Постанова № 52196059, 05.10.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 року 11 год. 22 хв. Справа № 813/4483/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Козак О.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок» до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування розпорядження про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Льівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок» до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування розпорядження про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями №330-р від 13.08.2015 року.

Ухвалою суду від 20.08.2015 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 05.10.2015 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства проголошену вступну та резолютивну частини постанови.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено факту порушення Позивачем статті 15.3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині продажу алкогольного напою особі, яка не досягла 18 років, оскільки відсутні належні докази, які б свідчили про факт продажу алкогольних напоїв неповнолітній особі на магазині, де свою господарську діяльність здійснює Позивач.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов заперечила та просила суд відмовити в задоволенні такого.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В період з 04.08.2015 року до 07.08.2015 року представниками Головного управління ДФС у Тернопільскій області ДФС України, було проведено фактичну перевірку діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок», а саме його магазину: Барвінок- 29, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Живова 9б. За результатами перевірки було складено ОСОБА_1 про результати фактичної перевірки, з питань додержання субєктами господарювання вимог встановлених законодавством України, які є обовязковими для виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами від 07.08.2015 року (надалі - ОСОБА_1). Так, у даному ОСОБА_1, представники Відповідача, дійшли до висновку, що Позивачем вчинено порушення вимоги ст.. 15.3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Як встановлено судом підтвердженням вказаного порушення слугують пояснення неповнолітнього ОСОБА_3

З вказаним у ОСОБА_1 порушенням представник Позивача не погодився, про що вказав у зауваженнях до ОСОБА_1. На підставі даних викладених у ОСОБА_1, Відповідачем було прийнято розпорядження №330-р від 13.08.2015 року про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Суд, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, заслухавши пояснення Сторін, оцінивши їх в сукупності і встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

За змістом ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Згідно з ч. 4, 5 вказаної статті, продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

У відповідності до ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» однією з підстав анулювання ліцензії є порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях. Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження.

Відповідно до ст. 16 вказаного Закону ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Із наведених приписів Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» слідує, що визначальним питанням для підтвердження чи спростування порушення, є встановлення факту продажу пива, алкогольних напоїв та тютюнових виробів саме особі, яка не досягла 18 років.

Як випливає із ОСОБА_1, представники Відповідача дійшли висновку про порушення ст. 15-3 Закону України № 481/95-ВР, ґрунтуючись виключно на поясненнях неповнолітнього ОСОБА_3

Суд бере до уваги заперечення Позивача про те, що пояснення неповнолітнього ОСОБА_3 не можна вважати у якості належного та допустимого доказу, оскільки він, будучи неповнолітнім, допитаний за відсутності його законного представника чи педагога. Так, відбирання пояснення від неповнолітнього правопорушника проводиться в присутності його законних представників (батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників), які, відповідно до ст. 270 КУпАП мають право представляти інтереси неповнолітнього, знайомитися з матеріалами справи тощо.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України: «продажем (реалізацією) товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари».

Пунктами 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР) передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно із статтею 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

З огляду на викладене, належним доказом факту продажу товару суб'єктом господарювання, який застосовує у своїй діяльності реєстратор розрахункових операцій, є розрахунковий документ встановленої форми та змісту (касовий чек). Аналогічну правову позицію висловив і Вищий адміністративний суд в ухвалі від 19.06.2012 року, справа № К/9991/30479/12, номер рішення в ЄДРСРУ 24894404.

При цьому судом встановлено, що розрахунковий документ, який би підтверджував факт продажу алкогольних напоїв неповнолітній особі в період проведення перевірки відсутній.

Разом з тим судом взятий до уваги, що якби факт продажу алкогольного напою відбувся, то працівники правоохоронних органів зобовязані були скласти протокол про адміністративне правопорушення на касира за порушення вимог ч. 2 ст. 156 КУпАП, який би мав здійснити продаж алкоголю неповнолітньому, проте жодного протоколу на когось із працівників магазину складено не було.

Жодних інших документів, котрі б підтверджували факт продажу неповнолітньому алкоголю при прийнятті ОСОБА_1 і винесеного на його підставі Розпорядження Відповідачем представлено не було.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм законодавства у сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Відповідно до частини 28 статті 15 Закону № 481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях.

Таким чином ОСОБА_1, складений Відповідачем є необґрунтований та безпідставний, а тому з огляду на те, що Відповідачем не доведено факт порушення Позивачем приписів статті 15-3 Закону № 481/95-ВР щодо продажу алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років, підстав для анулювання ліцензії Позивача на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не вбачається.

Аналізуючи законодавство України та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати оскаржуване Розпорядження правомірним.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь Позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДФС у Тернопільскій області ДФС України від 13.08.2015 №330-р

3.Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок» судовий збір у розмірі 73 гривні 08 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 09 жовтня 2015 року.

Суддя Сакалош В.М.