Постанова № 52196648, 01.10.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4164/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кулик-Куличок О.Л.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_3, про скасування акту в частині, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

03 вересня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_3, про скасування акту опису й арешту майна №30622651 від 03.04.2012 Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ в частині накладення арешту на нерухоме майно: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання відповідача винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотеки, а саме: квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває в іпотеці ТОВ "Кей Колект" на підставі Іпотечного договору від 01.11.2007.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що протиправними діями відповідача порушено права ТОВ "Кей-Колект" як іпотекодержателя, який має пріоритетне право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими особами, а існуючий арешт майна позбавляє можливості позивача реалізувати своє право.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження. Зазначав, що з метою примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Укрсибббанк" заборгованості за кредитним договором державним виконавцем проведено опис та арешт майна, а саме, квартири АДРЕСА_2, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила, клопотань та заперечень не надала.

За таких обставин суд вважав за можливе провести розгляд справи за даної явки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Банк) та ОСОБА_3 (Позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту від 01 листопада 2007 року №11245301000, відповідно до умов якого АКІБ "УкрСиббанк" зобовязувався надати ОСОБА_3 кредитні кошти (кредит) у розмірі 39600,00 доларів США зі сплатою 12,90% річних та кінцевим строком повернення до 31 жовтня 2037 року /а.с. 11-24/.

У якості забезпечення зобов'язань за вищезазначеним договором між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 укладено Договір іпотеки від 01 листопада 2007 року, згідно із яким ОСОБА_3 передано банку в іпотеку наступне нерухоме майно: двокімнатна квартира, загальною площею 50,5 кв.м., житловою площею 28,5 кв.м., за адресою АДРЕСА_3, ринковою вартістю 217 150 грн /а.с. 25-29/.

12 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" (клієнт) та ТОВ "Кей-Колект" (фактор) укладено договір факторингу № 1, за умовами якого Клієнт зобовязується передати у власність Фактору, а Фактор прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. Обсяг (суму) прав вимоги станом на дату укладення договору визначено у додатку № 1 до договору /а.с. 30 34/. Згідно виписки з додатку № 1 до договору факторингу до ТОВ «Кей-Колект» перейшло право вимоги за кредитним договором від 01 листопада 2007 року №11245301000 /а.с. 35/.

Також 12 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" укладено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4В./а.с. 36-38/.

У відповідності до даного договору до ТОВ "Кей-Колект" перейшли усі права іпотекодержателя за Іпотечним договором від 01 листопада 2007 року. Відомості про ТОВ «Кей-Колект» як іпотекодержателя зареєстровано у Державному реєстрі іпотек 13.04.2012 /а.с. 41/.

27 липня 2015 року ТОВ "Кей-Колект" звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва ОСОБА_5 із заявою про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Інформаційної довідки №41265742 від 27 липня 2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна, встановлено, що на предмет іпотеки за договором іпотеки від 01 листопада 2007 року, а саме: квартиру за адресою АДРЕСА_3, накладено арешт нерухомого майна на підставі акту опису й арешту майна від 03.04.2012 №30622651 /а.с. 40-41/.

Позивач вважає, що акт опису й арешту майна, складений відповідачем, порушує його права у частині переважного права звернення стягнення на заставлене майно - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку правомірності дій та рішень відповідача та обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 цього Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 11 наведеного Закону визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 6 зазначеного вище Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За змістом частини першої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до положень статі 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно положень статті 57 цього ж Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

В силу положень частини 3 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

У свою чергу, відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про виконавче провадження", про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Відповідно до частини восьмої статті 54 зазначеного Закону, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

За приписами статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Стаття 24 Закону України "Про іпотеку" передбачає можливість відступлення прав за іпотечним договором за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Положеннями статті 513 Цивільного кодексу України також визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно із статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя (частина 3 статті 33 Закону).

В силу вимог частини 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Таким чином, за наявності договору іпотеки, укладеного з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, іпотекодержатель, у даному випадку ТОВ "Кей-Колект", має право, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань, звернути стягнення на передане в іпотеку майно.

Судом встановлено, що 03.04.2012 року державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-450, виданого 21.11.2011 Крюківським районним судом про стягнення заборгованості в солідарному порядку з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсиббанк» (ВП № 30622485) складено акт опису й арешту майна, згідно з яким описано і накладено арешт на квартиру № 107, що розташована за адресою Полтавська область, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 34-А /а.с. 80 82/. Арешт нерухомого майна на підставі акту опису й арешту майна від 03.04.2012 зареєстровано 12.04.2012, про що свідчать відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна /зворот а.с. 40/.

Враховуючи те, що позивач згідно із договором про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 набув прав іпотекодержателя відносно предмета іпотеки квартири № 107 за адресою Полтавська область, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 34-А на підставі договору іпотеки від 01 листопада 2007 року, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, то, як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим Законом України "Про іпотеку", володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо вказаного нерухомого майна.

Виходячи з вимог статті 54 Закону України «Про виконавче провадження», позивач має право звернутися до суду про зняття арешту із заставленого майна.

Відповідно до пп. 5.15.2. п. 5.15. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5, у разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби (додаток 40), не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини

Враховуючи вищевикладене, належним способом захисту прав позивача є зняття арешту з нерухомого майна, переданого в іпотеку, а не скасування акту опису й арешту майна.

За таких обставин суд, обираючи належний спосіб захисту прав позивача, вважає за необхідне з метою повного захисту прав позивача згідно із статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та зняти арешт з нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, накладений актом опису й арешту майна Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції від 03.04.2012 у виконавчому провадженні № 30622651 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-450, виданого Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області 21.11.2011.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотеки, а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває в іпотеці ТОВ "Кей Колект", на підставі Іпотечного договору від 01.11.2007, є передчасними та задоволенню не підлягають. Так, положеннями Інструкції про проведення виконавчих дій врегульовано порядок зняття арешту з майна за судовим рішенням шляхом винесення державним виконавцем постанови про зняття арешту не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Підстав вважати, що відповідач буде відмовлятись від таких дій, на момент розгляду справи у суду не немає. При цьому судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання. Виходячи із змісту законодавства, воно не може у майбутньому регулювати суспільні відносини.

Отже, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_3, про скасування акту в частині, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Зняти арешт з нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, накладений актом опису й арешту майна Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції від 03.04.2012 у виконавчому провадженні № 30622651 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-450, виданого Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області 21.11.2011.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (ідентифікаційний код 37825968) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 36 грн. 54 коп. (тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2015 року.

СуддяМ.В. Довгопол