Постанова № 52196712, 22.09.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/506/15-а

22 вересня 2015 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Подлісній І.М. , судді Ходачкевич Н.І. , судді Шульгача М. П.

при секретарі судового засідання Дармограй Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агенства земельних ресурсів України, третьої особи Головного управління держземагенства у Тернопільській області про поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного агентства земельних ресурсів України, третьої особи Головного управління держземагенства у Тернопільській області про поновлення на роботі та виплату середньої зарплати за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що заяви на звільнення не писав, наміру звільнятись не мав, під час звільнення перебував на лікарняному, а відтак його звільнення є незаконним та таким, що порушує його права та охоронювальні законом інтереси.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, поновити його на посаді начальника Головного управління держземагенства у Тернопільській області з 11 лютого 2015 року, стягнути з Державного агентства земельних ресурсів України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та понесені ним судові витрати.

Представник відповідача Державного агентства земельних ресурсів України в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти їх задоволення заперечив та пояснив, що ОСОБА_1 правомірно звільнили з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП України у відповідності до поданої ним заяви, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Представник третьої особи Головного управління держземагенства у Тернопільській області в судове засідання не з'явився, подав суду письмове клопотання про слухання справи у його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, з'ясувавши усі обставини та перевіривши їх доказами, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступних підстав.

ОСОБА_1 відповідно до наказуДержавного агентства земельних ресурсів України №323-кт/а від 17 липня 2014 р. призначений на посаду начальника Головного управління держземагенства у Тернопільській області.

Відповідно до наказу Головного управління держземагенства у Тернопільській області №160-к від 17.07.2014 р. оголошено наказ Державного агентства земельних ресурсів України №323-кт/а від 17 липня 2014 р..

Як вбачається із наказу Державного агентства земельних ресурсів України №83-кт/а від 11 лютого 2015 р. ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.

12.02.2015 р. Головним управлінням держземагенства у Тернопільській області прийнято наказ № 22-к, яким оголошено наказ Державного агентства земельних ресурсів України №83-кт/а від 12 лютого 2015 р..

Вказані накази про звільнення були надіслані позивачу 12.02.2015 р. рекомендованим листом та з ними особисто 19.02.2015 р. під розписку ознайомився ОСОБА_1.

Судом встановлено, що в період з 27 січня 2015 р. по 14 лютого 2015 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Тернопільській міській комунальній лікарні швидкої допомоги, про що позивачем надано копію листа непрацездатності.

Зі змісту наказу Державного агентства земельних ресурсів України №83-кт/а від 11 лютого 2015 р. вбачається, що ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Стаття 36 Кодексу законів про працю України закріплює підстави, за яких може бути припинений трудовий договір з працівником. Однією з підстав, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України, є угода сторін.

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 роз'яснено, що в разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або вповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 КзпП України (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або вповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди. З огляду на це, працівник не може бути звільнений за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін, якщо одна зі сторін не дає згоди на припинення трудового договору за цим пунктом або не було досягнуто домовленості про дату звільнення. У цьому випадку трудовий договір може бути розірваний з ініціативи працівника або власника чи вповноваженого ним органу з інших підстав, передбачених КЗпП України, та з додержанням відповідно до встановлених для таких підстав звільнення вимог закону.

Слід мати на увазі, що пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України можуть бути в письмовій або в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі.

Таким чином, для звільнення за угодою сторін характерні такі риси:

відсутність взаємних претензій сторін;

необовязковість дотримання сторонами письмової форми волевиявлення про звільнення, тобто недотримання письмової форми не тягне за собою недійсності заяви;

відсутність зобовязання сторін виконувати будь-які процесуальні дії одна відносно іншої (попередження; зобовязання щодо працевлаштування та погодження звільнення з відповідним органом тощо);

відсутність зобовязання роботодавця виплачувати вихідну допомогу, а працівника повернути отримані грошові суми у звязку, наприклад, з переїздом в іншу місцевість.

Як встановлено в судовому засіданні 11.02.2015 р. на адресу відповідача Державного агенства земельних ресурсів України надійшла заява від імені позивача ОСОБА_1 в якій він просив звільнити його з посади за угодою сторін.

Зі змісту заяви вбачається, що вона не містить ні назви посади з якої ОСОБА_1 просить його звільнити, ні дати звільнення.

Представник відповідача в суді пояснив, що вказану заяву доставлено до Державного агенства земельних ресурсів України нарочно 11 лютого 2015 р..

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 11 лютого 2015 р. в Державному агенстві земельних ресурсів України не був, заяви на звільнення не писав і не подавав.

Як вбачається із листа ДП "Головний інститут землеустрою" № 01-13/193 від 27.04.2015 р., який здійснює пропускну систему в приміщення Державного агенства земельних ресурсів України, за даними обліку 10.02.2015 р. та 11.02.2015 р. начальник Головного управління держземагенства у Тернопільській області ОСОБА_1 в приміщення ДП "Головний інститут землеустрою", де знаходиться Державне агенство земельних ресурсів України не заходив.

Згідно висновку експертів № 387/388/15-22 Тернопільського відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз від 25.08.2015 р. за результатами проведення судово - почеркознавчої експертизи встановлено, що рукописний текст у заяві на звільнення від імені ОСОБА_1 на ім'я Голови комісії з реорганізації Держземагенства України ОСОБА_2 виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 заяви на звільнення на ім'я Голови комісії з реорганізації Держземагенства України ОСОБА_2 не писав і не подавав, відтак не міг бути звільненим за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Крім того, 11.02.2015 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що перешкоджало його звільненню з роботи.

З огляду на викладене ОСОБА_1 звільнено з роботи без законної підстави, а відтак він повинен бути поновлений на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому суд не приймає до уваги твердження представника відповідача, що висновок експертизи є недостатнім доказом того, що ОСОБА_1 не писав заяви на звільнення, оскільки він науково обґрунтований і зроблений на підставі оцінки документації та фактичних даних.

ОСОБА_1 належить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 лютого 2015 р. по 22 вересня 2015 року, що відповідно становить 7 місяців та 7 робочих днів.

Як вбачається із довідки про доходи ОСОБА_1 його середньоденна заробітна плата складала 246 грн. 93 коп., а середньомісячна 4 197 грн. 84 коп., таким чином середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу позивача відповідно становить 31 113 грн. 39 коп., виходячи з наступного розрахунку:

(7 місяців х 4 197 грн. 84 коп.=29 384,88 грн.) + (7 днів х 246,93 грн.=1 728,51 грн.) всього = 31 113 грн. 39 коп.,.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України слід повернути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 2 304 гривні

керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління держземагенства у Тернопільській області з 11 лютого 2015 року.

Стягнути з Державного агенства земельних ресурсів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 31 113 (тридцять одну тисячу сто тринадцять) грн. 39 коп.

Повернути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 2 304 (дві тисячі триста чотири) гривні

Постанова в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати в сумі 4 197 (чотири тисячі сто дев'яносто сім) грн. 84 коп. підлягає негайному виконанню.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Подлісна І.М.

Судді Шульгач М.П.

ОСОБА_3

копія вірна:

Суддя Подлісна І.М.