Постанова № 52196543, 29.09.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/3321/15

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Іваненко С.А., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2015 року Лубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - Лубенська ОДПІ, позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, відповідач) про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7363, 44 грн.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлявся завчасно та належним чином; надав суду клопотання у якому просив розглядати справу за відсутності його представника /а.с. 39/.

Відповідач заперечення на позов не надав, в судове засідання не зявився. Ухвали та повістки суду, направленні відповідачу на адресу: АДРЕСА_1, 37500, повернулись до суду з відміткою поштового відділення про невручення листа адресатові через закінчення терміну зберігання /а.с. 33-37/.

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Як визначено абзацом 2 частини третьої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення вважається врученим, у тому числі у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин, та у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою, повідомленою цими особами суду, або за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, чи для фізичних осіб, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, яка зареєстрована у встановленому законом порядку.

Зважаючи, що доставка ухвали та повістки суду на адресу відповідача, підтверджується підписом листоноші та виходячи з викладеного, суд виконав свій обовязок щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Зважаючи на неявку в судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, відповідно до приписів частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Як визначено частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

При цьому, відповідно до положень частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів, а також, беручи до уваги відсутність потреби у допиті свідка чи експерта, суд, в судовому засіданні 29 вересня 2015 року, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було отримано доходи надані АТ "Райффайзен банк Аваль" за 2013 рік у вигляді додаткового блага (анулювання (прощення) заборгованості ознака доходу 126)) в розмірі 7363, 44 грн. Відповідачем декларацію про доходи та майновий стан до органів податкової служби не подано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 09 липня 2014 року № 1670/17-2434115839, в якому зафіксовані порушення підпункту "д" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, в результаті чого було занижено податкові зобов'язання за 2013 рік по податку на доходи фізичних осіб, які підлягають сплаті платником податку самостійно в сумі 5754,75 грн., а також пункту 179.1 статті 179, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України, а саме неподача платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік /а.с. 5-8/.

Висновки акту перевірки стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2014 року № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 7363,44 грн., з них: 5754,75 грн. - за основним платежем та 1608,69 грн. - за штрафними (фінансовими) стягненнями /а.с. 9/.

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу відповідача та отримане останнім 23 липня 2014 року.

Згідно статті 162 ПК України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Порядок подання податкової декларації до контролюючого органу встановлено статтею 49 ПК України.

Так, зокрема, підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним.

Відповідно до статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

В силу вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідачем не надано жодного доказу оскарження (скасування) податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2014 року, а відтак грошові зобов'язання набули статусу узгоджених. Оскільки ці зобов'язання не було сплачено платником у встановлений Законом строк, то вони перетворилися на податковий борг платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що Лубенською ОДПІ сформовано податкову вимогу від 05 вересня 2014 року № 404-25 в сумі 7363,44 грн., яка направлялась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та отримана ним 02 квітня 2015 року, про що свідчить його підпис в повідомленні про вручення поштового відправлення /а.с. 11/.

Сторонами доказів оскарження зазначеної податкової вимоги у встановленому законом порядку не надано.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи наявність у відповідача обов'язку зі сплати податкових зобовязань, а у позивача прав на контроль за сплатою податкових зобов'язань і штрафних (фінансових) санкцій та на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову - про стягнення не сплаченої на дату судового розгляду справи суми боргу в розмірі 7363,44 грн.

Отже, позов належить задовольнити у повному обсязі.

Згідно з частиною четвертою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави заборгованість в сумі 7363 (сім тисяч триста шістдесят три) гривні 44 (сорок чотири) копійки по податку на доходи фізичних осіб на розрахунковий рахунок № 33118341700011, код платежу 11010500, одержувач Лубенське УК/м. Лубни, код одержувача 37710415, банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 05 жовтня 2015 року.

СуддяС.А. Іваненко