Постанова № 52196037, 05.10.2015, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 жовтня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/515/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Свергун І.О.,

за участі секретаря Михальченко Д.С.,

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 20.07.2015 № 863-12),

представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 17.03.2015 № 703/7/28-05-10-013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «В1» від 08.06.2015 № НОМЕР_1, форми «В4» від 08.06.2015 № НОМЕР_2,

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі ПАТ «Луганськтепловоз», позивач) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі СДПІ, відповідач), в якому просило визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «В1» від 08.06.2015 № НОМЕР_1, форми «В4» від 08.06.2015 № НОМЕР_2. Позовні вимоги мотивовано наступним.

У період з 05.05.2015 по 13.05.2015 СДПІ на підставі наказу від 21.04.2015 № 34 здійснено позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Луганськтепловоз» з питань достовірності бюджетного відшкодування та нарахування відємного значення ПДВ за липень, серпень 2014 року, за результатами якої складено акт від 20.05.2015 № 10/19-0/305763797 (далі акт перевірки).

Відповідно до висновків акта перевірки ПАТ «Луганськтепловоз» нібито допущено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, що, на думку податкового органу, призвело до завищення розміру відємного значення суми податку на додану вартість за липень 2014 року в розмірі 554173,00 грн.

Позивачем було подано заперечення від 26.05.2015 № 966-167 на акт перевірки. Згідно з відповіддю СДПІ від 03.06.2015 № 1504/10/28-05-19 висновок акта перевірки, яким встановлено завищення податкового кредиту за липень 2014 року на суму ПДВ в розмірі 554173,00 грн., зменшено на суму 155296,00 грн., таким чином завищення податкового кредиту за липень 2014 року становить 398877,00 грн., завищення бюджетного відшкодування за липень 2014 року 398877,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 08.06.2015 № НОМЕР_2 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 398877,00 грн. за липень 2014 року та податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 08.06.2015 № НОМЕР_1 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 99719,25 грн.

Висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 200.6, п.п. 201.7, п.п. 200.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки, на думку контролюючого органу, підприємством неправомірно включено до складу податкового кредиту податкових накладних на суму 398877,00 грн., не зареєстрованих у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Позивач зазначає, що вказані порушення не мали місце, оскільки ним до податкової декларації з ПДВ за липень 2014 року було подано додаток заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) та заяви (скарги) разом із копіями первинних документів, що засвідчують факт придбання та факт отримання товарів/послуг.

Також позивач зазначає, що низка податкових накладних, за якими в акті перевірки виявлено порушення на загальну суму 77418,68 грн., не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки зазначена в них сума податку на додану вартість не перевищує 10 тис. грн.

Перелік податкових накладних з ПДВ на суму понад 10 тис. грн., по яких виявлені порушення на загальну суму 417166,34 грн., зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та підтверджуються виписками, які було надано до СДПІ при проведенні перевірки.

Крім того, загальна сума порушень, повязаних із завищенням відємного значення між сумою податкового кредиту та податкового зобовязання та бюджетного відшкодування, зазначена в акті перевірки 554173 грн., не відповідає сумі податкових накладних, за якими вони встановлені 534545,02 грн. Також у липні 2014 року позивач не заявляв податковий кредит по контрагенту ОКП «Луганськвода».

Позивач зазначає, що виявлені контролюючим органом порушення ПК України, на які посилається відповідач, не мали місця, суму податкового кредиту та бюджетного відшкодування сформовано у відповідності до вимог чинного законодавства, всю первинну документацію було надано до перевірки посадовим особам СДПІ.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення форми «В1» від 08.06.2015 № НОМЕР_1, форми «В4» від 08.06.2015 № НОМЕР_2 є протиправними і підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Додатково пояснив суду, що за господарськими операціями з ОКП «Луганськвода» згідно з уточненою податковою декларацією включено до податкового кредиту суму 6000 грн. Господарські взаємовідносини з усіма контрагентами підтверджуються належним чином оформленими документами. Просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на наступне. Підставою зменшення суми бюджетного відшкодування та суми відємного значення податку на додану вартість стало те, що ПАТ «Луганськтепловоз» у періоді, що перевірявся, мало взаємовідносини з контрагентами, які не подавали податкову звітність з податку на додану вартість, починаючи з червня 2014 року по теперішній час, не виписували податкові накладні та не реєстрували їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У ПАТ «Луганськтепловоз» відсутні податкові накладні від постачальника ТОВ «Аліот-логістик» на суму 4083,33 грн., що унеможливлює включення зазначеної суми податку на додану вартість до податкового кредиту за липень 2014 року.

Інші контрагенти ПАТ «Луганськтепловоз», зокрема, «Луганська регіональна торгово-промислова палата», ПП «Фелікс», ПМП «Міф», ТОВ «ТВФ «Діоніс», ТОВ «Східні ресурси», ТОВ «НВП «Альфа», ФОП ОСОБА_3, ПрАТ НВЦ «Трансмаш», ТОВ «ЛЕО», ТОВ «Техноторг», ТОВ «Оляна», ТОВ «Європромсервіс», КП «Луганський центр утилізації відходів», ТОВ «ВКФ Реалмашпром», ТОВ «Вольф-транс», ТОВ «Демідов», ОКП «Компанія Луганськвода», ТОВ «Енергопромислова компанія» не подавали податкову звітність з податку на додану вартість, починаючи з червня 2014 року по теперішній час, не декларували податкові зобовязання по виписаним на адресу ПАТ «Луганськтепловоз» податковим накладним та, як наслідок, не сплачували грошові зобовязання до бюджету.

Таким чином, ПАТ «Луганськтепловоз» порушило п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту, та, як наслідок, завищення суми бюджетного відшкодування на суму 398877 грн. по декларації за липень 2014 року.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, обєкт оподаткування, дату виникнення податкових зобовязань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом установлено, що 01.04.2015 ПАТ «Луганськтепловоз» подало до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року з додатками, в якій у рядку 17 «Усього податкового кредиту» визначило суму 9704484 грн., у рядку 23.2 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» визначило суму 34397180 грн. (том 2 арк. справи 192-211).

На підставі наказу від 21.04.2015 № 34 відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності бюджетного відшкодування та нарахування відємного значення податку на додану вартість за липень, серпень 2014 року, за результатами якої склав акт від 20.05.2015 № 10/19-0/305763797 (далі акт перевірки) (том 1 арк. справи 17-44).

Відповідно до висновків акта перевірки на порушення п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п.п. 201.6, п.п. 201.7, п.п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України було завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 554173 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за липень 2014 року на загальну суму ПДВ 554173 грн.; перевіркою не встановлено порушень при відображенні ПАТ «Луганськтепловоз» у декларації за серпень 2014 року відємного значення з ПДВ у сумі 4156433 грн., з бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 7749208 грн.

Позивач, не погодившись з висновками акта перевірки, подав до СДПІ заперечення від 26.05.2015 № 866-167 (том 1 арк. справи 45).

Рішенням відповідача від 03.06.2015 № 1504/10/28-05-19 висновок акта перевірки від 20.05.2015 № 10/19-0/305763797, яким встановлено завищення податкового кредиту за липень 2014 року на суму ПДВ 554173 грн. та завищення бюджетного відшкодування за липень 2014 року на суму ПДВ 554173 грн., зменшено на суму 155296 грн., та становить завищення податкового кредиту за липень 2014 року на суму ПДВ 398877 грн., завищення бюджетного відшкодування за липень 2014 року на суму ПДВ 398877 грн. (том 1 арк. справи 48-49).

08.06.2015 СДПІ винесла податкове повідомлення-рішення форми «В4» № НОМЕР_2, яким зменшила ПАТ «Луганськтепловоз» розмір відємного значення суми податку на додану вартість за липень 2014 року в розмірі 398877 грн. (том 1 арк. справи 15).

Також 08.06.2015 СДПІ видала податкове повідомлення-рішення форми «В1» № НОМЕР_1, яким зменшила ПАТ «Луганськтепловоз» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за липень 2014 року в розмірі 398877 грн. та нарахувала штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 99719,25 грн. (том 1 арк. справи 14).

Вирішуючи питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення форми «В1» від 08.06.2015 № НОМЕР_1 про зменшення ПАТ «Луганськтепловоз» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 398877 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 99719,25 грн., суд виходить з наступного.

Нормами Податкового кодексу України визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статі 200 ПК України, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Відповідачем було проведено перевірку достовірності бюджетного відшкодування та нарахування відємного значення податку на додану вартість за липень та серпень 2014 року. СДПІ встановила завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в податковій декларації з ПДВ за липень 2014 року на 398877 грн. та винесла податкове повідомлення-рішення, в якому зменшила суму бюджетного відшкодування саме за липень 2014 року та нарахувала штрафні санкції.

Суд вважає такі висновки податкового органу безпідставними та не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що сума відємного значення податку на додану вартість у декларації за липень 2014 року була одразу віднесена платником до суми бюджетного відшкодування в цій же декларації. Згідно з актом перевірки сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, відображена у рядку 23.2 декларації, сформована з урахуванням залишку відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: червень, травень 2014 року в сумі 34397180 грн. (стор. 8 акта перевірки). Доказів того, що вказані звітні (податкові) періоди (травень, червень 2014 року) перевірялися відповідачем та було встановлено порушення, які вплинули на формування суми бюджетного відшкодування ПДВ у податковій декларації за липень 2014 року, СДПІ не надано.

Також суд звертає увагу, що згідно з висновками акта перевірки при відображенні ПАТ «Луганськтепловоз» у декларації за серпень 2014 року відємного значення з ПДВ у сумі 4156433 грн. та бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 7749208 грн. порушень не встановлено.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 08.06.2015 № НОМЕР_1 підлягає скасуванню як протиправне.

При вирішенні питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 08.06.2015 № НОМЕР_2 суд виходить наступного.

Сума відємного значення податку на додану вартість у податковій декларації за липень 2014 року в розмірі 398877 грн. була визначена позивачем за результатами господарських взаємовідносин з наступними контрагентами: Луганська регіональна торгово-промислова палата, ПП «Фелікс», ПМП «Міф», ТОВ «Діоніс», ТОВ «Східні ресурси», ТОВ НВП «Альфа», ФОП ОСОБА_3, ТОВ НВП «Трансмаш», ТОВ «Луганське енергетичне обєднання», ТОВ «Техторг», ТОВ «Енергопромислова компанія», ТОВ «Оляна», ТОВ «ЄвроПромСервіс», КП «Луганський центр утилізації відходів», ТОВ ВКФ «Реалмашпром», ТОВ «Вольф-Транс», ТОВ «Демідов», ТОВ «Аліот Логістик», ОКП «Компанія «Луганськвода».

Суд установив, що 19.11.2013 між позивачем та Луганською регіональною торгово-промисловою палатою (далі Луганська РТПП) укладено договір № 283 про надання послуг з сертифікації походження товарів, визначення коду товарів за УКТЗЕД (том 1 арк. справи 102-103).

На виконання умов договору Луганська РТПП видала позивачу податкові накладні на загальну суму ПДВ 2592,08 грн. (том 1 арк. справи 104, 106, 108, 110).

На підтвердження виконання договору позивач надав до суду рахунки-акти приймання наданих послуг (виконаних робіт), акт виконаних робіт (том 1 арк. справи 105, 107, 109, 111, 112).

10.10.2013 між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір № 859/02-024 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні (том 2 арк. справи 134-137).

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_3 видала позивачу податкові накладні на загальну суму ПДВ 1166,66 грн. (том 1 арк. справи 268, 272).

Виконання договору підтверджується замовленнями, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 1 арк. справи 269-271, 273-275, том 2 арк. справи 138-149).

08.09.2008 між позивачем та ТОВ «Луганське енергетичне обєднання» укладено договір № 12 про постачання електричної енергії (том 1 арк. справи 250-254).

На виконання умов договору ТОВ «Луганське енергетичне обєднання» видало позивачу податкові накладні на загальну суму ПДВ 131666,67 грн. (том 1 арк. справи 255, 256).

Виконання договору підтверджується актами надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії (том 2 арк. справи 104, 105).

10.10.2013 між позивачем та ТОВ «Вольф-Транс» укладено договір № 859/02-023 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні (том 1 арк. справи 172-175).

На виконання умов договору ТОВ «Вольф-Транс» видало позивачу податкову накладну на суму ПДВ 683,33 грн. (том 1 арк. справи 176).

Виконання договору підтверджується замовленням, рахунком-фактурою, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 1 арк. справи 177-179).

17.12.2013 між позивачем та ТОВ «Аліот Логістик» укладено договір № 859/02-046 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні (том 2 арк. справи 151-154).

На виконання умов договору ТОВ «Аліот Логістик» видало позивачу податкові накладні на суму ПДВ 4083,33 грн. (том 1 арк. справи 160, 164).

Виконання договору підтверджується замовленнями, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 1 арк. справи 161-163, 165-167).

Послуги, отримані позивачем за вищевказаними договорами, були оплачені ПАТ «Луганськтепловоз», що підтверджується платіжними дорученнями (том 2 арк. справи 72-103).

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ОКП «Луганськвода» суд встановив таке.

02.09.2013 між позивачем та ОКП «Компанія «Луганськвода» укладено договір № 177 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (том 2 арк. справи 179-184).

В акті перевірки податковий орган зробив висновок про завищення позивачем відємного значення ПДВ за господарськими взаємовідносинами з ОКП «Луганськвода» на 15677,92 грн.

Суд установив, що ПАТ «Луганськтепловоз» подало уточнюючу податкову декларацію з ПДВ за липень 2014 року, згідно з додатком 5 якої зняло суму податкового кредиту за операціями зі вказаним контрагентом на 9677,92 грн. (том 2 арк. справи 174-175).

ПАТ «Луганськтепловоз» сформувало податковий кредит за липень 2014 року на суму ПДВ 6000 грн. на підставі податкової накладної ОКП «Компанія «Луганськвода» від 31.07.2014 № 81 (том 2 арк. справи 178).

Оплата за вказаним договором здійснена згідно з виставленим рахунком від 02.07.2014 № 177/2 платіжним дорученням від 24.07.2014 № 1803 (том 2 арк. справи 176, 178).

При цьому до податкового повідомлення-рішення включено суму по господарським операціям з ОКП «Компанія «Луганськвода» 15677,92 грн.

З огляду на вказане суд вважає підтвердженим у судовому засіданні здійснення позивачем господарських операцій з такими контрагентами: Луганська РТПП, ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Луганське енергетичне обєднання», ТОВ «Вольф-Транс», ТОВ «Аліот Логістик», ОКП «Компанія «Луганськвода», та, відповідно, робить висновок про правомірність формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що Луганська РТПП, ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Луганське енергетичне обєднання», ТОВ «Вольф-Транс» ОКП «Компанія «Луганськвода» не подавали податкову звітність з ПДВ, починаючи з червня 2014 року, не декларували податкові зобовязання по виписаним податковим накладним та, як наслідок, не сплачували грошові зобовязання до бюджету. Порушення податкового законодавства тягне правові наслідки саме для вказаних субєктів господарювання та не може впливати на право позивача формувати податковий кредит за умови дотримання ним вимог закону.

На підставі викладеного позовні вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 08.06.2015 № НОМЕР_2 в частині зменшення ПАТ «Луганськтепловоз» розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 155869,99 грн. належать до задоволення.

Щодо решти позовних вимог суд зазначає наступне.

10.10.2013 між позивачем та ПП «Фелікс» укладено договір постачання товару № 910/42 (том 2 арк. справи 115-116). 07.10.2013 між позивачем та ПП «Фелікс» укладено договір постачання товару № 910/38 (том 2 арк. справи 115-116, 120-121).

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано податкові накладні (том 1 арк. справи 113, 115, 117, 119, 121, 123, 125, 125, 127, 129, 131, 133, 135).

У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини постачання товару, оскільки позивачем не надано актів приймання товару форм П-6 та П-7, складання яких передбачено договорами, видаткових накладних, прибуткових ордерів, сертифікатів якості, які за умовами договорів продавець зобовязаний надати покупцю.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, (зі змінами) затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі Правила).

Відповідно до пункту 1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

За пунктом 11.3 Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними

накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Згідно з пунктом 11.4 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (пункт 11.5 Правил).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби

й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.6 Правил).

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх субєктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обовязковим.

Суд наголошує на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на непідтвердження відповідної господарської операції.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні (том 1 арк. справи 114, 116, 118, 120, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 134, 136) суд до уваги не бере, оскільки вони за змістом та формою не відповідають тим, які наведено у додатку 7 до Правил.

04.02.2014 між позивачем та МПП «Міф» укладено договір поставки № 803-41/14 (том 1 арк. справи 137-139).

На підтвердження виконання умов договору позивач надав до суду податкову накладну, рахунок-фактуру, видаткову накладну, прибуткові ордери (том 1 арк. справи 141-145).

При цьому позивачем не надано акти приймання товару форм П-6 та П-7, складання яких передбачено договором, та товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт постачання товару саме від вказаного контрагента.

Надана позивачем довідка про кількість транспортних засобів (том 3 арк. справи 74-76) не свідчить про здійснення перевезення товарів за договорами постачання, оскільки належним доказом транспортування вантажів є товарно-транспортна накладна.

18.12.2013 між позивачем та ТОВ «Діоніс» укладено договір поставки № 803-335/13 (том 1 арк. справи 146-148).

На підтвердження виконання умов договору позивач надав до суду податкову накладну, рахунок-фактуру, видаткову накладну, прибутковий ордер (том 1 арк. справи 149-153).

Позивачем не надано акти приймання товару форм П-6 та П-7, складання яких передбачено договором, та товарно-транспортних накладних, які постачальник за умовами договору зобовязаний передати покупцю.

18.12.2013 між позивачем та ТОВ «Східні ресурси» укладено договір поставки нафтопродуктів № 803-333/13 (том 1 арк. справи 154-155).

На підтвердження виконання умов договору позивач надав до суду податкову накладну, видаткову накладну, рахунок на оплату, прибутковий ордер (том 1 арк. справи 156-159).

Позивачем не надано акти приймання нафтопродуктів, складання яких передбачено договором та Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за № 805/15496. Крім того, не надано паспортів (сертифікатів) якості товару та товарно-транспортних накладних, які постачальник за умовами договору зобовязаний передати покупцю.

27.03.2014 між позивачем та ТОВ НВП «Альфа» укладено договір постачання № 803-93/14 (том 1 арк. справи 276-279).

На підтвердження виконання умов договору позивач надав до суду податкову накладну, рахунок на оплату, накладну, прибутковий ордер (том 1 арк. справи 280-283).

Позивачем не надано акти приймання товару форм П-6 та П-7, складання яких передбачено договором, сертифікатів якості та товарно-транспортних накладних, які продавець за умовами договору зобовязаний передати покупцю.

21.01.2014 між позивачем та ПАТ «НВП «Трансмаш» укладено договір постачання № 803-27/14 (том 1 арк. справи 257-262).

На підтвердження виконання умов договору позивач надав до суду податкову накладну, рахунок на оплату, видаткову накладну, прибутковий ордер (том 1 арк. справи 264-267).

Позивачем не надано акти приймання товару форм П-6 та П-7, складання яких передбачено договором, сертифікатів якості, які продавець за умовами договору зобовязаний передати покупцю, та товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування товару від продавця до покупця.

20.01.2014 між позивачем та ТОВ «Енергопромислова компанія» укладено договір постачання № 803-23/14 (том 1 арк. справи 238-240).

На підтвердження виконання умов договору позивач надав до суду податкову накладну, рахунок-фактуру, видаткову накладну, прибутковий ордер (том 1 арк. справи 242-245).

Позивачем не надано акти приймання товару форм П-6 та П-7, складання яких передбачено договором, сертифікатів якості та товарно-транспортних накладних, які продавець за умовами договору зобовязаний передати покупцю.

11.12.2013 між позивачем та ТОВ «Оляна» укладено договір постачання № 803-327/13 (том 1 арк. справи 224-228).

На підтвердження виконання умов договору позивач надав до суду податкову накладну, рахунок-фактуру, видаткову накладну, прибутковий ордер (том 1 арк. справи 232-235).

Позивачем не надано акти приймання товару форм П-6 та П-7, складання яких передбачено договором, сертифікатів якості товару, які продавець за умовами договору зобовязаний передати покупцю.

Щодо наданої позивачем товарно-транспортної накладної (том 1 арк. справи 236), суд зауважує, що в ній відсутні відомості про автомобільного перевізника та відсутній підпис водія, відтак, товарно-транспортна накладна складена неналежним чином.

14.04.2014 між позивачем та ТОВ «ЄвроПромСервіс» укладено договір постачання № 014/08 (том 1 арк. справи 211-212).

На підтвердження виконання умов договору позивач надав до суду податкові накладні, рахунок-фактуру, видаткові накладні, прибуткові ордери (том 1 арк. справи 215-223).

Позивачем не надано акти приймання товару форм П-6 та П-7, складання яких передбачено договором, сертифікатів якості та товарно-транспортних накладних, які б підтверджували перевезення товару від продавця до покупця.

02.12.2013 між позивачем та КП «Луганський центр утилізації відходів» укладено договір № СП-205 на захоронення твердих побутових відходів на полігоні (том 2 арк. справи 112-113).

На підтвердження виконання умов договору позивач надав до суду податкові накладні (том 1 арк. справи 190, 191).

Позивачем не надано акти приймання виконаних робіт (наданих послуг), які б свідчили про виконання договору, талони встановленого зразка на захоронення та розміщення відходів, які за умовами договору Виконавець зобовязується відпускати Замовнику.

19.04.2013 між позивачем та ТОВ «ВКФ «Реалмашпром» укладено договір постачання № 803-124/13 (том 1 арк. справи 180-182).

На підтвердження виконання умов договору позивач надав до суду податкову накладну, рахунки-фактури, видаткову накладну, прибутковий ордер (том 1 арк. справи 183-189).

Позивачем не надано сертифікатів якості товару, передача яких передбачена договором, товарно-транспортних накладних, які б підтверджували перевезення товару від продавця до покупця.

23.10.2013 між позивачем та ТОВ «Демідов» укладено договір постачання № 803-257/13 (том 1 арк. справи 180-182).

На підтвердження виконання умов договору позивач надав до суду податкову накладну, рахунок-фактуру, видаткову накладну, прибутковий ордер (том 1 арк. справи 168-171).

Позивачем не надано акти приймання товару форм П-6 та П-7, складання яких передбачено договором, сертифікатів якості та товарно-транспортних накладних, які б підтверджували перевезення товару від продавця до покупця.

Також судом установлено, що до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за липень 2014 року позивач включив суму за податковою накладною № 3 від 09.09.2014, виданою ТОВ «Техторг» (том 1 арк. справи 246).

На підтвердження господарської операції позивач надав рахунок-фактуру, видаткову накладну, прибутковий ордер (том 1 арк. справи 247-249).

Згідно з поясненнями представника позивача договір з ТОВ «Техторг» не укладався, а постачання товару здійснено за усною заявкою на підставі рахунка-фактури, оскільки сума операції була незначною.

Доводи позивача про підтвердження даної господарської операції суд оцінює критично. Відповідно до частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі. Позивачем не надано інший документ (письмове замовлення, лист тощо), які б свідчили про волевиявлення сторін для вчинення господарського договору.

На підставі викладеного суд погоджується з висновками контролюючого органу про відсутність підстав для формування податкового кредиту за вищевказаними господарськими операціями.

За таких обставин, у задоволенні вказаної частини позовних вимог слід відмовити.

Згідно частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на час звернення позивача з позовом до суду, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 цієї статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 4872,00 грн. (том 1 арк. справи 2). З урахуванням часткового задоволення позову стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума 3552,82 грн.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «В1» від 08.06.2015 № НОМЕР_1, форми «В4» від 08.06.2015 № НОМЕР_2 задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів форми «В1» від 08.06.2015 № НОМЕР_1 про зменшення Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 398877 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 99719,25 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів форми «В4» від 08.06.2015 № НОМЕР_2 в частині зменшення Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 155869,99 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (код ЄДРПОУ 05763797) судові витрати в сумі 3552,82 грн. (три тисячі пятсот пятдесят дві грн. 82 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2015 року.

Суддя ОСОБА_4