Постанова № 52196339, 07.10.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

07.10.2015 р. № 814/2548/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Науменко О.Г. розглянувши адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, вул. Пархоменко, 95, Миколаїв, 54051

доДержавної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Артема, 1-А, Миколаїв, 54052

третя особаМиколаївська міська рада, вул. Адміральська, 20, Миколаїв, 54001 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі відповідач, ДПІ), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 09.06.2015 №406-17 щодо визначення суми податкового зобовязання за платежем: орендна плата з фізичних осіб в розмірі 10702,93 та стягнути на його користь з державного бюджету сплачені ним судові витрати.

Позивач обґрунтовує вимоги тим, що вказане повідомлення-рішення є незаконним, оскільки збільшення розміру орендної плати в односторонньому порядку суперечить суттєвим умовам договору про оренду земельною ділянки, укладеного між ним та Миколаївською міською радою 30 січня 2014 року.

Відповідач надав заперечення проти позову, просить в задоволення позову відмовити, оскільки відповідач діяв відповідно до вимог Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII та чинного Податкового кодексу України (далі також - Кодекс).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступного.

30.01.2014 року ОСОБА_2 та Миколаївська міська рада уклали договір оренди землі №9983, відповідно до якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 12.12.2013 року № 36/41 передає, а громадянин ОСОБА_1 приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Пархоменка, 95.

Відповідно до п. 2.4. Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.08.2013 № 1310 становить 285 640,00 грн.. Договір діє протягом 25 років з дати його укладення (до 30.01.2039) (п. 3.1. Договору).

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 0,1 % (нуль цілих та одна десята) від її нормативної грошової оцінки - розмір річної орендної плати за договором складає 285,64 грн. (п.4.2 Договору).

Пунктом 4.6. Договору встановлено, що умови Договору про розмір орендної плати (0,1%) переглядаються на вимогу однієї із сторін у разі внесення чинним законодавством змін до мінімального або максимального розміру річної орендної плати тощо у вигляді додаткової угоди (договору про зміни), що буде невідємною частиною цього Договору.

ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва 09.06.2015 року винесено податкове повідомлення-рішення №406-17, яким зобовязано ОСОБА_1 сплатити податкове зобовязання у вигляді орендної плати з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 10702,93грн. з врахуванням приписів Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VII, яким з 01.04.2014 року внесені зміни до п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України про те, що мінімальний розмір орендної плати становить 3% нормативної грошової оцінки.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» слідує, що користування землею в Україні є платним.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Кодексу). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 288.5 ст. 288 Кодексу встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2 зазначеного п.288.5 ст.288 Кодексу).

Виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений п.5.2 ст.5 Кодексу, законодавцем було визначено нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі, а саме: до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Кодексу.

Аналогічна правова позиція висловлена в рішеннях Верховного Суду України (Постанова від 02.12.2014р. спр.№21-274а14) та Вищого адміністративного суду України (Постанова від 24.02.2015р. спр.К/800/48561/14).

До того ж, згідно наданих суду документів рішенням Миколаївської міської ради №45/48 від 28.01.2015 року внесено зміни до Рішення № 6/33 від 09.06.2011 року, яким затверджено Порядок визначення розміру орендної плати за землю, та приведено ставки орендної плати у відповідність до вимог Податкового кодексу України.

Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, в правовідносинах, що були предметом судового дослідження, діяв на підставі та в спосіб, що передбачені законами України.

Вищенаведене є підставою для відмови в задоволені позову.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І.В. Желєзний