Ухвала суду № 52193921, 06.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 року м. Київ К/800/21397/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Дмитренко О.О.,

від відповідача - Морозов П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014

у справі № 804/16820/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014, задоволено позов.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питання правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту, та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий - березень 2013 року, за результатами якої складено акт від 12.07.2013 № 41/32.3-24432974, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 N 996-XIV, пунктів 44.1, 44.6 ст. 44, пункту 185.1 ст. 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.1, 201.6 ст. 201, пункту 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України від 02.12.2010 N 2755-VI.

На підставі висновків акта перевірки, 19.07.2013 відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000352720, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2013 року на суму 23 861 925,00 грн.

Також, відповідачем була проведена виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питання правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту, та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2013 року, за результатами якої 27.08.2013 складений акт №132/32.3-24432974, на підставі якого, 05.09.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001232230, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2013 року на 23 861 925,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 11 930 962,50 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2012 між ЛНМ Маркетинг ФЗЕ (Дистриб'ютор) та позивачем (Замовник) було укладено Дистриб'юторський договір № 758, зі змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 16.08.2012 та Додатковою угодою № 2 від 14.09.2012, за умовами якого Замовник призначає Дистриб'ютора своїм ексклюзивним дистриб'ютором з метою просування, пошуку ринків збуту та реалізації товарів замовника на території, яка визначається усіма країнами за винятком країн Європейського Союзу та Співдружності Незалежних Держав, а Дистриб'ютор приймає на себе зобов'язання, що випливають з такого призначення.

Пункт 4.2. Договору передбачає, що продаж та поставка товарів Замовника здійснюється на підставі окремих договорів поставки, що укладені між Дистриб'ютором та Замовником у письмовій формі, з належним посиланням на Договір.

У зв'язку з тим, що ціна продажу при поставці товарів Замовником Дистриб'ютору повинна відповідати ціні продажу при поставці товарів кінцевому покупцю Дистриб'ютором (п. 4.7 Договору), то базова ставка винагороди Дистриб'ютора за надані послуги становить 1.5% від загальної суми остаточних розрахунків виставлених Замовником Дистриб'ютору за реалізовані Замовником Дистриб'ютору товари.

Виконання умов даного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: актами про надані послуги; податковими накладними; банківськими виписками про перерахування коштів в оплату послуг.

Також, судами встановлено, що позивачем здійснено розрахунок із дистриб'ютором за надані послуги: 27.03.2013 здійснено безготівковий переказ на користь дистриб'ютора ЛНМ Маркетинг ФЗЕ в сумі 14 926 764,00 доларів США, що становить 1,5% від загальної суми остаточних розрахунків, виставлених позивачем дистриб'ютору за реалізовані товари і відповідає умовам Дистриб'юторського договору №758 від 17.02.2012.

Перерахування за укладеним дистриб'юторським договором оплати за надані послуги також свідчить про вчинення сторонами правочину дій, спрямованих на настання відповідних правових наслідків, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Крім того, відповідність рівня цін, визначених у договорі, рівню ринкових цін підтверджується актом цінової експертизи Державного підприємства «Державний Інформаційно-Аналітичний Центр Моніторингу Зовнішніх Товарних Ринків» №1/2046 від 01.03.2013.

Комерційна доцільність отримання послуг дистриб'ютора ЛМН Маркетинг ФЗЕ підтверджується фактом отримання позивачем прибутку від продажу своєї продукції за допомогою послуг дистриб'ютора на суму 995 117 629,00 доларів США.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль