Ухвала суду № 52190960, 05.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 р.Справа № 816/1642/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача Тімакіна Л.В.

представника відповідача Біленко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2015р. по справі № 816/1642/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2015 №0001821500/62/ППР_ЮО/16-08.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року вказаний адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0001821500/62/ППР_ЮО/16-08 від 30 квітня 2015 року.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 23.03.2015 по 03.04.2015 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Глобинський переробний завод" з питань правильності, повноти та обґрунтованості декларування від'ємного значення по податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 17142207,00 грн.

За результатами перевірки складно акт № 3/16-08-15-33/30547403 від 10.04.2015, в якому зафіксовано порушення ТОВ "Глобинський переробний завод" вимог пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим на 1843353,00 грн завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19) та значення ряд.20.2 за відповідний звітний період.

На підставі акту перевірки № 3/16-08-15-33/30547403 від 10.04.2015 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0001821500/62/ППР_ЮО/16-08 від 30.04.2015, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 1843353,00 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, використання придбаних товарів (наданих послуг) у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс, ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг;

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України слідує, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Між тим колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як свідчать письмові докази, між позивачем та ФГ "Крокос", ТОВ "Полтава-2007, ТОВ "Юліс-Агро", ТОВ "Агро-2012", ТОВ "Світловодська виробнича компанія", ПП "Компанія "Центр-Юг" укладено договори поставки, відповідно до яких контрагенти-постачальники зобов'язувалися поставити у власність ТОВ "Глобинський переробний завод" сою урожаю 2014 року, насипом.

Фактичне виконання вказаних договорів в грудні 2014 року підтверджується долученими до матеріалів справи та дослідженими судом копіями договорів, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, рахунків на оплату (а.с.30-163, 179-250 Т.2, 1-8 Т.3. 49-69 Т.5).

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність у контрагентів - постачальників зареєстрованих автомобілів, як на доказ безтоварності поставок сої та завищення в зв'язку з цим податкового кредиту, оскільки зазначені обставини не вплинули на належне виконання умов договорів. Чинним законодавством не покладено на позивача обов'язку щодо перевірки наявності у власності чи в користуванні продавця належним чином зареєстрованих транспортних засобів.

Водночас, відповідно до умов договорів поставки сої поставка товару здійснюється постачальником, у зв'язку з чим товар доставлявся на адресу позивача власними силами контрагентів, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.39-40,78-101,121-130,142-147,158-160, 208,219-238 Т.2, а.с. 51-52 Т.3, а.с. 90-91 Т.5), журналом реєстрації автомобільного транспорту (164-188 Т.3), журналом реєстрації довіреностей на отримання товару (а.с.25-30 Т.4).

Як свідчать письмові докази, придбана соя проходила на атестованій виробничий лабораторії позивача (а.с.192-267 Т.3) аналіз якості, що підтверджується витягом з книги кількісно-якісного обліку зерна (форма №36) за грудень 2014 року (а.с.189-191 Т.3) та картками аналізу зерна (а.с.1-22 Т.4). З придбаного у ФГ "Крокос", ТОВ "Полтава-2007, ТОВ "Юліс-Агро", ТОВ "Агро-2012", ТОВ "Світловодська виробнича компанія", ПП "Компанія "Центр-Юг" товару (сої) на комплексі з переробки сої, що належить позивачу на праві власності (а.с. 23-24 Т.4), виготовлялась олія соєва гідратована, шрот соєвий гранульований, які в подальшому реалізовані іншим контрагентам, що також підтверджується матеріалами справи (а.с.31-248 Т.4, Т.6-7).

Операції щодо придбання та переробки сої відображено у бухгалтерському обліку, про що свідчать оборотно-сальдові відомості, картки рахунку, звіт по закупці, звіт по проводках (а.с.95-202 Т.1, а.с. 140-157 Т.3).

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 31.01.2014 між позивачем та ТОВ "Зерно-Агротрейд" укладено договір про надання послуг № 36/01/2014, відповідно до якого ТОВ "Глобинський переробний завод" замовляв, а ТОВ "Зерно-Агротрейд" приймав на себе зобов'язання надати визначені договором послуги, а саме: надання вагонів зерновозів під завантаження та доставку вантажу залізничним транспортом (а.с.164-165 Т.2).

Додатковою угодою від 03.02.2014 внесено зміни до договору від 30.01.2014 , зокрема, назву договору змінено на "договір поставки 36/01/2014", пункт 1.1. викладено в наступній редакції: "Виконавець за завданням Замовника здійснює поставку послуг, а саме: організація надання вагонів зерновозів під завантаження та доставку вантажу залізничним транспортом, а Замовник зобов'язується прийняти поставлені послуги та оплатити" (а.с.166 Т.2).

На виконання досягнутої домовленості та умов договору позивачем отримано від ТОВ "Зерно-Агротрейд" зазначені послуги і проведено їх оплату, про що свідчать копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) з додатками, податкові накладні, платіжні доручення (а.с.167-178 Т.2, а.с.36-43 Т.6, а.с. 35-37 Т.7).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що укладення договору та отримання послуг щодо організації надання вагонів зерновозів під завантаження та доставку вантажу залізничним транспортом зумовлено необхідністю виконання договорів про реалізацію готової продукції, згідно з якими ТОВ "Глобинський переробний завод" зобов'язувалося здійснити доставку готової продукції власного виробництва на склади покупців залізничним транспортом, що також підтверджується копіями договорів, видаткових накладних (а.с.31-248 Т.4, а.с. 114-116, 122-124, 136-138 145-147, 169-182, 187-189, 197-202 Т.6, а.с. 30-34, 106-111, 126-128, 145-149, 158-164, 199-201 Т.7).

Про фактичне виконання договору № 36/01/2014 від 30.01.2014 свідчать також аналітична таблиця до акту здачі-прийняття робіт, реєстр вагонів по відвантаженню готової продукції, договір оренди вагонів від 29.05.2013, залізничні накладні, договори поставки, договір транспортного експедирування (а.с. 243-252 Т.5, Т.6-7).

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність у ТОВ "Зерно-Агротрейд" зареєстрованого виду діяльності за КВЕД, який передбачений договором № 36/01/2014, оскільки різновид наданих позивачу послуг відповідає видам діяльності ТОВ "Зерно-Агротрейд" за КВЕД: інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, що зазначена у статуті вказаного товариства (а.с.20-40 Т.5). Крім того, даний вид діяльності включено до ЄДРПОУ, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ (а.с.41 Т.5).

Включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2014 року суми податку на додану вартість у розмірі 1843353,00 грн здійснено ТОВ "Глобинський переробний завод" на підставі виписаних ФГ "Крокос", ТОВ "Полтава-2007, ТОВ "Юліс-Агро", ТОВ "Агро-2012", ТОВ "Світловодська виробнича компанія", ПП "Компанія "Центр-Юг", ТОВ "Зерно-Агротрейд" податкових накладних. Накладні містять адресу місцезнаходження покупця, кількість проданих товарів, наданих послуг, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено.

Посилання відповідача на анулювання ПП "Компанія "Центр-Юг" свідоцтва суб'єкта спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства 16.12.2014, як на підставу правомірності зняття суми ПДВ 34970,22 грн, яка віднесена позивачем до складу податкового кредиту, є безпідставними, оскільки скасування реєстрації як платника спецрежиму не тягне за собою скасування реєстрації платника ПДВ на загальних підставах. Згідно наданої відповідачем інформації ПП "Компанія "Центр-Юг" вважається платником ПДВ на загальних підставах з 01.10.2014 (а.с. 18 Т.3).

Колегія суддів зауважує, що вид господарських операцій з поставки позивачу сої ФГ "Крокос", ТОВ "Полтава-2007, ТОВ "Юліс-Агро", ТОВ "Агро-2012", ТОВ "Світловодська виробнича компанія", ПП "Компанія "Центр-Юг" відповідає видам діяльності вказаних продавців, зокрема, "Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур", "Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин" (а.с. 59-81 Т.3).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

Вищевикладені обставини спростовують висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 3/16-08-15-33/30547403 від 10.04.2015 року про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами, та як наслідок, правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Враховуючи, що встановлене під час розгляду справи правомірне включення позивачем до складу податкового кредиту в грудні 2014 року податку на додану вартість на загальну суму 1843353,00 грн вказує на правильність визначення ТОВ "Глобинський переробний завод" розміру від'ємного значення, зменшення Кременчуцькою ОДПІ розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1843353,00 грн є безпідставним, а тому податкове повідомлення-рішення №0001821500/62/ППР_ЮО/16-08 від 30.04.2015 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2015р. по справі № 816/1642/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Старостін В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 12.10.2015 р.