Ухвала суду № 52190070, 07.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1026/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтек-Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтек-Україна" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елтек-Україна", звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2014 року № 0004112206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 105 000,00 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку у розмірі 25 500,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2015 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 статі 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 11.08.2014 року по 15.08.2014 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтек-Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТТРЕВЕЛ 2012" за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт від 22.08.2014 року №408/26-57-22-06-10/33154531 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року.

В акті перевірки відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2014 р. у сумі 105 000,00 грн.

На підставі висновків Акта від 22.08.2014 року №408/26-57-22-06-10/33154531 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.2014 року № 0004112206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 105 000,00 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку у розмірі 25 500,00 грн.

За наслідками розгляду скарги позивача в порядку адміністративного оскарження дане вказане податкове повідомлення рішення було залишено без змін.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову погодився з висновками акту перевірки відповідача про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, оскільки ці операції не підтверджено належним чином відповідними документами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

В межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012".

Так, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" (Підрядник) укладено договір підряду №030301 від 03.03.2014 р.

Відповідно до п.1.1. умов даного договору позивач замовив у ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" виконати підрядні роботи з комплектації систем гарантованого електроживлення Flatpack 2 48V 16kW3p400VAC SPD BD LD з матеріалів замовника відповідно до технічного завдання та в обумовлений даним договором строк.

Згідно з п. 2.1. договору загальна вартість робіт за договором у відповідності до Протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 2) складає 4 200,00 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 700,00 грн. за одиницю обладнання, розрахунок за виконані роботи проводиться замовником після підписання сторонами акту виконаних робіт (п. 2.2).

П. 3.1 договору визначено, що термін виконання робіт за даним договором складає 10 календарних дів з моменту передачі відповідної документації та матеріалів підряднику для комплектації обладнання.

Згідно п. 4.1.2. договору замовник здійснює контроль та технічний нагляд за якістю, об'ємами та вартістю виконаних робіт.

П. 4.2.1 договору визначено, що підрядник несе матеріальну та фінансову відповідальність за обладнання та матеріали замовника до моменту підписання замовником акту виконаних робіт.

Відповідно до додатку № 1 до договору - Технічним завданням визначено, що замовник згідно умов розділу 3 договору надає документацію та матеріали підряднику, який зобов'язується виконати роботи з комплектації систем гарантованого електроживлення Flatpack 2 48V 16kW3p400VAC SPD BD LD.

Відповідно до п.11 Договору додатки, що є невід'ємною частиною договору: Додаток № 1 - Технічне завдання; Додаток №2 - протокол узгодження договірної ціни.

На підтвердження отримання зазначених робіт позивач надав суду видані ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012"

- податкові накладні № 18 від 11.03.2014 року на загальну суму 420 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 70 000,00 грн.) та № 143 від 28.03.2014 року на загальну суму 210 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 35 000,00 грн.) (а.с.23-24);

- акти задачі-приймання виконаних робіт №417 від 11.03.2014 року, та №541 від 28.03.2014 року (а.с.25-26). Зокрема, в Акті №417 від 11.03.2014 р. зазначено, що підрядник виконав роботи з комплектації системи гарантованого електроживлення Flatpack 2 48V 16kW 3p400VAC SPD BD LD у кількості 100,00 за ціною 3 500,00 загальна сума з ПДВ становить 420 000,00 грн. Згідно Акта №541 від 28.03.2014 р. підрядник виконав роботи з комплектації системи гарантованого електроживлення Flatpack 2 48V 16kW 3p400VAC SPD BD LD у кількості 50,00 за ціною 3 500,00 загальна сума з ПДВ становить 210 000,00 грн.

- виписку з рахунку (а.с.27-29).

Будь-яких інших документів, які підтверджують реальність даної угоди ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, позивачем не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаних документів недостатньо для підтвердження факту виконання умов договору.

Так, відповідно до умов зазначеного договору позивач був зобов'язаний надати ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" документацію та матеріали необхідні для виконання робіт з комплектації систем гарантованого електроживлення Flatpack 2 48V 16kW3p400VAC SPD BD LD.

Крім цього, позивач мав здійснювати контроль та технічний нагляд за якістю, та об'ємами виконуваних робіт, оскільки обладнання та матеріали позивача відповідно до договору були достатньо коштовними, і тому згідно договору, до моменту підписання замовником акту виконаних робіт підрядник несе матеріальну та фінансову відповідальність.

Однак, позивачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не недано жодних доказів того, що вказані системи передавались позивачем ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" на виконання договору підряду №030301 від 03.03.2014 р., а саме, технічної документації та матеріалів, необхідних для виконання робіт з комплектації систем гарантованого електроживлення.

Тобто, неможливо становити хто коли та в якій кількості передавав матеріали необхідні для виконання підрядних робіт за умовами договору, та хто саме зі сторони контрагента їх отримував, зокрема не надано довіреностей на отримання-передачу матеріалів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було забезпечено/передано ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" технічну документацію засоби та матеріали, тощо на виконання п. 3.1 договору. Натомість, сам договір спростовує, що такі дії позивачем вчинялися, зокрема, не надано жодного акту з переліком матеріалів, що передавалися позивачем ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012".

Також, позивачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано документів де саме виконувались роботи (місце виконання) та кількість осіб, задіяних до виконання вказаних робіт.

Посилання апелянта на лист від 30.12.2013 року, який на його думку підтверджує відвідування працівників підрядника (ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012") орендованого приміщення, колегія суддів не приймає до уваги як доказ, оскільки в ньому зазначено лише те, що власник приміщення (ПАТ «ПУМ») дозволяє допуск на свою територію працівників підрядних організацій для виконання робіт, пов'язаних з виробничими потребами позивача. Вказаний лист жодним чином не свідчить, що працівники ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012", з метою виконання робіт за договором, взагалі заходили на територію позивача з метою забрати системи, чи то їх збирати на місці у позивача, зокрема, не надано відміток у журналі пропуску осіб, оформлення перепусток, тощо.

Що стосується актів здачі-приймання виконаних робіт, то з них неможливо встановити зміст та обсяг господарської операції. Зокрема, незрозуміло який саме перелік робіт виконано контрагентом при комплектації системи гарантованого електроживлення Flatpack 2 48V 16kW 3p400VAC SPD BD LD.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано всіх необхідних первинних документів, які мають бути складені за умовами договору та які можуть підтвердити реальність та товарність господарської операції, а тому позивачем не доведено, що договір підряду №030301 від 03.03.2014 р. реально виконувався сторонами.

Щодо контрагента позивача ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012", то слід зазначити, що відповідно до даних податкового органу основний вид діяльності ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" будівництво житлових та нежитлових будівель.

Тобто, вид діяльності контрагента позивача не співпадає з послугами, які мали бути надані позивачу з комплектації системи гарантованого електроживлення Flatpack 2 48V 16kW 3p400VAC SPD BD LD.

При цьому, слід зазначити, що виконання робіт з комплектації системи гарантованого електроживлення Flatpack 2 48V 16kW 3p400VAC SPD BD LD необхідні працівники, які володіють спеціальними знаннями (уміннями та навичками) та мають відповідні дозволи на виконання таких робіт.

Доказів залучення субпідрядників для виконання вказаних в договорі робіт ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Що стосується документів, які долучені позивачем до апеляційної скарги, зокрема, контракту на купівлю модульних систем електроживлення, митних декларацій, договору поставки, укладеного між позивачем та ПрАТ МТС Україна тощо, то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки останні жодним чином не доводять товарності договору підряду №030301 від 03.03.2014 року та не підтверджують тих обставин, що саме ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" були виконані роботи по комплектації системи гарантованого електроживлення Flatpack 2 48V 16kW 3p400VAC SPD BD LD.

Згідно пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

При цьому, дослідивши надані позивачем документи, судом першої інстанції вірно встановлено, що залучення даного контрагента без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження. Обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сумлінність платника податків передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди законним шляхом.

Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою у випадках, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що необумовлені розумними економічними або іншими причинами.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

З огляду на зазначене, податковий орган прийшов до вірного висновку про те, що взаємовідносини між позивачем та спірними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем з спірними контрагеннтами договори та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки, не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази колегія суддів дійшла висновку про те, що надані представником позивача копії документів не є достатнім підтвердженням фактичного отримання послуг.

Аналогічна правова позиція наведена постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., де встановлено, що наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтек-Україна" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 12 жовтня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.