Ухвала суду № 52193897, 16.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Київ К/9991/18497/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Ланченко Л.В., Рибченка А.О.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012

у справі № 2а-7817/10/0870 Запорізького окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства (ПП) «Завод металевої тари «Авакс»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 12.03.2010 № 0000292302/0; від 26.07.2010 № 0000812302/2/3092/10/25-020.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 01.03.2010 № 543/23/20496010. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): завищено валові витрати на загальну суму 330112,82 грн. у податковому обліку за 3 квартали 2008 року, 2008 рік у зв'язку з неправильним визначенням першої події, з якою норми підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 цього Закону пов'язують право платника податку на валові витрати, у результаті чого занижено податок на прибуток на 82528,21 грн. у податковому обліку за 3 квартали 2008 року, 2008 рік.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження ДПІ стосовно позивача прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.03.2010 № 0000292302/0 про визначення податкового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 123792,32 грн., у тому числі: 82528,21 грн. за основним платежем та 41264,11 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 26.07.2010 № 0000812302/2/3092/10/25-020 про визначення податкового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 24475,68 грн., у тому числі: 16316,79 грн. за основним платежем та 8158,89 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що висновок податкового органу про завищення валових витрат обґрунтовано подвійним включенням позивачем до складу валових витрат вартості основних засобів за наслідками господарських операцій з ТОВ «МД Груп Запоріжжя»: за фактом передоплати та за фактом отримання (оприбуткування) товарів (основних засобів).

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті).

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (підпункт 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР).

Суди попередніх інстанцій на підставі висновку судово-економічної експертизи № 195-11 Б, яка проведена з дослідженням оборотно-сальдових відомостей по рахунках 92, 631, журналах-ордерах і відомостях по рахунках 603, 631, 3771, 3721, встановили відсутність подвійного включення позивачем у податковому обліку витрат на оплату товарів, отриманих від ТОВ «МД Груп Запоріжжя». Згідно з висновком експертизи допущене позивачем порушення підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР внаслідок збільшення суми валових витрат не за подією авансового платежу, а за подією оприбуткування товарів не спричинило завищення суми валових витрат та заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року та за звітний 2008 рік (а.с. 50-58, т.2). Оцінка судом доказів у справі відповідає нормам ст.86 КАС України.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписЛ.В. Ланченко підписА.О. Рибченко