Постанова № 52195881, 10.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2015 року 810/2066/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "-Українська енергетична компанія-" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

18 травня 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "-Українська енергетична компанія-" (далі - позивач) з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 серпня 2013 р. № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «БК» Стройбуд» (далі ТОВ «БК» Стройбуд»). Стверджує, що жодних поставок товарів ТОВ «БК» Стройбуд» на адресу позивача здійснено не було, а тому твердження позивача про нікчемність даних правочинів є протиправними та нічим необгрунтованими.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що правочини між позивачем та ТОВ «БК» Стройбуд» здійснені без мети настання реальних наслідків. Стверджує, що названі правочини є нікчемними (а.с. 32-34).

Представниками сторін були подані клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

22 лютого 2005 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 16-18).

У період з 16 по 22 липня 2013 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «БК» Стройбуд» за період з 1 по 22 лютого 2013 р., за результатами якої 25 липня 2013 р. було складено акт перевірки № 70/22-01-33287794 (далі акт № 70/22-01-33287794) (а.с. 7-14).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2012 р. № 2755-VI (далі ПК України), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 166 793 грн 00 коп., в т. ч. у лютому 2013 р. на 1666 173 грн 00 коп. по взаємовідносинах з ТОВ «БК» Стройбуд».

На підставі висновків акту перевірки № 70/22-01-33287794 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 серпня 2013 р. № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 250 189 грн 00 коп., з якої за основним платежем 166 793 грн 00 коп., за штрафними санкціями 83 396 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1) (а.с. 15).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України.

Згідно з вимогами п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до вимог п. 85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як убачається з п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Як убачається з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із аналізу положень ст. ст. 138 і 198 ПК України вбачається, що скористатися правом на формування валових витрат і податкового кредиту можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону. Відсутність таких документів зумовлює неможливість включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними документами у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарських операцій з контрагентом ТОВ «БК» Стройбуд» за період з 1 по 22 лютого 2013 р. та зроблено висновок, що господарські операції між ними були фіктивними правочинами.

Проте, даний висновок суд вважає помилковим з таких підстав.

1 листопада 2012 р. між позивачем (покупцем) та ТОВ «Фалкон - 2011» (покупцем) було укладено договір поставки № 1/11-2012Ф (далі договір 1/11-2012Ф) (а.с. 143-144).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору постачальчальник взяв на себе зобовязання поставити товар, а покупець прийняти та оплатити його.

На виконання договору № 1/11-2012Ф позивачем суду було надано такі докази. Зокрема:

- рахунок на оплату від 20 лютого 2013 р. № 1110 на загальну суму 200 000 грн 55 коп., від 25 лютого 2013 р. № 1111 на загальну суму 426 196 грн 80 коп., від 27 лютого 2015 р. № 1112 на загальну суму 374 563 грн 20 коп. (а.с. 147-148, 149, 150);

- видаткові накладні від 20 лютого 2015 р. № 72 на загальну суму 200 000 грн 55 коп., 25 лютого 2013 р. № 73 на загальну суму 426 196 грн 80 коп., від 27 лютого 2013 р. № 74 на загальну суму 374 563 грн 20 коп. (а.с. 151-153);

- податкові накладні від 20 лютого 2015 р. № 9 на загальну суму 200 000 грн 55 коп., 25 лютого 2013 р. № 10 на загальну суму 426 196 грн 80 коп., від 27 лютого 2013 р. № 11 на загальну суму 374 563 грн 20 коп. (а.с. 154-157).

Перелічені документи були підписано посадовою особою ТОВ " Фалкон - 2011" та завірені печаткою цього товариства.

До того ж судом враховано, що на дату укладення та виконання договору контрагент ТОВ " Фалкон - 2011" був зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 168-170).

28 лютого 2013 р. між ТОВ «Фалкон - 2011» (кредитором), ТОВ «БК» Стройбуд» (новим кредитором) та позивачем (боржником) було укладено договір про відступлення права вимоги № 1 (а.с. 145-146).

Згідно з п. 1 ч. 1 названого договору кредитор безоплатно відступає новому кредитору право вимоги по оплаті за матеріали та обладнання, загальною вартістю 1 000 760 грн 55 коп., яке виникло на підставі договору № 1/11-2012Ф укладеного між кредитором та боржником.

Оплата за матеріали та обладнання надані позивачу ТОВ «Фалкон - 2011» підтверджується копіями банківських виписок, які завірені печатками банку (а.с. 158-160).

Дану оплату позивачем було помилково здійснено на рахунок ТОВ «Фалкон - 2011», замість ТОВ «БК» Стройбуд», однак жодних претензій від останнього до позивача не надходило.

На підставі викладено суд дійшов висновку, що ТОВ «БК» Стройбуд» позивачу жодних матеріалів та обладнання поставлено не було, а тому твердження відповідача про фіктивність правовідносин між позивачем та ТОВ «БК» Стройбуд» через відсутність у останнього необхідних умов для ведення господарської діяльності, власних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів є безпідставними, та не можуть бути підставою для збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість (а.с 10).

Крім того, в акті 70/22-01-33287794 відповідач посилається на те, що позивачем самостійно було задекларовано правовідносини з ТОВ «БК» Стройбуд» (а.с. 9), однак, як убачається з розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 р.Ж позивачем було зареєстровано правовідносини з ТОВ «Фалкон - 2011», а не з ТОВ «БК» Стройбуд» (а.с. 167).

Судом також не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТОВ «БК» Стройбуд» за період з 1 серпня 2012 р. по 31 травня 2013 р., оскільки він жодним чином не спростовує наданих позивачем документів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та не надано суду доказів, які б спростовували надані позивачем докази.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 25 серпня 2013 р. № НОМЕР_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби у Київській області від 25 серпня 2013 р. № НОМЕР_2.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.