Постанова № 52197303, 16.03.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2010 р. м. Чернівці Справа №2а-512/10/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ватаманюка Р.В.;

секретаря судового засідання Закієвої А.В.;

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 11.12.2009 року);

представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 18.11.2009 року №39355/10-012);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом міського комунального підприємства "Аптека № 10" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду 21.12.2009 року адміністративному позові позивач просить суд визнати недійсним та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30 листопада 2009 року №0087290234.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що перевірку проведено з порушенням вимог Законів «Про державну податкову службу в Україні», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Постанови Кабінету Міністрів України № 502 від 21 травня 2009 року «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду і контролю у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року». Крім того відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня оформлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності крім випадків, передбачених законом. Також допущені порушення підпункту 3.2 пункту 3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253 зареєстрованого в Мін'юсті України 06.07.2001 р. за № 567/5758, відповідно до якого форма рішення про застосування фінансових санкцій передбачає заповнення графи «на підставі акта перевірки»(посилання на акт перевірки, його номер, дату складання). Проте, в спірному рішенні від 30.11.2009 р. №087290234 відповідач посилання на невідомий акт перевірки №3873/24/12/23/22843383 від 23.11.2009р. (а.с. 3-8).

Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом 12.01.2010 року подав суду заперечення виходячи з наступного.

Перевірка проведена у відповідності із планом-графіком перевірок суб'єктів господарської діяльності відділом контролю за розрахунковими операціями на листопад 2009 року з питання дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій та здійснена у відповідності до Законів України №509-Х11 від 4 грудня 1990 року «Про державну податкову службу в Україні», №265/95-ВР від 6 липня 1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №98/96-ВР від 23 березня 1996 року, «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами», Указу Президента України віл 12 червня 1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»(а.с. 26-28).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача позов не визнав посилаючись на обставини викладені в запереченні.

Допитана в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що як директора підприємства позивача добровільно допустила посадових осіб відповідача до перевірки і була присутня під час проведення перевірки, підтвердила свої пояснення та не заперечила обставини, які викладені відповідачем як порушення.

Судом дослідженні докази надані сторонами.

Дослідивши письмові докази надані позивачем та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини.

Державною податковою інспекцією у м. Чернівці 23 листопада 2009 року було проведено перевірку аптечного пункту за адресою вул. Головна, 100, м. Чернівці, що належить міському комунальному підприємству «Аптека № 10»та складено акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Як порушення згідно вказаного акту відповідачем визначене наступне.

Незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями , виданими з початку робочого дня в умі 7 грн. Незабезпечено щоденний друк на РРО фіскальних звітних операцій (всього 16 випадків); не забезпечено зберігання в книзі обліку розрахункових операцій фіскального звітного чеку (1 випадок).

Вказані порушення як визначені як порушення п. 9, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(а.с. 10-11).

При опитуванні відповідальної особи позивача встановлено, що вказані факти дійсно мали місце через її неуважність та поспіх (а.с. 32)

За результатами розгляду Акту перевірки відповідачем 30 листопада 2009 року було прийнято рішення про застосування штрафних фінансових) санкцій № НОМЕР_1 на суму 5 815,00 (п'ять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. В т.ч.: 35 грн. (7х5) - відповідно до ст. 22 вказаного Закону - у пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг) на які виявлена невідповідність; 5780 грн. (16+1)х340 - відповідно до ч. 4. ст. 17 вказаного Закону двадцять неоподатковуваних мінімумів громадян у разі невиконання щоденного друку фіскального чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій. (а.с. 12).

Представник позивача не заперечив факти викладені в акті як порушення. Однак вважає, що сама перевірка проведена з порушеннями, а також застосовані фінансові (штрафні) санкції в порушення вимог Закону.

До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення Закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено);добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 15 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (зі змінами та доповненнями), (далі Закон № 265/95), контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно законодавством України.

Відповідно до статті 15 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (зі змінами та доповненнями), (далі Закон № 265/95), контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно законодавством України.

У відповідності до ч.4 ст.16 Закону України №265/95, ДПА України був прийнятий наказ №355 від 27.05.2008р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків».

Згідно статті 16 Закону контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Позапланова перевірка, що проводиться уповноваженими контролюючими органами стосовно осіб, визначених у частині другій статті 16 Закону, може здійснюватися виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Статтею 11-1 Закону України від 04.12.90 № 509 «Про державну податкову службу в Україні»(далі - Закон № 509) передбачені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, стаття 11-1 Закону № 509 хоча і містить частину 7 (позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів. визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду), однак не визначає підстави і порядок проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що застосовують реєстратори розрахункових операцій.

Статтею 11-2 Закону № 509 «Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок»врегульовано порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових перевірок. Зокрема нормою даного Закону визначено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення.

Підстави та порядок проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, що використовують реєстратори розрахункових операцій, визначаються Законом № 265/95 та п. 3.1. п.3.2 додатку №1 до наказу ДПА України від 27.05.2008 року № 355 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків»та проводяться за окремими щомісячними планами органів державної податкової служби.

Підставою для проведення перевірки МКП «Аптека №10»с направлення №001085 під 20.11.2009 року та план-графік перевірок на листопад 2009року. Посилання позивача на статтю 11-1 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»є безпідставним та обов'язок контролюючого органу направлення платню податків письмового повідомлення не пізніше ніж за десять днів до дня проведення перевірки із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Даний тип перевірок не передбачає направлення платнику податків такого повідомлення, а порядок і підстави їх проведення зазначені вище.

Виходячи з пояснень сторін, досліджених доказів, встановлених на підставі них фактів, відповідних правовідносин та системного аналізу норм права, що регламентують спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо проведення перевірки позивача є правомірними і відповідають вимогам ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, та тютюнових виробів», тобто вчиненні у спосіб та в межах компетенції передбаченої законом.

Посилання позивача на те, що відповідачем не направлено письмове попередження про направлення на проведення відповідної перевірки, судом до уваги не взяти, як таке що не базується на вимогах закону. Оскільки жодним нормативним актом не передбачено такий обовязок відповідача. А таке твердження суперечить меті проведення даної категорії перевірок.

При цьому суд також звертає увагу, що позивач добровільно допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки, тим самим погодившись із її правомірністю, а також визнав обставини які викладені в актів перевірки як порушення, не погоджуючись тільки із застосуванням положень закону щодо правомірності застосування штрафних фінансових санкцій.

Перевіряючи правомірність прийнятого рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення юрм регулювання обігу готівки та застосування РРО є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 ГК України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 ГК України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня оформлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності крім випадків, передбачених законом.

Тому застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування РРО після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним крім визначення як порушення та застосування фінансових санкцій за незабезпечення щоденного друкування на реєстраторів розрахункових операцій фіскальних звітних чеків 17.07.2009 року (підпункт 2.2.14 Акту перевірки). (а.с. 11)

Крім того суд вважає безпідставним твердження позивача про те, що фіскальний звітний чек (Z-звіт) № 1401 від 02.10.2009р., є в наявності в книзі обліку розрахункових операцій № 2412007190-р/5, оскільки зазначений доказ так і не був представлений в судовому засіданні, а представник позивача пояснив, що він відсутній.

Безпідставним є також твердження позивача, щодо порушення підпункту 3.2 пункту 3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253 зареєстрованого в Мін'юсті України 06.07.2001 р. за № 567/5758.

Згідно розділу 7 «Рекомендації щодо оформлення акта перевірки»Методичних рекомендацій, датою реєстрації акта перевірки в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання є дата його реєстрації (не пізніше наступного робочої о дня після його складання) у журналі реєстрації матеріалів перевірки підрозділу контролю за розрахунковими операціями органу ДПС, посадові особи якого здійснювали перевірку такого суб'єкта. Акт перевірки аптечного пункту МКП «Аптека №102 від 23.11.2009 року зареєстрований в ДПІ у м. Чернівці 24.11.2009 року за № 3873/24/12/23/22843383. При цьому реєструється акт перевірки, а не його копія. Всі вищезазначені вимоги були дотримані при прийнятті рішення про застосування штрафний (фінансових) санкцій та направленні його платнику податків.

Таким чином виходячи з встановлених обставин, системного аналізу норм Законів що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що обставини на які посилається позивач доведені частково і позов підлягає задоволенню частково.

А саме підлягають замовленню вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача про застосування фінансових (штрафних санкцій) за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування РРО після закінчення одного року з дня його вчинення, як такі що не відповідають вимогам ст. 19 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

В іншій частині спірне податкове-повідомлення рішення є законним та підлягає залишенню в силі. Оскільки відповідачем правомірно визначено як порушення п. 9, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». А саме: незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня в сумі 7 грн.; незабезпечення щоденного друк на РРО фіскальних звітних операцій (1 випадок ); не забезпечено зберігання в книзі обліку розрахункових операцій фіскального звітного чеку (1 випадок). Тому в цій частині у відповідності до закону прийняте рішення про застосування штрафних фінансових) санкцій № НОМЕР_1 на суму 715 грн. В т.ч.: 35 грн. (7х5) - відповідно до ст. 22 вказаного Закону - у пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг) на які виявлена невідповідність; 680 грн. - (1+1)х340 - відповідно до ч. 4. ст. 17 вказаного Закону двадцять неоподатковуваних мінімумів громадян у разі невиконання щоденного друку фіскального чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати судовий збір в сумі 3.40 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2009 року №0087290234 в частині, крім визначення як порушення та застосування фінансових санкцій за незабезпечення щоденного друкування на реєстраторів розрахункових операцій фіскальних звітних чеків 17.07.2009 року та незбереження в книзі обліку розрахункових операцій №2412007190-р/5 фіскального звітного чеку (Z-звіт) №1401 від 2.10.2009 року. В іншій частині в задоволенні адміністративного позову відмовити.

3.Стягнути з Державного бюджету на користь міського комунального підприємства "Аптека № 10" судові витрати у розмірі 3.40 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено в повному обсязі 22.03.2010 року.

Суддя Р.В. Ватаманюк