Ухвала суду № 52194667, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/6991/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління соціальної політики Тернопільської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплачених коштів,

за касаційною скаргою Управління соціальної політики Тернопільської міської ради (далі - Управління) на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року Управління звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 надміру виплачені кошти державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям у сумі 1548 грн.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2015 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі у зв'язку з тим, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з врахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням на підставі частини 2 статті 22 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року №2811-XII (далі - Закон №2811-XII) пред'явлено позов про стягнення з ОСОБА_2 суми державної допомоги, виплаченої надміру внаслідок зловживань з її боку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 вказаного Закону одержувачі державної допомоги зобов'язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги.

Суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги, тощо), стягуються згідно з законом.

З наведеного вбачається, що для органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги спірна сума коштів по відношенню до одержувача такої допомоги є надміру виплачена сума, а не матеріальна шкода, як зазначено в рішенні суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 6, пунктом 5 частини другої статті 17 і пунктом 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 21 Закону №2811-XII органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, мають право у разі потреби перевіряти обгрунтованість видачі та достовірність відповідних документів, поданих для призначення допомоги.

Підприємства, установи та організації несуть відповідальність за шкоду, заподіяну сім'ям з дітьми або державі внаслідок несвоєчасної видачі документів або видачі недостовірних даних, і відшкодовують її в установленому законом порядку.

Виходячи з цього, Управління може звернутися в суд з позовом про стягнення надміру виплаченої суми допомоги і спір матиме:

публічно-правовий характер, що вирішується адміністративним судом, якщо позов пред'явлено до громадянина;

цивільно-правовий характер, якщо позов на підставі частини другої статті 21 Закону №2811-XII пред'явлено до підприємства, що видало недостовірні документи, який має розглядатися в порядку іншого судочинства (цивільного або господарського в залежності від правового статусу відповідача - фізичної чи юридичної особи).

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій помилково відмовили у відкритті провадження у справі за позовом Управління до ОСОБА_2, то прийняті ними судові рішення не можна визнати законними.

Відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Управління соціальної політики Тернопільської міської ради задовольнити.

Скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2015 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб