Ухвала суду № 52190180, 08.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7141/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

08 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Мамчура Я.С., Шостака О.О.,

при секретарі: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами відповідачів Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження та наказу, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування розпорядження та наказу, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2015 року позов задоволено; визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.03.2015 року № 234-р «Про звільнення ОСОБА_3 з посади заступника Голови Державної фіскальної служби України»; визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 24.03.2015 року № 925-0 «Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.03.2015 року № 234-р»; зобов'язано Кабінет Міністрів України змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_3 з посади заступника Голови Державної фіскальної служби України шляхом видання розпорядження про звільнення ОСОБА_3 за власним бажанням (стаття 38 Кодексу законів про працю України) згідно поданої ним заяви від 16.04.2015 року.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників удового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.03.2015 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 234-р (далі - розпорядження №234-р) позивача звільнено з посади заступника Голови Державної фіскальної служби України за порушення Присяги державного службовця (пункт 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу»). На підставі вказаного розпорядження 24.03.2015 року виконуючим обов'язки Голови ДФС України видано наказ № 925-0 «Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 березня 2015 року № 234р».

Підставою для винесення оскарженого розпорядження стали висновки акта службового розслідування щодо неналежного виконання службових обов'язків Голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_4., його першого заступника ОСОБА_5 та заступника ОСОБА_3 від 17.03.2015 року.

У вказаному акті службового розслідування вказано, що під час перевірки були виявлені численні корупційні схеми у діяльності митних органів, зокрема:

- недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перемішуються через митний кордон України, шляхом незаявлення за встановленою формою точних і достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України;

- переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем, тобто поза місцем розташування органу доходів і зборів або поза робочим часом, установленим для нього, і без виконання митних формальностей, або з незаконним звільненням від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами органу доходів і зборів;

- переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів та способів, що утруднюють виготовлення таких товарів; шляхом надання одним товарам вигляду інших або з поданням як підстави переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування, ваги, кількості, країни походження, виробника товарів, відправника або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості;

- випадки оформлення різних груп товарів за цінами в рази нижчими від реальної вартості і від вартості, передбаченої профілем ризику «Контроль митної вартості» програми АС АУР, «декларування товарів за цінами, нижчими від вартості їх сировинних документів (зокрема, схема «реекспорту» при поставках товарів ЄС через Республіку Молдова, в тому числі легкових автомобілів престижних марок, підакцизних товарів, комп'ютерної та побутової техніки, виробів легкої промисловості, продуктів харчування.

Вказаним службовим розслідуваннями також встановлено неефективність виконання службових обов'язків позивачем, формальне виконання поставлених перед ним завдань, відсутність реального поліпшення роботи митниці, неефективну антикорупційну діяльність в органах Державної фіскальної служби.

Зазначене, на думку відповідача Кабінету Міністрів України свідчить про порушення позивачем Присяги державного службовця.

Відповідно до положень Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, державний службовець повинен дотримуватись правил етики, визначених у ст. 5 Закону, а також виконувати обов'язки державного службовця, передбачені у ст. 10 Закону України «Про державну службу».

Згідно ст. 5 Закону України «Про державну службу», державний службовець зобов'язаний: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Статтею 10 вказаного Закону встановлено, що основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-ХІІ, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.

Текст Присяги наведено у частині другій статті 17 Закону № 3723-XII: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

При цьому, відповідно до частини 1 та 2 статті 14 Закону № 3723-ХІІ за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Як вже зазначалось, службовим розслідуванням встановлено, що позивач не забезпечив належного рівня боротьби з митними правопорушеннями та контрабандами, а також не вжив дієвих заходів по своєчасному виявленню злочинних схем при митному оформленні.

Разом з тим, як правильно зазначено судом першої інстанції, згідно абзацу 1 п.п. 2 п. 12 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою КМ України від 21.04.2014 року № 236, виконання завдань ДФС із здійснення заходів щодо боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства та законодавства з питань сплати єдиного внеску покладені на першого заступника Голови ДФС України, а не на заступника Голови ДФС України, посаду якого займав позивач до звільнення.

Крім того, в зауваженнях на акт службового розслідування позивач вказав, що вживав дієвих заходів із забезпечення достовірності декларування та повноти оподаткування; припинення незаконних схем ввезення товарів дозволило протягом 6 місяців 2014 року виконувати розпис Держбюджету. А в 2015 році - досягти значного випередження темпів надходжень платежів над темпами імпорту.

Зазначене підтверджується, зокрема, тим, що спочатку 2015 року митними органами заведено 3486 справ про митні правопорушення. За аналогічний період минулого року цей показник складав 3302 справи, з урахуванням території АР Крим та східних регіонів України, які на цей час є тимчасово окупованими. Вартість реально вилучених предметів правопорушень у порівнянні з аналогічним періодом минулого року зросла на 50%. За результатами розгляду справ судами накладено штрафів на суму 52,2 млн. грн. і застосовано конфіскацію на суму 75,6 млн. грн. (за аналогічний період минулого року відповідно 24,4 млн. грн. та 28,5 млн. грн.).

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що позивачем у межах повноважень були вжитті наступні заходи: - ініціювання перед Головою ДФС України (дві доповідні записки) проведення службового розслідування та відсторонення від посади в.о. начальника Волинської митниці ДФС України; - внаслідок зловживань повноваженнями та підозрою у вчиненні корупційних правопорушень звільнено 25 керівників митниць ДФС України, 18 перших заступників, 34 заступників начальників митниць; - запровадження проведення ретельного добору спеціалістів з високим професійним рівнем та бездоганною репутацією, які не підпадають під положення Закону України «Про очищення влади» та пройшли відповідну перевірку, оновлення керівного складу митниць регіонів України; - вчення дій щодо реалізації Закону України «Про очищення влади». Так, відповідно до Плану проведення перевірок відповідно до Закону України «Про очищення влади», затвердженого розпорядженням КМ України від 16 жовтня 2014 року № 1025-р, та відповідно до наказу ДФС від 14.11.2014 № 270 «Про початок проведення перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади» у ДФС України та її територіальних органах розпочато проведення перевірки, передбаченої цим Законом стосовно посадових та службових осіб апарату ДФС, а також керівників та заступників керівників територіальних органів ДФС, а відповідно до наказу ДФС від 24.02.2015 № 117 - в апараті Міндоходів та його територіальних органах; - організація проведення 737 службових розслідувань та перевірок, за результатами яких: інформація підтвердилась або частково підтвердилась в 351 випадку; 23 працівників звільнено з митниць; 210 працівників притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Загалом, відносно працівників митниць відкрито 108 кримінальних проваджень, з них 21 - за хабарництво. Складено 55 адміністративних протоколів про корупцію. За результатами розгляду судами протоколів про адміністративні правопорушення 42 митників притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Тобто, доводи відповідача про невжиття позивачем достатніх заходів по профілактиці та своєчасному виявленню корупційних схем є безпідставними.

Крім того, висновки акта службового розслідування в частинні невжиття позивачем достатніх заходів для підвищення автоматизації процесу митного контролю та визначення митної вартості є також необґрунтованими з огляду на наступне.

Департамент охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації та Департамент розвитку ІТ Державної фіскальної служби України є відповідальними за забезпечення автоматизації митного процесу, відповідно до наказу ДФС від 13.02.2015 року № 84 «Про розподіл обов'язків між керівництвом ДФС» та підпорядковуються виключно Голові ДФС.

Однак, після створення у жовтні 2014 року Департаменту розвитку митної справи фахівцями зазначеного департаменту був розроблений проект Концепції розробки Єдиної автоматизованої системи митного оформлення та контролю, який у січні 2015 року був наданий для відпрацювання в профільні департаменти, і в першу чергу до Департаменту розвитку ІТ. Окрім того, Департаментом була ініційована робота щодо впорядкування напряму доступу до інформаційних масивів, у яких знаходиться інформація щодо митного контролю та оформлення, в частині видачі відповідного розпорядження.

Крім того, відповідно до абзацу 5 пункту 8 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 950, у разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Як вбачається з акта службового розслідування, ним не визначено, якими є результати щорічної оцінки виконання позивачем функцій, покладених на нього відповідно до законодавства, завдань та обов'язків, видів заохочення та дисциплінарних стягнень, які до нього застосовувались, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань). Також, не встановлено обставин, які обтяжують та пом'якшують відповідальність

При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції, звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Натомість акт службового розслідування містить лише висновки про виявлені недоліки в роботі Державної фіскальної служби України та не встановлює, якими саме діями чи бездіяльністю позивач порушив присягу державного службовця.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, 10.04.2015 року позивачем надіслано Прем'єр-міністру України заяву про звільнення за власним бажанням.

24.04.2015 року за вих. № 41-М-007990/26-1 Кабінетом Міністрів України було надано відповідь позивачу, в якій зазначено, що заяву про звільнення по суті не розглянуто та з посиланням на приписи ч. 6 ст. 5, ст. 12 та ч. 1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» повернуто позивачеві.

У відповідності до ст. 30 Закону України «Про державну службу», державна служба припиняється як на загальних підставах, передбачених у Кодексі законів про працю України, так і на підставах, передбачених у ст. 30 Закону України «Про державну службу».

Згідно частини 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Фактичні обставини справи свідчать, що на реалізацію свого права, гарантованого ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, позивачем було подано заяву про звільнення за власним бажанням.

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що її подано саме в порядку положень Кодексу законів про працю України, а не Закону України «Про звернення громадян», а відтак залишення її без розгляду по суті та повернення позивачеві, з підстав, визначених останнім є порушення прав позивача.

Згідно частини 3 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зміни формулювання причин звільнення позивача.

Колегія суддів дійшла висновку, про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Водночас, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги відповідачів Кабінету Міністрів України та Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 12.10.2015 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Мамчур Я.С.

Шостак О.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С