Постанова № 52198835, 14.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 вересня 2015 року 14 год. 01 хв. № 826/3224/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Савченко А.А., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Опіка-Капітал" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 14 вересня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) від 28 квітня 2014 року відмовлено повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Опіка-Капітал" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 29 жовтня 2012 року №00011272205 та №00011282205 (далі - оскаржувані рішення).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2014 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, постанову суду першої інстанції від 28 квітня 2014 року скасовано в частині відмови у визнанні протиправним та скасування оскаржуваного рішення №00011272205. Позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано оскаржуване рішення №00011272205. В іншій частині постанову суду першої інстанції від 28 квітня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2014 року та постанову суду апеляційної інстанції від 07 липня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для нового розгляду та вирішення справи визначено суддю Данилишина В.М.

Відповідною ухвалою суду справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні, а також, згідно зі ст. 55 КАС України, судом допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач).

Ухвалою суду від 07 вересня 2015 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судової експертизи у справі.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю, а представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом віз доказами на їх обґрунтування.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2015 року вбачається, що суд касаційної інстанції у своєму рішенні зобов'язав суд дослідити правовий механізм регулювання спірних правовідносин з відповідним розмежуванням висновків щодо передумов та наслідків юридичних фактів у межах спірних правовідносин. Зокрема, слід встановити, які операції та з якими активами у їх логічній послідовності та взаємозв'язку породжували податкові зобов'язання та зумовлювали формування валових витрат. При цьому, Вищий адміністративний суд України наголосив на необхідності дослідити джерела надходжень грошових коштів на рахунки позивача, а також правовий статус та походження активів, що залучені позивачем до здійснення спірних господарських операцій.

Врахувавши позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 12 травня 2015 року, у ході нового розгляду справи судом, у тому числі додатково, з'ясовано наступне.

Так, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 січня 2010 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт від 12 жовтня 2012 року №833/22-05/33804530 (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем порушено пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон), п.п. 138.2, 1348.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме занижено податок на прибуток у загальному розмірі 93835181,00 грн., у тому числі за 1, 4 квартали 2010 року, 1, 3, 4 квартали 2011 року та 1 квартал 2012 року.

На підставі акту перевірки, 29 жовтня 2012 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: №00011272205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 93835181,00 грн. за основним платежем та у розмірі 23418614,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №00011282205, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на 1676,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, оскаржувані рішення залишені без змін.

Стосовно заниження позивачем валового доходу у загальному розмірі 374363 600,00 грн. суд зазначає наступне.

В основу оскаржуваного рішення №00011272205 в частині заниження позивачем валового доходу відповідач поклав висновки акту перевірки стосовно того, що позивачем не включено до складу інших доходів грошові кошти, отримані від ПЗНВІФ "Кепітал Девелопмент Фонд" за придбані облігації, які куплені не за кошти інституту спільного інвестування та не є його активами, оскільки за договорами з купівлі-продажу облігацій не проведено грошових розрахунків, а здійснено припинення зобов'язань сторін зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період позивачем задекларовано скоригований дохід у розмірі 878858,00 грн. Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу відповідачем встановлено його заниження у загальному розмірі 374363600,00 грн.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 22 березня 2010 року №Б-23-1/10, позивач, що діє в інтересах ПЗНВІФ "Кепітал Девелопмент Фонд", через свого повіреного - ТОВ "Холдинг Груп", продав ТОВ "Баски плюс-2004" цінні папери - облігації іменні прості бездокументарні, емітент - ТОВ "Баски плюс-2004", кількістю 37436 штук, загальною номінальною вартістю 374363600,00 грн.

Згідно акту виконання зобов'язань від 14 квітня 2010 року, позивач передав, а ТОВ "Баски плюс-2004" прийняло обумовлені договором цінні папери.

Відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 22 березня 2010 року №Б-24-1/10, позивач, що діє в інтересах ПЗНВІФ "Кепітал Девелопмент Фонд", через свого повіреного - ТОВ "Холдинг Груп", придбав у ТОВ "Баски плюс-2004" цінні папери - прості векселі, емітент - ТОВ "Укрбудгрупп", кількістю 9 штук, загальною вартістю 374363600,00 грн.

Згідно з актом приймання-передачі цінних паперів від 24 березня 2010 року, ТОВ "Баски плюс-2004" передало, а позивач прийняв обумовлені договором цінні папери.

14 березня 2010 року між ТОВ "Баски плюс-2004" та позивачем, який діє в інтересах ПЗНВІФ "Кепітал Девелопмент Фонд", укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Як з'ясовано судом, за даним договором сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з наступних договорів:

- договір купівлі-продажу цінних паперів від 22 березня 2010 року №Б-23-1/10, за умовами якого ТОВ "Баски плюс-2004" є боржником, а позивач - кредитором при виконанні грошового зобов'язання у розмірі 374363600,00 грн.;

- договір купівлі-продажу цінних паперів від 22 березня 2010 року №Б-24-1/10, за умовами якого позивач є боржником, а ТОВ "Баски плюс-2004" - кредитором при виконанні грошового зобов'язання у розмірі 374363600,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені зобов'язання за договорами припинилися у повному обсязі, оскільки зустрічні вимоги є рівними.

Як з'ясовано судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, на рахунок позивача від ПЗНВІФ "Кепітал Девелопмент Фонд" надійшли грошові кошти як оплата за облігації у розмірі 374363616,01 грн.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону, валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п. 7.11 ст. 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у ч. 4 ст. 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п. 7.2 ст. 7 або ст. 10 цього Закону; сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому п. 12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пп. 12.3 та 12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду; сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну); сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Відповідно до пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону, не включаються до складу валового доходу кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (далі - ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про інститути спільного інвестування", активи інституту спільного інвестування - сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування; інститут спільного інвестування; кошти спільного інвестування - кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду та залучені від інвесторів ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ (проценти за позиками, орендні (лізингові) платежі тощо). Кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Єдиного державного реєстру ІСІ (далі - реєстр ІСІ). Ведення реєстру ІСІ здійснюється Комісією.

Тобто, інститут припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог не передбачає використання коштів ІСІ, тому у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог придбані прості векселі загальною вартістю 374363600,00 грн. є такими, що не оплачувалися за рахунок коштів ІСІ при їх придбанні, а дохід за продані облігації у розмірі 374363600,00 грн. не є доходом від операцій з активами ІСІ.

З урахуванням вище викладеного суд прийшов до висновку, що продані облігації придбані не за активи ІСІ, а шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а отже, не є активами ПЗНВІФ "Кепітал Девелопмент Фонд", у зв'язку з чим і операції з такими цінними паперами не є операціями з активами ПЗНВІФ "Кепітал Девелопмент Фонд", а є операціями з цінними паперами безпосередньо позивача.

Отже, позивач занизив свій фінансовий результат від операцій з облігаціями, що призвело до заниження валового доходу у розмірі 374363600,00 грн., а також до заниження податку на прибуток у розмірі 93590900,00 грн.

Стосовно завищення позивачем витрат у загальному розмірі 1051969,00 грн. суд зазначає наступне.

В основу податкового повідомлення-рішення №00011272205 в частині завищення витрат позивачем відповідач поклав висновки акту перевірки стосовно того, що позивачем неправомірно включено вартість юридичних послуг, послуг з розробки фірмового стилю та вартість страхових платежів, які не пов'язані з господарською діяльністю.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем задекларовано скориговані валові витрати у розмірі 84832,00 грн.

Як зазначив відповідач та не спростував позивач, за період із 01 січня 2010 року по 31 березня 2012 рік позивачем завищено валові витрати у загальному розмірі 1051969,00 грн.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що 29 грудня 2009 року між позивачем (замовник) та СПД-ФО ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір №29/12/09-01 про надання послуг у сфері права, за умовами якого виконавець зобов'язується надавати юридичні послуги, зокрема, перевіряти відповідність вимогам законодавства внутрішні документи замовника, брати участь у підготовці та укладенні різного роду договорів між замовником та іншими особами, надавати консультації з правових питань, інформувати замовника про зміни у законодавстві, організовувати та вести позовну роботу, виконувати інші доручення юридичного профілю.

Відповідно до п. 2.3 договору №29/12/09-01, послуги надаються шляхом усних (у тому числі телефонних) консультацій та складання документів в електронному вигляді та подальшому надсиланню їх електронною поштою замовнику.

Згідно з актом виконаних робіт від 30 червня 2010 року, виконавець надав обумовлені договором юридичні послуги на загальну суму 180000,00 грн.

10 січня 2011 року між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір №1001-1/11 про надання послуг з розробки фірмового стилю, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику наступні послуги: створення логотипу замовника, розробка ділової документації замовника (фірмових бланків, візиток, конвертів, папок тощо), розробка дизайну іміджевої та сувенірної продукції (дизайну брелка, значка, банера, шоколадних цукерок, щоденників тощо), розробка брендбука.

Згідно з п. 2.3 договору №1001-1/11, послуги надаються шляхом складання документів в електронному вигляді та подальшому надсиланню їх електронною поштою замовнику; складання документів на папері та подальшому надсиланню їх поштою замовнику; складання документів в електронному вигляді та подальшому надсиланню на матеріальних носіях замовнику.

Відповідно до акту здачі-прийомки робіт від 31 березня 2011 року, виконавець надав обумовлені договором послуги на суму 120000,00 грн.

Відповідно до договору від 01 липня 2011 року про надання інформаційно-консультаційних послуг, укладеного між позивачем (замовник) та ТОВ "Інвестенергія Плюс" (виконавець), останній зобов'язується надати замовнику послуги інформаційно-правового характеру з питань управління господарської (комерційної) діяльності в усній, письмовій чи електронних формах, зокрема: консультування щодо інститутів спільного інвестування, надання консультацій щодо взаємовідносин із суб'єктами депозитарної системи, здійснення всіх необхідних дій щодо реєстрації цінних паперів, власником яких є замовник, здійснення будь-яких дій, необхідних для виконання вищезазначених послуг.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт від 30 вересня 2011 року, виконавцем надано інформаційно-консультаційні послуги за липень-жовтень 2011 року на загальну суму 216000,00 грн.

Між позивачем (страхувальник) та ТОВ "Страхова компанія "Прогрес" (страховик) укладено договір добровільного страхування ризиків від 03 жовтня 2011 року №ФР0903-10, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з матеріальними збитками страхувальника внаслідок непередбаченого невиконання (неналежного виконання) одним або декількома учасниками угоди, обумовлених угодою зобов'язань.

Страховим випадком є факт отримання збитків внаслідок невиконання зобов'язань, що обумовлені в угоді та договорі страхування, а саме договорі №8Б/7 купівлі-продажу цінних паперів від 24 лютого 2010 року, укладеному із ПрАТ "СК "Саламандра Україна". Страховим ризиком за договором є ризик непередбачуваних збитків внаслідок невиконання ПрАТ "СК "Саламандра Україна" зобов'язань за угодою.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, п.п. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п. 138.2, 138.11 цієї статті, п. 140.2 - 140.5 ст. 140, ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.5, п. 138.6 ст. 138 ПК України, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з п. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК України, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати подвійного призначення, зокрема : будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору.

Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що платник податків зобов'язаний обґрунтувати економічну доцільність своїх витрат, документально їх підтвердити і довести їх зв'язок з діяльністю, спрямованою на отримання доходу. Разом з тим, позивач у ході судового розгляду справи не довів, що здійсненні ним витрати на юридичні послуги у конкретній ситуації необхідні з економічних, юридичних, екологічних, соціальних або інших підстав, пов'язаних з отриманням доходу або обумовлено особливостями його діяльності.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір на надання послуг у сфері права, договір на надання інформаційно-консультаційних послуг, акти виконаних робіт, акти здачі-прийняття робіт, платіжні доручення.

Однак, як з'ясовано судом, на підставі перелічених документів неможливо встановити які конкретно види послуг фактично надані, тобто, понесені витрати на оплату консультаційних послуг документально не підтверджені. У наданих позивачем документах містяться посилання на перелік послуг без посилання на документи, що доводять фактичне їх виконання.

Позивач не обґрунтував необхідність здійснення витрат, не довів наявності зв'язку між наданими йому юридичними та консультаційними послугами зі своєю виробничою діяльністю, не надав документи, які підтверджують використання отриманих послуг і позитивний ефект, отриманий від їх використання у своїй господарській діяльності.

У матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження виконання ФОП ОСОБА_3 умов укладеного із позивачем договору. Позивачем не надано жодних пояснень та доказів з приводу використання у господарській діяльності та втілення у життя розробленої ділової документації та дизайну сувенірної продукції. Надані позивачем графічні матеріали (зображення жолудя, фотознімок екрану ноутбука, зображення брелка, зображення дерева із жолудями, зображення графіків) не дають можливості встановити зв'язок із господарською діяльністю позивача та ідентифікувати участь виконавця у їх створенні, оскільки в акті здачі-приймання виконаних робіт від 31 березня 2011 року не вказано об'єкту та характеру послуг з розробки фірмового стилю.

Позивачем у ході судового розгляду справи також не доведено необхідності укладання договорів страхування ризиків та існування ризиків отримання матеріальних збитків щодо відносин із ТДВ "СК "Прогрес".

Отже, висновок контролюючого органу про неправомірне віднесення позивачем до складу витрат вартості наданих юридичних, консультаційних послуг, послуг з розробки фірмового стилю, а також послуг з добровільного страхування фінансових ризиків є правильним і обґрунтованим.

Підсумовуючи усе вище викладене, суд вважає правомірним прийняття відповідачем оскаржуваних рішень та, як наслідок, відсутність підстав для їх скасування.

До того ж, як пояснив у судових засіданнях представник позивача, розмір завищення від'ємного значення, визначений оскаржуваним рішенням №00011282205, позивачем сплачено, що підтверджується платіжним дорученням від 28 липня 2014 року №89.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Опіка-Капітал" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Опіка-Капітал".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 21 вересня 2015 року