузлів та агрегатів локомотивів від 21.06.2013 № ПЗ/Т-131342/НЮ. За умовами цього Договору виконавець прийняв зобов'язання щодо надання послуг з капітального ремонту вузлів та агрегатів локомотивів, переданих замовником виконавцю, згідно правил ремонту. Обсяги та ціни послуг з капітального ремонту вузлів та агрегатів локомотивів визначені у додатку 1 до Договору та протоколі погодження ціни на надання послуг з ремонту (Додаток 4 до Договору). Сума Договору складає 4 669 355 грн., крім того ПДВ - 933 871 грн. Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити послуги, надані виконавцем, протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання акта приймання наданих послуг в депо та надання рахунків на оплату.

При цьому, у п. 6.3 зазначеного Договору сторонами передбачено, що замовник має право направляти своїх представників для здійснення в процесі надання послуг контролю якості ремонту, повноти надання послуг, відповідності витратам, відображеним в фактичній калькуляції та рахунках, пред'явленим до оплати.

За результатами зустрічної звірки у ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» з питання документального підтвердження виду, обсягу, якості операцій та розрахунків, проведених з ДТГО «ПЗЗ», результати якої оформлені довідкою від 20.06.2014 № 05-21/33, перевіряючими встановлено включення вартості покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів по цінах вищих ніж ціни, що обліковуються за бухгалтерським обліком виробника, при складанні калькуляцій на виконання умов договору від 21.06.2013 № ПЗ/Т-131342/НЮ на капітальний ремонт колісних пар для локомотивів на загальну суму 266 715,79 грн., з урахуванням калькуляційного прибутку (5%) та податку на додану вартість, що призвело до завищення вартості робіт (послуг) - коригування її у бік зменшення відповідно до вимог Наказу 235-Ц та не дотримання сторонами вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України.

В ході аналізу змісту витягу з акта ревізії позивача та довідки зустрічної звірки ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» судом встановлено, що висновки про вартість комплектуючих виробів і напівфабрикатів, придбаних ДТГО «ПЗЗ» у підрядної організації ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» в межах договору з надання послуг з капітального ремонту вузлів та агрегатів локомотивів від 21.06.2013 № ПЗ/Т-131342/НЮ, була визначена лише на підставі даних бухгалтерського обліку останнього.

Так, у відповідності до приписів норм ч. 2 ст. 3, ч. 1 - 3 ст. 8, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

При цьому питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно ч. 1 і 3 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Крім того, в силу норм ч. 1 і 2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до норм п. 1 ст. 42, п. 1 ст. 67 цього Кодексу підприємництвом є на власний ризик господарстька діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою отримання прибутку, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Матеріали зустрічної звірки не містять відомостей про дослідження ревізорами статутних і установчих документів ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» (на предмет встановлення ведення товариством некомерційної господарської діяльності), конкретних первинних документів, наявних у названого підприємства за наслідками господарських операцій з придбання комплектуючих та/або їх виготовлення, - тобто, документів, що у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мали бути безпосередньо підставою для відображення даних в бухгалтерському обліку підприємства, рівня ринкових цін на відповідну продукцію та/або відомостей про наявність контролю держави за рівнем цін на такі товари.

Також, умовами договору від 21.06.2013 № ПЗ/Т-131342/НЮ не визначено обов'язку сторін встановлювати ціни на послуги з капітального ремонту вузлів і агрегатів локомотивів (що за даними Додатку 4 до цього Договору включає вартість запчастин) у межах цін регулюваних на державному рівні.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку про ненадання, позивачем в порушення вимог ч. 2 ст. 69, ч. 1 ст. 70 ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належних документальних доказів про підтвердження факту придбання ДТГО «ПЗЗ» послуг з капітального ремонту у ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» по завищеній ціні.

Крім того, згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ДГТО «ПЗЗ» вжито заходів щодо стягнення з ПрАТ «Львівський локомотиво-ремонтний завод» сум витрат по усуненню недоліків ремонтних робіт за договором від 21.06.2013, шляхом подання до Господарського суду Львівської області позовної заяви про стягнення з ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» суми коштів у розмірі 266 715,79 грн. з підстав наведених у довідці зустрічної звірки від 20.06.2014 № 05-21/33. За наслідками розгляду даної позовної заяви ДТГО «ПЗЗ» були винесенні судові рішення про відмову в задоволенні позову, а саме: рішення Господарського суду Львівської області від 11.11.2014 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 по справі № 914/3685/14, що залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2015.

Даними судовими рішеннями по справі № 914/3685/14 спростовується наявність у ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» заборгованості перед ДТГО «ПЗЗ» по договору від 21.06.2013 № ПЗ/Т-131342/НЮ, а тому як наслідок у ДТГО «ПЗЗ» в даному випадку відсутні підстави щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості на суму 266 715,79 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача виконати приписи п. 4 вимоги від 22.08.2014 р.

По пункту 6 Вимоги: ревізією встановлено, що відокремленими підрозділами «Жмеринська дистанція колії» та «Козятинська дистанція колії» із залученням іншого відокремленого підрозділу Служби колії ДТГО «ПЗЗ» - «Старокостянтинівської колійної машиної станції» при виконанні будівельних робіт на окремих ділянках верхньої будови колії в порушення вимог пунктів 3.2.8.1, 4.2.1 та 4.3 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д. 1.1-1-2000, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 № 174 та пунктів 15, 18 П(С)БО 16 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248, та внаслідок чого було завищено розмір загально виробничих та адміністративних витрат за рахунок визначення недостовірної бази їх розподілу на суму 2 530 179 грн. та 2 660 919,28 грн. відповідно.

Як зазначає позивач у тексті свого позову, при складанні та підписанні працівниками відокремлених підрозділів ДТГО «ПЗЗ» актів приймання виконаних робіт форми № КБ-2в всупереч положень ДБН Д. 1.1-1-2000 розподіл загальновиробничих та адміністративних витрат був проведений з розрахунку на одиницю грошового еквіваленту прямих витрат, а не на одиницю кошторисної трудомісткості прямого виробничого персоналу.

В своїх письмових запереченнях проти позову, поданих до канцелярії суду 08.07.2015 р., відповідач по суті визнає факти неправильного оформлення актів приймання виконаних робіт форми № КБ-2в, та водночас заперечує проти приписів п. 6 Вимоги позивача від 22.08.2014 з тих підстав, що всі підрядні роботи виконувалися внутрішньогосподарським способам відокремленими підрозділами, які створені в межах ДТГО «ПЗЗ» та не являються окремими юридичними особами.

До матеріалів справи відповідачем були надані копії затверджених положень про відокремлені підрозділи ДТГО «ПЗЗ» - Козятинську дистанцію колії, Жмеринську дистанцію колії та Старокостянтинівську колійну машину станцію, де вказано, що зазначені підрозділи є відокремленими підрозділами ДГТО «ПЗЗ» не є юридичними особами, мають окремий баланс, що входить до зведеного балансу галузевої служби колії, рахунки у банках, печатки і штампи. Майно відокремлених підрозділів відноситься до державної власності, є складовою частиною майна ДТГО «ПЗЗ» і закріплюється за такими підрозділами на праві господарського відання.

З даними твердженнями суд погоджується частково у зв'язку з наступним. У ст. 95 ЦК України філія - це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Ще відокремленим підрозділом може бути представництво, але різниця між представництвом і філією у тому, що філія здійснює господарську діяльність, а представництво лише представляє і захищає інтереси юридичної особи. Як філія, так і представництво не є юридичною особою, оскільки вони діють на підставі затвердженого головним підприємством положення та наділяються майном останнього. Саме у положенні про філію (відокремлений підрозділ), яке затверджується протоколом (наказом) по головному підприємству, має бути уточнено правовий статус філії, мета та предмет її діяльності, взаємовідносини між юридичною особою та філією, порядок роботи філії тощо. Також філія (відокремлений підрозділ) повинна мати призначеного керівника, який діятиме на підставі виданої юридичною особою довіреності.

Щодо бухгалтерського обліку у відокремлених підрозділах, то відповідно до абз. 6 ч. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» головне підприємство може самостійно виділяти на окремий баланс відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до зведеної фінансової звітності підприємства.

Також, згідно п. 6 і 7 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 № 73, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 за №336/22868, до фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства. У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства. У випадках, передбачених нормативно-правовими актами, складається окремий баланс. Для складання окремого балансу дані первинних документів про господарські операції філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, виділених підприємством на окремий баланс, а також про господарські операції, які відповідно до законодавства підлягають відображенню в окремому балансі, заносяться до окремих (відкритих для цього відокремленого підрозділу або для відображення господарських операцій з певної діяльності підприємства) регістрів бухгалтерського обліку. За даними окремих регістрів бухгалтерського обліку складаються окремий баланс і відповідні форми фінансової звітності щодо зазначених господарських операцій. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності включаються до балансу і відповідних форм фінансової звітності підприємства. Особливості складання окремого балансу спільної діяльності визначаються національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності. При складанні балансу та відповідних форм фінансової звітності підприємств з урахуванням показників окремого балансу та відповідних форм окремої фінансової звітності інформація про внутрішньогосподарські розрахунки (взаємні зобов'язання у рівній сумі) не наводиться.

Таким чином, суми дебіторської заборгованості в межах відокремлених підрозділів підприємства можуть бути відображені на окремих балансах таких підрозділів, водночас здійснення заходів по стягненню головним підприємством (відповідачем) сум коштів з його відокремлених підрозділів не відповідає нормам ст.ст. 96, 606 ЦК України (в силу яких юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. При цьому зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі) та наведеним правилам ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

По пункту 9 Вимоги: за результатами проведення ревізії з питання правильності нарахування та виплати заробітної плати у Локомотивному депо Жмеринка ревізорами встановлений факт утримання на відокремленому підрозділі ДТГО «ПЗЗ» понадштатної одиниці за період з 01.10.2012 по 29.11.2012 (на посаді слюсаря 4-го розряду) на що було зайво використано коштів у сумі 8 709,52 грн. (з них заробітна плата - 6 329,13 грн., єдиний соціальний внесок - 2 380,39 грн.), та, що, на переконання позивача, спричинило збитків відокремленому підрозділу на вказану суму коштів.

Як вбачається з тексту акта ревізії позивача на ВП «Локомотивне депо Жмеринка» у відповідності до Рекомендованих типових штатів структурних підрозділів залізниць, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 16.10.2001р. № 551-Ц, і Рекомендацій щодо нормування праці робітників окремих професій локомотивного господарства, затверджених наказом Укрзалізниці від 05.09.2006 № 591-Ц3, був розроблений штатний розпис. За даним штатним розписом, складеним станом на 01.10.2012 та підписаним і затвердженим від імені начальника відокремленого підрозділу ОСОБА_1, по пункту технічного обслуговування локомотивів 1 групи затверджено кількість 18 штатних одиниць на посаді «слюсар з огляду та ремонту локомотивів на пунктах технічного обслуговування 4 розряду».

Однак, згідно наказів на встановлення посадових окладів, годинних тарифних ставок, табелів обліку використання робочого часу та підрахунку заробітку по пункту технічного обслуговування локомотивів 1 групи фактично за період з 01.10.2012 по 29.11.2012 працювало 19 працівників на посаді «слюсар з огляду та ремонту локомотивів на пунктах технічного обслуговування 4 розряду».

Під час проведення ревізії підтверджуючих документів щодо внесення змін до штатного розпису, які передбачали б заміну посад або введення чи їх виведення надано не було.

На переконання відповідача невідповідність фактичної чисельності працюючих штатним розкладам в межах однієї особи в даному випадку не потягло за собою виникнення збитків відокремленого підрозділу ДТГО «ПЗЗ» Локомотивному депо Жмеринка було не доукомплектовано контингенту 1 штатної одиниці на посаді «слюсар з огляду та ремонту локомотивів на пунктах технічного обслуговування 5 розряду». З метою скорочення видатків на оплату заробітної плати до ВП «Локомотивне депо Жмеринка» було прийнято працівника на посаду «слюсар 4-го розряду» замість посади «слюсар 5-го розряду». В результаті цього економія коштів по оплаті праці склала 1 201,26 грн. На підтвердження зазначеного відповідачем додатково до матеріалів справи була надана довідка про чисельність працівників згідно штатного розпису та табеля обліку використання робочого часу по пункту технічного обслуговування локомотивів 1 групи за період з 01.10.2012 по 29.11.2012. За даними такої довідки вбачаються відхилення протягом жовтня-листопада 2012 року в кількості штатних одиниць одночасно по двох посадах (по посаді «слюсар 5-го розряду» - недобір штатної чисельності на 1 одиницю, а по посаді «слюсар 4-го розряду» - перевищення штатної чисельності на 1 одиницю), що в своїй сукупності не зумовили перевищення загальної чисельності штатних одиниць по відокремленому підрозділу в цілому.

При цьому будь-яких документальних доказів витрачання відповідачем більшої суми коштів (заробітної плати) у зв'язку з прийняттям працівника на посаду «слюсар 4-го розряду», ніж у випадку прийняття на іншу посаду «слюсар 5-го розряду» позивач до суду не пред'явив, а відтак суд вбачає в даному випадку факт допущення посадовими особами Локомотивного депо Жмеринка, відповідальними за приймання працівників на роботу та внесення змін до штатного розкладу, порушень трудової дисципліни, що в кінцевому результаті не призвели до завдання збитків державному підприємству.

Таким чином, вимога Держфініспекції України від 22.08.2014 в частині зобов'язання ДТГО «ПЗЗ» привести чисельність працівників відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Жмеринка» у відповідність до штатних розписів відповідає нормам чинного законодавства, а в частині проведення коригування щодо зменшення суми нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 2 380,39 грн. спростовується матеріалами справи.

По пункту 10 Вимоги: ревізією використання Локомотивним депо Жмеринка протягом жовтня 2012 року по лютий 2014 року транспортних засобів та списання пального встановлено порушення зазначеним відокремленим підрозділом позивача вимог п. 7 Положення про порядок використання службового легкового автотранспорту ДТГО «ПЗЗ», затвердженого наказом ДТГО «ПЗЗ» від 17.01.2005 №17-Н, а саме - в частині 86 випадків використання легкового автотранспорту для виїзду посадових осіб в службові відрядження в пункти, що мають регулярне залізничне сполучення (міста Могилів-Подільський, Конотоп та Київ), та в тому числі у 12 випадках за відсутності відповідних розпорядчих документів - наказів на відрядження, та на які було списано пального в загальній кількості 2 472 л вартістю 25 931,68 грн, що призвело до шкоди (збитків) на вказану суму. В матеріалах справи наявні довідка перевіряючого, завізовані бухгалтером підприємства ОСОБА_3, щодо витрат палива по подорожнім листам по Локомотивному депо Жмеринка та реєстр працівників, які використовували автотранспорт без наказу.

Також в матеріалах справи наявна копія Положення про порядок використання службового легкового автотранспорту Південно-Західної залізниці, затвердженого наказом ДТГО «ПЗЗ» від 17.01.2005 № 17-Н. Зокрема, згідно положень п. 1, 2, 4, 7 і 10 цього Положення (з урахуванням внесених змін згідно Наказу ДТГО «ПЗЗ» від 09.08.2005 № 302-Н) право використовувати легкові автомобілі для службових поїздок надається керівництву залізниці, посадовим особам Управління залізниці, що за колом своїх функціональних обов'язків мають здійснювати оперативний контроль за роботою залізничних підрозділів, та керівникам лінійних структурних підрозділів. Коло посадових осіб структурного підрозділу, які мають право користуватися легковим автотранспортом для службових поїздок визначає керівник цього підрозділу у відповідності до табеля належності. При цьому забороняється виїзд легкових автомобілів в службові відрядження: в пункти, що мають регулярне залізничне сполучення в тому числі місто Київ, до Управління залізниці; при погіршенні погодних умов та стану автомобільних шляхів, крім надзвичайних випадків). Також виїзд службового автотранспорту за межі залізниці забороняється (крім заступників начальника залізниці), При необхідності, виїзду службового автомобіля, необхідно отримати дозвіл: керівникам і спеціалістам апарата управління залізниці, керівникам служб та самостійних структурних підрозділів - начальника залізниці, або першого заступника начальника залізниці, головного інженера залізниці, заступника начальника залізниці згідно підпорядкованості (при цьому питання щодо форми такого дозволу: усного чи письмового, - Положенням не врегулювано).

По закінченню службової поїздки посадові особи, що використовували автомобіль, зобов'язані при використанні автомобіля для власних потреб структурного підрозділу - затвердити підписом в подорожньому листі кількість відпрацьованого часу і в розділі «Примітки» вказати відстань поїздки та маршрут руху в місті і за межами міста, кількість відпрацьованого часу.

Посадові особи, що мають право використовувати службовий автотранспорт, зобов'язані безумовно виконувати порядок встановлений даним Положенням. При виявлені фактів позаслужбового використання автотранспорту відшкодування проводиться за рахунок власних коштів посадових осіб (п. 14 цього Положення).

Заперечуючи проти цього пункту Вимоги відповідач посилався на наступне: за результатами розгляду пояснень начальника Локомотивного депо Жмеринка ОСОБА_1 ДТГО «ПЗЗ» не виявлено його вини у недотримані наказу від 17.01.2005 № 17-Н та не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності останнього, оскільки необхідність у відрядженнях мала ситуативний, та іноді терміновий характер, в той час як графік залізничного сполучення є встановленим та незмінним, то з метою забезпечення працівникам відокремленого підрозділу належних умов праці було дозволено використання автотранспорту.

Проте всупереч вимог ст.ст. 69 - 70, ч. 1 ст. 71 КАС України відповідачем не було надано до суду табелів належності, документів на підтвердження виникнення обставин терміновості та нагальності використання працівниками Локомотивного депо Жмеринка автотранспорту всупереч п. 7 Положення про порядок використання службового легкового автотранспорту Південно-Західної залізниці.

Водночас суд вважає цілком логічним зауваження відповідача стосовно того, що сума понесених відокремленим підрозділом збитків внаслідок використання автотранспорту мала розраховуватися позивачем як різниця між вартістю фактичного використаного пального та вартістю залізничних квитків за відповідні періоди та за відповідними напрямками, з урахуванням того, що характер використання такого автотранспорту як для службової діяльності, а не для особистих потреб конкретних фізичних осіб, Держфініснпецією України не заперечується.

Таким чином, на думку суду, вимога позивача про зобов'язання відобразити в бухгалтерському обліку Локомотивного депо Жмеринка дебіторську заборгованість саме в сумі 25 931,68 грн. є безпідставною.

По пункту 11 Вимоги: під час ревізії Локомотивне депо Козятин з питання використання транспортних засобів та списання пального у вихідні дні, проведеною за період з 01.11.2012 по 01.03.2014, шляхом порівняння подорожніх листів з табелем обліку робочого часу встановлено, що в порушення п. 3 Положення про порядок використання службового легкового автотранспорту Південно-Західної залізниці, затвердженого наказом ДТГО «ПЗЗ» від 17.01.2005 №17-Н водієм ОСОБА_4 було здійснено виїзди на транспортному засобі МТЗ-82 (державний номер 03463 BE) в період відпустки відповідно до наказу №821 від 08.04.2013 р. «Про надання відпустки» з 22.05.2013 р. по 27.06.2013 р., підтвердженням чого є подорожні листи №309375 від 04.06.2013 р., №309383 від 05.06.2013 р., №309401 від 10.06.2013, №309406 від 11.06.2013, №309414 від 12.06.2013, №309431 від 17.06.2013, №309438 від 18.06.2013, №309444 від 20.06.2013, №309455 від 21.06.2013, №309466 від 25.06.2013, №309471 від 26.06.2013, копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, накази про відкликання з відпустки водія транспортного засобу МТЗ-82 (державний номер 03463 BE) ОСОБА_4 по відокремленому підрозділу ДТГО «ПЗЗ» не видавалися.

Зазначене, на переконання позивача, призвело до безпідставного списання протягом червня 2013 року дизельного пального в кількості 586 л, та як наслідок нанесення Локомотивному депо Козятин збитків на загальну суму 8 497 грн. (при цьому, враховуючи відсутність на момент зняття залишків пального на транспортних засобах лишків та недостач, розмір збитків, завданих ДТГО «ПЗЗ» від безпідставного списання пально-мастильних матеріалів (дизельного пального) за час відпусток водія, був розрахований відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116 та п. 110 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891.

В своїх запереченнях проти позову відповідач зазначає про хибність висновків Держфінспекції України про незаконність операцій по списанню пального, використаного ОСОБА_4 на момент перебування у відпустці, оскільки по факту працівника в усному порядку (без оформлення розпорядчого документа) було відкликано з відпустки для здійснення трудових обов'язків (водія), свідченням чого є оформлені належним чином подорожні листи. За неналежне виконання своїх трудових обов'язків (а саме в частині не оформлення наказу на відкликання ОСОБА_4 з відпустки) винна посадова особа залізниці (бригадир автотракторної дільниці ОСОБА_2.) була притягнута до дисциплінарної відповідальності за наказом від 17.03.2014 № 15, на підтвердження чого відповідачем до матеріалів справи були надані витяг з журналу передрейсових медоглядів водіїв Локомотивного депо Козятин за певні дати (без титульної та останніх сторінок) та копії подорожніх листів, оформлених за наслідками автомобільних перевезень здійснених ОСОБА_4

Разом з тим відповідачем на спростування висновків акта ревізії не надано документів, що підтверджують виникнення обставин, які зумовили здійснення автомобільних перевезень та відповідно понесення додаткових витрат на дизельне пальне (наприклад, зміни в організації руху поїздів на певних ділянках, тощо), табелі робочого часу, наказ про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за факт неналежного ведення табелю обліку робочого часу, посадової інструкції та пояснень з питання допущеного порушення ОСОБА_5, пояснень ОСОБА_4

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про правомірність п. 11 вимоги в частині зобов'язання відобразити в бухгалтерському обліку Локомотивного депо Козятин дебіторську заборгованість в сумі 8 497 грн.

По пункту 14 Вимоги: під час ревізії перевіряючими було проведено дослідження цільового використання будівель та споруд відокремленими підрозділами позивача - Козятинською дистанцією колії та Жмеринською дистанцією колії, за результатами якого встановлено наявність на балансі зазначених відокремлених підрозділів (а саме на рахунку бухгалтерського обліку 10320 «Будинки та споруди та передавальні пристрої невиробничої сфери») несписаних основних засобів, а саме:

- на балансі Жмеринської дистанції колії 6-ть об'єктів житлового фонду (первісною вартістю 1 312 577,36 грн. та залишковою - 662 572,98 грн.),

- на балансі Козятинської дистанції колії 7-м об'єктів житлового фонду (первісною вартістю 1 576,9 тис. грн. та залишковою - 524 тис. грн.), що перебувають у приватній власності громадян України внаслідок приватизації житлового фонду (згідно свідоцтв про право власності).

На вказані основні засоби (житлові будинки, в тому числі квартирні) підприємством щомісячно здійснюється нарахування амортизаційних відрахувань, з відображенням їх як суми зносу за кредитом субрахунку 131 «Знос необоротних активів» та відноситься за дебетом субрахунку 9490 «Витрати житлового господарства». Всього за період з 01.10.2012 по 31.03.2014 суми нарахованої амортизації на такі основні засоби передані у приватну власність у Жмеринській дистанції колії становить 22 395,96 грн. та у Козятинській дистанції колії - 55 100 грн. При цьому в тексті акта ревізії позивача відсутній, а позивачем в суді не було пред'явлено розрахунок сум залишкової вартості та нарахованих за перевіряємий період амортизаційних відрахувань в розрізі по кожному об'єкту житлового фонду (тобто, окремо по квартирам і житловим будинкам)

На думку Держфінінспекції України зазначені основні засоби не відповідають критеріям активів, а тому ДТГО «ПЗЗ» всупереч вимог пунктів 4, 6, 33 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2000 № 92 (далі - П(С)БО 7 «Основні засоби») обліковує на балансі такі основні засоби залишковою вартістю відповідно 524 000 грн та 662 572,98 грн відповідно по зазначених відокремлених підрозділах, унаслідок чого завищено вартість активів на вказані суми та витрат на суми нарахованих амортизаційних відрахувань.

Оцінивши обґрунтованість доводів сторін, з'ясувавши обставини спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.138 п.14.1.138 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

При цьому, нормами ПК України всі основні засоби поділяються на виробничі (що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності) та невиробничі. Термін «невиробничі основні засоби» означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку. Відповідно до приписів п. 144.1 ст. 144 ПКУ, амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності платника податків.

Пунктом 144.3 ст. 144 ПК України визначено, що не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

У відповідності до положень п. 6 і 33 П(С)БО 7 «Основні засоби» об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена. Об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

Одночасно в п. 30 П(С)БО 7 «Основні засоби» передбачено , що суму нарахованої амортизації всі підприємства/установи відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.

Згідно письмових заперечень позивача метою утримання ДГТО «ПЗЗ» як підприємством державного сектору економіки об'єктів житлового фонду на балансі не є отримання економічних вигод у майбутньому, а має виключно соціальний ефект. Вартість приватизованих квартир у багатоквартирних будинках, що наразі не були передані на баланс іншої юридичної особи (експлуатуючих організацій, органу місцевого самоврядування, товариства або об'єднання індивідуальних власників квартир), відображаються на субрахунку 1031 «Приватизований житловий фонд» рахунку 10 «Основні засоби». Амортизація такого приватизованого житлового фонду балансоутримувачем (позивачем) як підприємством, діяльність якого не спрямована на відновлення такого фонду, відображається в порядку передбаченому п. 30 П(С)БО 7 «Основні засоби».

Також суд зважає на те, що відповідно до приписів ст. 5 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 N 273/96-ВР майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю. Приватизація цілісних майнових комплексів, підприємств і структурних підрозділів, не пов'язаних з діяльністю залізниць, окремих інвентарних об'єктів та об'єктів незавершеного будівництва, що належать залізницям та підприємствам залізничного транспорту загального користування, здійснюється за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту та Укрзалізницею відповідно до чинного законодавства України з питань приватизації.

Абзацом 1 ч. 4 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 № 2482-XII, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

У свою чергу абз. 4 ч. 9 ст. 8 цього ж Закону передбачено, що порядок передачі житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні підприємств, установ чи організацій, у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 № 891, з наступними змінами та доповненнями, не передбачено порядку передачі квартири як окремого нерухомого майна, а відтак, у позивачем правомірно обліковувались як основні засоби на рахунку 10 приватизовані квартири у відомчих будівлях.

Крім того, правильність дій відповідача підтверджується листом компетентного органу у сфері фінансової політики держави - Міністерства фінансів України від 29.07.2009 року за № 31-34000-10-16/20641 з питань відображення в бухгалтерському обліку операцій з передачі приватизованих квартир.

Відтак, судом вбачається, що вимоги Держфінінспекції України в частині, що стосуються обліку на балансі підприємства приватизованих квартир і будинків та їх амортизації є протиправними та такими, що документально не підтверджені.

По пунктам 17 і 18 Вимоги (в частині проведення перерахунку та відповідно звірки щодо сум єдиного внеску та повернення (зарахування в рахунок майбутніх платежів) зайво сплачених сум єдиного соціального внеску у розмірах 3 250,07 грн. і 8 686,03 грн.): ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам винагороди за підсумком роботи за 2012 рік встановлено наступне:

- ВП «Локомотивне депо Конотоп» на підставі наказу від 15.03.2013 № 339 зайво нараховано та виплачено винагороди за підсумком роботи за 2012 рік 6-м працівникам Локомотивного депо Конотоп на загальну суму 8 641,52 грн., до яких були застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді доган та на момент проведення нарахування та виплати винагороди за підсумками роботи за 2012 рік не були зняті.

- ВП «Конотопська дистанція колії» зайво нараховано та виплачено винагороди за підсумком роботи за 2012 рік 20-м працівникам ВП «Конотопська дистанція колії» на загальну суму 23 095,01 грн, до яких були застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді доган, які на момент проведення виплати винагороди за підсумками роботи за рік не були зняті

На думку перевіряючих, внаслідок допущення зазначених порушень ч. 3 ст. 151 Кодексу законів про працю України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, п. 8 Положення про виплату винагороди за підсумком роботи за рік, зайво нараховано та перераховано єдиного соціального внеску у березні 2013 року на загальну суми 3 250,07 грн. і 8 686,03 грн.

Заперечуючи проти правомірності цих пунктів Вимоги від 22.08.2014 відповідач посилався на те, що при виплаті сум винагород працівникам відокремлені підрозділи керувалися положеннями п. 16 розд. 15 «Заохочення за успіхи» Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників управління ДТГО «ПЗЗ», затверджених зборами трудового колективу працівників управління ДТГО «ПЗЗ» від 01.10.2009 № 45, п. 3.5 колективного договору ДТГО «ПЗЗ» на 2001 - 2005 роки (дію якого продовжено на 2006 - 2015 роки), Положенням про виплату винагороди за підсумками роботи за рік, затверджене наказом Міністра транспорту - генеральним директором Державної адміністрації залізничного транспорту ОСОБА_6 від 23.12.2003 № 327-Ц.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (зі змінами та доповненнями) визначено структуру заробітної плати, відповідно до якої заробітна плата складається з основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5 (зареєстровано в Мін'юсті України 27.01.2004 р. за № 114/8713), визначено виплати, які відносяться до основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та до інших заохочувальних виплат. Відповідно до цієї Інструкції до заохочувальних і компенсаційних виплат включаються винагороди та премії, що мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Зокрема, види премій, що відносяться до заохочувальних виплат, перераховані в пп. 2.3.2 вищезазначеної Інструкції.

Види заохочень встановлюються в колективному договорі, іншому локальному нормативному акті.

В свою чергу, відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464) «єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загально-обов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці, зокрема: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначено Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 за № 1622/24154 та діяв до 29.05.2015, тобто на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція).

Відповідно до розділу III Інструкції базою для нарахування єдиного внеску є суми: нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці»;

Відповідно до ст. 143 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) до працівників можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку. Заохочення оголошуються наказом (розпорядженням) в урочистій обстановці й заносяться до трудових книжок працівників у відповідності з правилами їх ведення.

Водночас згідно зі ст. 147 цього Кодексу за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано лише один із заходів стягнення - догана або звільнення. Законодавством, статутами та положеннями про дисципліну для окремих категорій працівників можуть бути передбачені й інші дисциплінарні стягнення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Частиною 3 ст. 151 КЗпП України заборонено протягом строку дії дисциплінарного стягнення застосовувати до працівника будь-яке заохочення. Тобто начальник відповідного управління, перед тим як застосувати заохочення, спочатку повинен, за наявності певних підстав, зняти з працівника накладене на нього дисциплінарне стягнення.

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення (ч. 1 ст. 151 КЗпП України).

Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року (ч. 2 ст. 151 КЗпП України).

З огляду на вищевикладене суд погоджується з висновками акта ревізії про відсутність у відповідача правових підстав для виплати винагород своїм працівникам до моменту зняття дисциплінарних стягнень, та як наслідок про зайво здійсненні нарахування (перерахування) сум єдиного внеску у розмірах 3 250,07 грн. і 8 686,03 грн.

По пункту 22 Вимоги: ревізією ВП «Фастівська дистанція колії» встановлено, що внаслідок не укладання дистанцією договору з КП «Білоцерківхлібопродукт» на відшкодування витрат за обслуговування (експлуатацію) залізничних колій незагального користування за період з 01.01.2012 по 31.03.2014 ДТГО «ПЗЗ» недоотримало доходів на загальну суму 88 620,48 грн. (розрахунок недоотриманих доходів міститься в матеріалах справи), чим порушено вимоги абз. 4, 5 ст.7 Закону України «Про залізничний транспорт», п. 71 ст. 4, ст. 9 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, п. 1.8 «Правил експлуатації залізничних під'їзних колій», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 л. 20, п. 21 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, п. 3.3 Положення про Фастівську дистанцію колії, та як наслідок - завдано збитків на суму 88 620,48 грн.

Як зазначає позивач, Фастівською дистанцією колії протягом періоду з 01.10.2012 по 31.03.2014 укладалися договори на відшкодування витрат за обслуговування (експлуатацію) залізничних колій незагального користування з суб'єктами господарювання - користувачами, за умовами яких таким суб'єктам господарювання надається право на користування малодіяльними під'їздними коліями та стрілочними переводами незагального користування та визначено, що за експлуатацію та утримання в належному стані під'їздних колій та стрілочних переводів щомісячно сплачує «Залізниці» кошти, як вартість утримування під'їздних колій та стрілочних переводів, що визначається калькуляцією витрат. Всього за період з 01.10.2012 по 31.03.2014 відповідно до укладених договорів за обслуговування залізничних колій незагального користування відокремленим підрозділом ДТГО «ПЗЗ» було отримано доходів в загальній сумі 790 980,75 грн. (в т.ч. ПДВ).

Однак аналогічний договір на відшкодування витрат за обслуговування (експлуатацію) залізничних колій незагального користування з КП «Білоцерківхлібопродукт» не укладався. Також під час ревізії посадові особи Фастівської дистанції колії пояснили причини не укладення такого договору - відмову керівництва КП «Білоцерківхлібопродукт» від укладення договору з поточного утримання (експлуатації) залізничної колії. При цьому підтверджувальні документи щодо зверення ВП «Фастівська дистанція колії» до КП «Білоцерківхлібопродукт» для укладання договору на відшкодування витрат за обслуговування (експлуатацію) залізничних колій незагального користування та щодо відмови КП «Білоцерківхлібопродукт» в укладенні зазначеного договору надані не були.

Заперечуючи проти цього пункту Вимоги відповідач в своїх письмових запереченнях посилався на факт укладення між ДТГО «ПЗЗ» і КП «Білоцерківхлібопродукт» угоди щодо надання послуг подачі та прибирання вагонів. Заборгованість за даним договором на момент проведення ревізії була відсутня. При цьому, згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317 у вартість збору на подачу й прибирання вагонів вже включено витрати на поточне обслуговування залізничних колій. У зв'язку з цим, на думку відповідача, висновки про нанесення ДТГО «ПЗЗ» збитків безпідставні.

Відповідно до приписів ст.ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, умови договору визначаються на розсуд сторін і погоджуються ними.

Статтею 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно положень п. 1.1, 1.7 - 1.8, 2.1 розд. 12 «Правила обслуговування залізничних під'їзних колій» до Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 за № 861/5082, до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать підприємствам, підприємцям, організаціям, установам, незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності (далі - підприємство).

Залізничні під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Під'їзні колії з усіма спорудами і пристроями, локомотиви і вагони повинні утримуватися в повній справності згідно з чинними Правилами технічної експлуатації (ПТЕ) залізниць України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16.01.95 № 27, і ПТЕ підприємств.

Залізниці за погодженням з Укрзалізницею можуть на прохання підприємств передавати їм у оренду залізничні колії, що перебувають на балансі залізниць, які після передачі за умовами обслуговування і використання прирівнюються до під'їзних колій, що належать підприємствам.

Передача таких колій у орендне користування здійснюється згідно з Законом України "Про оренду державного та комунального майна" і оформляється договором між залізницею і орендарем. У договорі встановлюються розміри орендної плати, умови і строки її внесення та інші умови відповідно до чинного законодавства. На підставі цього договору і на термін його дії укладається договір про подачу та забирання вагонів.

Поточне утримання цієї колії здійснюється згідно з договором за рахунок орендаря. Сума витрат на поточне утримання колії визначається залізницею за калькуляцією витрат.

Відповідно до статті 9 Статуту залізниць України для виконання вантажних операцій залізниця може надавати за договором підприємствам у тимчасове користування підвищені колії, склади, майданчики, розташовані біля станційних та інших, що перебувають на балансі залізниці, колій (місця незагального користування).

У цьому разі укладається договір про подачу та забирання вагонів за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Виконання вантажних операцій на таких підвищених коліях, складах, майданчиках (місцях незагального користування) може здійснюватися також на письмове прохання вантажовласника з дозволу начальника станції. Збір за подачу й забирання вагонів, до/з цих місць нараховується за таблицею 2 Тарифного керівництва N 1, затвердженого наказом Мінтрансу України від 15.11.99 N 551 та зареєстрованого в Мін'юсті України 01.12.99 за N 828/4121.

Взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під'їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під'їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів (додатки 1 та 2).

Договори про експлуатацію під'їзних колій укладаються між залізницею і власниками під'їзних колій у разі обслуговування під'їзної колії власним або орендованим локомотивом.

Договори про подачу та забирання вагонів укладаються між залізницею і підприємствами, у разі обслуговування локомотивом залізниці під'їзних колій або окремих вантажних фронтів.

Договори розробляються з урахуванням технології роботи під'їзної колії і технології роботи станції примикання, а у відповідних випадках - з урахуванням єдиних технологічних процесів.

Порядок укладання договорів про експлуатацію під'їзних колій і договорів про подачу та забирання вагонів визначений у п. 3 цього розд. 12 Правил перевезення вантажів.

Також п. 4.5 розд. 12 Правил перевезення вантажів визначено, що за подачу вагонів локомотивом залізниці до пунктів навантаження та вивантаження на під'їзній колії або на передавальну колію, якщо вона знаходиться на території підприємства, і забирання вагонів з цих колій стягується плата за ставками, встановленими тарифом.

З контексту наведених вище положень норм права не вбачається обов'язковості укладення залізницею договорів на відшкодування витрат за обслуговування (експлуатацію) залізничних колій незагального користування при наданні в користування третім особам на під'їзних колій для здійснення вантажних робіт в разі укладення, наприклад, договорів про подачу та забирання вагонів.

В тексті акта ревізії відсутні відомості про дослідження змісту договорів, укладених між відповідачем і КП «Білоцерківхлібопродукт», а також додатків, доповнень і первинних документів до них (в тому числі тарифів, визначених сторонами за надання послуг з використанням під'їзних колій), та копії зазначених договорів позивачем суду пред'явлені не були та пояснень щодо причин відсутності таких не надано. У зв'язку з цим у суду відсутня можливість з'ясувати питання щодо отримання відокремленим підрозділом сум компенсацій за утримання (експлуатацію) КП залізничних колій незагального користування в межа укладених договорів.

Таким чином, суд доходить висновку, що в ході розгляду справи суб'єкт владних повноважень за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не довів правомірності та обґрунтованості мотивів, покладених в основу спірного рішення за даними епізодами, зміст складеного акту ревізії не містить належних та достатніх фактичних даних, які б достеменно засвідчували факт наявності події протиправного діяння, вчиненого суб'єктом господарювання, у зв'язку з чим його вимога в цій частині суд вважає неправомірною.

Стосовно порушення, викладеного у пункті 2 Вимоги, з приводу здійснення коригування в бухгалтерському обліку фінансового результату згідно з вимогами П(С)БО 6 на суму 855,3 тис. грн. та здійснення донарахування і перерахування частини чистого прибутку до державного бюджету України на суму 255,9 тис. грн., то суд зазначає наступне.

З тексту позовної заяви та акта ревізії позивача вбачається, що факти заниження ДТГО «ПЗЗ» фінансового результату на суму 855,3 тис. Держфінінспекція України пов'язує із встановленими в ході проведеної ревізії порушеннями норм законодавства, що були описані вище (невиконані пункти 2, 3, 4, 6, 9, 10, 11, 14, 17, 18, 22, 23, 27, 29 і 30 Вимоги від 22.08.2014).

Згідно з положеннями Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.

Частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства. Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Тобто, контроль за відрахуванням до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями покладено на Державну податкову службу згідно із Порядком № 138.

Документальних доказів проведення податковими органами перевірок з питання правильності нарахування та перерахування до бюджету частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 та 1-2-ий квартали 2015 року та встановлення порушень у вигляді недоплат чистого прибутку позивачем до суду надано не було. Більш того в тексті акта ревізії зафіксовано відсутність порушень щодо правильності здійснення ДТГО «ПЗЗ» відрахувань частини чистого прибутку, що підлягає перерахуванню до державного бюджету, протягом періоду ревізій.

Таким чином, з огляду на вищенаведена та з урахуванням попередньо сформованих судом по даній справі висновків щодо правомірності окремих пунктів Вимоги від 22.08.2014, законність пункту 2 цієї Вимоги спротовується.

Додатково, що стосується вимог відповідача щодо стягнення з винних осіб сум завданих збитків у порядку та в розмірах, визначених ст.ст. 130 - 136 КЗпП України, то суд звертає увагу на те, що ними не визначено коло осіб, які повинні нести матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків, не встановлено межі відповідальності цих осіб та не зазначено спосіб, у який вказану вимогу може бути виконано. З урахуванням того, що ст.ст. 130-136 КЗпП України передбачають не тільки різні межі матеріальної відповідальності, а й різні способи визначення розміру такої шкоди та різні порядки її покриття, позивач повинен був сформулювати свою вимогу у спосіб, який не допускає її неоднозначне тлумачення, чітко і вичерпно визначити, які саме дії повинен здійснити позивач для відновлення порушених інтересів держави.

Статтею 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державної фінансової інспекції України задовольнити частково.

Зобов'язати державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» виконати вимогу Державної фінансової інспекції України від 22.08.2014 № 05-14/1187 в частині п. 3, 9, 11, 17 і 18 в частинах, а саме: відобразити в обліку відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Козятин» заборгованість за приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод», що виникла внаслідок понесення додаткових витрат на заміну несправних гарантійних вузлів та агрегатів по 3-х електровозах після їх модернізації і капітального ремонту на суму 394 485,18 грн. (п. 3 Вимоги); привести чисельність працівників по відокремленому підрозділу «Локомотивне депо Жмеринка» у відповідність до штатних розписів (п. 9 Вимоги); відобразити за даними бухгалтерського обліку відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Козятин» дебіторську заборгованість в сумі 8 497 грн. (п. 11 Вимоги); провести перерахунок та відповідну звірку щодо сум єдиного соціального внеску та повернути (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) зайво сплачену суму єдиного соціального внеску в сумі 3 250,07 грн. (п. 17 Вимоги); провести перерахунок та відповідну звірку щодо сум єдиного соціального внеску та повернути (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) зайво сплачену суму єдиного соціального внеску в сумі 8 686,03 грн. (п. 18 Вимоги).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов