Ухвала суду № 52190054, 05.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/10975/15 Головуючий у 1-й інстанції: Нагорянський С.І.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

05 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Оксененка О.М.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАР Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАР Україна» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАР Україна», в якому просив суд стягнути з відповідача адміністративно - господарські санкції в сумі 9390,00 грн. та пеню у сумі 469,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2015 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем 26 січня 2015 року поданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік (форма 10-ПІ). Згідно зазначеного звіту середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача в 2014 році становила 10 осіб. Разом з тим, відповідачем не визначена кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, та кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції входив з того, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення адміністративно - господарських санкцій та, за їх несвоєчасну сплату, нарахованої пені.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Також, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, протягом спірного періоду відповідач, враховуючи чисельність штатних працівників, зобов'язаний був створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, проте жодна особа не була працевлаштована, що свідчить про невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 р. за №988/23520), затверджено форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та порядок її подання, що набрав чинності з 12.07.2013 року.

Пунктом 2.1 Порядку передбачено, що форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Як встановлено судом першої інстанції 14 травня 2015 року позивач звертався із листом від 14.05.2015 №1/6-595/04 до Шевченківського районного центру зайнятості, в якому просив надати копії звітів по формі 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за 2014 рік; повідомити, чи направлялись на підприємства у 2014 році інваліди для подальшого працевлаштування та результати такого направлення.

Разом з тим, листом Шевченківського районного центру зайнятості від 25 травня 2015 року №2824повідомлено позивача, що протягом 2014 року інваліди для подальшого працевлаштування, зокрема, на ТОВ «АДАР Україна» не направлялись.

Таким чином, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, останнім не виконано у повному обсязі обов'язку з інформування щодо утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на частину шосту статті 11 Закону України «Про охоронну діяльність» відповідно до якої працевлаштування інвалідів здійснюється суб'єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, з наступних підстав, з наступних підстав.

Відповідно до частини одинадцятої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Аналізуючи зміст вказаних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при розрахунках нормативу з працевлаштування інвалідів необхідно керуватися саме всією чисельністю штатних працівників на підприємстві, оскільки вимогами статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Крім того, приписами Закону України «Про охоронну діяльність» не встановлено нормативу забезпечення працевлаштування інвалідів, а тому застосуванню підлягає саме Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частиною другої вказаної статті Закону передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У зв'язку із тим, що відповідачем несвоєчасно сплачено адміністративно-господарські санкції йому було нараховано пеню у розмірі 469,50 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позов.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАР Україна» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 12.10.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: О.М. Оксененко

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Оксененко О.М.